Миколаївський районний суд Одеської області

67000, Одеська область, Миколаївський район, с.м.т. Миколаївка вул. Центральна,3                      

Справа  № 2-а-106/2011

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26 травня   2011   року Миколаївський районний  суд Одеської області.

В складі:  головуючого судді      -    Парій І.О.
                  при секретарі:              -     ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Миколаївка адміністративну справу за позовом  ОСОБА_2  до   Управління праці та соціального захисту населення Миколаївської районної державної адміністрації Одеської області та Управління Пенсійного фонду України у Миколаївському районі Одеської області    про поновлення строку для звернення до суду, про визнання бездіяльність Управління Пенсійного фонду України   протиправною та визнання дій Управління праці та соціального захисту  незаконними,   зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, одноразової   грошової допомоги на оздоровлення , щорічної  разової грошової допомоги до 5 травня  та   зобов'язання виплатити компенсації  у розмірі,  передбаченому чинним законодавством.

                                                  В С Т А Н О В И В :   

            ОСОБА_2  звернувся до суду з вказаним позовом. Просить   поновити строк для звернення до суду, про визнання бездіяльність Управління Пенсійного фонду України   протиправною та визнання дій Управління праці та соціального захисту населення  незаконними,   зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, одноразової   грошової допомоги на оздоровлення, щорічної  разової грошової допомоги до 5 травня  та   зобов'язання виплатити компенсації  у розмірі,  передбаченому чинним законодавством.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що він  є  інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з аварією на Чорнобильської АЕС та віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильської АЕС (посвідчення Серія А, №099804,вкладка №051606) ,пенсійне посвідчення  інваліда 2-ої групи наслідків аварії на ЧАЕС серія Б, №447091 від   05.09.2001р.), також він є інвалідом війни 2 групи.

Відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»і Закону України  «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»має право на відповідні нарахування та виплати. 

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав.

          Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України у Миколаївському районі Одеської області     у судовому засіданні позов не визнав, надав суду заперечення на позовну заяву,  в яких зазначив, що відповідно до ст. 54 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»розмір пенсії по інвалідності не може бути нижче: по 1 групі –10 мінімальних пенсій за віком; по 2 групі –8 мін. пенсій за віком; по 3 групі –6 мін. пенсій за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком статтею 54 Закону не встановлюється.  Дана стаття визначає розмір пенсії за інвалідністю, яка настає внаслідок каліцтва або захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також розміри цих пенсій, нижче яких не може проводитися виплати. Пенсія за віком  призначається виключно за нормами закону «Про обов’язкове державне пенсійне страхування». Згідно ст. 28 даного закону мінімальний розмір пенсії за віком у чоловіків –25 років, у жінок –20 років страхового стажу, встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність  і застосовуються для визначення розміру пенсії, призначеної виключно по цьому Закону. Розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ст. 28 вказаного Закону  не може  застосовуватися як розрахункова величина для розрахунку розмірів інших пенсійних виплат, у тому числі мінімальних  їх розмірів, які встановлюються нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Тому вважає вимоги про встановлення мінімального розміру пенсії, призначеної згідно ст. 54 Закону, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність необґрунтованими.  Постановою КМУ від 16.07.2008 року № 654 з 01.07.2008 року встановлено, що інвалідам, яким встановлений зв'язок з Чорнобилем, розмір мінімальної пенсії, з доплатами не можуть бути нижче учасників ліквідації в 1986 році  –інвалідів 2 групи –1090 грн., учасників ліквідації в 1987-1990 році і осіб евакуйованих в 1986 році –інвалідів 2 групи –820 грн., у інших інвалідів, у яких встановлений зв'язок з Чорнобилем –інвалідів 2 групи –655 грн. Вважає дії  УПФУ в Миколаївському районі Одеської області по нарахуванню пенсії відповідно до постанов КМУ № 654 та № 530 правомірними, та такими що не порушуються права позивача.

Представник управління праці та соціального захисту населення Миколаївської районної державної адміністрації в Одеській області позовні вимоги позивача не визнала просила суд позивачу відмовити в позові в повному обсязі, оскільки бюджетних коштів на вказані виплати немає.          

          Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

          Судом встановлено, що позивач є  інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з аварією на Чорнобильській АЕС, та віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (посвідчення Серія А, №099804,вкладка №051606) ,пенсійне посвідчення  інваліда 2-ої групи наслідків аварії на ЧАЕС серія Б, №447091 від   05.09.2001р.), також він є інвалідом війни 2 групи (а.с. 9,10).

Постановою  Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року за № 654 «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян» для осіб, що отримують пенсію відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 01.07.2008 року встановлено мінімальний розмір пенсії для інвалідів 2 групи - ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році –1 090 грн.   До пенсії встановлено надбавки та підвищення, обчислені в розмірах, що визначаються від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян –750 грн. До основного розміру пенсії встановлено доплату додаткової пенсії інвалідам 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи –150 грн., підвищення інвалідам, прирівняним до інвалідів війни 2 групи –300 грн. + 50 грн для поліпшення матеріального становища інваліді 2 групи +22,50 грн. державної адресної допомоги.

На підставі Закону України від 28.02.1991 року № 796-Х11 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивач має право отримувати державну пенсію не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.   

Таке право гарантується Конституцією України, статтею 46 якою передбачено право громадянина на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

       Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та  органи  місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти  лише  на  підставі і  в  межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України.

Хоча ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання  внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом  Міністрів України,  проте надання такого права Кабінету  Міністрів України  не означає  надання права на встановлення порядку, направленого на звуження змісту та обсягу прав  на отримання пенсій відповідно до розмірів,  встановлених Законами України.   

При нарахуванні  пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з чинним законодавством визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»і яка дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.   

         Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

      Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік.

        Оскільки слід визначити пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії повинен проводитися з нового розміру мінімальної пенсії за віком.   

Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»викладено в новій редакції, відповідно до якої особам, віднесеним до  1 категорії  інвалідам II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Цим же Законом викладено в новій редакції і статтю 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України № 10 рп/2008 від 22 травня 2008 року положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», що стосуються виплат, встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення .

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Із врахуванням викладеного  як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії та інвалід ІІ групи, з 22 травня 2008 року позивач  має  право на отримання державної пенсії в розмірі не нижче 8  мінімальних пенсій за віком, передбаченому ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції від 28 грудня 2007 року), та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, передбаченому ч. 1 ст. 50 зазначеного Закону у названій редакції.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, до яких відносяться і пенсії, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Відповідно до ст. 17 зазначеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком, як основна державна соціальна гарантія, встановлюється законами.

Встановлення розміру мінімальної пенсії за віком Кабінетом Міністрів України суперечить наведеним нормам закону.

На підставі ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

З врахуванням наведеної конституційної норми, розмір мінімальної пенсії за віком, з якого мають обраховуватися державна та додаткова пенсія, не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Аналогічне положення щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком міститься в ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 28 названого Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Будь-якими іншими чинними законодавчими актами розмір мінімальної пенсії за віком не визначається.          

            Однак  пенсійний фонд всупереч зазначеним нормам не провів відповідне нарахування цих пенсій, крім того, не здійснив їх перерахунок після встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, як це передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

           Тому позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, на що отримав відповідь, що  розмір пенсії розрахований згідно вимог чинного законодавства.

             Відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-ХІІ  від 28.01.1992 року позивачу повинна виплачуватись щорічно одноразова грошова допомога на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат і ця допомога виплачується за місцем проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати вказаної грошової допомоги.

         Управлінням праці та соціального захисту населення  Миколаївської районної державної адміністрації Одеської області була виплачена щорічна допомога на оздоровлення за 2005 рік - 26,7 грн. ; 2006 рік –120,00 грн. ; 2007 рік -120,00 грн. ; 2008 рік –120,00 грн. ; 2009 –рік –120,00 грн ; 2010 рік –120,00 грн .  Загальна сума виплат склала –626,70 грн .

Згідно встановлених на 2005-2010 роки рівнів мінімальної заробітної плати , у відповідності до положень ч.4 ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" повинно було виплачено щорічної допомоги на оздоровлення в розмірах: 2005 рік - 1660,00 грн., 2006 рік –1875,00 грн., 2007 рік - 2200,00 грн. , 2008 рік –2626,00 грн., 2009 рік –3150,00 грн., 2010 рік –4440,00 грн. Всього -  15951,00 грн.

       На момент виплати  щорічної допомоги на оздоровлення розмір мінімальної заробітної плати становив:  у 2005 році - 332 гривні, у 2006 році - 375 гривень, у 2007 році -  440,00 гривень, у 2008 році –525 гривень, у 2009 році –630,00 гривень, у 2010- 888,00 гривень.

Різниця між сумами, що підлягали сплаті та фактично виплаченими за 2005-2010  роки склала 15324,30 грн. (15951,00 грн. –626,70 грн.).   

         Відповідно  до  частини 5 статті 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»(Статтю 13 доповнено  згiдно iз Законом N 367-XIV вiд 25.12.98), сума щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як інваліду війни ІІ групи становить вісім мінімальних пенсій за віком. Розмір мінімальної пенсії визначається на момент виплати вказаної грошової допомоги.

            Мінімальна пенсія за віком,  згідно Закону України «Про державний бюджет на 2005 рік»становить  332,00 грн., згідно Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік»становитьи 359, 00 грн., згідно Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», зі змінами та доповненнями, розмір мінімальної пенсії за віком з 1 квітня 2007 року становить 410 грн. 06 коп,  згідно Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік »з 01 квітня 2008 року –481,00 грн., згідно Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік»з 01 січня  2009 року –544,00 грн., згідно Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік»з 01 квітня 2010 року –706,00 грн .

             Управлінням праці та соціального захисту населення  Миколаївської районної державної адміністрації  Одеської області була виплачена щорічна одноразова допомога  до 5 травня  за 2005 рік - 330 грн.; 2006 рік –330,00 грн.; 2007 рік -360,00 грн.; 2008 рік –400,00 грн.; 2009 –рік – 430,00 грн.; 2010 рік –480,00 грн .  Загальна сума виплат склала –2330,00 грн .

             Згідно встановлених на 2005-2010 роки рівнів мінімальної пенсії за віком  у відповідності до положень Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивачу повинно було виплачено щорічної допомоги на оздоровлення в розмірах: 2005 рік - 2640,00 грн., 2006 рік –2640,00 грн., 2007 рік –2880,00 грн. , 2008 рік –3200,00 грн., 2009 рік –3440,00 грн., 2010 рік –3840,00  грн.  Всього -  18640,00  грн.

             Різниця між сумами, що підлягали сплаті та фактично виплаченими за 2005-2010  роки склала  16 310,00 грн. (18640,00 грн. –2330,00 грн.).              

             Таким чином, загальна сума  боргу  відповідача по виплаті позивачу  щорічної разової компенсації на оздоровлення за період 2005 -2010 роки  становить  15324,30 грн та щорічної  одноразової  допомоги  до 5 травня   за період 2005-2010 роки  становить - 16310,00 грн.  Всього  заборгованість УПСЗН  складає –31634,30 грн.

             Отже, дії відповідача незаконні, компенсації  були нараховані  неправильно і виплачувались не в повному обсязі, оскільки при їх розрахунку відповідач посилався на  Постанови КМУ №836 від 26.07.1996 року, № 562 від 12. 07. 2005 р.№183 від 12.03.2008р., №211 від 18.03.2009р. №299 від 07.04.2010р., Закон України «Про державний бюджет України»на 2005, 2006, 2007 роки  та на наказ Міністерства праці.            

              Стаття 71 Закону України № 796-ХІІ передбачає, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону. Оскільки Закону про внесення змін до названого Закону не було прийнято, то згідно статті 19 Конституції України повині виконуватись норми  Закону України № 796-ХІІ у повному обсязі.

              Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту слід застосовувати нормативний акт, який має вищу юридичну силу.

               Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру одноразової компенсації за втрату здоров’я учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та виплат на  щорічне оздоровлення   застосуванню підлягають частина перша статті 48 Закону № 796-ХІІ та Закон № 39-95, а не Постанови КМУ №836 від 26.07.1996 року, № 562 від 12. 07. 2005 р.№183 від 12.03.2008р., №211 від 18.03.2009р. №299 від 07.04.2010р,  які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

              Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я  та соціального захисту  ліквідаторів аварії  визначені та закріплені в Законі України  № 796-ХІІ.

              Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Таким чином, відповідач порушив вимоги ст. 48 Закону України № 796-XII згідно якого позивачу, як ліквідатору аварії на ЧАЕС 1 категорії , інваліду ІІ групи по захворюванню, виниклому внаслідок ліквідації Чорнобильської катастрофи, що встановлено експертною комісією, компенсація на оздоровлення повинна бути у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Спір підлягає вирішенню на підставі ч. 2 ст. 19, ч.3 ст. 22 , 46, 64 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, згідно з якими,  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

          З врахуванням отриманої позивачем разової грошової допомоги  на оздоровлення  та до 5 травня за 2010 рік, суд вважає за необхідне зобов"язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу невиплачену разову грошову допомогу на оздоровлення та до 5 травня  за 2010 рік з урахуванням проведених виплат.

       В частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості суд відмовляє, оскільки не може перебирати на себе функцію здійснення перерарунку та нарахування вказаних виплат замість органу, якому надані такі повноваження.

    У відповідності до статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано протягом шестимісячного строку і обчислюється з дня, коли особа дізналась або повина була дізнатися про порушення своїх прав.

    Як видно з пояснень позивача  про порушення своїх прав щодо перерахування йому пенсії та  виплаті разової грошової допомоги він дізнався в вересні 2010 року.

    На підставі викладеного суд вважає, що позов ОСОБА_2  підлягає задоволенню за період, починаючи з 14 березня 2010 року, а підстав для поновлення строку позовної давності для перерахування йому пенсії та виплаті разових допомог за 2005 рік, 2006 рік, 2007 рік, 2008 рік, 2009 рік та до 14 березня 2010 року немає.

              На підставі викладеного, керуючись ст.  З, 8, 16, 19, 46, 50, 113 Конституції України, ст.49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.. 17 Закону україни «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»,  ст.  6, 9, 18, 99, 104, 105, 160 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. ОСОБА_2 поновити  пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів.

2.  Визнати протиправною бездіяльність  Управління пенсійного фонду України у Миколаївському районі Одеської області щодо відмови ОСОБА_2 в перерахуванні пенсії.  

3. Зобов’язати  Управління пенсійного фонду України у Миколаївському районі Одеської області  провести перерахунок  пенсії  ОСОБА_2, відповідно до ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виходячи з розрахунку мінімальних пенсій за віком, визначеної ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та проводити відповідні виплати, починаючи з 14 березня 2010 року, з урахування проведених виплат.

4. Визнати дії відповідача –Управління  праці та соціального захисту населення  Миколаївської районної державної адміністрації  Одеської області   з нарахування ОСОБА_2 щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня  та компенсації на оздоровлення за  2010 рік,  незаконними.

5. Зобов’язати  Управління  праці та соціального захисту населення  Миколаївської районної державної адміністрації  Одеської області   перерахувати ОСОБА_2  розмір  щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня  та перерахувати розмір компенсацій на оздоровлення за  період з 14 березня 2010 року  відповідно  до Закону України  №796-ХІІ, Закону України № 3551-ХІІ  та  виплатити йому борг :

- заборгованість з компенсації на оздоровлення за період 2010 року у розмірі  3360 гривень;

- заборгованість  з щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за  2010 року  у розмірі 4968 гривень.

          В решті позову ОСОБА_2 відмовити.          

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного Адміністративного суду Одеської області через Миколаївський районний суд Одеської області  шляхом подання  апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складання повного рішення суду.

Суддя:           ОСОБА_3