Миколаївський районний суд Одеської області

67000, Одеська область, Миколаївський район, с.м.т. Миколаївка вулиця Центральна 3

                                           Справа №  1-46/2011

В И Р О К

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

16 травня 2011 року.           Миколаївський районний суд Одеської області

в складі :          головуючого судді          -          Парій І.О.

                    при секретарі                    -          Товт Т.В.

                    з участю прокурора          -         Патраманського М.А.                

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в смт. Миколаївка Миколаївського району Одеської області  кримінальну справу про обвинувачення :

                                        ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки  України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не заміжньої, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючої приватним підприємцем, раніше не судимої,                                        

в злочині, передбаченому ст. 173 ч.1 КК України,                    

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1, являючись фізичною особою – підприємцем, маючи свідоцтво про державну реєстрацію, в своїй роботі виконувала організаційно-розпорядчі обов’язки, які полягали в керівництві трудовим колективом, прийнятті та звільненні працівників з роботи, та адміністративно-господарські обов’язки. Виконуючи свої обов’язки ОСОБА_1 прийняла на роботу продавцем ОСОБА_2 в магазин «Марина»в с. Антонюки Миколаївського району Одеської області. З найманим працівником був укладений трудовий договір на виконання робіт. Трудовим договором, укладеним з продавцем ОСОБА_2, передбачено виконання роботи з 10.00 години до 20.00 години, перерва на обід 12.00 до 14.00 години, вихідні дні субота та неділя, тобто тривалість робочого часу на тиждень повинна складати 40 годин, з оплатою праці 1200 гривень на місяць. Зловживаючи довірою   продавця ОСОБА_2 підсудна ОСОБА_1 змушувала її працювати з 10 години до 22 години з обідньою перервою не з 12 години до 14 години, а з 13 години до 14 години, а також в  вихідні дні – суботу та неділю.

У судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 вину у пред’явленому обвинувачені признала і показала, що ОСОБА_2 дійсно працювала у її магазині «Марина»продавцем. З нею було укладено трудовий договір, згідно якого ОСОБА_2 з щомісячною зарплатою 1200 гривень повинна була працювати з 10 години до 20 години з обідньою перервою з 12 години до 14 години. Вказаним трудовим договором для ОСОБА_2 були встановлені вихідні дні –субота та неділя. Користуючись довірою ОСОБА_2 вона –ОСОБА_1 –умовляла її працювати з 10 години до 22 години з обідньою перервою з 13 години до 14 години, а також у вихідні дні –суботу та неділю. Роботу в надурочний час вона ОСОБА_2 у подвійному розмірі не оплачувала, а виплачувала їй тільки щомісячну зарплату, передбачену трудовим договором –1200 гривень. У теперішній час вона сплатила ОСОБА_2 у повному об’ємі заборгованість за роботу в надурочний час та вихідні дні 5 473 грн..

Вина ОСОБА_1 підтверджується також наступними доказами.

Так, згідно трудового договору від 25 червня 2010 року  ОСОБА_2 повинна була працювати з 10 години до 20 години з обідньою перервою з 12 години до 14 години з вихідними днями субота та неділя. За робочий час, передбачений трудовим договором. ОСОБА_2 мала отримувати заробітну плату в сумі 1200 гривень (а.с.19-20).  

У судовому засіданні ОСОБА_2 показала, що вона працювала продавцем в магазині «Марина», який належить ОСОБА_1. Згідно укладеного з нею трудовим договором вона повинна була працювати з 10 години до 20 години з обідньою перервою з 12 години до 14 години та вихідними днями субота, неділя. Але, на прохання ОСОБА_1, вона фактично працювала з 10 години до 22 години з обідньою перервою з 13 години до 14 години, а також у вихідні дні. Заробітну плату вона отримувала згідно договору –1200 гривень. За роботу в надурочний час ОСОБА_1 їй зарплату не платила. На теперішній час ОСОБА_1 виплатила їй за роботу в надурочний час 5 473 гривні.

Згідно з табелем відпрацювання робочого часу ОСОБА_2 працювала щоденно по десять годин (а.с.12).

Вина підсудної підтверджується також актом перевірки № 15-24-072/0015 від 25 лютого 2011 року (а.с.8-11).

Вивчивши зібрані по справі докази суд вважає, що дії підсудної  ОСОБА_1 підлягають кваліфікації по ст. 173 ч. 1 КК України, як грубе порушення угоди про працю шляхом обману та зловживання довірою.

При обранні покарання підсудній суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого нею злочину, характеристику особистості  підсудної.

Як обставини, що пом’якшують відповідальність  підсудної суд враховує, що ОСОБА_1 щиро розкаялась у вчиненому злочині, сприяла розкриттю злочину, раніше злочинів не вчиняла, позитивно характеризується (а.с. 58), у добровільному порядку розрахувалася з ОСОБА_2.

З урахуванням викладеного  суд вважає, що покарання підсудній необхідно обрати у вигляді штрафу.

Керуючись статтями 323, 324, 327, 333-335 КПК України,

П Р И Г О В О Р И В :

ОСОБА_1 визнати винною у скоєнні злочину, передбаченого ст. 173 ч. 1 КК України та призначити їй покарання у вигляді штрафу у розмірі 510 (п’ятсот десять) гривень.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком чинності залишити підписку про невиїзд.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Одеської області через Миколаївський районний суд Одеської області протягом п’ятнадцяти діб з моменту його оголошення.

Суддя                                                        І.О. Парій