Справа  № 2а-845/2011

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

08 червня 2011 року        Суддя Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Далматова Г. А., розглянувши  в порядку скороченого провадження адміністративну справу  за позовом  ОСОБА_1  до  управління Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнську Миколаївської області   про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни" ,

ВСТАНОВИВ:

26 травня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнську Миколаївської області, в якому просить поновити пропущений строк звернення до суду, визнати неправомірними дії відповідача, зобов'язати здійснити нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги як дитині війні за період з 01 липня 2007 року по 30 квітня 2011 року в сумі 6292,30 грн., зобов'язати відповідача з травня 2011 року здійснювати нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги як дитині війні у розмірі 30% мінімального прожиткового мінімуму, а також стягнути 1000,00 грн. моральної шкоди та 3,40 грн. судових витрат.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (далі по тексту Закон), є дитиною війни. Згідно ст. 6 зазначеного Закону, з 1 січня 2006 року їй мало виплачуватись щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Але протягом 2007-2011 років виплачувалось у значно меншому розмірі. Вважає, що такі дії Пенсійного Фонду України в м. Южноукраїнську Миколаївської області є неправомірними та такими, що суперечать Конституції та Законам України, оскільки рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, вищезазначені положення Законів України "Про Державний бюджет на 2007 рік" визнані неконституційними.

Ухвалою суду від 30 травня 2011 року позовні вимоги про перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за період з 01 липня 2007 року по             26 листопада 2010 року залишені без розгляду в зв’язку з пропущенням строку звернення до суду.

Заперечення Управління пенсійного фонду України в м. Южноукраїнську Миколаївської області на позовну заяву надійшли до суду 07 червня 2011 року. В запереченні відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що хоча ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" й передбачає підвищення пенсії позивача на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, але щомісячне підвищення до пенсії дітям війни Управлінням Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнську виплачувалась у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Пенсія за віком виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України, які використовувати на інші цілі забороняється цим же Законом. В той же час, Законом України "Про соціальний захист дітей війни" передбачається фінансування встановлених ним державних соціальних гарантій за рахунок коштів Державного бюджету України, до якого кошти Пенсійного фонду України не включаються. Крім цього вважає, що не має під собою підґрунтя застосовувати Закон України N 1058-IV від 9 липня 2003 року "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" при визначенні цього підвищення, оскільки ч. 3 ст.28 вказаного Закону встановлює, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Починаючи із 22 травня 2008 року нарахування соціальної допомоги дітям війни проводиться відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" №530. Дана постанова діяла і у 2010 році. І саме в такому розмірі передбачено державне фінансування. Вважає, що позивачем пропущено строк для звернення до суду за захистом своїх прав та просить відмовити в задоволенні її позову

Дослідивши матеріали справи, заперечення відповідача, проаналізувавши положення чинного законодавства суд вважає, що наявних в справі доказів достатньо для розгляду справи в порядку скороченого провадження та приходить до такого.

Судом встановлено, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" №2195-IV від 18 листопада 2004 року (далі по тексту Закон), ОСОБА_1 має статус дитини війни /а.с.7/.

Відповідно до ст. 6 Закону дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.   

Згідно ст. 3 Закону державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.   

В запереченнях відповідач вказує, що доплата позивачу як дитині війни проводиться відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", яка набрала чинності з 22.05.2008 року. В пункті 8 зазначеної постанови передбачено, що дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів  війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії, або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної  допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться в розмірах: з 22.05.2008 року – 48,10 грн., з 01.07.2008 року – 48,20 грн., з 01.10.2008 року – 49,80  грн.   

Згідно з положенням ч. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, в тому числі і постановою Кабінету Міністрів України.   

Обчислення підвищення до пенсії, виходячи з розміру встановленого постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року є порушенням засад пріоритету законів над підзаконними актами, а тому розрахунок такого підвищення у 2010-2011 роках повинен здійснюватися в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".   

П.п. 3, 4 ст. 22, ст. 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що Управління Пенсійного Фонду, як головний розпорядник коштів місцевого бюджету, отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у Законі про Державний бюджет України чи рішенні  про місцевий бюджет.

Розмір мінімальної пенсії за віком встановлено ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" № 1058-VI від 09.07.2003 року, відповідно до якого за наявності достатнього страхового стажу мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до ст.2 ч.1 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.   

У рішенні Конституційного Суду України № 26-рп/2008 від 27.11.2008 р зазначено, що зi змiсту частини другої статті 95 Конституцiї України, якою встановлюється, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-якi видатки держави на загальносуспiльнi потреби, розмiр i цiльове спрямування цих видаткiв, випливає, що вони не можуть визначатися iншими нормативно-правовими актами. Самі ж загальносуспільні потреби, до яких належить і забезпечення права на соціальний захист громадян України, проголошений у статтi 46 Конституцiї України, передбачаються у державних програмах, законах, інших нормативно-правових актах. Визначення вiдповiдних бюджетних видаткiв у Законi про Державний бюджет України не може призводити до обмеження загальносуспiльних потреб, порушення прав людини i громадянина, встановлених Конституцiєю України, зокрема щодо забезпечення рiвня життя для осiб, якi отримують пенсiї, iншi види соцiальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, не нижчого вiд прожиткового мiнiмуму, визначеного законом.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не зупинено.

Відповідно до ч.2 ст. 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни є Закон України "Про соціальний захист дітей війни".

Тобто відповідач, виплачуючи позивачу соціальну допомогу як дитині війни в розмірі 49,80 грн. діяв неправомірно.

Статтею 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлено у розмірі: з 1 січня - 695 грн., з 1 квітня - 706 грн., з 1 липня - 709 грн., з 1 жовтня - 723 грн., з 1 грудня - 734 грн., отже розмір належного позивачеві підвищення, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" мав складати: з 1 січня – 208 грн. 50 коп.; з 1 квітня – 211 грн. 80 коп.; з 1 липня – 215 грн. 70 коп.; з 01 жовтня – 216 грн. 90 коп. З 01 грудня розмір підвищення має складати 220 грн. 20 коп.

Статтею 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 750 грн., з 1 квітня - 764 грн., з 1 жовтня - 784 грн., з 1 грудня - 800 грн., отже розмір належного мені підвищення, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має складати: з січня – 225 грн., з 1 квітня – 229,20 грн., з 1 жовтня – 235,20 грн., з 1 грудня - 240 грн.

Судом же встановлено, що з 26 листопада 2010 року по 30 квітня 2011 року належне позивачеві підвищення до пенсії виплачувалось у розмірі, що не відповідає розміру підвищення, встановленому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".   

Таким чином в період дії зазначеної норми в порушення принципу пріоритетності законів, як нормативних актів вищої юридичної сили, над підзаконними актами, якими є постанови КМУ, відповідач нараховував та виплачував позивачеві підвищення до пенсії не у розмірі, встановленому ст. 6 Закону № 2195-ІV, а у розмірі, встановленому підзаконним актом - постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, яка суттєву звужує право позивача щодо розміру належного підвищення.   

Отже, виплачене позивачеві підвищення за період з 26 листопада 2010 року по 30 квітня 2011 року підлягає перерахуванню та виплаті виходячи з розміру 30 % мінімальної пенсії за віком, визначених на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом на відповідний період.   

Відповідач, заперечуючи проти позову, не надав належних доказів та не довів суду правомірність невиплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за 2010-2011 роки.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивачки є частково обґрунтованими та відповідно такими, що  підлягають задоволенню частково.   

Виходячи з положень Закону України "Про соціальний захист дітей війни", суд вважає за можливе здійснити захист порушених прав, шляхом зобов’язання відповідача, здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а не шляхом стягнення конкретної суми, оскільки повноваження щодо нарахування такої соціальної допомоги покладено на органи Пенсійного фонду України.   

У задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача з травня 2011 року автоматично здійснювати нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги як дитині війні у розмірі 30% мінімального прожиткового мінімуму необхідно відмовити, оскільки судове рішення має бути наслідком правового регулювання, судом не може встановлюватися факт порушення прав позивача у майбутньому.   

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 23, ст. 1167 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. На правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачами дія ЦК України не поширюється, оскільки вони врегульовані Законом України "Про соціальний захист дітей війни". Позивачем не надано жодних доказів того, що діями відповідача йому спричинено моральну шкоду, яку позивач просить стягнути. Тому суд вважає, що визнання судом порушення права позивача, є достатньою компенсацією заподіяної моральної шкоди.

Судові  витрати  по справі  підлягають розподілу відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження виконуються негайно.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 158-163, 167, 183-2 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.   

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнську Миколаївської області щодо перерахунку ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 26 листопада 2010 року по 30 квітня 2011 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у м. Южноукраїнську Миколаївської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 26 листопада 2010 року по 30 квітня 2011 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 державне мито у розмірі – 3 (три) гривні 40 копійок.

Визнання судом порушення права позивача вважати достатньою компенсацією заподіяної моральної шкоди.

В задоволенні позову в частині стягнення твердої грошової суми, зобов'язання відповідача з травня 2011 року автоматично здійснювати нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги як дитині війні у розмірі 30% мінімального прожиткового мінімуму та стягнення  1000,00 гривень моральної шкоди відмовити.   

В силу ч. 1 ст. 256 КАС України допустити негайне виконання постанови суду, в межах суми стягнення за один місяць.   

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного  суду через Южноукраїнський міський суд протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.  

Суддя Южноукраїнського

міського  суду
ОСОБА_2