ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________________________

_______________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА  

іменем України

"16" червня 2011 р.                                                    Справа № 2а-220/11

номер рядка статистичного звіту 10.3.2

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді                                                          Поліщука М.Г.         

суддів:                                                                              Капустинського М.М.

                                                                                          Хаюка С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації Житомирської області на постанову Олевського районного суду Житомирської області від "31" січня 2011 р. у справі № 2а-220/11 за позовом ОСОБА_3 в своїх інтересах,  а також в інтересах її неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5   до Управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач 13.12.2010 р. звернулась до суду з вказаним адміністративним позовом та в обґрунтування позовних вимог зазначила, що Управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації Житомирської області в порушення статей 37, 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" необґрунтовано здійснює виплату грошової допомоги та проводить доплату до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996р.

Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 31 січня 2011 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації Житомирської області, та зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату ОСОБА_3, а також її неповнолітнім дітям ОСОБА_4 та ОСОБА_5 допомогу як особам, які проживають на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановивши її на рівні 40% мінімальної заробітної плати, визначену законодавством щомісячно, починаючи з 01.06.2010 р. по 01.12.2010 р.

Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації Житомирської області провести перерахунок і виплату ОСОБА_3 та її неповнолітнім дітям ОСОБА_4, ОСОБА_5 доплати до заробітної плати як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановивши її на рівні двох мінімальних заробітних плат щомісячно, з 01.06.2010 р. по 01.12.2010 р.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити в  задоволенні позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з»явилися. Про причину своєї неявки не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні – не обов»язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст.196 та п.2 ч.1 ст.197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Тому, згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши справу в межах, визначених ст.195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи позивач є працюючим пенсіонером, віднесена до 3 категорії осіб, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає в зоні гарантованого добровільного відселення та  отримує  в управлінні праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністратції Житомирської області виплати згідно зі ст. ст. 37,39  Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, але у меншому розмірі, ніж визначено Законом.

Відповідно до ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ від 28.02.91р. громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах:

-          у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від
мінімальної  заробітної плати;

-          у  зоні   гарантованого  добровільного   відселення   -   40  процентів від
мінімальної заробітної плати;

-          у   зоні   безумовного   (обов'язкового)   відселення   -   50   процентів   від
мінімальної заробітної плати.

За змістом ст. 39 вищезазначеного Закону до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: -  у зоні безумовного   (обов'язкового)   відселення   - три мінімальні заробітні плати;

-  у зоні   гарантованого  добровільного   відселення - дві мінімальні заробітні плати;

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю –одна  мінімальна заробітна плата.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними  положення щодо зупинення дії ч. 1 ст. 37, ч. 2 ст. 39 вищевказаного

Закону, а тому починаючи з травня 2008 року, позивач має право на виплати, які передбачені ст.ст.37,39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".  

Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру виплат застосуванню підлягає саме ст.ст.37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за № 836, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Доводи апелянта щодо правомірності їх дій у зв’язку з відсутністю джерел фінансування на вказані виплати та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством, є безпідставними, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Доводи апелянта про те, що Пенсійний фонд не є належним відповідачем по справі, не може проводити виплату спірних сум, оскільки такі кошти є бюджетними, а кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України, є необгрунтованими.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року №121/2001, Пенсійний фонд є центральним органом виконавчої влади.

За змістом п.2.1. Положення основними завданнями Управління є: забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, а тому управління Пенсійного фонду України є належним відповідачем у справах щодо виплати пенсій, доплат до них.

Вказана норма узгоджується зі ст.72 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, яка відносить до джерел формування коштів Пенсійного фонду кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом. Зазначені кошти становлять бюджет Пенсійного фонду (ст.71 цього Закону).

В зв"язку з викладеним колегія суддів приходить до однозначного висновку про правомірність доводів суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок та виплату допомоги та доплати до заробітної плати  у розмірах, визначених ст.37,39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".  

Проте, суд першої інстанції в своїй постанові неправильно зазначив дату, з якої належить проводити такі нарахування.

Так, згідно постанови суд першої інстанції зобов”язав відповідача провести перерахунок та виплату зазначених коштів позивачу за період з 01.06.2010 р. по 01.12.2010 р.

Однак, із позову видно те, що позивач з ним звернулась до суду 13.12.2010 року, в зв”язку з чим, виходячи із вимог ч.2 ст.99 КАС України, вона має право на перерахунок підвищення до пенсії не з 01.06.2010 р., а з 13.06.2010р.

А її позовні вимоги за період з 01.06.2010р. по 12.06.2010 р. включно слід залишити без розгляду у відповідності до вимог ч.2 ст.99 та ч.1 ст.100 КАС України, так як пропуск строку звернення до суду є підставою для залишення позовних вимог без розгляду.

Тому постанова суду  підлягає скасуванню з одночасною зміною дати з якої підлягають задоволенню позовні вимоги позивача, та з одночасним  залишенням без розгляду решти її позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 201, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації Житомирської області  задовольнити частково.     

Постанову Олевського районного суду Житомирської області від 31.01.2011 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 за період часу з 01.06.2010р. по 12.06.2010р. включно скасувати, та її позовні вимоги за вказаний період часу - залишити без розгляду.

Постанову суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 за період з 13.06.2010 року по 01.12.2010р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.  

Головуючий   суддя                                                              М.Г. Поліщук

судді:                                                                                      М.М. Капустинський   

                                                                                                С.М.Хаюк   

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу   ОСОБА_3  вул.Гагаріна,31,с.Сущани,Олевський район, Житомирська область,11016

3- відповідачу   Управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації Житомирської області  вул.Привокзальна 5,м.Олевськ,Житомирська область,11002