2-73/11

                                                            Р І Ш Е Н Н Я  

                                                І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

          08.06.2011  року Талалаївський районний  суд Чернігівської  області    в складі:

головуючого судді                       Бабича О.І.

при  секретарі                               Ярошенко Л.А.

з участю прокурора Розенка Д.О.,

представників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.м.т.Талалаївка  цивільну справу за позовом першого заступника прокурора м.Чернігова в інтересах держави до ОСОБА_5 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до Відкритого Акціонерного Товариства  «Державний Ощадний  банк України», ОСОБА_6 «Про визнання недійсним договору про переведення боргу та договору про внесення змін до кредитного  договору»,  

В С Т А Н О В И В :

          Перший заступник прокурора м.Чернігова звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

В позовній заяві вказує, що 18.10.2006 року між ВАТ «Державний Ощадний   банк України» в особі начальника Чернігівського обласного управління Ощадний банк та ОСОБА_6, укладено кредитний договір №460/1551, до якого 12.02.2007 року внесено зміни укладенням додаткового договору №1/136 04.03.2009 року, укладенням Договору про внесення змін №2044, а також Договору про переведення боргу №2043 на ОСОБА_5, згідно яких сума неповернутого банку кредиту становить 78 814 гривень, за яким позичальник зобов’язувався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 18% річних, комісійні винагороди та інші платежі в строки, визначені договором. Останній  платіж в сумі 1534 гривень  в рахунок погашення кредиту повинен здійснити не пізніше 17.10.2013 року.

21.12.2010 року за №26/4041 банком направлено відповідачу претензію про необхідність  погашення заборгованості, але відповідач свої обов’язки не виконує, тому й просить суд розірвати  зазначений кредитний договір та стягнути суму заборгованості 72 666 гривень 61 коп. на користь банку. Сплату судових витрат покласти на відповідача.  

13 квітня 2011 року до суду звернулася з зустрічним позовом ОСОБА_5 до ВАТ «Державний Ощадний банк України», ОСОБА_6 «Про визнання недійсним договору про переведення боргу та договору про внесення змін до кредитного договору», в якому вказує, що позовні вимоги прокурора не визнає, оскільки обставини, на які посилається прокурор не можуть бути підставою для покладення на неї  відповідальності за кредитним договором, кошти за яким для придбання автомобіля, отримала ОСОБА_6.

Вказує на ті обставини, що 04.03.2009 року між ОСОБА_6, нею та ВАТ «Державний Ощадний банк України» дійсно був укладений договір  про переведення боргу №2043, їй стало відомо, що остання не може сплатити борг, тому  шукає  покупця на автомобіль, і оскільки вона не мала достатніх коштів для погашення кредиту наданого ОСОБА_6, тому звернулася до ВАТ «Державний Ощадний банк України»  з питанням отримання кредиту для придбання належного їй автомобіля, але їй в цьому було  відмовлено, оскільки кредит належить ОСОБА_6 та запропоновано перевести борг, внести зміни до кредитного договору, за яким автомобіль перейде у її власність, а вона  сплачуватиме  суму боргу за кредитом останньої, тому вона вимушена була погодитися на укладення договору про переведення боргу та договору про внесення змін до кредитного договору №460/1551 від 18.10.2006 року. Згідно з договором  про переведення боргу від 04.03.2009 року  вона прийняла на себе її зобов'язання та стала  боржником за кредитним договором №460/1551 від 18.10.2006 року на момент підписання  якого  сума боргу становила 78814,00. Вважає, що при  укладенні договору  про переведення боргу та внесення змін  до кредитного договору №460/1551 вона внаслідок помилки неправильно сприйняла суб’єкт, предмет та інші істотні умови вказаних договорів,  що вплинуло на її волевиявлення, яке було  спрямоване на придбання автомобіля, сплату кредиту за автомобіль, який  повинен був переданий в її власність, але після підписання зазначених договорів, її було відмовлено в передачі автомобіля у власність з огляду на те, що це не передбачено договором.

Вважає, що помилка пов'язана з тим, що згідно до п.1.1 кредитного договору №460/1551, від 18.10.2006 року, укладеного між нею та ВАТ «Державний Ощадний банк України».

04.03.2009 року банк  зобов’язався надати їй на умовах зазначеного договору кредит в сумі 78814,00 гривень, а вона зобов’язувалася прийняти,  належним чином використати та повернути кредит в сумі 78814,00 гривень, сплатити проценти за користування  кредитом в розмірі 18% річних та комісійні винагороди в порядку, на умовах та в строки встановлені договором, але банк  кредит не надав, тому вона не змогла придбати автомобіль в ОСОБА_6, який залишився незмінним  друге речення п.1.2. кредитного договору №460/1551 згідно якого кредит надається шляхом перерахування коштів з кредитного рахунку позичальника на поточний рахунок продавця товару на підставі платіжного доручення позичальника для здійснення оплати за автомобіль.

Вважає, що укладені за її участю  договори не містять підстав для висновку про встановлення  між сторонами правових зобов’язань, оскільки за змістом жодного пункту істотних умов кредитного договору,  інших додаткових угод, які б визначали дійсні права і обов’язки сторін між нею та відповідачем не укладалися.

Крім того, на десятий день після укладення договорів, вона від працівників Ніжинського МРВ УМВС України випадково дізналася, що зазначений автомобіль має значні ушкодження  після ДТП, про яке їй не було відомо, але її при передачі  автомобіля про його значні пошкодження ніхто не повідомив. Дізнавшись про це, вона повідомила банк про відмову від плати за кредитним договором,  про що працівники банку не заперечували, і тому вилучили в неї автомобіль,  вона ці обставини сприйняла як добровільне прийняття банком  її відмови від договору.

Вважає, що на час підписання договору про внесення змін до кредитного договору вона стороною зазначеного договору не була.

Трьохсторонній договір про внесення змін до кредитного договору за її участю не укладався, тому вважає,  що договір про внесення змін до кредитного договору №460/1551 від 18.10.2006 року укладений між нею та ВАТ «Державний Ощадний банк України» 04.03.2009 року має бути визнаний недійсним, як такий, що суперечить ЦК України, укладений за відсутності сторони, яка мала повноваження на внесення змін до  кредитного договору №460/1551.

Зазначає, що оспорювані договори мають бути визнані недійсними, оскільки укладені нею внаслідок помилки, обману зі сторони відповідача, відсутність її вільного волевиявлення на їх укладення, невідповідності її внутрішній волі на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Просить суд визнати недійсним договір про переведення боргу №2043, укладений  04.03.2009 року, між нею та ВАТ «Державний  Ощадний банк України» та ОСОБА_6 та договір про внесення  змін до кредитного  договору №460/1551 від 18.10.2006 року укладений  04.03.2009 року між нею та ВАТ «Державний Ощадний банк України».

В судовому засіданні  прокурор Розенко Д.О., представник ВАТ «Державний Ощадний банк України» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позов підтримали.

Зустрічний  позов ОСОБА_5 не визнали. Відповідачка ОСОБА_6 та її представник ОСОБА_1 також позов не визнали, вважають його безпідставним та просять відмовити  в  позові  ОСОБА_5, позов прокурора підтримали.

Позивач-відповідач ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_2 позов прокурора  на користь ВАТ «Державний Ощадний банк України» не визнали, просять в його задоволення відмовити, їх зустрічний позов задовольнити, з підстав, викладених  в позовній заяві.

ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_2 не заперечували факт переведення боргу №2043, укладеного 04.03.2009 року між нею та  ВАТ «Державний Ощадний банк України» та ОСОБА_6. Договір про внесення змін до кредитного договору №460/1551 від 18.10.2009 року, укладений 04.03.2009 року між нею та ВАТ «Державний Ощадний банк України» про переведення боргу та його сплату, відповідно до умов зазначених договорів. Також ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_2 не заперечували, що станом на 21.12.2010 року мали заборгованість перед банком в розмірі, зазначеному в позові за отриманий автомобіль  DADI CUV   BDD 6492 Y, 2006 року випуску, отриманого в ОСОБА_6, який в зв’язку з несплатою боргу за кредитом був вилучений в ОСОБА_5 та проданий через аукціон з реалізації рухомого майна. Виручені кошти від  реалізації автомобіля в сумі 27,899 гривень, згідно платіжного доручення від 08.11.2010 року перераховані в рахунок погашення кредиту, який ОСОБА_5 не сплатила.

З’ясувавши обставини справи та перевіривши їх  наданими сторонами доказами, суд вважає необхідним позов першого заступника прокурора  м. Чернігова задовольнити  повністю. В зустрічному позові ОСОБА_5 відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.10.2006 року між ВАТ «Державний Ощадний банк України» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір №460/1551.

Згідно з умовами кредитного договору ВАТ «Державний Ощадний банк України» надано ОСОБА_6 кредитні ресурси в сумі 105 790 гривень з оплатою  за процентними ставками відповідно  до  графіку, встановленому в п.3.3.4 кредитного договору з терміном погашення кредитних ресурсів відповідно до п.1.2 договору до 1 жовтня 2013 року згідно якого ОСОБА_6 зобов’язувалася повернути отриманий кредит, сплативши відсотки за користування кредитом і виконати свої зобов’язання згідно з даним договором у повному обсязі.

Відповідно до п.3.3.4  ОСОБА_6 зобов’язувалася щомісяця  в термін до  5 числа кожного місяця здійснювати погашення позичкової заборгованості за кредитним договором у розмірі 1260 гривень та нараховані проценти відповідно до графіка зниження розміру заборгованості, який є невід’ємною частиною цього договору.

У відповідності до п.3.3.5, п.4.2  кредитного договору сторони домовилися, що суми внесені позивачальником  у погашення поточної заборгованості за цим договором направляються на виконання зобов’язань позичальника в наступній черговості: а) у першу чергу погашаються прострочені проценти за користування кредитними коштами; б)  у другу чергу погашаються кредитні проценти за користування кредитними ресурсами, які не є простроченими; в) у третю чергу погашаються прострочені суми за основним боргом по кредиту; г)  у четверту чергу погашається  непрострочена заборгованість по кредитних   ресурсах; д) у п’яту чергу погашається пеня за прострочення  сплати щомісячних платежів по погашенню позичкової заборгованості,  процентів за користування  кредитними ресурсами та інших платежів за цим договором..

В забезпечення зобов’язання за кредитним договором від 18 жовтня  2006 року, між сторонами було укладено договір застави автомобіля марки DADI CUV   BDD 6492 Y, 2006 року випуску зеленого кольору, шассі  LHA 020 ED 46 AD 30056 тип Т3 -  легковий універсал В-1.

Стаття 1054 ЦК України передбачає, що  за кредитним договором, банк або інша фінансова установа  (кредитодавець) зобов’язується сплатити грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник  зобов’язується    повернути  кредит,  сплатити проценти.

Згідно до ст.ст.525,526,530 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином та у встановлені строки. Одностороння відмова від виконання зобов’язань  не допускається.

12.02.2007 року ОСОБА_6   в зв’язку з  продажею автомобіля заключила додатковий договір з банком №1/136 до кредитного договору  №460/1551 від 18.01.2006 року згідно до п.1.2 їй було надано кредит 84 000  гривень з терміном останнього погашення не пізніше 17.10.2013 року на покупку вищезазначеного автомобіля. Домовившись про покупку даного автомобіля, ОСОБА_5 04.03.2009 року  перезаключила договір з банком,   внесла зміни №2044 до кредитного договору №460/1551 від 18.10.2006 року, згідно якого сторони досягли угоди про те, що банк надає  78814 гривень, а позичальник приймає, належним чином використати  та повернути 78814 гривень, сплатити  проценти за користування кредитом в розмірі 18% річних та комісійні винагороди в порядку, на умовах та в строки визначені договором, який надається на 56 місяців з терміном остаточного погашення не пізніше 01.10.2013 року.

Погашення кредиту проводити рівними частинами в сумі 600 гривень, починаючи з квітня по вересень, в сумі 1535 гривень, починаючи з жовтня 2009 року та сплату нарахованих процентів до 5 числа кожного місяця.

Останній платіж в сумі 1535 гривень в рахунок погашення кредиту здійснити не пізніше 17.10.2013 року.

В цей же день ОСОБА_5 заключила з банком договір та переведення боргу №1043 на себе.  Згідно якого прийняла на себе зобов’язання   першого та стала боржником за кредитним договором №460/1551 від 18 жовтян 2006 року, і не заперечувала проти  переведеного боргу в сумі 78814,00 гривень.

Відповідно до п.2.1 договору №2043 від 04.03.2009 року новий боржник взяв на себе зобов’язання за кредитним договором №460/1551 від 18.10.2006 року повернути суму заборгованості до 17.10.2013 року, сплатити відсотки за користування  кредитними коштами в розмірі та умовах, визначених кредитним договором сплатити пеню за прострочені платежі.

П.2.2 «Боржник» передав «Новому боржнику», а «Новий боржник» прийняв всю інформацію і документацію, яка підтверджує його права, і обов’язки перед кредитором, а також укласти додатковий договір  застави майна, але зазначених умов договору не виконала, тому банк 21.12.2010 року звернувся до неї  з претензією про виконання взятих на себе зобов’язань, але ОСОБА_5 на їх   претензію не відповіла, чим підтвердила факт невиконання умов договору, що нею не заперечувалось і в суді.

Відповідно до Постанови КМУ №876 від 21.05.1999 року  статутний фонд ВАТ  «Державний Ощадний банк  України», затверджений  із закріпленням у власності держави 100% акцій і перебуває  у власності держави.

Відповідач-позивач  ОСОБА_5 не здійснювала платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих процентів відповідно до  кредитного договору, чим порушує прийняті на себе договірні зобов’язання. Дана обставина підтверджується розрахунком суми боргу станом на 6 січня 2011 року наданого позивачем,  та не заперечується відповідачем-позивачем  ОСОБА_5 в суді.

Відповідно до вказаного розрахунку суми  боргу станом на 06.01.2011 року сума заборгованості ОСОБА_5 перед ВАТ «Державний Ощадний  банк України» за кредитним  договором за  основним боргом  становить 67 316,97 гривень по нарахуванню відсотків за користування кредитними коштами, пеня за несвоєчасну сплату кредиту – 3001,02 гривень,  пеня за несвоєчасну  сплату відсотків – 2345,62 гривень.

Відповідно до  ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договром позики встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини  позики позикодавець має право  вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплату процентів.

Відповідно до п.4.2 договору   встановлено, що за прострочення повернення кредитних ресурсів банк має право вимагати від ОСОБА_5 сплати пені у розмірі 0,05% від суми несплаченого платежу за кожен  день прострочення грошових зобовязань. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення ОСОБА_5 строків платежів, передбачених п.п.3.3.4 п.п. кредитного договору, та будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов’язання сплатити  проценти за увесь  час фактичного користування кредитними ресурсами.

Як вбачається з розрахунку суми боргу станом на 06.01.2011 року заборгованість пені за несвоєчасне погашення заборгованості по основному боргу становить 67 316, 97 грн., заборгованість пені  за несвоєчасне погашення заборгованості  по нарахованих відсотках становить 5346,64 гривень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу  своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватись на припущеннях.

З огляду на викладену  норму закону, суд не бере до уваги твердження ОСОБА_5 про те, що її ввели в оману, як і те, що автомобіль був пошкоджений та з  значними пошкодженнями передано їй в користування шляхом обману, а довідавшись про це вона повідомила банк та передала автомобіль, який і був проданий банком за заниженими цінами. У звязку з недоведеністю наведених обставин ОСОБА_5 під час розгляду справи.

Пояснення ОСОБА_5 та її представника з цього приводу в розумінні ч.2 ст.57 ЦПК України не є доказами.

Враховуючи викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх докази, суд приходить  до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача ОСОБА_5 суми заборгованості за кредитним договором №460/1551 від 18.10.2006 року. Додатковий договір №1/136 вді 12.02.2007 року та №2044 від 04.03.2009 року про переведення боргу, що складається з суми основного боргу 67 316,97 гривень, заборгованості по нарахуваним відсоткам у розмірі пені за несвоєчасну сплату кредиту 3 001,02 гривень та пені за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 2345,62 гривень та розірвання договору  - є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги  ОСОБА_5 до ВАТ «Державний Ощадний банк України», ОСОБА_6 про визнання недісним  договору про переведення боргу та договору про внесення змін до  кредитного договору від 18.10.2006 року та 04.03.2009 року.

Крім того, відповідно до положень ч.1 ст.88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати в розмірі 726,63 гривень судового збору, та витрати  на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень.

Також підлягають стягненню з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 понесені нею витрати  на поїздки до суду та за надану правову допомогу в сумі 8 000 гривень.

На підставі викладеного,  керуючись ст.ст. 525,526,530,1050, ЦК України, ст.ст. 10,60,88,169,174,214,215 ЦПК України, с у д -

В И Р І Ш И В :

          Позов першого заступника прокурора м.Чернігова в інтересах держави в особі Відкритого Акціонерного Товариства «Державний Ощадний банк України» - задовольнити.

Розірвати Кредитний договір №460/1551 від 18.10.2006 року зі змінами, внесеними Додатковим договором №1/136 від 12.02.2007 року, Договором про внесення змін №2044 від 04.03.2009 року, а також Договором про переведення боргу №2043, укладений між ВАТ «Державний Ощадний банк України» та ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Відкритого Акціонерного Товариства «Державний Ощадний банк України» суму заборгованості за кредитним договором №460/1551 від 18.10.2006 року, зі змінами, внесеними додатковим договором №1/136 від 12.02.2007 року. Договору про внесення змін №244 від 04.03.2009 року та договором про переведення боргу №2043, укладеним між ВАТ «Державний Ощадний банк України» та ОСОБА_5, що складається з суми  основного боргу 67 316,97 гривень, заборгованості по нарахованих відсотках у розмірі 3001,02 гривень, пені за несвоєчасне погашення суми основного боргу,  пені за несвоєчасне погашення заборгованості по нарахованих відсотках в розмірі 2345,62 гривень.  

Стягнути з ОСОБА_5  на користь держави судові витрати в розмірі 726,63 гривень судового збору, та витрати  на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 8000 (вісім тисяч)  гривень судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо  апелянтом скаргу не було  подано у строк, встановлений ст.294 ЦПК України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду  справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського   апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення  подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Апеляційна скарга подається  до Чернігівського апеляційного суду через Талалаївський районний суд.

             Суддя                                                                                   О.І.Бабич