ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
ПОСТАНОВА
Іменем України
07 червня 2011 р. (18:22) Справа №2а-4900/11/0170/22
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Радчука А.А., при секретарі судового засідання Щепанській А.В., за участю представників сторін:
від позивача – ОСОБА_1
від відповідача – Кондакова О.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_3
до Відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції АР Крим
про визнання незаконною бездіяльність та скасування постанови.
Обставини справи. ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції про визнання бездіяльності незаконною, скасування постанови про поновлення виконавчого провадження від 15.03.2010 року та зобов’язання зняття арешту із спірного майна.
Ухвалами суду від 17.09.2010 року відкрито провадження у справі та після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.
Під час розгляду справи представником позивача позовні вимоги уточнювались та зменшувались, у зв’язку із чим ухвалою суду від 07.06.2011 року позовну заяву ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції АР Крим про скасування постанови про поновлення виконавчого провадження від 15.03.2010 року, залишено без розгляду.
У судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_1 остаточні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд: визнати бездіяльність ВДВС Сімферопольського РУЮ АР Крим відносно не зняття арешту з майна позивача протиправними; зобов’язати зняти арешт з майна боржника, який накладений постановою від 19.05.2008 року.
У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнала у повному обсязі з підстав викладених у письмових запереченнях. В судовому засіданні пояснила, що у випадку зняття арешту державним виконавцем не буде виконано вирок суду в частині конфіскації майна на користь держави.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Згідно вироку Сімферопольського районного суду АР Крим від 21.02.2008 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочинів передбачених ст.ст.309ч.2, 307 ч.2, 317ч.1 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строк на п’ять років та три місяці із повною конфіскацією майна.
Згідно вказаного вироку суду видано виконавчий лист №1-160/08 за яким 31.03.2008 року за яким Відділом державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження.
Далі, постановою державного виконавця ВДВС Сімферопольського РУЮ від 19.05.2008 року прийнято постанову про арешт майна боржника та заборону на його відчуження – ? частини квартири за адресою: АДРЕСА_1.
27.07.2009 року державним виконавцем у зв’язку із відсутністю згоди ДПІ залишити за собою нереалізоване майно боржника, на підставі п.3 ч.1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час виникнення правовідносин) прийнято постанову про повернення виконавчого листа на адресу суду, при цьому арешт із зазначеної частки квартири не знято. Зазначені дії державного виконавця не визнаються позивачем, у зв’язку із чим просять суд визнати бездіяльність в цій частині протиправною та на підставі ст.ст.38,40 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час виникнення правовідносин) зобов’язати зняти арешт із майна.
Суд вважає пояснення позивача помилковими та в задоволенні позову відмовляє з наступних підстав.
Як вбачається із ст.59 Кримінального кодексу України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.199 року (в редакції на час виникнення правовідносин, далі –Закон) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
З аналізу наведених норм вбачається, що належним виконанням вироку суду буде безоплатне вилучення у власність держави всього майна, яке є власністю засудженого ОСОБА_3, при цьому державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії, при цьому керуватися діючим законодавством України (ст.4 Закону).
У відповідності до ст.55 Закону арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Арешт застосовується для виконання рішення про конфіскацію майна боржника. Державний виконавець зобов'язаний подбати про забезпечення умов реалізації майна боржника, які не ущімляють його законних інтересів.
Згідно із ч.5 ст.40 Закону, повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передбачених пунктами 2 - 6 частини першої цієї статті, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених статтею 21 цього Закону. При цьому, як вбачається із матеріалів виконавчого провадження зазначене в подальшому і було зроблено та відновлено виконавче провадження, яке згодом було закінчено.
Таким чином, уважно вивчивши зазначені норми на час виникнення між сторонами правовідносин, суд приходить до висновку, що у випадку зняття державним виконавцем арешту із спірного майна існувала реальна загроза не виконання вироку суду про конфіскацію майна на користь держави, і відповідно останній діяв у межах наданих йому повноважень без наявних порушень, у зв’язку із чим в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Під час судового засідання, яке відбулось 07.06.2011 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 14.06.2011 року.
Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Радчук А.А.