ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "18" травня 2011 р.                                                                                    Справа № 38/12  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючогоДунаєвської Н.Г.

суддів :Мележик Н.І.,

Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу ПАТ "Сведбанк"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.01.2011 р.

у справі№ 38/12 господарського суду

міста Києва

за позовом ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод"

до1) ПАТ "Сведбанк";

2) ТОВ "Інтер-Авто"

провизнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

за участю представників:

від позивача- Заброда М.Л.

від відповідача-1- не з'явилися

від відповідача-2- не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2009 року ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" звернулося з позовом до ПАТ "Сведбанк" та  ТОВ "Інтер-Авто" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.02.2010 р. (суддя Власов Ю.Л.) в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2011 р. (судді: Ропій Л.М., Гольцова Л.А., Рябух В.І.) рішення скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позову, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис реєстраційний № 655, вчинений 02.06.2009 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про звернення стягнення на товари в обороті згідно з переліком (додаток до договору застави), які знаходяться за адресами, вказаними у п. 4 договору застави та належать на праві власності ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод".

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, ПАТ "Сведбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а рішення залишити без змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 05.12.2007 р. між ПАТ "Сведбанк" та ТОВ "Інтер-Авто" укладено кредитний договір № 65/59765-КЛ (мультивалютна кредитна лінія, що поновлюється).

29.12.2008 р. між ПАТ "Сведбанк" (заставодержатель) та ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" (заставодавець), який виступив майновим поручителем ТОВ "Інтер-авто" (позичальник), укладено договір застави, згідно умов якого даним договором забезпечувалося, в тому числі, виконання заставодавцем та/або позичальником зобов'язань по кредитному договору від 05.12.2007 р. №  65/59765-КЛ повернення заставодержателеві сум по основному зобов'язанню, сплати процентів за користування ними, неустойки, іншої заборгованості, платежів, які передбачені та/або випливають з основного зобов'язання.

Пунктом 4 договору застави передбачено, що на забезпечення виконання заставодавцем основних зобов'язань заставодавець передав в заставу належні йому на праві власності автомобілі КАМАЗ в кількості 35 штук.

Відповідно до п. 13.5 договору застави у разі невиконання заставодавцем та/або позичальником умов кредитного договору від 05.12.2007 р. № 65/59765-КЛ  заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави (його частини) і задовольнити за рахунок предмета застави свої вимоги у повному обсязі на момент фактичного задоволення таких вимог, включаючи суму кредиту, процентів за користування ним,  комісій, неустойки та інших платежів і санкцій, що передбачені умовами кредитного договору, а також відшкодуванням збитків, завданих порушенням зобов’язання, витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги.

Згідно положень п. 15 договору застави сторони погодили, що звернення стягнення на предмет застави може відбуватися будь-яким із перелічених способів на вибір заставодержателя.

Пунктом 15.2 договору передбачено, в тому числі, шляхом безпосереднього звернення заставодержателя до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 02.06.2009 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу  ОСОБА_1 вчинено виконавчий напис та звернуто стягнення на товари в обороті, згідно з переліком (додаток до договору застави), які належать на праві власності ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод", яке є майновим поручителем ТОВ "Інтер-Авто" за кредитним договором від 05.12.2007 р. № 65/59765-КЛ.  У написі зазначено, що ТОВ "Інтер-Авто" порушило свої обов'язки за кредитним договором, не повернуло у встановлений договором строк грошові кошти, отримані позичальником від банку, а також не сплатило нараховані проценти та пеню станом на 08.05.2009 р.. Грошова вимога ПАТ "Сведбанк" встановлена в сумі 45 858 459,30 грн. та 3 600 грн. з метою відшкодування банку внесеної за вчинення виконавчого напису плати.

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Інше передбачено Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Отже, Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України "Про заставу" застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Відповідно до ч. 1. ст. 24 Закону "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Статтею 26 вказаного Закону передбачено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;

2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса даною статтею не передбачено.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд правомірно задовольнив позов ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" та визнав таким, що не підлягає виконанню оспорюваний ним виконавчий напис.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119,11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Сведбанк" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2011 р. у справі № 38/12 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                        Н. Дунаєвська

Судді                                                                                                       Н. Мележик

                                                                                                                О. Подоляк