Справа № 2-650/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2011 р.    Полтавський районний  суд  Полтавської  області  у складі :  головуючого –судді                Гальченко  О.О.,

при  секретарі                                          Піляй  М.С.,

з участю  адвоката                                  ОСОБА_1,

розглянувши у  відкритому  судовому  засіданні  в  залі  суду в м.  Полтава  цивільну  справу  за  позовом  ОСОБА_2  до ОСОБА_3  про  збільшення  розміру стягуваних аліментів, -

                                             В С Т А Н О В И В :

     Позивачка    10.03.20111  року  звернулася  до  суду  із позовом  до  відповідача  про  збільшення  розміру  стягуваних  аліментів,  посилаючись  на те,  що  від укладеного  шлюбу з 15.12.2001 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження, виданим Щербанівською сільською радою Полтавського району І-КЕ № 077288,   має сина ОСОБА_4 06.04.2002р. народження, батьком якого є  ОСОБА_3, про що свідчить свідоцтво про народження сина І-КЕ № 085947, видане ІЦербанівською сільською радою 29.04.2002р.

Більше 5-ти років вони з чоловіком не проживають однією сім»єю, неповнолітній син весь цей час проживає з нею,  займається його вихованням ( довідка № 146 від 16.02. 2011р. видана КП «ЖКК с. Розсошенці Полтавського району»).По скільки чоловік не надавав матеріальної допомоги на сипа,  вимушена була звернутися до суду за примусовим стягненням з нього матеріальної допомоги на дитину і рішенням Полтавського районного суду від 17.06.2005р. на її  користь були стягнуті аліменти в твердій грошовій сумі на утримання сина ОСОБА_4 по 150 грн. щомісячно до досягнення сином повноліття.

     В даний момент син уже навчається в 3  класі, потребує значно   більшого   матеріального   забезпечення   в продуктах  харчування,  одязі,  навчанні  і   ті 150 грн., які виплачує відповідач, явно недостатні. Тим більше, що за весь цей довгий період чоловік крім суми 150 грн. не надав дитині ні копійки. Фактично син знаходиться на її утриманні, що примушує  звертатися до суду з заявою про збільшення розміру стягнутих аліментів. Їй відомо, що чоловік має постійне місце роботи на Полтавській кондитерській фабриці, а тому має постійний заробіток.

      Прохала   збільшити розмір стягуваних аліментів з ОСОБА_3 на її користь на утримання сина ОСОБА_5 06.04.2002 р. н. з суми 150 грн. щомісячно до ? частини всіх видів заробітку ОСОБА_3,  але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення сином повноліття.

В судовому  засіданні  позивачка  та її  адвокат  ( а. с. 33,  34 ) позов  підтримали,  надавши  можливі  докази  на  його  підтвердження. Пояснили,  що  позивачка  проживає у  своїх батьків, підробляла  кондуктором,  а  на даний  час  працевлаштувалася, але заробітку ще  не  отримувала,  обіцяли  до  1 500  грн. Допомоги  матеріальної саме  від  чоловіка,  крім  аліментів  не  було,  а допомагали  їй  його батьки за її проханнями  та  її  батьки  із бабусею.  З  цього  року  взагалі  ніякої  допомоги  не  було. Вважає,  що  матеріальний стан  відповідача  дозволяє  сплату  прохаємого  розміру  аліментів, так як  відповідач  не  сплачує  аліментів  іншим  особам  та  не  має утриманців,  має  господарство  у  батьків, з якими  проживає однією  сім»єю.  Акт  від  28.04.2011  року  в  матеріалах справи  наданий  відповідачем  як  доказ  визнала  частково, давши  з  цього  приводу  пояснення, а решту  наданих доказів  не  визнала,  бо їй  не відомі  вказані  обставини.

      Відповідач  та  його  представник – ОСОБА_6 ( а. с. 18 ) позов не  визнали  з підстав, що не  впевнені,  що  відповідачка  150 грн. аліментів,  що  він  сплачує  витрачає  саме  на дитину,  а  не  на  свої потреби,  в зв»язку з чим  звертався  до   органу  опіки  та  піклування Щербанівської сільради  (  а. с.  24  зворот ). Крім  цього, він  бере  участь  у  вихованні  свого  сина,  його  оздоровленні, бо  возив  діві чи  на  море,  кожен  місяць  дає сину по  120  грн.,  бере  участь  в утриманні  батьків  щодо  їх лікування  щомісяця,  бо достатньо  заробляє  грошей  та  має  разом  із  батьками  господарство. Працює по  27 – 30 днів  на  місяць. Придбає  одяг,  ліки  дитині, повністю  забезпечує  її овочами  та  фруктами, має  рівні  права  з  позивачкою  щодо  виховання  та  утримання  дитини,  які бажає здійснювати.. Несе витрати  по утриманню гуртожитку,  де  вони  прописані  із позивачкою  та  всі  необхідні  витрати  в  побуті.  Раніше  він  мав  дохід  більший,  а  зараз  заробіток  впав  і він  отримує  по  1 500  грн.,  хоча  довідки  про  розмір  заробітку  не  надав.

     Свідок  ОСОБА_7 ( а. с.  35 ) суду  пояснила,  що  позивачка  це  її дочка,  яка  разом  із  своїм  сином, а її  онуком  проживає  у  неї  з  2005 року.  За даний  час відповідач, крім  150 грн. аліментів, не  надає будь –якої матеріальної   допомоги  на  утримання  дитини,  не відвідує дитину,  не  займається  її вихованням,  хоча  вони  проживають  поряд.  Замість  нього  допомагають  батьки  відповідача –іноді  передають  овочі  та  фрукти, одяг  на  день  народження, беруть  на  вихідні  дні.

     Свідок  ОСОБА_8 ( а. с.  36 )  суду пояснив,  що  вони  не впевнені, що 150  грн., які  їх син   сплачує  позивачці,  вона витрачає  на  сина.  Вважає, що  позивачка  витрачає ці  кошти  на свої потреби,  бо  ніде  не  працює.  Настроїла  та  залякала  дитину,  що  дитина  за її  наказом  не  бере  від  них  не  коштів  ні  гостинців,  до  них  приводить  дитину  без штанів  та  майки,  то  їм  приходиться  придбавати.  Він  від  імені сина  та  за  його  кошти  придбавав  одяг онуку, який  у  нього  єдиний.  ОСОБА_1  мають  можливість   забезпечити  онука  усім,  чим  потрібно, бо  його пенсія    більша  за всіх узятих  членів  сім»ї  позивача, а за вихідні, коли  онук  у  них  перебував,  то  витрачали  лише  на  його  харчування  по  100 грн.,  бо  він  не  все  стане  їсти,  а  лише  обрані продукти.  ОСОБА_1  мають  велике  господарство  і  в  них все  своє.  Але,  син  йому  щомісяця  допомагає  на лікування по  200 –300 грн.,  бо  на  лікування  йому  не  вистачає.  

     Свідок  ОСОБА_9  ( а. с.  37 ) суду  пояснила,  що  син  давав  їм  кошти  на допомогу  онуку.  Крім того,  приходила  позивачка  і як  вона вважає за грошима,  коли  онук  захворів, то вона  давала  30 –50 грн.    В них  велике  господарство  та  все  своє, син  отримує по  3 000  грн. В неї не  велика  пенсія,  тому син  їй допомагає на  лікування  щомісяця  по  200-300  грн.,  хоча  на обліках у  лікарів  не  перебуває.  Вважає,  що  150  грн. аліментів  позивачка  витрачає на  себе,  а  не  на  сина, хоча  що  на них  можна  придбати не знає.

      Надані  відповідачем  та  його  представником  докази  в  заперечення  позову ( а. с.  30 –32,  21 –24 )  є  не достовірними  доказами  в  розумінні ст. 58  ЦПК  України, оскільки  складені  самим  відповідачем  та його  представником,  вказані в  них  дані  не  можуть  бути  відомі  до зазначених  в них  дріб»язкових  подробиць    сусідами    у  кількості  15  осіб,  у  яких  є  свої  справи,  проблеми  та  які не  в  стані  пам»ятати  за якою  ціною, наприклад, і  в  що  саме  було  придбано,  коли  відповідачем  своєму сину,  хто  розраховувався  за  відпочинок  на  морі,  куди  саме  та  які  потреби  сина  допомагав  матеріально батько  дитини і  т. д.,  а  також,  надані  «документи» не  стосуються  предмету позову  щодо  збільшення  розміру  аліментів  з врахуванням  того, що  відповідач  не  надав  головного  доказу  та  фактично  намагався  скрити  розмір свого  заробітку  по  офіційному працевлаштуванню.

      Суд,  заслухавши  сторін,  дослідивши  докази,  якими  обґрунтовується  позов, вважає,  що  позов підлягає  задоволенню  відповідно  до  ст.  192  СК України, так як  судом  було  встановлено  зі слів самого  відповідача  та  його  свідків, що він  відповідно  до  свого  матеріального стану має  можливість  сплачувати  більший  розмір аліментів,  ніж  присуджено  рішенням  суду  в  2005  році,  розмір прохаємих аліментів  позивачкою  до  сплати  не  виходить  за межі  розміру передбаченого  діючим  законодавством  щодо  сплати  на  одну  дитину, стягнутий  розмір  є  занадто  мізерним  для  належного  утримання  дитини, як  на  то  вказував  сам  відповідач,  з урахуванням  розміру   утримання  його  позивачкою.  Що  стосується  здійснення  відповідачем  інших  видів  допомоги  на  дитину, то  суд вважає, що він  добровільно  брав  участь  у  додаткових витратах на  дитину відповідно  до  ст.  185  СК України.                                          

      Керуючись ст.  27, 31, 208, 214,  215,  218, 294  ЦПК  України,  ст.  180, 182,  192  СК  України,  суд,  -     

                                              В И Р І Ш И В :

       Позов - задовольнити.

       Збільшити  розмір  стягнутих  аліментів  згідно з  рішенням  Полтавського  райсуду  Полтавської  області  від  17.06.2005 року   з ОСОБА_3  на  користь  ОСОБА_2  на  утримання неповнолітньої дитини  ОСОБА_5,   ІНФОРМАЦІЯ_1, з суми  150 гривень  щомісячно  до  ?  частини  всіх  видів  заробітку, але не менше  30  % прожиткового  мінімуму  для  дитини  відповідного  віку до  досягнення дитиною  повноліття, починаючи  з  10.03.2011  року.

       Стягнути  з  ОСОБА_3  на користь  Держави  судовий  збір  у  сумі  51  грн.  та  витрати  на  інформаційно –технічне  забезпечення  розгляду  справи  у  сумі  120  грн.

       Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

       Виконавчий лист  виданий на  підставі  рішення  Полтавського  райсуду Полтавської області  від  17.06.2005 року   по справі  № 2 –910/2005р. –відкликати  без виконання.

       Апеляційна скарга  на рішення  суду  подається  протягом десяти  днів з дня його  проголошення. Особи, які брали  участь  у справі, але  не були присутні  у судовому  засіданні під час проголошення судового  рішення, можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом  десяти  днів з дня отримання  копії цього  рішення.    

       Рішення надруковано  суддею  в  нарадчій  кімнаті та є оригіналом.

Суддя:  ОСОБА_10