ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2011 р. Справа № 2а/0470/4411/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тулянцевої І.В.
при секретарі Кичинській Т.А.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Воронцової С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області про зобов’язання вчинити певні дії -
ВСТАНОВИВ:
В квітні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання незаконною відмову Відділу у справах громадянства,імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпропетровського міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області у видачі йому паспорта громадянина України для виїзду за кордон; зобов’язання відповідача видати йому паспорт громадянина України для виїзду за кордон та відновлення прав громадянина України шляхом зазначення у судовому рішенні його права безперешкодно перетинати державний кордон України.
13 травня 2011 року позивач подав заяву про доповнення позовних вимог: визнати висновок за матеріалами заяви про документування ОСОБА_1, затверджений 17.09.2010 року начальником Відділу у справах громадянства,імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпропетровського міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області необґрунтованим та відмінити рішення, які затвердженні у вказаному висновку.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що в серпні 2010 року він подав до Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпропетровського міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області заяву на видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон. 8 лютого 2011 року позивач отримав лист-відмову № 39/517 від 7 лютого 2011 року, у кому зазначалося, що йому тимчасово відмовлено у видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон на підставі п.2 ст. 6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» від 21.12.1994 року у якому зазначено, що «громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов’язання, до виконання або розв’язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, чи забезпечення зобов’язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України». Вважає підстави відмови, визначені у Висновку за матеріалами про документування його закордонним паспортом, затвердженого начальником ВГІРФО ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області Косковецьким О.Л. від 17.09.2010 року (далі – Висновок) необґрунтованими, оскільки на момент прийняття такого рішення відповідачем, ніяких судових рішень про стягнення з нього боргу по кредитним зобов’язанням не існувало. Стосовно рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2003 року по справі № 18/165 про стягнення заборгованості, на підставі якого відносно нього встановлено контроль КБ «ПриватБанком», відзначає, що рішенням суду борг стягнуто з юридичної особи – ТОВ «Стіл ЛТД», а не з фізичної особи - ОСОБА_1 До нього ж, як до фізичної особи – поручителя по банківському кредиту, ніяких позовів КБ «ПриватБанк» ніколи не пред’являв. Не існувало на момент розгляду питання про видачу паспорту громадянина України для виїзду за кордон, і ніяких постанов державних виконавців, щодо виконання судових рішень про стягнення з нього в примусовому порядку суми боргу по кредитним зобов’язанням. Просить відновити його права на виїзд з України та зобов’язати відповідача видати парпорт громадянина України для виїзду за кордон.
В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав, та пояснив наступне. В серпні 2010 року ОСОБА_1 дійсно звернувся до Відділу у справах громадянства,імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпропетровського міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області для оформлення і видачі йому паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Згідно Висновку від 17.09.2010 р. за матеріалами про документування його закордонним паспортом, затвердженого начальником ВГІРФО ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області Косковецьким О.Л., розгляд матеріалів було призупинено у зв’язку з тим, що відповідачем було встановлено, що відносно громадянина ОСОБА_1 виставлено контроль КБ «ПриватБанк» про прийняття заходів щодо запобігання виїзду за межі України на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2003 року по справі № 18/165 про стягнення заборгованості у сумі 99 859,52 грн. з ТОВ «Стіл ЛТД», генеральним директором якої він являється. Про прийняте рішення позивач був повідомлений, але Висновок від 17.09.2010 року він дійсно отримав лише в лютому 2011 року. Вважає, що при розгляді заяви позивача про видачу паспорту громадянина України для виїзду за кордон, ним не були порушені норми діючого законодавства, а саме, п. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в’їзду в Україну громадян України», постанови Кабінету Міністрів України № 380 від 24.03.2004 року «Про внесення змін до Правил оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення», оскільки на цей момент відповідач вважав, що відомостей, які надійшли від КБ «ПриватБанк» достатньо для тимчасового призупинення розгляду заяви ОСОБА_1 щодо документування його паспортом громадянина України для виїзду за кордон.
Заслухавши позивача та відповідача та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну» від 21.01.1994 р. № 3857-XII (далі – Закон), громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбаченим цим Законом, та в’їхати в Україну.
Згідно з ч. 1 статті 2 вищенаведеного Закону, документами, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Паспорт громадянина України для виїзду за кордон і проїзний документ дитини є документами, що посвідчують особу і підтверджують громадянство України особи, на яку вони оформлені, і дають право цій особі на виїзд з України і в’їзд в Україну (п. 1 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 р. № 231 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 р. № 380) – (далі – Правила).
Згідно з п. 2 Правил, оформлення та видача паспорта здійснюється громадянам України, які постійно проживають в Україні, - територіальними органами та підрозділами Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб.
Заява щодо оформлення паспорта (проїзного документа) подається особисто або через своїх законних представників до управлінь (відділів) у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі – територіальні органи), відділів (секторів) у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб міських, районних управлінь, відділів МВС України (далі – підрозділи) за місцем проживання в Україні.
Статтею 5 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» (п. 6 Правил), передбачено, що термін розгляду заяв про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон здійснюється протягом не більше трьох місяців з дня подання документів.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» (п. 22 Правил), визначено виключний перелік підстав, коли громадянину України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта для виїзду за кордон, серед яких є такі випадки: коли діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов’язання – до виконання зобов’язань, або розв’язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов’язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України; коли він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням органу (посадової особи) – до виконання зобов’язань.
В судовому засіданні було встановлено, що підставою для тимчасової відмови у видачі паспорту позивачу явилось повідомлення КБ «ПриватБанк» від 17.11.2006 року б/н, в якому відповідно на цю дату, директор Дніпропетровського регіонального управління Мицак В.С. інформував начальника відділу громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Коськовецького А.Л. про те, що ОСОБА_1 являється боржником банку і просив застосувати стосовно нього засоби по тимчасовому обмеженню виїзду за кордон.
Відповідно до п. 23 Правил, рішення про відмову у видачі паспорта (проїзного документу) приймається начальником (або його заступником) відповідного територіального органу або підрозділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб за наявності інформації про існування підстав, зазначених у п. 22 Правил.
Таким чином, на момент винесення рішення про тимчасову відмову у видачі паспорту для виїзду за кордон, відповідач не мав достовірної інформації про наявність боргу у позивача перед КБ «ПриватБанк», оскільки повідомлення чотирьохрічної давнини не перевіряв, додаткових документів від банку не витребував, наявність судових рішень стосовно ОСОБА_1 не з’ясовував та чи являється позивач боржником в виконавчому провадженні, інформацію від виконавчої служби не витребував.
Між тим, з’ясування всіх обставин, стосовно наявності підстав у тимчасовій відмові у видачі паспорту для виїзду за кордон, покладається на орган, який вирішує питання про оформлення та видачу паспорту, і тому, відсутність достовірної інформації про невиконані зобов’язання ОСОБА_1, повинні були бути перевірені належним чином саме на день прийняття рішення стосовно його звернення.
Суд не може прийняти до уваги заперечення відповідача в тій частині, що при прийнятті рішення 17.09.2010 року він керувався також копією рішення Господарського суду від 24.07.2003 р. та копіями кредитного договору від 18.01.2002 р. та договорів поруки від 21.06.2002 р. і 15.01.2003 р., в яких позивач виступає у якості генерального директора ТОВ «Стіл ЛТД» і поручителем, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що цю інформацію він не перевіряв, а вважав достовірною.
Суд також критично відноситься до повідомлень, які надійшли від КБ «ПриватБанк» на ім’я відповідача про наявність невиконаних зобов’язань ОСОБА_1 перед банком, оскільки відповідачу вони були направлені 29.04.2011 року, уже після винесення Висновку про тимчасову відмову у видачі паспорту позивачу.
Таким чином, проаналізувавши встановлені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку про те, що позивачу безпідставно було відмовлено в оформленні і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, у зв’язку з чим, Висновок від 17.09.2010 р. за матеріалами про документування його закордонним паспортом, затверджений начальником ВГІРФО ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області Косковецьким О.Л., повинен бути скасований.
Щодо позовних вимог, викладених позивачем у заяві про доповнення позову від 13.05.2011 року, а саме – «Відмінити рішення затверджені у висновку за матеріалами заяви про документування ОСОБА_1, затвердженого начальником ВГІРФО ДМУ МВС України в Дніпропетровській області Коськовецьким О.Л., на підставі незаконного їх прийняття», суд вважає, що такі вимоги не можуть бути оскаржені окремо, оскільки в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржено лише рішення (нормативно-правовий акт, або правовий акт індивідуальної дії), які винесені суб’єктом владних повноважень.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпропетровського міського управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.
Визнати відмову Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпропетровського міського управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області в оформленні і видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України для виїзду за кордон - протиправною.
Скасувати висновок, затверджений 17.09.2010 року начальником Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпропетровського міського управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області про призупинення розгляду заяви щодо документування громадянина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 закордонним паспортом громадянина України.
Зобов’язати Дніпропетровське міське управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області оформити і видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
І.В. Тулянцева