ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2011 р. Справа № 2а/0470/4387/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тулянцевої І.В.
при секретарі Кичинській Т.А.
за участю:
представника позивача Торяника К.О.
представників відповідача Товстої Н.А.А. та Кривоніс І.А.-
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес ЛТД»до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська про визнання протиправними дій Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська які полягають у проведенні перевірки ТОВ «Гермес»без витребування відповідної документації та виходу на місце фактичного провадження діяльності платником податків, в результаті якої було складено акт № 1134/23-3/36728505 від 5.04.2011 року про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Гермес ЛТД»з питань дотримання вимог податкового законодавства за грудень 2010 року, січень 2011 року, а не було складено довідку; про визнання протиправними дії Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська щодо визнання правочинів ТОВ «Гермес ЛТД»з контрагентами, переліченими у акті № 1134/23-3/36728505 від 5.04.2011 року, такими, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Гермес ЛТД» при придбанні та продажу товарів (послуг) та об’явлення цих правочинів нікчемними (замість суду); визнання відсутності компетенції Лівобережної ДПІ м. Дніпропетровська відносно об’явлення правочинів (договорів) нікчемними
ВСТАНОВИВ:
В квітні 2011 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес ЛТД» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська про визнання дій посадових осіб податкової інспекції щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Гермес ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за грудень 2010 року, січень 2011 року та складання Акту № 1134/23-3/36728505 від 05.04.2001 року, зобов’язання відповідача утриматись від використання у своїй діяльності, а також від надання іншим особам Акту перевірки.
В травні 2011 року позивачем біла подана заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої, позовні вимоги були викладені таким чином: про визнання протиправними дій Лівобережної МДПІ м .Дніпропетровська які полягають у проведенні перевірки ТОВ «Гермес» без витребування відповідної документації та виходу на місце фактичного провадження діяльності платником податків, в результаті якої було складено Акт № 1134/23-3/36728505 від 5.04.2011 року про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Гермес ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за грудень 2010 року, січень 2011 року, а не було складено довідку; про визнання протиправними дії Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська щодо визнання правочинів ТОВ «Гермес ЛТД» з контрагентами, переліченими у акті № 1134/23-3/36728505 від 5.04.2011 року, такими, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Гермес ЛТД» при придбанні та продажу товарів (послуг) та об’явлення цих правочинів нікчемними (замість суду); визнання відсутності компетенції Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська відносно об’явлення правочинів (договорів) нікчемними.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі, та надав пояснення щодо підстав його задоволення. А саме, вказав на те, що фактично посадовими особами податкової служби 05.04.2011 року була проведена не «документальна позапланова невиїзна перевірка», а «камеральна» перевірка. Відповідачем був порушений порядок проведення перевірок. Перевірка була здійснена без належного повідомлення посадових осіб ТОВ «Гермес ЛТД» про час проведення перевірки, без будь-яких первинних документів позивача, які від нього ніхто не вимагав, без виходу на місце фактичного провадження платником податків діяльності. Висновки стосовно нікчемності угод зроблені з припущенням, чим грубо порушені права та інтереси юридичної особи.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, та пояснили, що документальна невиїзна перевірка проводилась за наявності обставин для її проведення, а саме, позивачем було сформовано податковий кредит у грудні 2010 року, збільшивши його в порівнянні з листопадом на 9 053 613,00 грн. (у грудні 2010р. становить 9 053 613,00 грн., в листопаді 2010 р. становить 0,00 грн.), декларація з податку на додану вартість за листопад не подана. Перевірка проведена з дотриманням процедури проведення саме такого виду перевірки. Висновки в Акті перевірки, зроблені на підставі установчих документів ТОВ «Гермес ЛТД», податкових декларацій з податку на додану вартість, інформації комп’ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу щодо звітності позивача і його контрагентів. Просили у задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні заслухавши сторони та дослідивши подані сторонами документи, судом встановлені наступні обставини.
5 квітня 2011 року старшим податковим ревізором-інспектором відділу перевірок відшкодування ПДВ управління податкового контролю юридичних осіб Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська Кривоніс І.А., була проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Гермес ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за грудень 2010 р. та січень 2011 р.
Указана перевірка була проведена на підставі рішення керівника Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська № 67/1 від 05.04.2011 р.
За результатами перевірки був складений Акт № 1134/23-3/36728505 від 05.04.2011 року «Про результати документальної невиїзної документальної перевірки ТОВ «Гермес» (код ЄДРПОУ 36728505) з питань дотримання вимог податкового законодавства за грудень 2010 р., січень 2011 р.» (далі – Акт), у висновках якого були визначені такі правопорушення:
- ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Гермес – ЛТД» при придбанні та продажу товарів (послуг) з ТОВ «Нотекс Трейд», ТОВ «Інформкстрейд», ТОВ «Гудвілл», ТОВ «Фірма П.С.В.», ТОВ «Турі-Дніпро», Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Юса-Інтерстройсервіс», ТОВ «АМБ ІНВЕСТ», Приватне підприємство «Геліос – Д», ТОВ «Мир-Груп» за період з 01.12.2010 р. по 31.01.2011 р. Товар (послуги) по вказаних правочинах, не були передані в порушення ст.ст. 662, 655, 656 ЦК України. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб;
- дані, відображені ТОВ «Гермес ЛТД» у деклараціях з податку на додану вартість в частині податкового зобо’язання, всього на суму 22584268,00 грн., в частині податкового кредиту всього на суму 21525849,00 грн. за період 01.12.2010 р. по 31.01.2010р., не є дійсними;
- перевіркою не підтверджено об’єкт оподаткування з ПДВ при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.12.2010 р. по 31.01.2011 року, які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97 – ВР (із змінами і доповненнями) та відповідно ст. 185, ст. 186, 188 розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 – VI.
Зі змісту Акту вбачається, що указані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу установчих документів ТОВ «Гермес ЛТД», податкових декларацій з податку на додану вартість, інформації комп’ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу щодо звітності позивача і його контрагентів.
Посадові особи ТОВ «Гермес ЛТД» з Актом були ознайомлені 05.04.2011 року, з викладеними в ньому висновками не погодились, про що свідчить відмітка на ст. 27 Акту, однак заперечення свої в установлений строк не надали.
Вважаючи дії Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська при проведенні перевірки та складенні Акту протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Заслухавши в судовому засіданні представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази, суд вважає, що підстав для задоволення позовних вимог немає, у зв’язку з наступним.
Відповідно до п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі – ПК України), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Пунктом 75.1.2 ст. 75.1 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов’язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Відповідно до п. 79.1 ст. 79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Обставинами для проведення документальної перевірки, відповідно до ст.ст.77 та 78 ПК України, можуть бути – якщо платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, а також за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації , що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.
Таким чином, обов’язковою умовою здійснення документальної невиїзної перевірки є наявність обставин для проведення документальних перевірок, визначених статтями 77, 78 Податкового кодексу України та наявність рішення про проведення такого виду перевірки, прийнятого керівником органу державної податкової служби.
Із матеріалів справи вбачається, що 03.02.2011 р. позивачем до Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська була подана податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2010 року, реєстраційний номер 122719, в якій ТОВ «Гермес» сформовано податковий кредит на суму 9 053 613,00 грн. (рядок 17) (л.с.96-100). При цьому, за листопад 2010 р. податковий кредит підприємства складав 0,00 грн., а в грудні збільшився на суму 9 053 613,00 грн.
22.02.2011 р. ТОВ «Гермес» подана податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2011 р., реєстраційний номер 7346, згідно з якою задекларовано податковий кредит на суму 8 652 310,00 грн. (рядок 17) (л.с.91-95).
На виконання вимог п.п.3.2.4 п. 3.2 Регламенту комплексного відпрацювання сум податкового кредиту з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 25.01.2010 р. № 34 та завдання відділу ВБ при ДПА у Дніпропетровській області УВБ ДПА України від 30.03.11 р. № 515/7/27-021, відповідачем були здійснені заходи щодо відпрацювання ТОВ «Гермес» щодо розшифровок податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів.
З цією метою, на підставі п. 42.1 ст. 42 Податкового кодексу України, відповідачем на адресу ТОВ «Гермес» було надіслано листи щодо надання пояснень та документального підтвердження правомірності декларування показників у податковій звітності з ПДВ за грудень 2010 р. – лист № 4930/10/23-34з від 16.02.2011 р. (л.с.82, 83) і за січень 2011 р. – лист № 8301/10/23-3 від 18.03.2011 р. (л.с. 79, 80).
У зв’язку з відсутністю підприємства за юридичною адресою, означені листи були повернуті поштою на адресу Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська, у зв’язку з неможливістю їх вручення (л.с.81,84).
Таким чином, відсутність позивача за місцем реєстрації, встановлення податковим органом розбіжностей в деклараціях з податку на додану вартість, неподання документального підтвердження щодо здійснення господарської діяльності підприємства за вказані періоди, зумовили необхідність та стали обставинами для проведення відповідачем невиїзної документальної перевірки відповідно до підстав проведення таких перевірок, визначених ст.ст. 77, 78 Податкового кодексу України.
Слід також зазначити, що відповідно до п. 75.1 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити декілька видів документальних перевірок, а саме: документальні планові або документальні позапланові, крім того, ці перевірки можуть бути як виїзними так і невиїзними. Пунктом 79.1 статті 79 ПК України визначені особливості проведення документальних невиїзних перевірок, а п. 79.2 ст. 79 ПК України, позапланових невиїзних документальних перевірок, порядок проведення яких відрізняється процедурою повідомлення про проведення перевірки та документами, на підставі яких вона здійснюється.
Так, відповідно до п. 79.1 ст. 79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення. При цьому, вказаною нормою ПК України, не передбачено при проведенні саме такого виду перевірки надіслання рекомендованим листом платнику податків копії наказу про проведення документальної невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
За таких обставин, суд вважає, що рішення керівника Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська № 67/1 від 05.04.2011 р. про надання дозволу на проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Гермес» з питань дотримання вимог податкового законодавства за грудень 2010 р. та січень 2011 р. (л.с. 78), було здійснено в рамках п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України і додатково оформлення у вигляді наказу керівника податкового органу, не потребувало.
Що стосується заяв позивача стосовно того, що фактично відповідачем 05.04.2011 р. була проведена не документальна невиїзна перевірка, а камеральна перевірка, і на підставі цього, просить визнати дії Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська, протиправними, слід зазначити наступне.
З матеріалів справи відомо, що перед проведенням 05.04.2011 р. документальної невиїзної перевірки, посадовими особами Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська на адресу відповідача були направлені листи з пропозицією надати пояснення та документальне підтвердження по деклараціям за грудень 2010 р. та січень 2011 р., до відділу податкової міліції Лівобережної МДПІ були направлені службові записки № 30 від 25.02.2011 р., № 492/23-310 від 28.03.2011 р., №№ 586/23-310 від 04.04.2011 р., щодо розшуку посадових осіб ТОВ «Гермес» для отримання документів фінансово-господарської діяльності та з’ясування фактичного здійснення господарської діяльності підприємством. Оскільки, в установлений термін фактичне місцезнаходження підприємства встановити не було можливості, відповідачем правомірно було прийнято рішення про проведення саме документальної невиїзної перевірки. Тобто, відповідачем при здійсненні такого виду перевірки був дотриманий порядок, визначений п. 79.1 ст. 79 ПК України, і твердження позивача про проведення камеральної перевірки, являються безпідставними.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що при здійсненні перевірки ТОВ «Гермес» 05.04.2011 р. відповідачем не були порушені норми Податкового кодексу України щодо порядку та особливостей проведення документальних невиїзних перевірок, і тому, в частині визнання протиправними дій Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська при проведенні цієї перевірки, слід відмовити.
Щодо змісту викладених в Акті висновків про порушення ТОВ «Гермес» в момент вчинення правочинів з контрагентами ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України, оскільки дії не були спрямовані на реальне настання наслідків при придбанні та продажу товарів у періоді з 01.12.2010 р. по 31.01.2011 р., а також, що договори по вказаних правочинах укладені в порушення ст.ст. 662, 655, 656 ЦК України, та порушують публічний порядок і вчинені з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, необхідно зазначити наступне.
Оформлення матеріалів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків – юридичними особами здійснюється посадовими особами державної податкової служби на підставі Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984 (далі – Порядок).
Відповідно до п. 3 Розділу 1 Порядку, акт – службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Однак, суд з урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин та письмових доказів, що знаходяться в матеріалах справи, вважає, що інформація, викладена в акті від 05.04.2011 р. не може носити доказовий характер з огляду на наступне.
Відповідачем в Акті зроблено висновок про порушення ТОВ «Гермес» приписів ст.ст. 662, 655, 656 ЦК України, оскільки фактично товари (послуги) по вказаних правочинах не були передані. Так, у відповідності до ст. 655 ЦК України, встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язана передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язаний прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.. 656 ЦК України).
Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, та не заперечується представниками відповідача, що документальна невиїзна перевірка ТОВ «Гермес» проводилась без дослідження відповідних первинних бухгалтерських документів, які б підтвердили чи спростували факт отримання/передачі товару, а тому, суд вважає висновки податкового органу про те, що товари по господарським операціям не передавались, непідтвердженими та недоведеними належним чином. І тому, висновки Акту з цього приводу не можуть бути носієм інформації.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Так, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним, судом не вимагається (ст.215 ЦК України). Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст. 236 ЦК України). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю (ст. 216 ЦК України).
Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3,5,6 ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим нормативним актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчинила правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятись у формі, визначеній законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачими), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Статтею 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної чи юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним.
З урахуванням вищенаведених норм ЦК України, суд відзначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визначення такого правочину недійсним суд не вимагає. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в законі.
Між тим, ст. 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо правочин не визнаний судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Тому, правочин може бути визнаний недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом.
Також, нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Як вбачається зі змісту Акту перевірки від 05.04.2011 р., відповідач зробив висновок про порушення позивачем вимог ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст.. 216 ЦК України.
Проте, відобразивши в Акті певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину. Так, під час перевірки не були досліджені первинні документи (договори, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі), які містять інформацію про кількісні та якісні показники господарських операцій.
В судовому засіданні представники відповідача підтвердили, що під час здійснення невиїзної документальної перевірки первинні бухгалтерські документи відповідача не досліджувались, а висновки про нікчемність правочинів зроблені на підставі аналізу податкової звітності та інших джерел інформації (відсутні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби).
Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що такі висновки податкового органу є необґрунтованими, недоведеними та не підтверджені необхідними документами, оскільки на підставі дослідження та аналізу лише податкової звітності неможливо зробити висновок про нікчемність правочину.
Відповідно до роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», у разі оспорювання стороною правочину факту його нікчемності, такий правочин може бути визнаний таким лише в судовому порядку (п. 5). Таким чином, висновки податкового органу, зазначені в Акті щодо нікчемності правочинів, укладених ТОВ «Гермес» з контрагентами, є недоведеними. Проте, підстав для задоволення позову, в даному випадку не має, у зв’язку з наступним.
Відповідно до п. 7 Розділу IV Порядку, зазначено, що за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступника) Акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у термін та порядку, встановлених ПК України, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.
Як було встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, за результатами перевірки на адресу позивача ніяких податкових повідомлень-рішень не направлялось, оскільки сам Акт, як і дії, що відображені в ньому, не тягнуть за собою порушення прав та інтересів інших платників податків, і тому, не настало жодних правових підстав для його направлення.
Крім того, Акт перевірки – це лише службовий документ, в якому висловлена особиста думка ревізора щодо результатів перевірки, яка викладена ним при прийнятті конкретних управлінських рішень.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийнятті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією України та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливим наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, з урахуванням вищенаведених норм, суд доходить висновку про те, що Акт документальної невиїзної перевірки ТОВ «Гермес» від 05.04.2011 р., не є рішенням (правовим актом індивідуальної дії) в розумінні ст. 17 КАС України, оскільки він не є обов’язковим для виконання, сам по собі не тягне для позивача ніяких правових наслідків, і тому не може бути оскаржений та скасований, як і дії, щодо складання такого Акту.
Суд також звертає увагу на ту обставину, що відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкту владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що викладені в Акті висновки щодо порушень законодавства з боку позивача, хоча є недоведеними та необґрунтованими, однак не впливають на права та обов’язки позивача. Відповідне рішення за результатами перевірки не приймалося, і тому, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
З аналогічних підстав слід відмовити і у задоволенні позовних вимог щодо відсутності компетенції Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська відносно об’явлення правочинів (договорів) нікчемними.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес ЛТД» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська про визнання протиправними дій Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська які полягають у проведенні перевірки ТОВ «Гермес» без витребування відповідної документації та виходу на місце фактичного провадження діяльності платником податків, в результаті якої було складено акт № 1134/23-3/36728505 від 5.04.2011 року про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Гермес ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за грудень 2010 року, січень 2011 року, а не було складено довідку, про визнання протиправними дії Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська щодо визнання правочинів ТОВ «Гермес ЛТД» з контрагентами, переліченими у акті № 1134/23-3/36728505 від 5.04.2011 року, такими, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Гермес ЛТД» при придбанні та продажу товарів (послуг) та об’явлення цих правочинів нікчемними (замість суду), визнання відсутності компетенції Лівобережної ДПІ м.Дніпропетровська відносно об’явлення правочинів (договорів) нікчемними, відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
І.В. Тулянцева