Справа №1-25/11   

В И Р О К

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

смт.Турійськ                                                                                         29 квітня 2011 року   

Турійський районний суд Волинської області під головуванням судді  Хвіц Г.Й.                                                   

за участю секретаря  Мисюка П.З.

прокурора Веніславського С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення   

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого,  не працюючого, не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

 На початку грудня 2010 року в обідню пору ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння та знаходячись у власному житловому будинку в с.Осьмиговичі Турійського району Волинської області, таємно викрав із кишені піджака ОСОБА_2, який перед тим зайшов до нього в гості, належні останньому гроші в сумі 150.00 грн.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 повністю й беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину та суду показав, що дійсно на початку грудня 2010 року до нього в гості прийшов ОСОБА_2, якому він запропонував випити спиртних напоїв, на що той погодився і дав йому з кишені свого піджака 50 грн. для придбання спиртного. Він побачив, що в кишені потерпілого ще залишались гроші, а тому, після того як вони розпили спиртні напої і ОСОБА_2А заснув у веранді будинку, викрав з кишені піджака останнього 150.00 грн., які пізніше витратив для придбання продуктів харчування.

У вчиненому ОСОБА_1 щиросердно розкаявся, просив суворо його не карати, так як він повністю відшкодував потерпілому завдані ним  збитки.

Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, однак звернувся до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи за його відсутності. Крім цього, зазначив, що жодних претензій до підсудного не має, повністю підтверджує свої показання, надані ним під час досудового слідства.

Таким чином, показання підсудного ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2 узгоджуються між собою і в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи, які, в свою чергу, ніким з учасників судового розгляду не оспорюються.

Не маючи підстав сумніватися в істинності та добровільності позиції, а також показань підсудного, потерпілого, суд, відповідно до ч.3 ст.299 КПК України, за згодою всіх учасників судового розгляду визнає недоцільним дослідження інших, окрім наведених вище, доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Тому, проаналізувавши досліджені докази, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, і кваліфікує такі його дії як таємне викрадення чужого майна.

При обранні міри покарання підсудному суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, що є злочином середньої тяжкості, особу підсудного, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

До пом’якшуючих покарання обставин суд відносить підсудному щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданого збитку.

До обтяжуючих покарання обставин суд відносить підсудному вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння та вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Також суд враховує і те, що підсудний ОСОБА_1 є особою молодого віку, злочин вчинив вперше, потерпілий претензій до нього не має, однак негативно характеризується за місцем проживання.

З врахуванням наведеного суд вважає, що виправлення підсудного ОСОБА_1 в даному випадку можливе без ізоляції його від суспільства і щодо нього слід обрати міру покарання, передбачену санкцією закону, за яким він повинен нести кримінальну відповідальність, а саме у виді громадських робіт, оскільки на даний час він не має офіційного місця роботи та зареєстрованого джерела доходу, однак є працездатним.

Згідно акту наркологічної експертизи  №141 від 01 березня 2011 року  ОСОБА_1 страждає хронічним алкоголізмом ІІ ст. та потребує примусового протиалкогольного лікування, котре йому не протипоказане (а.с. 42).

Однак, відповідно до ч.1 ст.96 КК України, примусове лікування може бути застосоване судом до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров’я  інших осіб.

Оскільки за вищевказаним актом висновок наркологічної експертизи не містить вказівки  на небезпечність  захворювання підсудного саме для здоров’я  інших  осіб,  суд вважає, що до підсудного ОСОБА_1 не може бути застосоване примусове лікування від алкоголізму на підставі  ст.96 КК України.   

Керуючись ч.3 ст.299, ст.ст.323, 324 КПК України, суд, -  

З А С У Д И В :

 ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, призначивши покарання у виді 150 (ста п"ятдесяти ) годин громадських робіт.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого  ОСОБА_1 залишити попередній – підписку про невиїзд.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд протягом  п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Головуючий: