Справа №  2-а-159/11

                                                                       ПОСТАНОВА

                                                                ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

08 червня 2011 року                                              Демидівський районний суд

                                                                                          Рівненської  області

В складі:

Головуючого судді Олексюк А.О.

     при секретарі Савковій Г.М.

     за участю позивачки ОСОБА_1

     представника позивачки ОСОБА_2Г,

     розглянувши у відкритому судовому засіданні  справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Демидівському районі Рівненської області про визнання рішення нечинним та зобов’язання до нарахування та виплати пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, -

В С Т А Н О В И В:

          ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Демидівському районі Рівненської області в якому просить  визнати нечинним рішення відповідача,  з приводу нарахування та виплати їй пенсії по інвалідності не у відповідності до вимог ч.4 ст.54, ст.50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а саме як інваліду ІІ групи по захворюванню, яке пов’язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, основної у розмірі не менше 8-ми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком щомісячно, зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Демидівському районі Рівненської області  здійснити їй перерахунок пенсії, у відповідності до вимог ч.4 ст.54, ст.50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” із розрахунку 8-ми мінімальних пенсій за віком та 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, як інваліду ІІ групи по захворюванню, яке пов’язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС в подальшому, починаючи з дати встановлення групи інвалідності. Просить також звільнити її від сплати державного мита.

          В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона народилася 18 листопада 1943 року. Виїхавши із забрудненої, внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС,  зони вона перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Демидівському районі Рівненської області та отримує пенсії по інвалідності, як основну, так і додаткову. Також їй встановлена ІІ група інвалідності, внаслідок пошкодження здоров’я, як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до ст.ст 48-51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, вона має право на державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю . Статті 49-54 Закону №796-ХІІ встановлюють розміри пенсій для інвалідів 1 категорії осіб, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою (ІІ групи інвалідності) 8 мінімальних пенсій за віком, щомісячно. Згідно зі ст.51  вказаного Закону, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі (інвалідам ІІ групи) 75% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Однак, пенсії у вищевказаних розмірах вона не отримує. Невиплату пенсії у вищевказаних розмірах вважає протиправною та такою, що обмежує її законні права.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просить суд зобов’язати здійснити  перерахунок пенсії з 23 лютого 2011 року, тобто з моменту переходу на даний вид пенсії.

Від відповідача надійшло заперечення проти позову, в якому Управління Пенсійного фонду України в Демидівському районі зазначає, що, відповідно до ч.7 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника, внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінет Міністрів України. У ст.63 вказаного Закону, зазначено, що фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету, а Пенсійний фонд, за рахунок власних коштів, фінансує лише виплату трудових пенсій. Просить відмовити у позові, посилаючись, також, на безпідставність викладених у позовній заяві вимог, оскільки, позивачка отримує пенсію за ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Заслухавши показання сторін, дослідивши матеріали справи, чинне законодавство, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення  частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка, являючись постраждалою від наслідків аварії на ЧАЕС 1–ї категорії, має ІІ групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов’язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, що стверджується відповідною довідкою серії МСЕ-№151796* (а.с.4).

Згідно з ч. 4 ст. 54 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по ІІ групі інвалідності —8 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст.50 ЗУ ” Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” особам, віднесеним до 1 категорії, зокрема інвалідам ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Однак, позивачці як державна так і додаткова пенсія нараховувалась та виплачувалась без урахування вимог ст.ст.50, 54 ЗУ ”Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У відповідності до ст.67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, розмір пенсії повинен збільшуватись у разі збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, отже перерахунок пенсії здійснюється з дня встановленого нового розміру прожиткового мінімуму.

Згідно з ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом.

Відповідно до ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Таким чином, суд вважає відмову відповідача у здійсненні перерахунку пенсії позивачці незаконною, оскільки з ст.ст.18, 19 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” вбачається, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо рівня життя населення, що постраждало внаслідок аварії на ЧАЕС.

Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”та Закон України “Про державний бюджет України” на відповідний рік має вищу юридичну силу.

Тому, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС, суд вважає, що застосуванню підлягають ч.1 ст.50 та ч.4 ст.54 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанови КМ України, які звужують обсяг встановлених законом прав.

Стосовно  вимоги позивачки, щодо зобов’язання  управління Пенсійного фонду України в Демидівському районі Рівненської області в подальшому виплачувати пенсію, у визначених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмірах, то суд відмічає наступне. Зі змісту ч.1 ст.17 КАС України, вбачається, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв’язку із здійсненням суб’єктом владних повноважень  владних управлінських функцій.  Оскільки,  позивачка звернулася з адміністративним позовом до суду 19 травня 2011 року, то її вимоги, які  спрямовані  на майбутнє, стосуються  правовідносин, які ще не виникли, а тому виходять за межі компетенції адміністративного суду і до задоволення в цій частині  не підлягають. Крім цього, повноваження щодо призначення і виплати пенсій, законом не віднесено до компетенції суду, а покладено на   органи пенсійного фонду. Відповідно до  ч.2 ст.6 Конституції України, органи законодавчої,  виконавчої  та судової влади здійснюють свої повноваження  у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.  Враховуючи, що такі вимоги позивачки не ґрунтуються на нормах Конституції та законів України, оскільки виходять за межі повноважень адміністративного суду, то в цій частині позов ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.

Відповідно до п.18 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», від сплати державного мита звільняються позивачі –інваліди І та ІІ груп.

Оскільки ОСОБА_1, відповідно до довідки  серії МСЕ-№151796*, являється інвалідом ІІ групи, як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, то вона звільнена від сплати державного мита (а.с.4).

Враховуючи вищенаведене, на підставі ст. ст. 19, 113 Конституції України, ст. ст. 49, 50, 53, 54,67, 71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», ст.1 Закону України від 20.10.2009 № 1646-VІ «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», керуючись ст.ст. 2, 8, 9, 10, 11, 17, 86, 159-160, 162 КАС України», -

                                                      П О С Т А Н О В И В :

          Позов ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України у Демидівському районі про визнання рішенням нечинним  та зобов’язання до нарахування та виплати пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи –задовольнити частково.

          Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Демидівському районі неправомірними в частині відмови в перерахунку  ОСОБА_1  пенсії у відповідності зі ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян,  що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

          Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Демидівському районі провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 23 лютого 2011 року і до дати набрання законної сили постановою суду, у відповідності до ст. 50, п.4 ст. 54, ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи»з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії –в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

          В решті позовних вимог відмовити.                                                                                                           Постанова може бути оскаржена сторонами  до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Демидівський районний суд Рівненської області, шляхом подання в 10-денний строк з моменту отримання  копії постанови  апеляційної скарги.

С У Д Д Я