Коростенський міськрайонний суд Житомирської області    

                                           Справа №  1-297/11

    В И Р О К

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

08.06.2011 року                                                                 Коростенський міськрайонний суд

                                                                                                        Житомирської області

в складі: головуючого судді               Лешко С.М.

              з секретарем                         Янковою Ю.Д., Подвисоцькою Т.В., Башинською Н.М.

              з участю прокурора             Клименка В.М., Франчука С.В.

                              адвоката                ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Коростені кримінальну справу про обвинувачення  

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, раніше  судимого: 22.03.2011 року Коростишівським районним судом Житомирської області за ст. 185 ч.2 КК України до трьох років двох місяців позбавлення волі

у  вчиненні злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4,уродженця і мешканця  АДРЕСА_2, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, раніше  судимого: 22.03.2011 року Коростишівським районним судом Житомирської області за ст. 185 ч.2 КК України до трьох років  позбавлення волі

у  вчиненні злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України,

в с т а н о в и в :

Повторно, 23.01.2011р. близько 19-ї години  ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, почали  спостерігати  за ОСОБА_4, яка користувалась послугами банкомату біля будівлі банку "Експрес" по вул. Табашвілі №14 в м. Коростені. Слідуючи за ОСОБА_4, яка йшла між сортувальним парком та вантажним двором залізничної станції Коростень, ОСОБА_2 залишився на платформі з метою спостереження за навколишньою обстановкою та попередження про можливу небезпеку, а ОСОБА_5, наздогнавши потерпілу, наніс їй удар рукою в область голови, від чого остання впала на землю, і відкрито заволоділи майном ОСОБА_4: грошима в сумі 30 грн., мобільним телефоном "Нокіа 1209" вартістю 240 грн. з сім-кортою "Київстар" вартістю 25 грн., ланцюжком та хрестиком з срібла вартістю 130 грн., жіночою сумкою –30 грн., господарською сумкою-1 грн., 4 кульковими ручками- 5 грн., ПЕТ- пляшкою з компотом –2 грн., пенсійним посвідченням, посвідченням працівника "Укрзалізниці, банківською карткою, посвідченням ветерана праці з обкладинкою, які матеріальної цінності для потерпілої не представляють, а всього на загальну суму 463 грн., та з викраденим з місця події зникли.

Допитані в судовому засіданні по суті пред'явленого обвинувачення підсудні ОСОБА_2 і ОСОБА_5   винними себе визнали повністю і дали аналогічні пояснення про те, що дійсно 23.01.2011р. близько 19-ої години вони вирішили вчинити крадіжку і з цією метою спостерігали за банкоматом. Вони бачили, як потерпіла проводила якісь операції з банкоматом, але не бачили скільки грошей вона зняла. Вони пішли за нею слідом і ОСОБА_5 наздогнав її, ударив в область голови, вирвав з рук сумку, яку кинув ОСОБА_2, який залишився стояти на платформі.

Крім повного визнання своєї вини самими підсудними їх винність у вчиненні інкримінованого їм злочину стверджується показами потерпілої про обставини відкритого викрадення у неї майна і зібраними по справі письмовими доказами.

Враховуючи повне визнання своєї вини підсудним, відсутність сумнівів у добровільності та істинності його позиції та правильне розуміння ним змісту ст. 299 КПК України, суд, керуючись вказаним законом, інші докази по справі не досліджує.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що винність  ОСОБА_2 і ОСОБА_5 у відкритому викраденні чужого майна /грабежі/, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, за ознакою повторності, повністю доведена і їх дії вірно кваліфіковані за ст.186 ч.2 КК України.

Обираючи міру покарання підсудним, суд враховує тяжкість вчиненого злочину.

Обтяжуючих покарання підсудних обставин судом не встановлено.  

Пом'якшуючими покарання підсудних обставинами суд визнає щире каяття і добровільне відшкодування заподіяної шкоди.     

Зважаючи на викладене та думку потерпілої, яка просила  підсудних суворо не карати, суд приходить до висновку, що міру покарання підсудним слід обрати в межах санкції ст. 186 ч.2 КК України у виді позбавленням волі.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України,  суд

з а с у д и в :

ОСОБА_2  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого

ст. 186 ч.2 КК України і обрати покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч.4 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ( враховуючи покарання за вироком Коростишівського районного суду Житомирської області від 22.03.2011 року по справі № 1-25/11) остаточно визначити до відбуття чотири роки позбавлення волі.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого

ст. 186 ч.2 КК України і обрати покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч.4 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим (враховуючи покарання за вироком Коростишівського районного суду Житомирської області від 22.03.2011 року по справі № 1-25/11) остаточно визначити до відбуття чотири роки позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженим до вступу вироку в законну силу  залишити взяття під варту.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 і ОСОБА_5 рахувати з дня їх затримання, з 25.01.2011 року.

Речові докази, що передані під розписку потерпілій, залишити у її володінні.

Вирок може бути оскаржений в Житомирський апеляційний суд через Коростенський міськрайонний суд протягом 15 діб з дня його проголошення.    

Суддя Коростенського

міськрайонного суду                                                                                                    С.М.Лешко