Справа № 2- 334\11

Р І Ш Е Н Н Я

І М  Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

01 червня    2011  року  Ленінський районний  суд Автономної Республіки Крим

                                          у складі   головуючого судді  Шофаренка Ю.Ф.

                                                     при             секретарі Красільніковій К.Ю.

          розглянувши  у відкритому   судовому  засіданні  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення часток  нерухомого майна, що належало колишньому подружжю

в с т а н о в и в:

позов  мотивований тим, що  сторони перебували у шлюбі з 05.06.2004 року.

Під час  сумісного проживання   вони, на гроші її батьків, придбали нерухоме майно- нежитлове приміщення, що знаходиться в смт Леніне по вул. Леніна, 39.

Оскільки  майно було придбано з публічних торгів, то однією з умов договору було інвестування в об’єкт, шляхом проведення ремонту та  придбання обладнання, на суму не менш 50 000 грн.

У зв’язку з тим, що  на час інвестування сторони разом вже не проживали, то позивачка самостійно виконала умови договору і вклала в приміщення, ще 50 000 грн.

Посилаючись на те, що вартість придбаного приміщення значно збільшилась за рахунок її особистих грошей, вкладених під час припинення сімейних стосунків з відповідачем, позивачка просить визнати, що її частка в цьому майні  становить 2\3, а відповідача 1\3.

В судовому засіданні позивачка,  та її представник підтримали позов.

Відповідач позов не визнав, мотивуючи це тим, що  спірне приміщення було придбано за його гроші, які він заробив, працюючи за межами України, а 50000 грн, які були інвестовані за умовами договору, були грошима, отриманими батьком позивачки в кредит, де він виступає поручителем.

Заслухавши сторони, свідків,  дослідивши представлені докази, суд приходить до висновку, що позов   підлягає  частковому задоволенню.

Так відповідно до вимог ст. 60 СК України  майно нажите  подружжям під час шлюбу , є їх спільною  сумісною  власністю.

З матеріалів справи вбачається, що  спірне приміщення  було  придбано під час перебування сторін у шлюбі, тому воно   є спільною сумісною власністю подружжя і їх частки, відповідно до ст.. 70 СК України є  рівними.

Посилання позивачки  на те, що приміщення придбане на кошти її батьків не може бути підставою для зменшення частки відповідача , оскільки  судом встановлено, що допомога в  придбанні  будинку з боку батьків позивачки, якщо така і була,  направлена  не для особистих потреб когось з подружжя, а для  молодої сім’ї в цілому.

Чинним  законодавством не виключається визнання права власності за особою, яка брала  участь у  придбанні майна чи у будівництві, але це можливо тільки у випадках, коли воно мало місце за підтвердженою відповідними доказами угодою із забудовником  чи покупцем про створення спільної  власності  на приміщення.

Не знайшли підтвердження і доводи  позивачки щодо збільшення її частки шляхом  обов’язкового, за умовами договору, інвестування 50 000 грн, які були вкладені нею під час припинення шлюбних відносин, оскільки суду не представлено доказів коли і на яку суму  проведено поліпшення  спірного приміщення і чи потягло це збільшення частки позивачки.

Відповідно до положень статті 57 Цивільного процесуального кодексу України,  доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. (ч.1 ст.64 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до ст.60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до частини третьої ст.212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що нерухоме майно –що знаходиться в смт Леніне по вул. Леніна, 39  є об'єктом спільної сумісної власності подружжя  ОСОБА_2.

Керуючись ст. ст. 60, 70,71 Сімейного кодексу України, ст. 377 ЦК України ст.ст. 10, 11,  57, 58, 60, 64, 88, 208, 209, 212-215, 218  Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Визнати, що  нежиле приміщення № 39,  в смт Леніне по вул. Леніна Ленінського району АР Крим   є спільною сумісною власністю подружжя   ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частках.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частку нежилого приміщення № 39,  що знаходиться  в смт Леніне по вул. Леніна Ленінського району АР Крим.

Визнати за ОСОБА_2  право власності на 1\2 частку нежилого приміщення № 39,  що знаходиться  в смт Леніне по вул. Леніна Ленінського району АР Крим.

Стягнути з ОСОБА_4   на користь ОСОБА_1 частково сплачений нею судовий збір в розмірі 448 грн., а також 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи.

З повним рішенням можна ознайомитись 06 червня  2011 року.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду АР Крим протягом десяти днів після оголошення рішення.

Суддя