Справа № 2-а-48/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

          18.04.2011 року                                                                                                         м. Джанкой

Суддя Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим  Смирнова З. П., розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м. Джанкой справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДАІ Красногвардійського р-ну АР Крим Потошного Станіслава Васильовича про визнання незаконною та відміну постанови про накладення адміністративного стягнення

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з дійсним позовом до інспектора ДПС ВДАІ Красногвардійського р-ну АР Крим Потошного Станіслава Васильовича про визнання незаконною та відміну постанови про накладення адміністративного стягнення. Просить визнати незаконною  постанову серії АК № 316148 від 10.08.10 р. інспектора ДПС ВДАІ Красногвардійського району Потошного Станіслава Васильовича про накладання адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 303 гр. за скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпроАП.

  Свої вимоги мотивує тим, що 10.08.2010р. приблизно о 10.00 год. він рухався на своєму автомобілі ВАЗ 21103 д/номер НОМЕР_1 по автодорозі Харків-Сімферополь, при цьому рухався за автомобілем «КАМАЗ» зі швидкістю 80 км/год, вибираючи зручну ділянку дороги для скоєння обгону. До зупинки його працівниками ДПС, приблизно за 5 хвилин, його автомобіль та автомобіль «КАМАЗ» обігнав автомобіль «Ауді», після чого через нетривалий час він також почав здійснювати обгін «КАМАЗа». Щоб уникнути створення аварійної ситуації, оскільки був великий потік транспортних засобів у  зустрічному напрямку, ним була набрана швидкість 100 км/год., по закінченню маневру та повернені на свою смугу руху, він став скидати швидкість до 90 км/год. та побачив, що автомобіль ВАЗ 21010, який рухався  у зустрічному напрямку, попередив мене, що попереду бу4в автомобіль ДАІ (блимнув фарами). Після цього він продовжив скидати швидкість, однак був зупинений працівниками ДПС, якій йому пояснили, що він привісив швидкість, передбачену для безпечного руху. З доводами працівника ДПС він не погодився та пояснив, що він рухався, дотримуючись правил дорожнього руху та рухався зі швидкістю 90 км/год., перевищивши її на 10 км при обгоні. Інспектор наполягав, що він рухався  зі швидкістю 112 км/год. та пояснив, що даний факт зафіксовано приладом «Іскра». Також показав йому час фіксування правопорушення. На його питання, як він з потоку машин, які рухалися в обох напрямках, визначив, що саме його автомобіль рухався з цією швидкістю, відповів, що прилад не помиляється. Відповідно внутрішніх інструкцій та вказаній МВС, прилад фіксуючий швидкість, повинен бути встановлено на стаціонарному штативі, а в даному випадку прилад знаходився в руках працівника міліції. На дорозі в момент вимірювання швидкості знаходилися інші автомобілі, тому немає ніяких підстав вважати, що вимірювана швидкість належить саме його автомобілю, оскільки радар вимірює найбільшу швидкість транспортного засобу, який рухається в зоні вимірювання. Зі слів інспектора швидкість він зафіксував візуально, при цьому яких-небудь доказів у вигляді фото або відео зйомки, які б підтвердили факт правопорушення не були представлені. Йому було лише повідомлено, що факт зафіксовано на відео зйомку, однак із самим записом він не був ознайомлений. Свідків, які би вказали на те, що він скоїв правопорушення, також не було. У відповідності з п.2.13 Інструкції «Про організацію супроводження та діловодства по справам по адміністративні правопорушення правил, норм та стандартів, які відносяться до забезпечення безпеки дорожнього руху», до протоколу, складеного з використанням показань технічних приладів, додається фото, відео та інші матеріали, на яких зафіксовано показання цих приладів. До постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та протоколу про адміністративне правопорушення не прикладені матеріали на яких зафіксовано показання приладу.  Крім цього не надані данні про допуск даного вимірювального приладу до застосування на території України, його перевірки та даних про помилки при вимірюванні, що робить вимірювання незаконним. На його прохання інспектора ДПС надати йому сертифікат на відповідний прилад, останній відповів відмовою. У відповідності зі ст..251 КУпроАП, доказами по справі є також пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в постанові винесеної інспектором не дано ніякої оцінки даному доказу. На його прохання дати йому відповідний бланк  пояснень, в якому він міг би викласти обставини ситуації, а також допитати в якості свідків пасажирів його автомобіля, інспектор відповів відмовою та не надав бланк пояснень, навіть не вказав заявлених ним свідків в складеному протоколі про адміністративне правопорушення. Крім того при складанні адміністративного протоколу йому не були роз’яснені права та обов’язки, передбачені ст..63 Конституції України та ст..268 КУпроАП, чим були порушені його права.       

  У судове засідання позивач не з’явився, надав суду заяву в якій просить розглянути справу у його відсутності. Наполягає на задоволенні позову.

  Представник відповідача у судове засідання не з’явився. Про день та час слухання справи сповіщений належним чином. Про причину неявки суд не сповістив, заперечень по справі також не надав.

  При таких обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін, визнавши неявку відповідача неповажною.

  У суді встановлено, що позивач  10.08.2010р. приблизно о 10.00 год. він рухався на своєму автомобілі ВАЗ 21103 д/номер НОМЕР_1 по автодорозі Харків-Сімферополь, при цьому рухався за автомобілем «КАМАЗ» зі швидкістю 80 км/год, вибираючи зручну ділянку дороги для скоєння обгону. До зупинки його працівниками ДПС, приблизно за 5 хвилин, його автомобіль та автомобіль «КАМАЗ» обігнав автомобіль «Ауді», після чого через нетривалий час він також почав здійснювати обгін «КАМАЗа». Щоб уникнути створення аварійної ситуації, оскільки був великий потік транспортних засобів у  зустрічному напрямку, ним була набрана швидкість 100 км/год., по закінченню маневру та повернені на свою смугу руху, він став скидати швидкість до 90 км/год. та побачив, що автомобіль ВАЗ 21010, який рухався  у зустрічному напрямку, попередив мене, що попереду бу4в автомобіль ДАІ (блимнув фарами). Після цього він продовжив скидати швидкість, однак був зупинений працівниками ДПС, якій йому пояснили, що він привісив швидкість, передбачену для безпечного руху.  Інспектор ДПС склав постанову серії АК № 316148 10.08.2010р. в якій зазначив, що він на автодорозі Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта 595 км керував автомобілем ВАЗ 21103 д/номер НОМЕР_2 рухався зі швидкістю 112 км/год, на ділянці дороги з дозволеною швидкістю 90 км/год. Швидкість вимірювалась приладом «Іскра» № 12878 Д, чинний до 11.12.2011р., порушив вимоги п.12.6 «г» ПДР України. З даною постановою не згодний. Швидкість вимірювалась приладом «Іскра». Позивач рухався в центрі колони автомашин і тому невідомо чия швидкість була зафіксована на цьому приладі.

  Пункт 12.6 «г» ПДР України передбачає, що    поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47 , дозволяється рух із швидкістю: 
   а) автобусам  (мікроавтобусам),  що  здійснюють  перевезення організованих  груп  дітей, легковим  автомобілям  з  причепом  і мотоциклам - не більше 80 км/год;  
   б) транспортним засобам, якими керують водії із стажем до 2 років, - не більше 70 км/год; 
   в) вантажним автомобілям, що перевозять людей у кузові, - не більше 60 км/год; 
   г) автобусам (за винятком мікроавтобусів) - не більше 90 км/год; 
   ґ) іншим транспортним засобам:  на автомобільній дорозі,  що позначена  дорожнім  знаком  5.1 - не більше 130 км/год.,  на  автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що  відокремлені  одна від одної розділювальною смугою - не більше 110  км/год.,  на  інших  автомобільних  дорогах  -  не  більше 90 км/год.

  Позивач наполягає на задоволенні позову. Відповідач у судове засідання не з’явився, про причину неявки суд не сповістив. Заперечень по справі суду не надав.  

     У постанові про накладення адміністративного стягнення вказано вимірювач швидкості «Іскра» № 12878 Д. У протоколі та постанові відсутні докази того, що відображена на приладі швидкість належала саме його автомобілю. Інспектором ДАІ було продемонстровано лише швидкість на приладі. Встановити та довести, що вимірювалась швидкість саме його автомобіля неможливо.   

    П.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005р. №14 “Про практику застосування судами України законодавства по справам про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті” встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.283 та 284 КУпроАП, в часності треба привести докази, на яких грунтується висновок про скоєння встановленою особою адміністративного правопорушення та відмітити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник. Відповідно постанови правопорушення було зафіксовано приладом «Іскра»  серійний № 12878 Д.  У відповідності до п.13.2 Інструкції про діяльність підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, до використання спецзасобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише працівники, які ознайомлені з інструкцією та здали заліки по використанню цих приладів.

   Згідно Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою КМУ від 14.04.97р. №341, одним з основних завдань ДАІ є забезпечення безпеки дорожнього руху, удосконалення регулювання дорожнього руху, захист прав та законних інтересів учасників дорожнього руху.

  Організація дорожнього руху здійснюється із застосуванням технічних засобів  відповідно до правил та стандартів. Засоби вимірювальної техніки можуть застосовуватися, якщо вони відповідають вимогам щодо точності, встановленим для цих засобів, у певних умовах їх експлуатації і за умови, що вони пройшли перевірку або державну метрологічну атестацію.  

     Показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засоби фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху є доказами по справі (ст.251 КУпАП), висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст.252 КУпАП).

    Власники транспортних засобів відповідно до ст.14-1 КУпАП притягуються до відповідальності за порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що  мають функцію фото- і кінозйомку, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису.

       Вина особи, яка притягується до відповідальності має бути доведена належними доказами, а не грунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи  тлумачаться на її користь.

  Суд не може прийняти як доказ показання цього приладу, як достовірно встановлену швидкість руху автомобіля позивача.

    Відповідно до положень ст.  71 КАС України  в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

      На підставі  наданих доказів та вимог чинного законодавства суд прийшов до висновку, що при винесенні постанови про адміністративне правопорушення відповідачем порушено норми чинних нормативно-правових актів, вина особи у вчинені правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, тому дії особи, яка склала постанову слід визнати неправомірними, постанову такою, що підлягає скасуванню, а справу про адміністративне  правопорушення такою, що підлягає закриттю на підставі п.3 ч.1 ст.293 КУпАП.

  Керуючись ст.ст. 8, 19, 21, 22, 26, 55, 62, 124 Конституції України, ст.2,3, 17, 18 69-71, 79, 86, 99, 100, 160-І6З Кодексу  адміністративного судочинства України, ст.ст.9, 122 ч.1, 247 ч. 1 п. 1, 252, 258, 268, 280, 283, 287, 288, 289, 293 КУпроАП, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДАІ Красногвардійського р-ну АР Крим Потошного Станіслава Васильовича про визнання незаконною та відміну постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

 Визнати неправомірною та скасувати постанову серії АК № 316148 від 10.08.2010 р.  інспектора ДПС ВДАІ Красногвардійського р-ну АР Крим Потошного Станіслава Васильовича про накладення  адміністративного штрафу в сумі 303 грн. 00 коп. за ч.1 ст. 122 КпАП України.

Адміністративну справу закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.   

  Постанова оскарженню не підлягає.

  Постанова надрукована суддею в нарадчій кімнаті.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського адміністративного апеляційного суду через Джанкойський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання  постанови за правилами ч. 3 ст. 160 КАС України –протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.     

Суддя      З. П. Смирнова