ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "15" червня 2011 р.                                                                                    Справа № 14/72/06-20/18/10  

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЄвсікова О.О.,

суддівБарицької Т.Л.,

Губенко Н.М.,

розглянувши

касаційні скарги1. Дочірнього підприємства "Запорізький річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот",

2. Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1,

3. Фонду державного майна України

на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 02.03.2011 р. (головуючий суддя: Запорощенко М.Д., судді: Дучал Н.М., Калантай М.В.)

у справі№ 14/72/06-20/18/10 Господарського суду Запорізької області

за позовомДочірнього підприємства "Запорізький річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот"

до1. Орендного підприємства "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації",

2. Фонду державного майна України,

3. Запорізької міської ради,

треті особи1. Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна судноплавна компанія "Укррічфлот",

2. Фізична особа –підприємець ОСОБА_1,

провизнання права власності,

за участю представників

позивача  Добришин Д.А.,

відповідачів1. не з'явились,

2. Сіднєнко О.Л.,

3. не з'явились,

третіх осіб1. Курганський Г.М.

2. не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.11.2010 р. у справі №14/72/06-20/18/10 у задоволенні позову Дочірнього підприємства “Запорізький річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" до Орендного підприємства “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" про визнання права власності відмовлено повністю.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2011 р. рішення Господарського суду Запорізької області від 08.11.2010 р. у справі № 14/72/06-20/18/10 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Дочірнього підприємства “Запорізький річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії “Укррічфлот” до Фонду державного майна України та Запорізької міської ради задоволено частково: визнано за Дочірнім підприємством “Запорізький річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії “Укррічфлот” право власності на об’єкти нерухомості, згідно з переліком у резолютивній частині, та відмовлено в задоволенні позовних вимог до Орендного підприємства "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації".

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, скаржник-1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2011 р. у справі № 14/72/06-20/18/10 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання права власності за позивачем на механічні майстерні (інв. № 0008, літера Л) та склад бензосховища (інв. № 0036, № 13), що розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 26 А, скасувати та провадження у справі в цій частині припинити; в решті постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2011 р. у справі № 14/72/06-20/18/10 залишити без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, скаржник-2 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2011 р. у справі № 14/72/06-20/18/10, а рішення Господарського суду Запорізької області від 08.11.2010 р. у цій справі залишити без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, скаржник-3 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить змінити постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2011 р. у справі № 14/72/06-20/18/10, доповнивши її мотивувальну частину текстом такого змісту:

«Фонд державного майна України на час приватизації Запорізького річкового порту у складі Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту «Укррічфлот»діяв на підставі Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 № 2558-ХІІ, та Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств»(в редакції, чинній на момент створення Позивача). На момент видачі Переліку майна, переданого у власність компанії АСК «Укррічфлот», в т.ч. Запорізького річкового порту. Фонд державного майна України керувався Тимчасовим положенням про Фонд державного майна України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 № 2558-ХІІ, статтею 12 Закону України «Про господарські товариства»(в редакції, чинній на момент видачі Переліку), наказом Фонду державного майна України від 22.07.1998 № 1450.».

Вимоги та доводи касаційних скарг мотивовані тим, що апеляційним господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили наступне.

На підставі Наказу Фонду державного майна України від 10.11.1992 р. № 477 “Про перетворення підприємств і організацій Українського міжгалузевого державного об’єднання річкового флоту “Укррічфлот” в акціонерні товариства" на базі державного майна транзитного (магістрального) флоту, головного підприємства, 20 підприємств та структурних одиниць “Укррічфлот” (додаток № 1) створено Державну акціонерну судноплавну компанію “Укррічфлот” шляхом випуску акцій на повну вартість її майна.

Відповідно до Додатку № 1 до складу Державної акціонерної судноплавної компанії  увійшов, зокрема, Запорізький річковий порт.

Дочірнє підприємство  “Запорізький річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії “Укррічфлот” 23.04.1996 р. було перетворене в Закрите акціонерне товариство  “Запорізький річковий порт”.

АСК “Укррічфлот” 01.03.1997 р. передало ЗАТ “Запорізький річковий порт” у власність будівлі, споруди, транспорт, флот , обладнання та інвентар.

У квітні 2000 року ЗАТ “Запорізький річковий порт” було реорганізоване шляхом приєднання до АСК “Укррічфлот”. ДП “Запорізький річковий порт” АСК “Укррічфлот” було зареєстровано в реєстрі суб’єктів підприємницької діяльності.

У зв’язку з реорганізацією АСК “Укррічфлот” передало ДП “Запорізький річковий порт” за актом прийому-передачі (т. с. 1, а. с. 110-111) станом на 01.07.2000 р. основні оборотні засоби за інвентаризаційним описом балансу.

Згідно з інвентаризаційною відомістю за вказаним актом передано 51 будівлю (інв. №№ 0001–0006, 0008–0013, 0015, 0016, 0017, 0019, 0020, 0023, 0024, 0026–0036, 0038, 0039, 0040, 0059, 0060–0064, 0067–0071, 0272, 0274, 0299, 0336, 0337, 0350, 0351, 0542) та 49 споруд (інв. №№ 0065, 0066,  0072, 0251, 0252, 0253, 0256, 0261, 0273, 0278, 0281, 0283, 0289, 0291, 0293, 0296, 0301, 0302, 0310, 0311, 0313, 0315, 0323, 0324, 0325, 0326, 0327, 0329, 0330, 0331, 0332, 0333, 0334, 0335, 0340, 0341, 0342, 0344, 0345, 0346, 0347, 0348, 0349, 0352, 0354, 0464, 0465, 0560, 0561).

Відповідно до п. п. 1.1, 1.4, 3.1, 3.5  Статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів АСК “Укррічфлот” та  зареєстрованого 20.07.2000 р., Запорізький річковий порт є Дочірнім підприємством Акціонерної судноплавної Компанії “Укррічфлот” (Компанія), яке засноване Компанією. АКС “Укррічфлот” є правонаступником колишнього ЗАТ “Запорізький річковий порт", яке було реорганізовано шляхом приєднання до Компанії, з усіх його майнових прав та обов’язків.

Підприємство є власником майна, переданого йому Компанією, майна, одержаного внаслідок його фінансово-господарської діяльності, іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.  Підприємство є юридичною особою з дня його державної реєстрації. Згідно зі Свідоцтвом АОО №195992 державна реєстрація ДП “Запорізький річковий порт” АСК “Укррічфлот” (позивач у справі) проведена 20.07.2000 р.

Листом від 14.02.2000 р. № 02-01/04 Акціонерна судноплавна компанія “Укррічфлот” звернулася до Фонду державного майна України з метою впорядкування обліку нерухомого майна, приватизованого у складі майнового комплексу, та направила копії відповідних документів (переліки нерухомого майна, що передається у власність ВАТ АСК “Укррічфлот”; інвентаризаційні описи основних засобів; відомості щодо адреси об’єктів нерухомості; документи про право постійного користування землею, акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу АСК “Укррічфлот”).

Відповідно до переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ “Акціонерна судноплавна компанія “Укррічфлот”, затвердженого Фондом державного майна України 04.08.2000 р. (витяг, т. с. 1, а. с. 42-43), згідно з наказом ФДМУ від 10.11.1992 р. № 477 Дочірньому підприємству “Запорізький річковий порт” Фондом було передано об’єкти нерухомого майна за адресою: м. Запоріжжя, вул. Портова, буд. 1-б (інв. № 0001); м. Запоріжжя, вул. Леонова, буд. 1-а (інв. №№ 0002, 0003, 0004, 0005, 0006, 0007, 0010, 0016, 0031, 0039, 0299, 0315, 0323, 4508, 0017, 0021, 0023, 0025, 0026, 0027, 0032, 0033, 0035, 0036, 0272, 6712); м. Запоріжжя вул. Глісерна, буд. 26-а (інв. №№ 0008, 0012, 0013, 0029, 0034, 0038, 0289, 0324); м. Запоріжжя, вул. Крива Бухта, 1 (інв. № 0030). Всього згідно з даним переліком передано 36 об’єктів нерухомості.

За відомостями, що містяться у  витягах про реєстрацію права власності (т. с. 1, а. с. 86-90), ОП ЗМБТІ на підставі наказу ФДМУ № 477 від 10.11.1992 р. зареєстровано за ДП “Запорізький річковий порт” права власності (колективної) на наступні об’єкти: механічна майстерня берегової виробничої дільниці інв. № 0030 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 1-б; пасажирський вокзал “Порт Леніна”, інв. № 0027 –вул. Леонова, буд. 12; інв. №№ 0001, 0003, 0004, 0010, 0016, 0031, 0039, 0299, 0315, 4508, 0017, 0023, 0026, 0032 –вул. Леонова, 1-а; блок битовок інв. № 0272 –вул. Портова, буд. 16-а;  інв. №№ 0029, 0013, 0008, 0036, 0324 –вул. Глісерна, буд. 26-а. Дата прийняття рішення про реєстрацію права власності згідно з цими витягами –17.02.2003 р.

Рішеннями реєстратора ОП ЗМБТІ від 17.11.2005 р. № 1145, № 1146, № 1147, № 1148 Дочірньому підприємству “Запорізький річковий порт” АСК “Укррічфлот” було відмовлено в здійсненні державної реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна інв. №№ 0005, 0015, 0036, 0063, 0069, 0070, 0080, 0082, 0083, 0085, 0087, 0088, 0089, 0090, 0289, 0302, 0310, 0311, 0330, 0334, 0335, 0344, 0345, 0347, 0348, 0359, 0360, 0361, 0375, 0376, 0378, 0379, 0380, 0381, 0464, 0465, 1004, 4837 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, буд. 26-а; інв. №№ 0349, 0350, 0351, 0393 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, буд. 1-б;  інв. №№ 0011, 0019, 0020, 0028, 0064а, 0064б, 0067, 0068, 0072, 0072а, 0073, 0074, 0075, 0076, 0077, 0078, 0079, 0094, 0095, 0096, 0251, 0252, 0253, 0256, 0291, 0293, 0313, 0319, 0326, 0329, 0331, 0332, 0333, 0340, 0341, 0342, 0352, 0355, 0356, 0357, 0358а, 0362, 0363, 0364, 0365, 0366, 0368, 0369, 0370, 0371, 0372, 0373, 0374, 0382, 0383, 0384, 0385, 0386, 0387, 0389, 0391, 0394, 0396, 0397, 0399, 0542, 0560, 0561, 0568 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Леонова, 1а; інв. № 0388 за адресою: м. Запоріжжя, бул. Шевченка, буд. 77, яку позивач просив здійснити на підставі вищезазначених наказу Фонду державного майна України від 10.11.1992 р. № 477 та переліку нерухомого майна, що передавалося у власність. Зі змісту вказаних рішень слідує, що підставою для відмови стала відсутність правовстановлюючих документів; відсутність вказаних об’єктів в матеріалах інвентарної справи, в переліку нерухомого майна, що передавалося державним органом приватизації, а також тим, що деякі з цих об’єктів не є об’єктами нерухомості.

У зв’язку з відмовою реєстратора Дочірнє підприємство “Запорізький річковий порт” АСК “Укррічфлот” звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом про визнання права власності на об’єкти нерухомості, з урахуванням уточненого переліку  (т. с. 1, а. с. 98-102).

Згідно з п. 1 ст. 147 Господарського кодексу України майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом.

Положеннями  п. 2 ст. 20 Господарського Кодексу України визначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Згідно зі ст. 316 Цивільного кодексу  України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Положення ст. 317 цього ж Кодексу закріплює, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання та місцезнаходження майна.

За приписами ст. 319 Цивільного кодексу України власник користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону. Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Виходячи зі ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Звертаючись до суду з позовом, Дочірнє підприємство “Запорізький річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії “Укррічфлот” посилається на те, що майно, на яке воно просить визнати право власності, помилково не було включено до переліку об’єктів приватизації і вважалось складовою частиною об’єктів нерухомості, які увійшли до Переліку. Крім того позивач звертає увагу на те, що дані об’єкти розташовані на земельних ділянках за адресою:  м. Запоріжжя, вул. Леонова, 1а, 12; вул. Портова, 16а (площею 53 га); вул. Глісерна, 1б, 26а (площею 10,25 га), які належать позивачу на праві оренди за рішенням Запорізької міської ради від 24.11.2004 р. №№ 16/66, 16/86.

За приписами ч. 1,  абз. 4 ч. 2 ст. 7 Закону України “Про приватизацію державного майна” (04.03.1992 р. № 2163-XII, в редакції Закону № 2623-XII від 18.09.1992 р., чинній з 18.09.1992 р. по 15.01.1993 р.) державну політику в сфері приватизації  здійснюють  Фонд державного майна України, органи приватизації Республіки Крим та адміністративно-територіальних одиниць. Фонд державного майна України у процесі приватизації здійснює такі основні повноваження: змінює організаційно-правову форму підприємств, що перебувають у загальнодержавній власності, шляхом перетворення їх у господарські товариства чи виступає орендодавцем майна, що перебуває у загальнодержавній власності.

Відповідно до  ч. 1, абз. 1 ч. 2,  ч. 6 ст. 18 вказаного Закону продаж часток (акцій, паїв), що належать державі в майні господарських товариств, здійснюється шляхом  перетворення державних підприємств у акціонерні товариства. При перетворенні  державного підприємства в акціонерне товариство його засновником виступає відповідний орган приватизації, який  діє  в  межах  повноважень,  передбачених  для засновників акціонерного товариства законодавством. Створене акціонерне  товариство є правонаступником  приватизованого підприємства.

За положеннями п. 15 Додатку № 1 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 р. № 7/5 (в редакції, що діяла на момент подачі позовної заяви (з 30.05.2005 р. по 06.02.2009 р.), яким  позивач обґрунтовує свої вимоги, до переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, відноситься рішення засновника про створення державної (національної) акціонерної компанії, державної (національної) холдингової компанії, відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі приватизації (корпоратизації), та акт приймання-передавання нерухомого майна або перелік зазначеного майна, наданий засновником чи державним органом приватизації.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, частина об’єктів нерухомого майна, що міститься в Переліку передачі Фонду державного майна України, зареєстрована ОП ЗМБТІ на праві власності за позивачем у 2003 році на підставі наказу ФДМУ від 10.11.1992 р. № 477 з деякими розбіжностями щодо адрес кількох об’єктів.

У 2005 році ОП ЗМБТІ  відмовило позивачу, зокрема, у реєстрації об’єкта за інв. №0289 по вул. Глісерна, 26-а, який міститься в Переліку, з тієї підстави, що Переліком державного органу приватизації підтверджується право власності ВАТ АСК “Укррічфлот”, а не ДП “Запорізький річковий порт” АКС “Укррічфлот”. Щодо декількох об’єктів, які хоч і містяться в Переліку та на даний час не зареєстровані, позивач не звертався взагалі. Інші об’єкти відсутні і в Переліку, і в матеріалах інвентарних справ.

Згідно з поясненнями Фонду державного майна України, наданими під час розгляду справи судом першої інстанції та в апеляційному провадженні, Перелік майна, що передавалося ВАТ АСК “Укррічфлот”, було видано на підставі матеріалів, наданих самим АСК “Укррічфлот”.

Як зазначалось вище, свої вимоги в частині невключеного до переліку майна спірних об’єктів позивач мотивує тим, що приватизація майна позивача готувалася в стислі строки, деякі з об’єктів помилково не були включені до списків приватизації та вважалися складовою частиною об’єктів нерухомості, що увійшли до Переліку.

Третя особа ВАТ АСК “Укррічфлот” у свої поясненнях суду першої інстанції та під час апеляційного провадження стверджує, що ДП “Запорізький річковий порт” АСК “Укррічфлот” набуло права власності на всі спірні об’єкти нерухомого майна внаслідок здійснення господарської діяльності. Серед переліку майна, на яке позивач просить визнати право власності, вказано такі об’єкти як огорожа порту, підсобні приміщення, виробничі майданчики, котрі ніяким чином не могли бути відображені в наказі Фонду державного майна України від 10.11.1992 р. №477 та розпорядженні Кабінету Міністрів України від 25.01.2006 р. № 29-р “Про передачу державного майна, яке не ввійшло до статутних фондів річкових портів і акціонерної судноплавної компанії “Укррічфлот”, до сфери управління Мінтрансзв'язку”, оскільки, навіть за їх наявності під час здійснення передачі, ці об’єкти є незначними і призначені для обслуговування основних об’єктів нерухомості.

Крім того, до переліку об’єктів, на які позивач просить визнати право власності,  входять такі об’єкти як ЦРП авторемонтне відділення (інв. № 0075), склад ВКБ (інв. № 0076) та  Кузня (інв. № 0077). ЦРП авторемонтне відділення (інв. № 0075), склад ВКБ (інв. № 0076) на момент приватизації були невід’ємною частиною Будівлі ЦРМ (інв. № 0001), а Кузня (інв. № 0077) була невід’ємною частиною Механічної майстерні (інв. № 0026), що були передані до Статутного фонду ЗАТ “Запорізький річковий порт” та включені до Переліку.

Втім, відповідно до наказу № 319  від 07.09.2001 р. з метою посилення контролю за раціональним використанням площ за направленнями їх використання, 30.10.2001 р. з Будівлі ЦРМ  (інв. № 0001) були виділені ЦРП  авторемонтне відділення  (інв.  № 0075) та Склад ВКБ (інв.  №  0076), з Механічної майстерні (інв. № 0026) була виділена Кузня (інв. № 0077), з присвоєнням самостійних інвентарних номерів.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що до переліку майна, на яке позивач просить визнати право власності, також включені новостворені об’єкти нерухомого майна.

Відповідно до приписів ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Згідно з наданими позивачем матеріалами технічної інвентаризації будівель та споруд, які підтверджуються архівною справою відповідача, всі будівлі та споруди, що підлягають державній реєстрації, закінчені будівництвом та знаходяться в експлуатації (використовуються для ведення господарської діяльності). При цьому новостворене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, що надана позивачу в оренду на підставі рішень Запорізької міської ради від 24.11.2004 р. №№ 16/66, 16/86.

Документів, які б спростовували законність та технічну відповідність встановленим нормам цих об’єктів, до справи надано не було.

Положеннями ст. 376 Цивільного кодексу України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Заперечень з приводу визнання права власності на означені вище об’єкти з боку власника земельної ділянки, тобто Запорізької міської ради м. Запоріжжя, в ході розгляду даної справи не надходило.

Статтями 316, 317, 319  Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі ст. 392 цього Кодексу власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи наведені положення, а також норми  ст. 392 ЦК України, відповідачем у позові про визнання права власності є особа, яка оспорює право власності на майно, або особа, яка хоч і не оспорює права власності на майно, але і не визнає його.

Колегія суддів відзначає, що апеляційним судом до участі у справі були залучені всі особи, інтереси яких зачіпаються даним спором, в тому числі Запорізька міська рада як орган, що є власником земельних ділянок, на яких розташовані спірні об’єкти, та Фонд державного майна України як орган приватизації.

Позивач пред’явив позов про визнання права власності до Орендного підприємства “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації”.

Згідно з Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" бюро технічної інвентаризації є органом, який лише здійснює реєстрацію прав на підставі правовстановлюючих документів, рішення суду.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що  Орендне підприємство “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації” не має відношення до спірного майна, не оспорює право власності позивача, не посилається на свої права щодо цього майна, а відтак не може бути належним відповідачем за позовною вимогою про визнання права власності.

В касаційній скарзі скаржник-1 стверджує, що оскаржувана постанова в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання права власності за позивачем на механічні майстерні (інв. № 0008, літера Л) та склад бензосховища (інв. № 0036, №13), які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 26А, прийнята з порушенням норм процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України, є підставою для часткового скасування оскаржуваної постанови і прийняття в цій частині нового рішення.

Як стверджує скаржник-1, апеляційною інстанцією було встановлено, що власником механічної майстерні (інв. № 9 0008, літера Л) та складу бензосховища (інв. № 0036, № 13), які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 26А, є позивач. Право власності на ці об'єкти нерухомого майна зареєстровано Орендним підприємством «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації»17.02.2003 р., що підтверджується витягом про реєстрацію права власності № 59118 від 19.02.2003 р. Позивач правомірно набув на це нерухоме майно право власності ще до звернення до суду з позовом. Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, ці об'єкти нерухомого майна помилково були включені до позовної заяви. Таким чином, відносно зазначених двох об'єктів нерухомого майна, на думку скаржника-1, був відсутній предмет спору на момент звернення до суду з позовом. Відповідно ж до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З цього приводу колегія суддів відзначає наступне.

Згідно з позовними вимогами позивач просить визнати право власності на вищевказані об'єкти.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду справи по суті позивач має право змінити предмет позову шляхом подання письмової заяви.

Стверджуючи, що вказані вимоги були помилково включенні до позовних вимог, позивач в ході розгляду справи місцевим судом від вказаних вимог не відмовився, їх не зменшував, не змінював та не уточнював. У матеріалах справи відповідні заяви відсутні.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 84 ГПК України резолютивна частина рішення має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог.

З урахуванням пояснень позивача та наданих до справи документів, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову Дочірнього підприємства “Запорізький річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії “Укррічфлот” про визнання права власності на об’єкти нерухомості  м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 26А : Мех. Майстерні літ. Л інв. № 0008, Склад бензосховища літ. № 13 інв. 0036, Насосна станція літ. Е2 інв. № 4508, у зв’язку з їх безпідставністю, оскільки право власності позивача на вказані об'єкти за ним зареєстроване та фактично не оспорюється (в т. ч. на момент подання позову), а відповідно відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Зважаючи на обов'язок суду розглянути та прийняти рішення по кожній із заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника-1 про те, що провадження у справі в частині визнання права власності на механічні майстерні (інв. № 0008, літера Л) та склад бензосховища (інв. № 0036, № 13) підлягає припиненню в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Як вбачається з касаційної скарги скаржника-2, останній виключно надає аналіз фактичним обставинам справи без посилання на будь-які норми права. При цьому скаржник-2 посилається на те, що при вирішенні даного спору судом апеляційної інстанції було надано неправильно оцінку наявним в матеріалах справи доказам, поданим на підтвердження позовних вимог, а також посилається на недоведеність обставин справи.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи наведені вище положення процесуального законодавства, судова колегія відхиляє доводи касаційної скарги скаржника-2.

При цьому колегія суддів не встановила правових підстав, з урахуванням встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, для задоволення скарги ФОП ОСОБА_1

Як вбачається з касаційної скарги скаржника-3, останній просить змінити постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2011 р. у справі № 14/72/06-20/18/10, доповнивши її мотивувальну частину текстом такого змісту:

«Фонд державного майна України на час приватизації Запорізького річкового порту у складі Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту «Укррічфлот»діяв на підставі Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 № 2558-ХІІ, та Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств»(в редакції, чинній на момент створення Позивача). На момент видачі Переліку майна, переданого у власність компанії АСК «Укррічфлот», в т.ч. Запорізького річкового порту, Фонд державного майна України керувався Тимчасовим положенням про Фонд державного майна України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 № 2558-ХІІ, статтею 12 Закону України «Про господарські товариства»(в редакції, чинній на момент видачі Переліку), наказом Фонду державного майна України від 22.07.1998 № 1450».

Відповідно до п. 7, 8 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією,доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших норматтивно правових актів; у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду –доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції.

При цьому ГПК України не передбачено процесуальної можливості внесення змін до мотивувальної частини судових рішень попередніх інстанцій, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню вимоги скаржника-3 про зміну оскаржуваної постанови шляхом доповнення її мотивувальної частини. Водночас колегія суддів відзначає, що відсутність у постанові апеляційного суду посилань на нормативні акти, зазначені в касаційній скарзі Фонду державного майна України, не призвела до прийняття неправильного рішення.

На думку колегії суддів, висновок апеляційного суду про наявність правових та фактичних підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційних скарг його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановленої у справі  постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст.  85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Дочірнього підприємства "Запорізький річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот",  Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, Фонду державного майна України залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2011 р. у справі № 14/72/06-20/18/10 –без  змін.

Головуючий суддяО.О. Євсіков

суддіТ.Л. Барицька

Н.М. Губенко