ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2011 р. Справа № 2а/0470/4909/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук Світлана Василівна
при секретаріСнаговський О.С.
за участю:
представника позивача:
представника від відповідача: ОСОБА_3 (дов. у справі);
ОСОБА_4 (дов. у справі),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Восток" до Державної податкової інспекції в Кіровському районі м. Дніпропетровська про про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
26 квітня 2011 року Приватне підприємство "Восток” звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська, в якому просить визнати протиправними дії ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська з відмови в прийняті, невизнанні в якості податкових декларацій поданих ПП «Восток» декларацій з податку на додану вартість за травень-грудень 2010 року та січень 2011 року з додатками та зобов’язати податковий орган визнати подані ПП «Восток» декларації з податку на додану вартість за травень-грудень 2010 року та січень 2011 року з додатками в якості податкових декларацій.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що в період з червня 2010 року по грудень 2010 року ПП «Восток» подало до ДПІ в Кіровському районі м. Дніпропетровська належним чином оформлені та підписані податкові декларації з податку на додану вартість, однак, не зважаючи на дотримання усіх вимог законодавства при складанні документів податкової звітності та їх поданні до контролюючого органу, останній в їх прийнятті відмовив, що є порушенням норм пп.4.1.2 п.4.1. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181 (надалі (Закон №2181).
Ухвалою суду від 27.04.2011р. відкрито провадження в адміністративній справі №2а/0470/4909/11 та призначено справу до розгляду на 12.05.2011р.
В судових засіданнях 15.05.11р., 17.05.11р., 19.05.11р. та 24.05.11р. оголошувались перерви до 17.05.11р., 19.05.11р., 24.05.11р. та 26.05.11р. відповідно.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, на задоволенні позовних вимог наполягав.
Представник відповідача проти позову заперечив, зазначивши при цьому, що згідно вимог п.4.3 Порядку заповнення та надання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97р. №166 (далі Порядок №166), податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов’язкових реквізитів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд зробив висновок, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
ПП «Восток» зареєстровано 01.12.98р. Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серія А00 №767392, та взято на облік як платника податків в ДПІ в Кіровському районі м.Дніпропетровська (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №04439958 від 22.09.06р.).
Відповідно до п.2 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» (чинного до 01.01.2011 року) до обов’язків платника податків віднесено подання до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларацій, бухгалтерської звітності та інших документів і відомостей, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів).
Як визначено в абз.а пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону №2181 (чинного до 01.01.2011 року) податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі пр. сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до абз. ї пп.4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону №2181 форма податкової декларації (розрахунку) встановлюється центральним (керівним) органом контролюючого органу за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.
Позивач в період з червня по грудень 2010р. подавав безпосередньо до ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська податкові декларації з податку на додану вартість за період з травня по грудень 2010р. та січень 2011р.
У зв’язку із відмовою відповідача прийняти ці податкові декларації, останні надіслані позивачем на адресу відповідача засобами поштового зв’язку, докази чого наявні у справі.
З наданих відповідачем в судовому засіданні повідомлень ДПІ в Кіровському районі м.Дніпропетровська про відмову в прийняті вищевказаних податкових декларацій вбачається, що:
- податкову декларацію з ПДВ за травень 2010 року не прийнято згідно п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону №2181, бо в ній був відсутній обов’язковий реквізит: назва податкової інспекції, до якої подається податкова звітність;
- податкову декларацію з ПДВ за червень 2010 року не прийнято згідно п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону №2181, бо в ній був відсутній обов’язковий реквізит: назва податкової інспекції, до якої подається податкова звітність, та всупереч п.п.3.3 п.3 Порядку №166 не забезпечено вільне читання тексту та цифр;
- податкову декларацію з ПДВ за липень 2010 року не прийнято згідно п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону №2181, бо в ній всупереч п.п.3.3 п.3 Порядку №166 не забезпечено вільне читання тексту та цифр;
- податкову декларацію з ПДВ за серпень 2010 року не прийнято, бо така подана із статусом «нова звітна» за відсутності звітного документа, чим порушено п.4.5 Порядку №166;
- податкові декларації з ПДВ за вересень-жовтень 2010 року не прийнято згідно п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону №2181, бо до них не додано копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді, чим порушено п.8 Закону України від 20.05.10р. №2275-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів»;
- податкову декларацію з ПДВ за листопад 2010 року не прийнято згідно п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону №2181, бо в ній виправляються показники періоду (серпень 2010 р.), основна декларація за який не була визнана як податкова;
- податкову декларацію з ПДВ за грудень 2010 року не прийнято згідно п.49.15 ст.49 Податкового кодексу України, бо в них зазначене місцезнаходження платника, що не відповідає реєстраційним даним в ДПІ на дату подання звіту;
- податкову декларацію з ПДВ за січень 2011р. не прийнято, бо згідно абз.11 п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України при візуальній перевірці наявності та достовірності заповнення всіх обов’язкових реквізитів наданого пакету документів звітності з ПДВ за січень 2011р. встановлено, що у декларації та у додатках до неї, вона повинна бути підписана керівником платника податку, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку; у додатку 1 «Розрахунок коригування сум ПДВ по податковій декларації з податку на додану вартість» вказаний звітний (податковий) період, за який виправляються помилки, заповнюються у разі подання уточнюючого розрахунку.
Відповідачем заявлено усне уточнення, що в повідомленні від 23.02.11р. №4111/10/28-221 мова йде про податкову декларацію за січень 2011р., а не за грудень 2010р., як помилково зазначено у повідомленні.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо неприйняття податкових декларацій позивач звернувся до адміністративного суду.
Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків (п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону №2181).
Форма податкової декларації з податку на додану вартість та правила її заповнення регламентовані Порядком №166, який був чинним на дату подання усіх декларацій.
Так, відповідно до п.1.3 Порядку №166 декларація складається із вступної частини, службових полів, чотирьох розділів та обов’язкових додатків, з них платником заповнюється вступна частина, службові поля, перші три розділи та додатки, четвертий розділ заповнюється працівником податкової інспекції (адміністрації) лише на оригіналі декларації, який залишається в податковій інспекції (адміністрації). Порядок заповнення декларації окремо за кожним розділом наводиться в розділі 5 цього Порядку.
Згідно з п.3.2 Порядку №166 вступна частина, службові поля та чотири розділи податкової декларації з податку на додану вартість, податкової декларації з податку на додану вартість (спеціальної), податкової декларації з податку на додану вартість (переробних підприємств) та податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої)/(переробного підприємства)/ (спеціальної) подаються на двох двосторонніх аркушах формату А-4, скріплених між собою; додатки до декларацій, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (до декларації з податку на додану вартість (скороченої)/(переробного підприємства) - на аркушах формату А-4.
Пунктом 4.3 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.08р. №872, податкова звітність має бути: надана адресату звітності за формами встановленого зразка, що діють на момент подання документа, з обов'язковими додатками; повністю заповненою, а саме: наявні обов'язкові реквізити та значення показників, що не заповнюються через відсутність інформації, мають бути прокреслені; документи податкової звітності, що подаються на паперових носіях, мають бути заповнені чорнилом, пастою кулькових ручок, за допомогою друкарських машинок, принтерів, засобів механізації або інших засобів, які забезпечують збереження записів протягом установленого терміну зберігання звітності; без підчисток, помарок, малопомітних виправлень; підписана відповідними посадовими особами, скріплена печаткою платника податків.
Працівники ОДПС при прийманні податкової звітності на паперових та електронних носіях з - доданням роздрукованих оригіналів контролюють наявність: підписів посадових осіб; печатки платника податків; обов'язкових реквізитів; обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності, які є невід'ємною частиною податкової декларації або уточнюючої звітності та не можуть бути самостійним документом; прокреслень у значеннях показників, що не заповнюються через відсутність інформації (п.4.4 цих Методичних рекомендацій).
У цьому контексті під обов'язковими реквізитами розуміються: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період; назва платника податків; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №118 "Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України" або реєстраційний (обліковий) номер з ТРДПАУ; ідентифікаційний номер згідно з ДРФО або, у разі відмови від нього - серія та номер паспорта для фізичної особи; місцезнаходження платника податків; назва ОДПС, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); підписи посадових осіб, засвідчені печаткою.
На вимогу суду відповідачем не було надано для огляду оригіналів податкових декларацій надісланих на його адресу позивачем поштовими засобами зв’язку.
Як вбачається з копій податкових декларацій за травень та червень 2010р., наданих позивачем, останні містять такий обов’язковий реквізит, як назва податкової інспекції, до якої подається податкова звітність, тому твердження податкового органу про відсутність такого реквізиту спростовуються документально.
Згідно п.п.3.3 п.3 Порядку №166 декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк.
З наявних у справі копій податкових декларацій за червень та липень 2010р. вбачається, що у рядках, де відсутні дані для заповнення позивачем був проставлені прочерки, вони видруковані за допомогою комп'ютерної техніки, без виправлень та помарок, і забезпечують вільне їх читання, проти чого представник відповідача в судовому засіданні не заперечив, від-так висновок податкового органу щодо неприйняття цих податкових декларацій з тих підстав, що вони не забезпечують вільне читання декларацій, суд вважає безпідставним.
Пунктом 4.5 Порядку №166 визначено, що після подання декларації за звітний (податковий) період платник податку має право до закінчення граничного терміну подання декларації за такий самий період подати нову декларацію з виправленими показниками.
Податкова декларація з ПДВ за серпень 2010 року неприйнята податковим органом через порушення п.4.5 Порядку №166, оскільки, як вказано в повідомлені відмові, така подана із статусом «нова звітна» за відсутності звітного документа.
Такі висновки відповідача спростовуються документально, адже у податковій декларації з ПДВ за серпень 2010р. в графі «011» зазначено статус «звітна», а не «нова звітна», і до неї позивачем додано усі передбачені Порядком №166 додатки.
Декларація з податку на додану вартість до органів податкової служби може бути подана: на паперових носіях; на магнітних носіях з роздрукованими копіями файлів; засобами електронної пошти E-mail; поштовими відправленнями (п.3.1 Порядку №166).
Відповідно до п.8 Закону України від 20.05.10р. №2275-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» п.8.18 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» доповнено п.п.5.18.5 такого змісту: «платники податку подають органу державної податкової служби на безоплатній основі разом з податковою декларацією за відповідний звітний період копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді. Державна податкова адміністрація розробляє та розміщує на своєму офіційному веб-сайті програмне забезпечення з відкритим кодом для ведення обліку записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді і забезпечує його безоплатне розповсюдження (включаючи зміни і доповнення) шляхом надання можливості для копіювання такого програмного забезпечення як через Інтернет, так і шляхом запису на носії інформації платника за його запитом. Зведені результати обліку, що відображені у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних, підлягають документальній невиїзній перевірці (камеральній)».
Пунктом 4.2 Порядку №166 передбачено, шо у складі декларації повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, у тому числі розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої)/(переробного підприємства)/(спеціальної). У разі подання уточнюючих розрахунків, у яких проводиться коригування податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, такі самі розшифровки подаються на суму уточнення.
Не прийняття відповідачем податкових декларацій з ПДВ за вересень-жовтень 2010 року через те, що до них в порушення п.8 Закону України від 20.05.10р. №2275-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» не додано копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді, спростовуються описом вкладення до рекомендованого листа, в якому зазначено, що позивачем до ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська надсилаються відповідні податкові декларації, розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, дискети та реєстри виданих та отриманих податкових накладних за вересень-жовтень 2010 року.
Якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону N2181, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.
Платник податку має право не подавати вказаний розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі декларації за будь-який наступний звітний (податковий) період (з урахуванням зазначених у першому абзаці строків давності та положень пункту 17.2 Закону N2181, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Такий спосіб самостійного виправлення платником помилки може бути застосований у разі виправлення у декларації звітного (податкового) періоду помилок лише однієї раніше поданої декларації (п.4.4 Порядку №166).
Враховуючи вищенаведені норми матеріального права та ту обставину, що у податкового органу не було законних підстав для не прийняття податкової декларації з ПДВ за серпень 2010р., суд вважає, що останнім також неправомірно відмовлено позивачу у прийняті податкової декларації з ПДВ за листопад 2010 року через те, що в ній виправляються показники періоду (серпень 2010 р.), основна декларація за який не була визнана як податкова.
Як вже зазначалось вище, чинним законодавством передбачено виключний перелік підстав, за наявності яких можна не прийняти податкову звітність як податкову декларацію, однак серед них не має такої підстави, як неприйняття податкової декларації, бо у ній виправляються показники періоду, основна декларація за який не була визнана як податкова.
Судом з’ясовано, що в податковій декларації з ПДВ за грудень 2010р., надісланій відповідачу засобами поштового зв’язку, позивачем невірно зазначено місцезнаходження платника (49000, м.Дніпропетровськ, пр.Петровського, 41), що не відповідає реєстраційним даним платника (знаходиться за адресою: 49000, м.Дніпропетровськ, вул.Леніна, 41) в ДПІ на дату подання звіту.
Місцезнаходження платника є обов’язковим реквізитом податкової декларації, який повинен був бути заповнений позивачем, і тому податковий орган обґрунтовано не визнав податкову декларацію з ПДВ за грудень 2010р. через не зазначення в ній обов’язкового реквізиту.
Пункт 48.3 Податкового Кодексу України передбачає, які обов’язкові реквізити повинна містити податкова декларація. До них належать зокрема: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
З огляду податкової декларації з ПДВ за січень 2011р. судом встановлено, що така підписана керівником ПП «Восток» в двох місця: на місці, призначеному для підписання керівником, та на місці, призначеному для підписання головним бухгалтером, з вказівкою, що посада головного бухгалтера на підприємстві не передбачена. Той факт, що особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, є керівник цього підприємства підтверджено представником позивача в судовому засіданні.
Не підтверджуються матеріалами справи та суперечать приписам п.4.4. Порядку №166 висновки відповідача, викладенні у листі від 23.02.11р. №4111/10/28-221, про те, що у додатку 1 «Розрахунок коригування сум ПДВ по податковій декларації з податку на додану вартість» вказаний звітний (податковий) період, за який виправляються помилки, заповнюються у разі подання уточнюючого розрахунку.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підсумовуючи усе вищенаведене, суд вважає протиправними дії ДПІ в Кіровському районі м. Дніпропетровська щодо неприйняття та невизнання документів податкової звітності ПП «Восток» за період травень-листопад 2010 року та січень 2011 року з додатками як податкових декларацій, які оформлені позивачем та подані до податкового органу у відповідності до вимог чинного законодавства. Позовні вимоги в цій частині задовільняє, відмовляючи позивачу лише в задоволенні позову в частині визнання протиправними дій відповідача з відмови в прийняті в якості податкової декларації з ПДВ за грудень 2010р. з додатками, так як судом встановлено, що така декларація подана позивачем з порушенням вимог закону.
Між тим, в наданих позивачем поясненнях по даній справі зазначено, що в березні 2011р. ним виявлено вказану помилку, у зв’язку із чим 24.03.11р. на адресу відповідача повторно надіслано засобами поштового зв’язку податкову декларацію з ПДВ за грудень 2010р. з виправленими даними про місцезнаходження ПП «Восток» згідно зареєстрованої юридичної адреси, до декларації додано додаток 5, складений за встановленою формою, у зв’язку із чим така податкова декларація повинна бути прийнята відповідачем.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій щодо неприйняття та невизнання документів податкової звітності позивача за травень-листопад 2010 року, січень 2011 року.
Натомість позивач надав суду обґрунтовані пояснення щодо заявлених позовних вимог, що підтверджуються допустимими доказами, які наявні в матеріалах справи.
Керуючись ст.ст.2, 8-12, 69, 71, 72, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ПП "Восток" задоволити частково.
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Кіровському районі м. Дніпропетровська з відмови в прийнятті, невизнанні в якості податкових декларацій, поданих ПП «Восток» декларацій з ПДВ за період з травня по листопад 2010 року та січень 2011 року з додатками.
Зобов’язати Державну податкову інспекцію в Кіровському районі м. Дніпропетровська визнати подані ПП «Восток» декларації з ПДВ за період з травня 2010 року по грудень 2010 року та січень 2011 року з додатками, в якості податкових декларацій.
В решті позовних вимог – відмовити.
Судові витрати присудити на користь позивача пропорційно заявлених вимог. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Восток" 1,70 грн. судового збору.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 30.05.11р.
Суддя
С.В. Ніколайчук