Справа № 2а-284

2009 рік

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2009 року Ленінський районний суд м. Луганська у складі:

Головуючого судді Бугери О.В.,

При секретарі Тихенькій О.О.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної ради м. Луганська про визнання дій щодо відмови в перерахуванні та виплаті заборгованості по допомозі догляду за дитиною до досягнення трирічного віку - неправомірними, зобов’язання провести відповідний перерахунок, стягнення заборгованості за період з 01.01.2007 року по 16.09.2007 року, 3-я особа ГУ ДКУ в Луганській області, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 14.01.2009 року звернулась до суду із відповідним позовом.

В обгрунтування зазначила, що вона має дитину - сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до цього їй було призначено державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. В 2008 році із повідомлення засобів масової інформації вона дізналась, що розмір допомоги по догляду за дитиною повинен бути значно більший. Вона звернулась до відповідача з приводу проведення відповідного перерахунку, але їй було відмовлено. Вважає, що така відмова є протиправною. Відповідачем не було враховано положення чисельних рішень Конституційного Суду України від 20.03.2002 року № 5рп-2002 у справі № 1-15/02, від 17.03.2004 року № 7рп-2004 по справі № 1-13/2004 року, від 01.12.2004 року № 20-рп-2004 по справі № 1-27/2004 рік, від 11.10.2005 року № 8рп-2005 року по справі № 1-21/2005 року, від 09.07.2007 року № 6рп-2007 по справі № 1-29/2007 року, від 22.05.2008 року № 10рп-2008 по справі № 1-28/2008 рік, якими неодноразово зазначалось на те, що звуження змісту прав і свобод громадян, фактично є їх обмеженням та є допустимим лише у випадках чітко передбачених Конституцією України, а саме ст. 64 у разі воєнного чи надзвичайного стану, не є допустимим порушення права кожного громадянина на достатній життєвий рівень, а також те, що мета та особливість Закону України «Про бюджет на відповідний рік» є саме забезпечення на належному рівні реалізації положень інших законів спрямованих саме на забезпечення належного соціального рівня, а не навпаки та зазначений Закон не може звужувати, обмежувати чи скасовувати права та обов’язки, пільги та компенсації, гарантії, передбачені іншими законами. Та відповідно до цього позивач вважала, що вона має право в період з липня 2007 року отримувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі визначеному прожитковому мінімуму для дитини відповідного віку. Просила стягнути з відповідача на її користь недоплачену суму допомоги за 2007 рік в розмірі 2627 гривень 97 копійок, просила зобов’язати головне управління державного казначейства України в Луганській області виділити кошти з Державного бюджету України на виплату Управлінням праці та соціального захисту населення Ленінської районної ради на її користь суми допомоги в загальному розмірі 2627 гривень 97 копійок.

У судовому засіданні позивачка уточнила свої вимоги, а саме: вказала, що під час розрахунку ціни адміністративного позову нею було допущено помилку, тому дійсною ціною позову є сума 2411 гривень 90 копійок. Просила суд також стягнути з відповідача судові витрати, які складаються із послуг з надання правової допомоги у сумі 400 гривень та судові витрати 27, 52 гривні. Уточнені позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, до його початку надав суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, та заперечення проти позову, в яких посилається на наступне. Позивач перебував на обліку з 14.02.2005 року по 16.09.2007 року в Управлінні як непрацююча особа, відповідно до статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується в 2007 році у розмірі 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менше 90 грн., у порядку, встановленому Постановою КМУ № 3235-IV від 20.12.2005 року, у 2008 році - у розмірі 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менше як 130 грн. (абзац перший пункту 22 зі змінами, внесеними згідно Постанови КМУ № 113 від 15.03.2006 року, № 1060 від 01.08.2006 року, № 13 від 11.01.2007 року, № 57 від 22.02.2008 року). На підставі вказаний нормативних актів позивачеві була призначена та виплачувалася допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, також зазначав, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення, просив його застосувати.

Представник 3-ї особи ГУ ДКУ у Луганській області у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні уточнених позовних вимог в повному обсязі. Також надав суду свої заперечення на позовну заяву, відповідно до яких визначив, що орган казначейства лише перераховують кошти і процедура перерахування бюджетних коштів це виключно банківська операція. Згідно із ч. 2 ст. 21 Бюджетного кодексу України кошти бюджету, які отримують фізичні особи надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів. Міністерство праці та соціальної політики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення, соціального обслуговування населення та згідно ст. 22 Бюджетного кодексу України - головним розпорядником бюджетних коштів. У межах встановлених бюджетних призначень головний розпорядник має можливість перерозподіляти свої видатки з метою забезпечення їх пріоритетності як на стадії формування проекту при підготовці бюджетного запиту, так і на стадії виконання бюджету при складанні бюджетного розпису та у процесі поточного виділення коштів. Стягнення заборгованості по виплаті грошової допомоги по догляду за дитиною до 3-х років здійснюється лише з рахунків Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Луганську ради, тому, що лише їм відкрити рахунки та виділяються кошти на ці виплати. Також зазначав на необхідність застосування строку позовної давності до вимог позивача за 2007 рік. Представник 3-ї особи ГУ ДКУ у Луганській області вважає, що Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Луганську ради діяло в межах своїх повноважень, згідно із діючим законодавством та їх дії були правомірними.

Дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, має дитину - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, /а.с. 7/ за якою здійснює догляд. З матеріалів справи, безпосередньо з повідомлення відповідача вбачається, що позивач є незастрахованою особою та відповідно до Законом України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яку їй виплачує відповідач з 14.02.2005 року по 16.09.2007 року.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" в редакції, що діяла до набрання законної сили Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік", допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Разом з тим, Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" № 489-V від 19.12.2006 р. було встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різницю між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (абз.3 ч.2 ст. 56).

З огляду на те, що п.14 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" було призупинено дію ст. 12, ч. 1 ст. 15 та п.3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми", відповідач проводив відповідні виплати позивачці згідно з вищезазначеним порядком та розміру.

Рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення абз.3 ч.2 ст. 56 та п.14 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" були визнані неконституційним, у зв’язку з чим втратили чинність. Зазначене рішення Конституційного суду має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Таким чином, при розрахунку розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку слід керуватися ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми". Відповідно до ст. 14 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку включно. Усиновителям та опікунам допомога призначається не раніше, ніж з дня прийняття рішення про усиновлення або встановлення опіки. Призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особі, яка фактично доглядає за дитиною, здійснюється за письмовою заявою цієї особи та на підставі довідки матері дитини про те, що виплату зазначеної допомоги їй припинено.

У ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" в редакції від 22 березня 2001 року, міститься загальна норма про те, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

П..3 Розділу VIII Прикінцевих положень цього Закону в редакції від 25 березня 2005 року передбачено, що розмір державної допомоги сім’ям з дітьми, передбаченої статтею 15 цього Закону, визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, а з 1 січня 2006 року - 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.

Тобто, в період з 09.07.2009 року по 16.09.2007 року допомога позивачці повинна була нараховуватися та виплачуватися в розмірі визначеному прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років.

За таких обставин, вимоги позивача в частині визнання дій Управління неправомірними щодо нарахування та виплати спірної допомоги у 2007 році підлягають частковому задоволенню за період з 09.07.2007 року по 16.09.2007 року.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.3 Типового положення про управління праці та соціального захисту населення районної, районної в м. Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2007 року № 790 призначення та виплата соціальної допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, встановлених законодавством є завданням управлінь праці та соціального захисту населення. Тобто, встановивши, що відповідачем порушені норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії незаконними, неправомірними та зобов’язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не стягувати конкретну суму, у зв’язку з тим, що таким чином суд буде виконувати обов’язки покладені безпосередньо на відповідача. У зв’язку з чим, вимоги позивача в частині стягнення конкретної суми не підлягають задоволенню. Суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача провести відповідний перерахунок та виплату сум недоплаченої допомоги. Враховуючи протиправність дій відповідача, з метою захисту прав позивачки від порушень з боку суб’єкта владних повноважень, суд прийшов до висновку про необхідність захисту цих прав шляхом визнання дій відповідача неправомірними, зобов’язання провести перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року поі6.09.2007 року включно, тобто задоволення позовних вимог частково.

Що стосується строку позовної давності. Відповідно до пункту 57 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року N 1751, у разі затвердження нового розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку розмір допомоги по вагітності і пологах, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомоги на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням та допомоги на дітей одиноким матерям перераховуються без звернення осіб, яким вони призначені, з місяця набрання чинності актом законодавства, що встановлює новий прожитковий мінімум. За пунктом 55 вказаного Порядку призначені, але своєчасно не одержані суми державної допомоги сім’ям з дітьми з вини органу, що призначає або виплачує зазначену допомогу, виплачуються протягом будь-якого часу без обмежень. При цьому виплата здійснюється виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого надень її призначення.

Вказаним Порядком затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року N 1751 не встановлений кінцевий термін звернення за виплатою допомоги особою, яка має право на отримання її у зв’язку з доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Жодним з перелічених нормативних актів не встановлені обмеження щодо звернення за виплатою передбаченого відповідним законодавством розміру допомоги та оскарження дій суб’єкта владних повноважень щодо відмови в виплаті допомоги в належному розмірі.

Виходячи з наведених норм законодавства, суд вважає, що приписи частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обмеження річним строком звернення до суду, до правовідносин пов’язаних з забезпеченням державою надання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не застосовуються.

Згідно із ч. 1 ст. 90 КАС України витрати, пов’язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Відповідно до ч. 3 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Позивачем понесено витрати, пов’язані з наданням правової допомоги, у розмірі 400 грн. 00 коп., що підтверджується відповідною розрахунковою квитанцією, актом виконаних робіт.

Згідно частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Судовий збір відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито" та підпункту 2 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства складає 0, 2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 3 грн. 40 коп. Тобто з урахуванням часткового задоволення позовних вимог суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з місцевого бюджету - 1 гривня 70 копійок.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в ОСОБА_3 ради щодо відмови в проведенні перерахунку, нарахуванні і виплаті не донарахованої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 16.09.2007 року - неправомірними.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в ОСОБА_3 ради провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 16.09.2007 року з урахуванням виплачених сум виходячи із встановленого прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років з 01.04.2007 року - 01.10.2007 року - 463 гривні, за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевого бюджету Ленінського району ОСОБА_3.

Стягнути з місцевого бюджету Ленінської районної в ОСОБА_3 ради на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати - 400 гривень, за надання правової допомоги, та 1 гривня 70 копійок - судового збору, а всього 401 гривня 70 копійок.

Повернути ОСОБА_1 23 гривні 48 копійок надмірно сплачено державного мита при подачі позову, а також витрати на інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 30 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити за необгрунтованістю.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.