Справа № 2-1646/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

16 червня 2009 року Києво-Святошинський районний суд

Київської області в складі

головуючого судді Медвідь Н.О.

при секретарі Лагоді Н.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної завданої при вчиненні ДТП, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної завданої при вчиненні ДТП, посилаючись на те, що 22 жовтня 2007 року на дорозі „Брусилов-Костовці" Брусиловського району Житомирської області сталась дорожньо-транспортна пригода, винним у якій визнаний відповідач по справі ОСОБА_2, що керував автомобілем НОМЕР_1.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди постраждав автомобіль марки „КІА MANGENTIS", державний номерний знак НОМЕР_2, належний позивачу на праві власності.

Зазначений автомобіль отримав значні ушкодження, що згідно з висновком автотоварознавчого дослідження № 3590, яке проводилось ТОВ „Експертна компанія "Укравтоекспертиза-Стандарт" 27 листопада 2007 року.

Вартість матеріального збитку, нанесеного позивачу внаслідок ДТП становить 71 299 грн. 77 коп.

Крім того, внаслідок ДТП позивач отримав тупу поєднану травму тіла у вигляді закритого внутрішньо-суглобового перелому параксіального метаепіфізу правої великої гомілкової кістки, масивної забійної рани волосяної частини голови, ускладнену розвитком зовнішньої кровотечі та травматичного шоку другого ступеню, яка відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як така що не є небезпечною для життя, але призвела до довготривалого розладу здоров’я.

Внаслідок допущених ОСОБА_3 порушень правил дорожнього руху при керуванні автомобілем, а саме п.п. 2.3.(6), 10.1, 11.1, 11.2, 11.3 - позивачу були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості, а належному йому на праві приватної власності автомобілю нанесені пошкодження.

Постановою Брусиловського районного суду Житомирської області ввід 23.01.2009 року даний факт визнаний належним чином.

Згідно постанови Брусиловського районного суду Житомирської області до відповідача ОСОБА_3G. застосовано Закон України „Про амністію" та звільнено від кримінальної відповідальності, що не звільняє відповідача від відшкодування заподіяної шкоди в цивільно-правовому порядку.

Позивач є особою, яка уклала договір добровільного страхування з Акціонерним Товариством „Українська охоронно-страхова компанія" тому відповідно договору страхування страховик сплатив позивачу за фактом настання страхового випадку 42 252 грн. 82 коп., про що свідчить лист-відповідь страховика № 2753 від 08.10.2008 року, в той час, як реальний розмір нанесеної позивачу матеріальної шкоди, внаслідок пошкодження автомобілю становить 71 299 грн. 77 коп.

Відповідач не бажає добровільно відшкодовувати нанесену позивачу матеріальну шкоду, тобто його цивільні права порушуються.

На момент ДТП позивач користувався автомобілем та сплачував кредит на користь банківської установи, після ДТП банк-кредитор не призупинив дію договору кредиту, наслідок чого позивач вимушений був продовжувати сплачувати як відсотки по кредиту, так вносити сплату за „тіло" кредиту, не використовуючи в той же самий час автомобіль.

Сплата по договору кредитування на користь банку склала 3 727 грн. 76 коп., які позивач також вважає обов’язковими до сплата на його користь відповідачем.

Транспортування пошкодженого автомобіля з місця аварії на евакуаторі коштувала позивачу 610 грн., оренда гаражу, в якому зберігався належний позивачу автомобіль до початку проведення ремонтних робіт становила 4 500 гривень.

Позивач переніс декілька важких операцій, понад два місяці взагалі був прикутий до ліжка. Тільки прямі витрати, які можуть підтвердити становлять: 3500 гривень - за пристосування для лікування переломів, 200 гривень - вартість операційної білизни, придбання плазмозамінювача коштувало 29 гри. 40 коп., перевезення позивача з міста Брусилов до Києва обійшлось в 300 гривень, що загалом становить 4 029 грн. 40 коп.

Діями відповідача порушені на тривалий час нормальні умови життя, він постійно знаходиться в пригніченому психологічному стані.

Тому діями відповідача йому нанесена немайнова (моральна) шкода, яку він оцінює у розмірі 50 000 гривень.

Тому просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь у якості відшкодування суми заподіяних збитків 29 046 грн. 95 коп. - різниці між реальним розміром нанесених йому збитків в результаті пошкодження належного позивача автомобіля, 610 гривень вартості транспортування автомобіля евакуатором; 3 727 грн. 76 коп. вартості сплачених ним коштів по кредиту, в той час, коли автомобіль був пошкоджений та він не міг його використовувати; 3 500 гривень - вартість пристрою для лікування переломів; 4 500 гривень - орендна платня за зберігання автомобіля; 200 гривень - вартість операційної білизни; 29 грн. 40 коп. - вартість плазмозамінювача; 300 гривень - вартість перевезення позивача до міста Київ з міста Брусилов, 50 000 гривень - моральної шкода, завдана позивачу діями відповідача.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав. Відповідач, в судове засідання не з’явився про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується розписками про вручення судової повістки від 14.04.2009 року та від 16.06.2009 року причину неявки відповідач не повідомив суду.

Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, вислухавши позивача, вивчивши матеріали справи, позов задовольняє частково з таких підстав:

Судом встановлено, що 22 жовтня 2007 року на дорозі „Брусилов-Костовці" Брусиловського району Житомирської області сталась дорожньо-транспортна пригода, винним у якій визнаний відповідач по справі ОСОБА_2, що керував автомобілем НОМЕР_1.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди постраждав автомобіль марки „КІА MANGENTIS", державний номерний знак НОМЕР_2, належний позивачу на праві власності.

Зазначений автомобіль отримав значні ушкодження, що згідно з висновком автотоварознавчого дослідження № 3590, яке проводилось ТОВ „Експертна компанія "Укравтоекспертиза-Стандарт" 27 листопада 2007 року, вартість матеріального збитку, нанесеного позивачу внаслідок ДТП становить 71 299 грн. 77 коп., що підтверджується висновком спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження № 3590 від 27.11.2007 р.

Як пояснив позивач крім того, внаслідок ДТП він отримав тупу поєднану травму тіла у вигляді закритого внутрішньо-суглобового перелому параксіального метаепіфізу правої великої гомілкової кістки, масивної забійної рани волосяної частини голови, ускладнену розвитком зовнішньої кровотечі та травматичного шоку другого ступеню, яка відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як така що не є небезпечною для життя, але призвела до довготривалого розладу здоров’я.

Таким чином, внаслідок допущених ОСОБА_3 порушень правил дорожнього руху при керуванні автомобілем, а саме п.п. 2.3.(6), 10.1, 11.1, 11.2, 11.3 - позивачу були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості, а належному йому на праві приватної власності автомобілю нанесені пошкодження.

Як вбачається з Постанови Брусиловського районного суду Житомирської області ввід 23.01.2009 року даний факт визнаний належним чином.

Як вбачається з Постанови Брусіловського районного суду від 23.01.09 року до відповідача ОСОБА_3 застосовано Закон України „Про амністію" та звільнено від кримінальної відповідальності, що не звільняє відповідача від відшкодування заподіяної шкоди в цивільно-правовому порядку.

Згідно з ст. 22 ЦК України позивач, як особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно договору страхування страховик сплатив позивачу за фактом настання страхового випадку 42 252 грн. 82 коп., що підтверджується листом-відповіддю страховика № 2753 від 08.10.2008 року, в той час, як реальний розмір нанесеної позивачу матеріальної шкоди, внаслідок пошкодження автомобілю становить 71 299 грн. 77 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпіломурізницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), тобто відповідач повинен сплатити на користь позивача 29 046 грн. 95 коп.

Як встановлено судом відповідач не бажає добровільно відшкодовувати нанесену позивачу матеріальну шкоду, чим його цивільні права порушуються.

На момент ДТП позивач користувався автомобілем та сплачував кредит на користь банківської установи, після ДТП банк-кредитор не призупинив дію договору кредиту, внаслідок чого позивач вимушений був продовжувати сплачувати як відсотки по кредиту, так вносити сплату за „тіло" кредиту, не використовуючи в той же самий час автомобіль.

Сплата по договору кредитування на користь банку склала 3 727 грн. 76 коп., які позивач також вважає обов’язковими до сплати на його користь відповідачем.

За транспортування пошкодженого автомобіля з місця аварії на евакуаторі позивачем сплачено 610 грн., що підтверджується товарним чеком № 192 від 12.11.2007 р.

Як встановлено постановою Брусиловського районного суду Житомирської області від 23.01.2009 року в результаті ДТП позивачу були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Внаслідок правомірних дій відповідача позивач переніс декілька важких операцій, За пристосування для лікування переломів позивачем було сплачено 3500 гривень, що підтверджується рахунком № ОУ00000037 від 25.10.2007 року.

За придбання плазмозамінювача позивачем було сплачено 29 грн. 40 коп., що підтверджується чеком 26.10.07 року, вартість операційної білизни коштувала позивачу 200 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 229.

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача щодо відшкодування матеріальної суд стягує з відповідача на користь позивача 29046 грн. 95 коп. матеріальної шкоди, 610 грн. вартості транспортування автомобіля евакуатором, 3727 грн. 76 коп. вартості сплачених коштів по кредиту, 3500 грн. вартості пристрою для лікування переломів, 200 грн. вартості операційної білизни, 29 грн. 40 коп. вартості плазмозамінювача.

Що стосується вимог позивача, щодо стягнення з відповідача 300 грн. за перевезення позивача з міста Брусилов до Києва та орендної плати за гараж, в якому зберігався належний позивачу автомобіль до початку проведення ремонтних робіт в розмірі 4 500 гривень., то суд знаходить дані вимоги необгрунтованими та нічим непідтвердженими.

Крім того діями відповідача порушені на тривалий час нормальні умови життя позивача, він постійно знаходиться в пригніченому психологічному стані, тому вважає, що діями відповідача йому нанесена моральна шкода, яку він оцінює у розмірі 50 000 гривень.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями діями, чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

При вирішенні питання про стягнення моральної шкоди слід виходити з вимог ст. 1167 ЦК України, яка визначає підстави покладання обов’язку по відшкодуванню такої шкоди, та обставин, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.

Суд, задовольняє частково вимоги в цій частині, оскільки відповідно роз’яснень даних в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди " обов’язковому з’ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача, та вина останнього в її заподіянні. Зокрема суд повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин, та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 в цій частині суд враховує, що в результаті ДТП позивач отримав тілесні ушкодження, довгий час був прикутий до ліжка, пережив стрес, тривалі душевні переживання, його психологічний стан, що він втратив здоровий сон і життєвий ритм, що потребує додаткових зусиль для поновлення здоров’я його в зв’язку з цим, та поверненню до нормального життєвого ритму.

Але суму 50 000 грн. суд вважає завищеною та стягує на користь позивача 5 000 гр., при цьому враховуючи характер та тривалість страждань, вимоги розумності та справедливості, розмір матеріальної шкоди.

Відповідно до ст. 60 ЦГОС України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, суд, оцінюючи докази в їх сукупності, дійшов висновку про часткову обгрунтованість та доведеність вимог позивача, оскільки вони частково відповідають вимогам ст. 57-59 ЦПК України.

Згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати суд покладає на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 1166, 1167 1187 ЦК України, ст. ст. 9, 10, 209, 212, 214-215, 224 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 29046 грн. 95 коп. матеріальної шкоди, 610 грн. вартості транспортування автомобіля евакуатором, 3727 грн. 76 коп. вартості сплачених коштів по кредиту, 3500 грн. вартості пристрою для лікування переломів, 200 грн. вартості операційної білизни, 29 грн. 40 коп. вартості плазмозамінювача, 5000 грн. моральної шкоди та 371грн. 14 коп. державного мита, а всього 42485 грн. 25 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 250 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В решті позову відмовити.

На рішення суду може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення його.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарженні,

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.