КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-406/11                                                           Головуючий у 1-й інстанції:  Кашперська Т.Ц.

Суддя-доповідач:  Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"16" червня 2011 р.                                                                                 м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

                                          головуючого –судді Земляної Г.В.

                                          суддів                         Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області, ОСОБА_2 на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 21 січня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області про визнання неправомірними дій, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивачка звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області (далі відповідач) та просила суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії позивачу у відповідності до вимог ст.39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов’язати відповідача здійснити починаючи з 01 грудня 2010 року перерахунок пенсії та нарахувати позивачу пенсію у відповідності ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі однієї мінімальної пенсії за віком, а також в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 21 січня 2011 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо недоврахування та виплати позивачу пенсії, зобов’язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача та виплатити відповідно до ст.39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»починаючи з 24 червня 2010 року з урахуванням проведених виплат, доплату до пенсії за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної зарплати, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, позивач подавши апеляційну скаргу та доповнивши її просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нову якою задовольнити його позовні вимоги за період з 09 липня 2007 року по даний час. Відповідач подавши апеляційну скаргу просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справ матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої ст. 183-2 КАС України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача щодо зобов`язання УПФУ здійснити перерахунок та виплату доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіологічного контролю у розмірі 1 мінімальної зарплати, та,  додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 4 призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»починаючи з 24 червня 2010 року є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог в частині періода задоволення позовних вимог, а також не визначено правову норму, яку належать застосовувати до спірних правовідносин в частині, що стосуються розміру мінімальної пенсії за віком.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорія, та проживає на території радіоактивного забруднення, що підтверджується копією посвідчення, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію у відповідача, додаткову пенсію та доплату за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідності до ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі Закон).

У відповідності до статті 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 4 категорії призначається у розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно до ч. 1 ст. 39 Закону, пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до пенсії, яка становить у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Всупереч ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року по ст. 39 вказаного Закону та по ст. 51, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, як того вимагає вказаний Закон.

З огляду на те, що Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року та Постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 р. відповідач не правомірно виплачував додаткову пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено ст.ст. 39, 51 зазначеного Закону.

Таким чином колегія суддів погоджується в висновком суду першої інстанції, щодо задоволення позовних вимог та зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача та виплатити відповідно до ст.39, ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.51 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Колегія суддів зазначає, що з самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основи один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.

Щодо періода задоволення позову слід зазначити наступне:

Відповідно до ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи позивачка просила задовольнити її позовні вимоги з 01 грудня 2010 року (арк.спр.2) будь-яких уточнень та доповнень до позовної заяви не надходило.

      Однак судом першої інстанції було задоволено позовні вимоги починаючи з  24 червня 2010 року вийшовши за межі позовних вимог.

       З огляду на вищезазначене позовні вимоги підлягають задоволенню та слід визнати неправомірними дії відповідача щодо не здійснення виплати пенсії позивачу відповідно до вимог ст.39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 01 грудня 2010 року та слід зобов’язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»а також підвищення до пенсії за проживання в зоні радіоактивного забруднення в розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»починаючи з 01 грудня 2010 року в урахуванням проведених виплат.

      Вимоги апелянта ОСОБА_2 щодо зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та нарахування їй пенсії відповідно до  ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»починаючи з 09 липня 2007 року не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки перерахунок пенсії саме з цієї дати не був заявлений в позовній заяві та розглянутий судом першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.  Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є  порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Таким чином вимоги апеляційних скарг підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 183-2, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,  

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області, ОСОБА_2 –задовольнити частково.

       Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 21 січня 2011 року –скасувати.

        Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

        Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області щодо нарахування та виплати доплати до пенсії та додаткової пенсії ОСОБА_2 в розмірі меншому ніж передбачено ст.39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»починаючи з 01 грудня 2010 року.

        Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 як непрацюючому пенсіонеру, проживаючому на території радіоактивного забруднення, доплату до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»починаючи з 01 грудня 2010 року з урахуванням проведених виплат.

       Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю відповідно до ч.3 ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком з розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»починаючи з 01 грудня 2010 року з урахуванням проведених виплат.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято  за наслідками  розгляду у письмовому провадженні, - через п’ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті  254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням  суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя:                                                         Г.В.Земляна

Судді:                                                                                Т.М.Грищенко

                                                                                           В.Е.Мацедонська