ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" червня 2011 р.
Справа № 5004/1051/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Грант-Інвест», м. Ковель
до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-словацьке підприємство «Лісопром», м. Ковель
Відділу державної виконавчої служби Турійського районного управління юстиції, смт.Турійськ
Публічного акціонерного товариства «Кредобанк», м. Львів
про визнання права власності та звільнення з-під арешту транспортного засобу
Суддя: Кравчук В.О.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1., представник, довіреність від 15.04.2011 р. №2
від відповідача: ВДВС Турійського РУЮ: ОСОБА_2., головний державний виконавець, довіреність від 10.01.2011 р.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Грант-Інвест» звернулось до господарського суду з позовом про звільнення з-під арешту транспортного засобу - легкового пасажирського автомобіля марки Nissan Primastar, 2004 р., номер кузова VSKF4BCA6UV158016, д.н. АС 6858 АР, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.10.2010 р. Відділом державної виконавчої служби Турійського районного управління юстиції та визнання права власності на останній, оскільки він придбаний у товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-словацьке підприємство «Лісопром» на підставі договору купівлі-продажу від 02.08.2010 р.
Ухвалою господарського суду від 01.06.2011р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.
У судовому засіданні представник позивача не зміг представити витребувані ухвалою суду від 01.06.2011 р. документи, зокрема, докази набуття права власності на автотранспорт та державної реєстрації в органах державного технічного нагляду. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача - Відділ державної виконавчої служби Турійського районного управління юстиції у письмових запереченнях та у судовому засіданні позовні вимоги заперечив в повному обсязі.
Відповідачами - товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-словацьке підприємство «Лісопром» та публічним акціонерним товариством «Кредобанк» всупереч вимогам ухвали суду від 01.06.2011 р. не було представлено суду доводів та заперечень з приводу пред’явленого позову, письмових пояснень та інших витребуваних судом документів, компетентного представника в судове засідання ТзОВ «Спільне українсько-словацьке підприємство «Лісопром» та ПАТ «Кредобанк» не направили, хоча про день та час розгляду справи в суді були повідомлені належним чином (зазначена ухвала направлялась відповідно за адресами товариствам: м. Ковель, вул.. Незалежності, 101 та м. Львів, вул.. Сахарова, 78, про що свідчать поштові повідомлення від 06.06.2011 р. №4500802537641 та від 08.06.2011 р. №7902602534560, а.с. 20, 21).
З огляду на викладене суд вважає, що у відповідачів існувало достатньо часу для підготовки та своєчасного подання до господарського суду мотивованого відзиву на позовну заяву, письмових пояснень з приводу пред’явленого позову, направлення в судове засідання у встановлений день та час своїх повноважних представників.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Проаналізувавши подані позивачем на обґрунтування позовних вимог докази, беручи до уваги те, що відповідачі належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду справи, проте не направили в судове засідання своїх представників, не подали заперечень на позов, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів, за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-
ВСТАНОВИВ:
01 жовтня 2010 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Турійського районного управління юстиції описаний та арештований транспортний засіб - легковий пасажирський автомобіль марки Nissan Primastar, 2004 р., номер кузова VSKF4BCA6UV158016, д.н. АС 6858 АР при примусовому виконанні виконавчого напису №1165 від 10.06.2010 р., здійсненого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3. (а.с. 11-12).
2 серпня 2010 року між позивачем та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-словацьке підприємство «Лісопром» був укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу, згідно якого позивач придбав у останнього вищевказаний транспортний засіб.
Факт прийому та передачі транспортного засобу відображається у акті приймання-передачі від 30.08.2010 р., який підписаний повноважними представниками сторін (а.с. 9).
Відповідно до п. 2.1. договору право власності на майно виникло у позивача з моменту підписання акту приймання-передачі транспортного засобу (а.с. 6-8).
Вважаючи, що майно належить товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Грант-Інвест», останнє звернулось з позовом до суду про звільнення з-під арешту вказаного транспортного засобу та визнання права власності на майно, посилаючись на набуття права власності на останнє згідно з укладеним договором купівлі-продажу від 02.08.2010р.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.
Згідно з частиною 1 ст. 59 Закону України “Про виконавче провадження” особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.
Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Приписами ст.334 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності у набувача за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 4 цієї ж статті визначено, що якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Статтею 34 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.
Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.
Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються підрозділами Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України. Для автоматизованого обліку зареєстрованих транспортних засобів та відомостей про їх власників ведеться Єдиний державний реєстр, держателем якого є Державтоінспекція Міністерства внутрішніх справ України.
Також, вказаною нормою встановлено імперативний обов’язок власників транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.
Аналогічні приписи містяться і в Правилах державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок затверджених Постановою Кабінету Міністрів України, від 07.09.1998 р., № 1388 "Про затвердження Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок" (надалі - Правила), якими встановлюється єдиний на території України порядок державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок (далі - транспортні засоби) та видачі реєстраційних документів і номерних знаків. Правила є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх.
Відповідно до п.7 Правил власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати їх протягом 10 діб після придбання або митного оформлення, чи тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Термін реєстрації може бути продовжено у разі неможливості власника транспортного засобу (хвороба, відрядження, інші поважні причини) вчасно її здійснити.
Позивача ухвалою суду від 01.06.2011 р. було зобов’язано надати документальні докази набуття права власності на автотранспорт та документальні докази державної реєстрації її в органах державного технічного нагляду, останні подані не були.
Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Позивач не підтвердив виникнення права власності на транспортний засіб та правомірність його набуття, не надавши відповідних, визначених законодавством документів які засвідчують право власності на транспортний засіб, а саме свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
Крім того, в матеріалах справи наявна довідка Ковельського відділення УМВС України у Волинській області за №5/3270 від 15.09.2010 р. (а.с. 25), в якій зазначено, що спірний транспортний засіб, а саме автомобіль марки Nissan Primastar, 2004 р., д.н. АС 6858 АР зареєстровано за товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-словацьке підприємство «Лісопром».
Підстави віднесення судових витрат на відповідача відсутні.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 16, 328, 334 Цивільного кодексу України, ст..59 Закону України «Про виконавче провадження», ст.. 34 Закону України «Про дорожній рух», ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
ВИРІШИВ:
У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Грант-Інвест» до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-словацьке підприємство «Лісопром», Відділу державної виконавчої служби Турійського районного управління юстиції, Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» про визнання права власності та звільнення з-під арешту транспортного засобу - відмовити.
Суддя В. О. Кравчук
Повний текст рішення
складено та підписано
16.06.11