ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" червня 2011 р.
Справа № №5004/936/11
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "К.П. Верес"
до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковельрембуд"
про стягнення 14 869,49 грн. заборгованості, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат
Суддя: Кравчук В.О.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, юрисконсульт, довіреність від 30.05.2011 р. №42
від відповідача: не з’явились
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “К.П. Верес” звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковельрембуд”14 869,49 грн., в тому числі 11 551,80 грн. заборгованості по оплаті поставленого товару на виконання умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №02/10-кп від 23.11.2009р. в листопаді місяці 2009 року, 1155,18 грн. штрафу, нарахованого за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань та непроведення у належні строки розрахунків по оплаті поставленого товару у розмірі 10% від суми заборгованості, 1675,02 грн. суми інфляційних нарахувань за період з 01.12.2009 р. по 31.03.2011р., а також 487,49 грн. трьох процентів річних за період прострочки платежів з 30.11.2010р. по 26.04.2011р., нарахованих згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України.
Ухвалою господарського суду від 01.06.2011р. розгляд справи відкладався у зв’язку з поданням представником відповідача клопотання про відкладення останньої.
В судових засіданнях представник позивач пред’явлені до відповідача позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити останні в повному об’ємі.
Відповідачем всупереч вимогам ухвал суду від 17.05.2011 р. та 01.06.2011 р. не було представлено суду доводів та заперечень з приводу пред’явленого позову, письмових пояснень та інших витребуваних судом документів, компетентного представника в судове засідання ТзОВ "Ковельрембуд" не направило, хоча про день та час розгляду справи в суді було повідомлено належним чином (зазначені ухвали направлялась за адресою товариству: м. Ковель, вул.. Театральна, 37А, про що свідчать поштове повідомлення від 23.05.2011р.за №4500100254171 та список про відправлення рекомендованої кореспонденції від 02.06.2011 р., а.с. 32, 39).
З огляду на викладене суд вважає, що у відповідача існувало достатньо часу для підготовки та своєчасного подання до господарського суду мотивованого відзиву на позовну заяву, письмових пояснень з приводу пред’явленого позову, направлення в судове засідання у встановлений день та час свого повноважного представника.
Водночас згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Проаналізувавши подані позивачем на обґрунтування позовних вимог докази, беручи до уваги те, що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи, проте не направив в судове засідання свого представника, не подав заперечень на позов, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у ній матеріалами. Представник позивача в судовому засіданні з приводу розгляду справи за відсутності представника ТзОВ "Ковельрембуд" не заперечив.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-
ВСТАНОВИВ:
23 листопада 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "К.П. Верес", м.Ковель та товариством з обмеженою відповідальністю "Ковельрембуд", м.Ковель було укладено договір купівлі-продажу товарів №02/10-кп, у відповідності до умов котрого товариством було взято на себе зобов’язання щодо відпуску відповідачу товарів в обумовлених між сторонами асортименті та кількості (а.с. 15-6).
На виконання умов зазначеного договору позивачем згідно видаткової накладної №ВО-026418 від 23.11.2009р. було відпущено ТзОВ "Ковельрембуд", а останнім прийнято товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 11551,80 грн.
Викладене підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи видатковою накладною №ВО-026418 від 23.11.2009р., довіреністю від 11.11.2009 р. (а.с. 17, 18).
Згідно п. 2.3 договору купівлі-продажу від 23.11.2009р. відповідач зобов’язувався провести розрахунок протягом 10 календарних днів згідно накладної та рахунку, але не пізніше 29 числа поточного місяця.
Проте, товариством з обмеженою відповідальністю "Ковельрембуд" взяті на себе згідно договору купівлі-продажу від 23.11.2009р. зобов’язання в частині проведення з позивачем розрахунків по оплаті відпущеного товару (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконало, вартість останнього не оплатило у зв’язку з чим заборгувало товариству з обмеженою відповідальністю "К.П. Верес" 11551,80 грн.
21.09.2010р. у встановленому законодавством порядку позивачем на адресу ТзОВ "Ковельрембуд" було направлено претензію за №705 (а.с. 20) з вимогою проведення останнім належних розрахунків по оплаті відпущених в листопаді місяці 2009 року товарно-матеріальних цінностей та погашення існуючої заборгованості в розмірі 11551,80 грн. Доказами направлення даної претензії є опис вкладень до цінного листа від 28.09.2010 р. (а.с .21).
Зазначену вимогу у визначений ст. 530 Цивільного кодексу України строк було залишено ТзОВ "Ковельрембуд" без відповіді та належного реагування. Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем виступило підставою для звернення останнього до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості 11 551,80 грн.
Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов’язки суб’єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Укладений товариством з обмеженою відповідальністю "К.П. Верес", м.Ковель та товариством з обмеженою відповідальністю "Ковельрембуд", м.Ковель договір від 23.11.2009 р. за своєю природою є договором купівлі-продажу.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір купівлі-продажу предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов’язання. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим до виконання сторонами.
У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору купівлі-продажу, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу товарів, отримання їх товариством з обмеженою відповідальністю "Ковельрембуд" та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред’явленого до відповідача позову щодо стягнення суми основної заборгованості 11 551,80 грн.
Сума заборгованості 11 551,80 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, та додатково наданими представником позивача оригіналами останніх, які були оглянуті у судовому засіданні. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичне перерахування коштів.
У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно з представленими господарському суду розрахунками, позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 1675,02 грн. суми інфляційних втрат за період з 01.12.2009р. по 31.03.2011р., а також 487,49 грн. трьох відсотків річних за період прострочки платежів з 30.11.2009р. по 26.04.2011р. (а.с. 25).
Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення сум інфляційних нарахувань та трьох процентів річних суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства України, відповідають фактичним обставинам справи та підлягають до повного задоволення.
Крім того, відповідачу у відповідності до п. 4.3 договору №02/10-кп від 23.11.2009 року, ст. 231 Господарського кодексу України та ст.ст. 549, 550 Цивільного кодексу України за прострочку здійснення належних розрахунків по оплаті поставленого товару було нараховано штраф, котрий у відповідності до представленого господарському суду розрахунку склав 1155,18 грн.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов’язання (ч..ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).
В даному випадку договором купівлі-продажу від 23.11.2009 р. (п.4.3) передбачено, що за прострочення терміну оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від сум заборгованості. На час розгляду справи відповідач докази погашення заборгованості за договором не надав.
Договір не був предметом судового розгляду, недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 4.3 не визнавався. Відповідач зобов’язання щодо сплати заборгованості не виконав, тому сплата штрафу є його договірним зобов’язанням.
На підставі викладеного та в силу ст.. 546 ЦК України, п. 4.3 договору до стягнення підлягає 1155,18 грн. штрафу.
Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов’язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), що поніс позивач, слід відшкодувати останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України в повному об’ємі за рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельрембуд".
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 173, 193, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 256, 509, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 599, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельрембуд" (45010, м. Ковель, вул..Театральна, 37А, код ЄДРПОУ 30739485, р/р 260050351 в ВАТ «Кредитпромбанк», МФО 303741) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "К.П. Верес" (45000, м. Ковель, вул..Грушевського, 79, код ЄДРПОУ 21742823, р/р 2600301861205 в АТ «Укрексімбанк», МФО 303547) 11551,80 грн. заборгованості, 1155,18 грн. штрафу, 487,49 грн. 3% річних, 1675,02 грн. інфляційних втрат, всього: 14 869,49 грн., а також 148,69 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Суддя В. О. Кравчук
Повний текст рішення
складено та підписано
15.06.11