К-32905/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

 

 

У Х В А Л А

 

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 

06 грудня 2007 року                                                                                                    м. Київ

 

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого -  Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

 

розглянула в попередньому розгляді касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 19.05.2006 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 25.09.2006 року по справі № 2-а-695/06 за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в м. Києві про визнання бездіяльності неправомірної.

 

Заслухавши доповідь судді  Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права процесуального права, колегія:

 

В С Т А Н О В И Л А :

 

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.05.2006 року, залишеною без змін ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 25.09.2006 року, в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в м. Києві про визнання бездіяльності неправомірної - відмовлено.

 

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 23.10.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

 

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.10.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

 

В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та постановити нове - про задоволення позову посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права. 

 

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін з врахуванням наступного.

 

Відмовляючи в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в м. Києві про визнання бездіяльності неправомірної та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок призначеної йому, в 1991 році, пенсії, з урахуванням щомісячної 100% надбавки, щомісячної надбавки за безперервну службу, щомісячної премії, надбавки за особливі умови служби і виплатити недоплачену суму за минулий час, суд першої інстанції, з висновком якого погодилась колегія суду апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач вказані надбавки та премію не отримував під час проходження служби, а тому дія вищезазначених Указів на нього не поширюється з причин відсутності правових підстав для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням зазначених Указів Президента України, Постанови КМ України.

Судами на підставі досліджених в судовому засіданні з дотриманням норм процесуального права доказів, було встановлено, що позивач проходив військову службу в Збройних силах СРСР, в 1991 році був звільнений в запас, прослужив 25 років в Службі безпеки України.

 

Згідно з вимогами частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», пенсії особам, які мають право на пенсію з цим Законом, обчислюються з урахуванням відповідного окладу за посадою, спеціального звання, процентної надбавки за вислугу років, надбавки за вчене звання і умови служби в порядку й розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

 

Пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.92 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 08.01.00 за №12, передбачається, що пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням - окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу років, додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісяця (надбавки за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби).

 

При цьому розмір додаткових видів грошового забезпечення визначається (за вибором тих, хто звернувся за пенсією) за 24 календарні останні місяці служби підряд протягом усієї служби перед зверненням за пенсією незалежно від наявних перерв у службі. Середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми додаткових видів грошового забезпечення за 24 календарні місяці служби підряд (перед зверненням за пенсією) чи за 60 календарних місяців служби підряд (протягом всієї служби) відповідно на 24 і 60.

 

Відповідно до Указу Президента України № 925 від 04.10.96 «Про грошове забезпечена військовослужбовців та умови оплати праці працівників Служби безпеки України» введено з 01.07.2000 року - щомісячну 100% надбавку грошового забезпечення, з 01.12.1996 року пенсійну надбавку розмірі 25% та з 01.07.2000 року 50% окладів грошового забезпечення, з 01.12.1996 року надбавку до 50% за особливі умови служби, з 01.12.1996 премію в розмірі 33,3%, Указом Президента України № 370/03 від 24.04.2003 «Про надбавки військовослужбовцям СБУ та працівникам органів внутрішніх справ України за безперервну службу» введено: з 01.05.2003 року щомісячну надбавку до 90% за безперервну службу.

 

З наведених обставин слідує, що вказані позивачем надбавки відносяться до додаткових видів грошового забезпечення й приймаються в розрахунок при нарахуванні пенсії особам, які отримували її під час проходження служби і звільнені після їх запровадження. Під час проходження служби ОСОБА_1 вказаних надбавок не отримував, оскільки звільнений до їх запровадження, а тому дія вищевказаних нормативних актів на нього не поширюється.

 

Крім того, з огляду на вказані норми закону та підзаконних нормативних  актів, які діяли на час призначення пенсії, не передбачено врахування розміру премії в грошове забезпечення для обчислення пенсії, тому у суду не було підстав для висновку про необхідність врахувати вказані виплати для обчислення пенсії позивача.

 

З огляду на викладене, суд прийшов до вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

 

Апеляційний суд обґрунтовано залишив рішення суду першої інстанції без зміни. 

 

 Такі висновки судів відповідають вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, встановленим по справі обставинам і не спростовуються доводами касаційної скарги.

 

Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої та  апеляційної інстанцій не допустили порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій.

 

Керуючись ст.ст. 210, 220, 220-1, 224, 231 та ч.5 ст.254   КАС України, колегія -

 

                                                   У Х В А Л И Л А:

 

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Печерського районного суду м. Києва від 19.05.2006 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 25.09.2006 року - без змін.

 

Ухвала  набирає законної сили з моменту проголошення.

 

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.

 

 

Головуючий:	/підпис/	_______________________	Шипуліна Т.М.
Судді:	/підписи/	_______________________	Бившева Л.І.
		_______________________	Костенко М.І.
		_______________________	Маринчак Н.Є.
		_______________________	Усенко Є.А.
З оригіналом згідно. Відповідальний секретар: