ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2011 р. Справа № 2а/0470/5586/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук Світлана Василівна
при секретаріСнагшовський О.С.
за участю:
представника позивача:
представника від відповідача: ОСОБА_1(дов. у справі)
не з’явився (належно повідомлений);
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Променерговузол" до Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська про про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення №0100492301/0/40846, -
ВСТАНОВИВ:
13 травня 2011 року Публічне акціонерне товариство «Променерговузол» звернулось з адміністративним позовом до Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська, в якому просить визнати нечинними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0100482301/0/40844 від 19.11.2010 року з податку на прибуток підприємства на суму 219 697, 50 грн., з яких 146 465 грн. – з основного платежу, 73 232, 50 грн. – із штрафних (фінансових) санкцій, та податкове повідомлення-рішення №0100492301/0/40846 від 19.11.2011 року з податку на додану вартість на суму 231 663 грн., з яких 154 442 грн. – з основного платежу, 77 221 грн. – із штрафних (фінансових) санкцій.
Ухвалою суду від 18.05.2011р. відкрито провадження в адміністративній справі №2а/0470/5586/11 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 02.06.2011р.
У зв’язку із необхідністю витребування додаткових документів та необхідністю відповідача ознайомитись з матеріалами справи, про що ним подано відповідне клопотання, в судовому засіданні 02.06.2011р. оголошено перерву до 03.06.2011р.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що податковий орган, перевищуючи свої службові повноваження, вчинив дії: склав акт перевірки і виніс податкові повідомлення-рішення, що не відповідають вимогам діючого законодавства, так як ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, ст.20 Податкового кодексу України не передбачено проведення виїзних документальних позапланових перевірок платників податків з питань дотримання вимог положень ст.ст.203, 215, 216, 626, 629, 837, 838 ЦК України з їх контрагентами; акт перевірки позивач вважає таким, що оформлено з порушенням діючого законодавства, і в якому викладено недостовірні факти, в результаті чого неправомірно донараховано позивачу податок на додану вартість за жовтень-листопад 2008 року, січень 2010 року та податок на прибуток за 9 місяців 2008 року та 3 квартали 2010 року, оскільки у нього наявні усі первинні бухгалтерські документи по господарській операції (договір підряду №01-09/08 від 01.09.2008р.) з ТОВ “С.ДЖ.Р.ГРУП”, які підтверджують правомірність віднесення витрат за цим договором до валових витрат та нарахування податкового кредиту.
Представники відповідача позов не визнали, надали суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких стверджують, що в ході перевірки контрагента позивача ТОВ “С.ДЖ.Р.ГРУП” не підтверджено виконання будівельних, монтажних, демонтажних, ремонтних робіт, в тому числі і позивачу, що свідчить, на думку податкового органу, про те, що правочини між ТОВ “ С.ДЖ.Р.ГРУП ” та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків, тому відповідно до ст.203, п.п.1, 2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст.216 цього ж Кодексу не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю; в результаті чого ПАТ “Променерговузол” занижено податок на прибуток на загальну суму 146 465 грн., у тому числі: 9 місяців 2008 року - 145 278 грн. та 3 кв. 2010 року – 1 187 грн., та занижено ПДВ за жовтень-листопад 2008 року та січень 2010 року на загальну суму 154 442 грн.
Заслухавши присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зробив висновок, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
за результатами проведеної працівниками відповідача позапланової виїзної перевірки позивача складено акт №9034/232/05496655 від 08.11.2010 року “Про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ «Променерговузол» код за ЄДРПОУ 05496655 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ С.ДЖ.Р.Груп» код ЄДРПОУ 34981754 за період з 01.01.2008 року по 30.09.2010 року, в якому встановлено порушення ВАТ «Променерговузол» п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 року №168/97-ВР, зі змінами та доповненнями (далі Закон №168/97-ВР), та п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.1.32 ст.1, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 та п.п.8.1.1, п.п.8.1.2 п.8 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12. 1994 року №334/94-ВР, зі змінами та доповненнями (далі Закон №334/94-ВР), внаслідок чого встановлено заниження сум податку на додану вартість на загальну суму 154 442 грн., в тому числі: жовтень 2008р. на суму 69200 грн., листопад 2088р. на суму 47023 грн., січень 2010р. на суму 39219 грн., та заниження податку на прибуток на загальну суму 146 465 грн., у тому числі: 9 місяців 2008р. на суму 145278 грн. та 3 кв. 2010р. на суму 1187 грн. (у тому числі: 2кв. – 597 грн.).
В акті перевірки зафіксовано, що укладений між позивачем та його контрагентом ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» договір підряду №01-09/08 від 01.09.2008 року, предметом якого було виконання згідно завдання ВАТ «Променерговузол» будівельних, монтажних, демонтажних, ремонтних роботи, вчинений без мети настання реальних наслідків і відповідно до ч.1, 2 ст.215, ч. 5 ст.203 ЦК України є нікчемним, згідно ст.216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю, оскільки посадові особи ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, відсутності основних фондів, виробничих активів, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такого виду діяльності; в ході проведення перевірки ДПІ у Печерському районі м.Києва ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» не встановлено факту передачі товарів, робіт (послуг), довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів та зроблено висновок, що товариством велась діяльність спрямована на здійснення операцій, пов’язаних з наданням податкової вигоди третім особам.
За таких обставин, податковий орган вважає, що операції ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» не є господарською діяльністю підприємства в розумінні ст..1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», отже сума валових витрат, що сформована позивачем за рахунок придбаних послуг у ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп», є недійсною, віднесення до податкового кредиту відповідних сум з податку на додану вартість, сплачених за ці послуги, є також неправомірною.
На підставі акту перевірки податковим органом 19.11.2010р. винесено податкові повідомлення рішення:
- №0100492301/0/40846, яким згідно з п. б п.п. 4.2.2 ст.4, пп.17.1.3. п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 231 663 грн., з яких 154 442 грн. - основний платіж. 77 221 грн. – штрафні (фінансові) санкції;
- №0100492301/0/40844, яким згідно з п.б п.п.4.2.2 ст.4, пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.п.8.1.1 п.п.8.1.2 п.8 ст.8 Закону №334/94-ВР позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем: податок на прибуток підприємств на суму 219 697,50 грн., з яких 146 465 грн. - основний платіж. 73 232,50 грн. – штрафні (фінансові) санкції.
За результатами адміністративного оскарження позивачем цих податкових повідомлень-рішень, останні залишені вищестоящими податковими органами без змін, а скарги позивача без задоволення.
Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач просить визнати протиправними та скасувати.
Як вбачається зі справи, між позивачем (замовник) та ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» (виконавець) укладено договір підряду №01-09/08 від 01.09.2008 року, згідно умов якого виконавець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконати за завданням замовника будівельні, монтажні, демонтажні, ремонтні роботи, а замовник – прийняти та оплатити належним чином виконанні роботи. Роботи, які виконуються за цим договором, будуть проводитись на об’єктах замовника, розміщених за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Журналістів, 9а.
23.12.09р. сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору підряду.
Згідно п.2 договору ціна виконаних робіт визначається в кошторисі, який може уточнюватись сторонами за їх взаємною згодою. Кошторис підписується сторонами на протязі 3 календарних днів з моменту підписання даного договору і є його невід’ємною частиною.
Сторони у договорі погодили, що роботи оплачуються шляхом перерахування на поточний рахунок виконавця грошових коштів в розмірі 100 відсотків від загальної вартості робіт на протязі 60 календарних днів з моменту прийняття замовником належним чином виконаних робіт відповідно до умов даного договору; приймання виконаних робіт оформляється актом приймання виконаних робіт встановленої форми КБ-2в.
На виконання умов договору сторонами підписано договірну ціну та локальні кошториси, в яких визначено вартість робіт.
Судом встановлено, про що також вказано в акті перевірки, що фактичне виконання робіт засвідчується актами виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) від 30.09.2008 року та 29.01.2010 року, підписаних сторонами, згідно яких ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» виконало демонтаж та розборку трансформаторної підстанції та капітальний ремонт каналізаційних мереж.
ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» згідно ліцензії серії АВ №316541 мало право займатись будівельною діяльністю, яка є предметом договору підряду, і на момент виконання цих робіт ліцензія була дійсна.
Оплата за виконані роботи ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» здійснена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця на загальну суму 926 650, 80 грн., що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями.
ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп», яке з 08.05.07р. є платником податку на додану вартість, виписало позивачу податкові накладні № 000086 від 30.09.2008 року, №000087 від 30.09.2008 року та №920 від 29.01.2010 року на загальну суму 926 650, 80 грн., у тому числі ПДВ – 154 441,80 грн.
Усі витрати, понесенні позивачем за договором підряду, віднесені ним до валових витрат, а суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій ПДВ.
Валові витрати виробництва та обігу – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (ст.5.1 Закону №334/94-ВР).
Відповідно п.5.3.9 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно п.7.4.5 Закону №168-ВР (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №16-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Податкова накладна видасться платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168-ВР).
Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зареєстрованою як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (пункти 2 та 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997року за №233/2037).
Як вже зазначалось вище, ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» на момент виписання ним позивачу податкових накладних було зареєстроване як платник податку на додану вартість.
Цей факт представниками податкового органу не заперечувався. Доказів анулювання реєстрації платника податку ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» суду не надано.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”).
З аналізу вищенаведених норм права та наявних у справі первинних документів можна зробити висновок, що всі первинні документи, надані позивачем, відповідають вимогам, встановленим Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами по наданню послуг.
Укладений між сторонами договір не визнавався недійсним в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цього правочину не приймається до уваги судом, оскільки не є безспірним. Позивач вважає такий договір укладеним у відповідності до вимог чинного законодавства та таким, що спрямований на реальне настання правових наслідків, адже з наданих позивачем документів видно, що надані йому контрагентом послуги були пов’язані та використовувались ним безпосередньо в його господарській діяльності.
Посилання відповідача на те, що ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» не могло здійснювати будівельні роботи для позивача за договором підряду, бо у нього недостатньо трудових та матеріально-технічних ресурсів для проведення такої діяльності, спростовуються п.5.1.1 договору підряду, згідно якого виконавець має право за згодою замовника залучати до виконання своїх обов’язків по договору третіх осіб, вся відповідальність за належне виконання договірних зобов’язань виконавцем і такими третіми особами покладається на виконавця.
Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (виконавцем) (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця(замовника).
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкції, воно лише передбачає обов’язок платника податку надати покупцю податкову накладну.
Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб’єкт владних повноважень не надав доказів та не довів обґрунтованості визначення податкових зобов’язань позивачу, а останній, про що свідчать матеріали справи, належним чином виконав свої договірні зобов’язання та сплатив у безготівковому порядку грошові суми, в тому числі із податку на додану вартість, тому у суду є підстави задоволили позовні вимоги.
На підставі статей 94, 98 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому в сумі 6,80 грн.
Керуючись ст.ст.2, 8-12, 69, 71, 72, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ВАТ «Променерговузол» задоволити повністю.
Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.11.2010р. №0100492301/0/40844 про нарахування податку на прибуток підприємства в сумі 146 465 грн. і штрафних санкцій 73 232,50 грн., всього на суму 146 465 грн., та №0100492301/0/40846 по нарахуванню податку на додану вартість в сумі 154 442 грн. і штрафних санкцій 77 221 грн., всього на суму 231 663 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ «Променерговузол» 6,80 грн. судового збору.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 06.06.11р.
Суддя
С.В. Ніколайчук