ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "17" травня 2011 р.                                                                                    Справа № 22/396-06-11485  

   Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого, суддіДемидової А.М.,

суддівЖукової Л.В., Коваленко С.С.(доповідач)

розглянувши касаційну скаргу ПП "Рулав"

напостанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.11.10р.  

у справі№ 22/396-06-11485 господарського суду Одеської області

за позовомПП "Рулав"

доСПД ФО –ОСОБА_1

провизнання договору дійсним, визнання права власності та виселення

за участюпрокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування Одеської міської ради

За участю представників сторін

від позивача         не з'явилися,

від відповідача     не з'явилися,

від прокуратури   Савицька О.В. посв.

ВСТАНОВИВ:

      Приватне підприємство „Рулав”(далі по тексту-ПП "Рулав") звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Суб’єкта підприємницької діяльності–фізичної особи ОСОБА_1 (далі по тексту - СПД–фізична особа ОСОБА_1) в якій просило:

      визнати дійсним договір купівлі-продажу від 23.12.2003р. № 5/2-03, укладений між СПД ОСОБА_1 та ПП „Рулав”; визнати за ПП „Рулав” право власності на індивідуально визначене майно у вигляді нежитлових будівель з господарськими будівлями, загальною площею 342,2 кв.м., які знаходяться на земельній ділянці загальною площею 2, 2576 га за адресою: АДРЕСА_1 яке складається з : 1) будівля гуртожитку (літ. А), 2) будівля гуртожитку(літ. Б), 3) будівля гуртожитку(літ. В), 4) сарай (літ. Г), 5) навіс (літ. Д), 6) навіс (літ. Ж), 7) вбиральня (літ. З), 8) сарай (літ И), 9) сарай (літ. Е), 10) гараж (літ. К); виселити СПД ОСОБА_1 із вказаних будівель.

      Рішенням господарського суду Одеської області від 17.11.2006 року у справі № 22/396-06-11485 (суддя Торчинська Л.О.) позов задоволено повністю.

       Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.11.2010 року у справі № 22/396-06-11485 (судді Пироговський В.Т., Картере В.І., Жеков В.І.) рішення господарського суду Одеської області від 17.11.2006 року у справі № 22/396-06-11485 скасовано, у задоволенні позову ПП „Рулав” відмовлено.

       Не погоджуючись із рішенням суду попередньої інстанції, ПП "Рулав" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення та невірне застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши  правильність  застосування  судом  норм матеріального  та процесуального  права,  колегія  суддів  Вищого господарського  суду  України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з  наступних  підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, СПД Фізична особа ОСОБА_1 (продавець) та ПП „Рулав” в особі Гонопольського О.А.(покупець) уклали договір купівлі продажу від 23.12.2003р.  № 5/2-03, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець придбав нежитлові будівлі з господарськими спорудами загальною площею 342, 2 кв.м., розташованих на земельній ділянці, площею 2, 2576га, за адресою АДРЕСА_1, які складаються з: 1) будівля гуртожитку (літ. А), 2) будівля гуртожитку(літ. Б), 3) будівля гуртожитку(літ. В), 4) сарай (літ. Г), 5) навіс (літ. Д), 6) навіс (літ. Ж), 7) вбиральня (літ. З), 8) сарай (літ И), 9) сарай (літ. Е), 10) гараж (літ. К)(а.с. 8-10). Об’єкт купівлі-продажу належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу від 20.08.1995р. № 2/95 та відповідного акту прийому передачі.

     Звернувшись до суду з позовною заявою, ПП „Рулав” вказував на те, що СПД ОСОБА_1 незважаючи на виконання позивачем своїх зобов’язань за договорами не звільняє придбані останнім об’єкти нерухомості, мотивуючи свої дії зміною їх вартості та вимагаючи доплату у розмірі 60 000грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог ПП „Рулав” посилався на приписи ст. 128 ЦК УРСР (1963р.) –яка діяла на день укладання договору купівлі-продажу від 23.12.2003р., п. 3.2. цього договору, якими визначено, що право власності на придбане майно виникло у покупця з моменту передачі цього майна, а також на вимоги ст. 526 ЦК України (діє з 01.01.2004р.), якою встановлено, що зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу та ст. 629 ЦК України, якою передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

      Прикінцевими положеннями ЦК України, який набрав чинності із 01.01.2004р. передбачено: щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності (ч.2 п.4).

         Проте, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки правовідносини виникли між сторонами до набрання чинності ЦК України та продовжують існувати після 01.01.2004р., то спірні питання щодо прав та обов’язків сторін за договором купівлі-продажу від 23.12.2003р. слід розглядати за правилами Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. № 435-IV.

        Крім того, апеляційний суд зазначив, що, якщо незареєстрована угода повністю або частково виконана, а сторона, яка одержала виконання, ухиляється від державної реєстрації цієї угоди, друга сторона має право звернутися до господарського суду за захистом своїх інтересів. У цьому випадку суд може визнати угоду, що не пройшла державної реєстрації, дійсною, і такого рішення достатньо для виникнення у реєструючого органу обов'язку щодо здійснення державної реєстрації угоди, незважаючи на волю другої сторони. Таке рішення можливе лише у випадку, коли відповідна угода укладена за встановленою формою, а її зміст відповідає вимогам закону.

       Суд попередньої інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, дійшов висновку про те, що позов ПП „Рулав” про визнання договору купівлі-продажу від 23.12.2003р. дійсним та визнання права власності на придбане майно заявлені з інших підстав. В матеріалах справи відсутні будь які докази, які б свідчили про відмову продавця виконати умови вказаного вище договору.

Таким чином, апеляційний суд зазначив, що ПП „Рулав” в порушення вимог ст. 33-34 ГПК України не доведено належними та допустимими доказами ті обставини на які посилається в обґрунтування позовних вимог.

    Проте, колегія суддів не може погодитись із висновками апеляційного суду, оскільки останні протирічать нормам процесуального і матеріального права, виходячи з наступного.

Як підставно зазначив господарський суд першої інстанції, згідно зі ст. 128 ЦК УРСР, що діяв на момент укладення сторонами договору купівлі-продажу від 23.12.03р. № 5/2-03 разом із актом прийому –передачі від 23.12.03р. до вказаного договору купівлі – продажу, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Проте, як встановлено місцевим господарським судом СПД ФО- ОСОБА_1, в порушення п. 3.2 зазначеного договору купівлі-продажу, відмовилась звільняти будівлі, що були предметом договору купівлі-продажу від 23.12.03р.

З огляду на викладене, господарський суд Одеської області вірно дійшов висновку про те, що право власності на вказані нежитлові будівлі з господарськими спорудами виникло у ПП "Рулав" 23.12.03р. при підписанні акту прийому передачі майна і підставно керувався нормами ЦК УРСР 1963р., який був чинний на момент укладення договору.

Згідно зі ст. 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно –правових угод, а право користування на підставі договору оренди.

Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка придбала будівлю або споруду, що розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у зв'язку з набуттям ПП "Рулав" права власності на будівлі та споруди, у останнього виникло право на звернення до органів виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції, помилково дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке, що прийняте з неповним з’ясуванням всіх обставин справи та невірним застосуванням норм матеріального права, а позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення.

 Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає нормам матеріального і процесуального права, і тому підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Одеської області від 17.11.06р. по справі № 22/396-06-11485 залишенню без змін.

    На підставі викладеного та керуючись  ст. ст.1115, 1117 ,  1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -      

                                    П О С Т А Н О В И В:    

1.          Касаційну скаргу ПП "Рулав" задовольнити.

2.          Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.11.10р. по справі № 22/396-06-11485 скасувати.

    3.   Рішення господарського суду Одеської області від 17.11.06р. по справі                      № 22/396-06-11485 залишити без змін.  

Головуючий, суддя                                   А.М. Демидова                                                                                                                                                  

Суддя                              Л.В. Жукова                                                                                               

Суддя                                  

                                   С.С. Коваленко