ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2011 р. Справа № 2а/0470/4373/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук Світлана Василівна
при секретаріСнаговський О.С.
за участю:
від позивача:
від відповідача: ОСОБА_1(довір. у справі);
ОСОБА_4 (довір. у справі);
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАТЕТ" до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про визнання протиправними дій, визнання недійсними акту та рішення, -
ВСТАНОВИВ:
12 квітня 2011 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТЕТ» до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про визнання протиправними дії Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів, визнати акт №81 від 22.02.11р. про результати невиїзної перевірки стану виконання ст.19 та ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.92р. №875 ТзОВ «КАТЕТ» протиправним (недійсним) і скасувати його, визнати вимогу (рішення) №03-01/486 від 02.03.11р. про усунення порушень і сплату адміністративно-господарських санкцій в сумі 87549,54 грн. та самостійно розрахованої пені (виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати) до позивача протиправною (недійсною) і скасувати її.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивачем було зазначено, що акт перевірки №81 від 22.02.2011 року, в якому зазначено, що перевіркою виконання ТОВ «КАТЕТ» встановлено, що норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2009 році позивачем не виконано, не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме: перевірка стану виконання роботодавцем нормативу робочих місць працевлаштування інвалідів за 2009 рік вже проводилася, про що був складений акт №388 від 10.08.2010 року, в якому жодних порушень не було встановлено і ніяких санкцій не було нараховано (акт №388 від 10.08.2010 року є діючим, ніким не був оскаржений і жодних зауважень на нього не було); вимоги прокуратури Індустріального району м. Дніпропетровська, яка стала підставою для проведення перевірки, представниками відповідача ТОВ «КАТЕТ» надано для ознайомлення не було, чим порушено абз.4 п.4 Порядку №70.
Згідно переліку підстав проведення позапланової виїзної перевірки, визначеному в п.6 Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 (надалі Порядок №70), така підстава для проведення перевірки, як вимога прокуратури, у ньому відсутня, тому, на думку позивача, вказана перевірка є незаконною, а також незаконним є ї складений на її підставі акт.
Ухвалою суду від 13.04.2011р. відкрито провадження у справі №2а/0470/4373/11, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 26.04.2011р.
В судових засіданнях 26.04.11р. та 13.05.11р. оголошувалась перерва до 13.05.11р. та 27.05.11р. відповідно.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених в адміністративному позові.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на те, що невиїзна перевірка проведена правомірно у відповідності до вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та Порядку №70; зазначивши, зокрема, що чинним законодавством не надано право фонду виносити рішення про стягнення адміністративно-господарських санкцій і вимогу (рішення) №03-01/486 від 02.03.11р., яка оскаржується позивачем, за своєю правовою природою є лише листом фонду, яким на адресу позивача надсилався акт перевірки, а не рішенням про стягнення адміністративно-господарських санкцій.
Клопотання відповідача про залучення до участі у справі прокурора Індустріального району м.Дніпропетровська, на підставі вимоги якого здійснювалась перевірка, суд відхилив, оскільки відповідачем надана відповідна вимога прокуратури до матеріалів справи; предметом даного спору є не проведена прокуратурою перевірка, а перевірка здійснена представниками відповідача, тому залучення прокурора до участі у справі не може вплинути на результати розгляду даного спору по суті.
Дослідивши матеріали справи, подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне:
згідно з ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, і організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі "чотирьох" відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Частина 1 пункту 2 Порядку №70 встановлює, що звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом .
Позивачем було подано до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік за формою 10-ПІ, затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №42 від 10.02.07р., в якому зазначено, що на підприємстві в 2009 році середньооблікова кількість штатних працівників становила 217 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність – 9 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 9 осіб.
Актом №388 від 10.08.10р. по результатам невиїзної планової перевірки стану виконання ст.19 та ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» ТзОВ «КАТЕТ» встановлено, що норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу за 2099 рік в кількості 9 осіб виконано, адміністративного-господарські санкції не нараховуються.
Однак, відповідачем на підставі вимоги прокуратури Індустріального району м. Дніпропетровська від 22.02.2011 року №67522.02.11р. здійснено ще одну позапланову невиїзну перевірку стану виконання ТОВ «КАТЕТ» вимог ст.19 та ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", за результатами якої складено акт №81 від 22 лютого 2011 року, в якому зафіксовано, що ТОВ «КАТЕТ» не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2009 році та запропоновано перерахувати адміністративно-господарські санкції в сумі 87 549, 54 грн. та самостійно розраховану пеню (виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати).
Так, в ході перевірки встановлено, що у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів ТзОВ «КАТЕТ» за 2009 р. вказано 9 осіб штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, а в дійсності перевіряючи ми встановлено лише 6 осіб.
Відповідно до п.3 Порядку №70 відділення Фонду за наказом його керівника може проводити планові та позапланові, виїзні та невиїзні перевірки.
Планові виїзні перевірки проводяться не частіше одного разу на календарний рік відповідно до квартальних планів робіт, що затверджуються наказом керівника відділення Фонду до 25 числа місяця, що передує місяцю, в якому проводитиметься перевірка, з урахуванням критеріїв розподілу роботодавців за ступенем ризику їх діяльності.
Невиїзні перевірки проводяться на підставі звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів.
Відділення Фонду письмово повідомляє не пізніше ніж за десять днів до початку проведення планової перевірки роботодавця про проведення перевірки із зазначенням дати її початку і закінчення.
Повідомлення надсилається рекомендованим листом чи телефонограмою за рахунок коштів відділення Фонду або вручається особисто роботодавцю під розписку.
Роботодавець повинен ознайомитися з підставою проведення позапланової перевірки з наданням йому копії відповідного документа (п.4 Порядку №70).
Судом з’ясовано, що відповідачем жодним чином не повідомлено позивача про проведення невиїзної перевірки та не ознайомленого його з підставою такої перевірки, докази протилежного відповідачем суду не надано.
Невиїзна перевірка від 22.02.11р. була проведена відповідачем на підставі вимоги прокуратури Індустріального району м.Дніпропетровська від 22.02.11р. №675 вих.11 (наявна у справі), однак зі змісту вищенаведених норм Порядку №70 та Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не вбачається такої підстави для проведення перевірки як вимога прокуратури.
Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів затвердженого Постановою КМУ від 26 вересня 2002 року № 1434, із внесеними змінами від 15.11.2006р. №1602 Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики України та підпорядковується йому та у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Мінпраці та цим Положенням.
Крім того, слід відзначити, що Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів підпорядковане лише Фонду соціального захисту інвалідів, а не органам прокуратури, з якими може лише координувати свою діяльність, тому дії перевіряючи фонду були здійсненні поза межами їх повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В судовому засіданні відповідачем не було доведено, що оскаржувані дії були вчинені на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для їх вчинення.
Як вбачається зі справи, акт перевірки №81 від 22.02.11р. не підписано керівником ТзОВ «КАТЕТ», на його останній сторінці викладені зауваження товариства щодо висновків акту.
В підтвердження зауважень до акту перевірки позивачем долучено до матеріалів справи докази (копії списку інвалідів-штатних працівників позивача, розрахункові відомості за 2009р. по виплатах заробітної плати та відрахувань з неї щодо працюючих інвалідів, трудові книжки працюючих інвалідів), згідно яких вбачається, що у ТзОВ «КАТЕТ» у 2009 році зареєстровано та працювало 9 осіб, яким відповідно до закону встановлена інвалідність, товариство виплачувало їм заробітну плату та сплачувало усі передбачені законом відрахування з заробітної плати щодо цих працівників.
Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів щодо проведення невиїзної перевірки стану виконання ст. 19 та ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" обґрунтовані та підлягають до задоволення.
Щодо вимоги позивача про визнання акта №81 від 22.02.2011 року протиправним та скасування його, то суд відзначає, що акт перевірки не може бути оскаржено в судовому порядку, оскільки такий не є юридичною формою рішення фонду і сам по собі не породжує певних правових наслідків для товариства, а тому він не може бути предметом розгляду у судовому порядку та не підлягає оскарженню, отже в задоволенні цієї вимоги суд відмовляє.
Так, правовий акт – це акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб’єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов’язків учасників конкретних правовідносин. При цьому, критерієм розмежування понять нормативного правового акта і ненормативного (індивідуального) правового акта є сфера його дії за суб’єктивним складом, оскільки правові акти індивідуальної дії, на відміну від нормативних, поширюють свою дію на конкретно визначеного суб’єкта.
Як нормативний, так і ненормативний правовий акт завжди виражають волю (волевиявлення) уповноваженого суб’єкта права, його владні приписи; мають офіційний характер, обов’язків до виконання; спрямовані на регулювання суспільних відносин; встановлюють правову норму чи конкретне правовідношення; оформляються у визначеній формі; є юридичними фактами, що спричиняють певні правові наслідки.
Ненормативні (індивідуальні) акти – породжують права і обов’язки у тих конкретних суб’єктів, яким вони адресовані, у конкретному випадку.
Зі змісту п.1 ч.1 ст.17 КАС України випливає, що правовий акт індивідуальної дії є різновидом рішення суб’єкта владних повноважень.
Суб’єкт владних повноважень за визначенням, наведеним у п.7 ч.1 ст.3 КАС України, це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова особа чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Зі змісту зазначених визначень вбачається, що правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов’язки конкретних осіб, на яких спрямована їхня дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб’єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб’єкта і відповідно інший суб’єкт зобов’язаний виконувати його вимоги.
Акт перевірки не є рішенням суб’єкта владних повноважень, оскільки в ньому не реалізується компетенція його видавця шляхом встановлення прав і обов’язків для інших суб’єктів; він є лише носієм доказової інформації, який може свідчити про виявленні порушення, і яким оформляються результати перевірки.
Керівники відділень Фонду на підставі актів перевірок вживають заходів до усунення виявлених порушень у встановленому законодавством порядку (п.13 Порядку №70).
Відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом(п.2 Порядку №70).
Порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення.
Порядок нарахування пені та встановлення строку її сплати затверджуються Мінпраці (п.4 Порядку №70).
У разі виявлення фактів невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів уповноважена посадова особа, яка проводила перевірку, складає протокол про адміністративне правопорушення (п.10 Порядку №70).
В даному випадку протокол про адміністративне правопорушення відповідачем складено не було.
Зі змісту ж оскаржуваного позивачем документу від 02.03.11р. №03-01/486 не можна зробити висновок, що такий документ є вимогою (рішенням) відповідача про сплату адміністративно-господарських санкцій. Оформлення та зміст цього документу дає підстави вважати його супровідним листом, яким відповідач направляє акт перевірки від 22.02.11р. №81 для усунення виявлених порушень, просить повернути один примірник акта після ознайомлення та підписання відповідачу в термін до 15.03.11р.
Від-так, суд не вважає документ №03-01/486 від 02.03.11р., який є предметом оскарження, вимогою (рішенням) відповідача про зобов’язання сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню, оскільки чинним законодавством не передбачено право відповідача приймати таке рішення, адміністративно-господарські санкції повинні сплачуватись позивачем самостійно і згідно ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» спори, що виникають із правовідносин за ст.ст.19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку, отже підстави для задоволення цієї позовної вимоги відсутні.
Керуючись ст.ст.2, 9, 11, 71, 86, 128, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТЕТ» до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про визнання протиправними дії, визнання недійсним акту та рішення – задоволити частково.
Визнати протиправними дії Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів щодо проведення невиїзної перевірки стану виконання ст.19 та ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
В задоволені решти позовних вимог – відмовити.
Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 31.05.11р.
Суддя
С.В. Ніколайчук