ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
ПОСТАНОВА
Іменем України
12 квітня 2011 р. Справа №2а-3482/11/0170/17
Суддя Окружного адміністративного суду Автономної Республіки КримПапуша О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Відділу Державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції
про визнання незаконною постанови та спонукання до виконання певних дій
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим 05.10.2010 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу Державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим про визнання незаконною постанову та спонукання до виконання певних дій.
Ухвалою суду від 05.10.10 р. залишено без руху позовну ОСОБА_1 до Відділу Державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим про визнання незаконною постанову та спонукання до виконання певних дій, надано строк для усунення недоліків до 05.11.10 р. та запропоновано позивачу: надати суду докази на підтвердження наведених у позові обставин та докази поважності причин пропуску звернення до суду.
02.11.10 р. до суду надійшли заява про усунення недоліків позовної заяви, а також заява про поновлення строку на оскарження у суді постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-1364, виданого Ялтинським міським судом АР Крим 22.08.02 р., яким зобов’язано державного виконавця скасувати постанову про припинення виконавчого провадження № 2-265/97 та Ялтинського суду від 9.01.97р., що зобов’язує Лівадійську селищну раду м. Ялти прийняти рішення по суті заяви ОСОБА_1 про надання йому земельної ділянки під індивідуальне житлове будівництво в порядку та підставам, передбаченим ст. 19 Земельного кодексу України.
Ухвалою суду від 05.11.10 р. відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим, повернуто позовну заяву з усіма доданими до неї матеріалами ОСОБА_1.
Не погодившись з рішенням суду позивачем оскаржено до Севастопольського апеляційного адміністративного суду ухвалу про повернення позовної заяви від 05.11.10р.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.02.11р. задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.11.10р., справу № 2а-12780/10/17/0170 за позовом ОСОБА_1 до Відділу Державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим про визнання незаконною постанову та спонукання до виконання певних дій направлено до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим для продовження розгляду.
Обставини пропуску строку звернення до суду Севастопольським апеляційним адміністративним судом визнані поважними та такими що підлягають поновленню, тому строк звернення до суду підлягає поновленню.
Ухвалою суду від 23.03.11р. відкрито провадження в адміністративній справі та у справі розпочато підготовче провадження, запропоновано відповідачу надати суду та в копії позивачу заперечення проти позову та документи на підтвердження своїх доводів, які в нього є. Розглянувши в підготовчому провадженні матеріали справи, судом з’ясовано питання про склад осіб, які беруть участь у справі, визначено факти, які необхідно встановити для вирішення спору, вивчено документи надані позивачем, зобов’язано сторін надати оригінали документів та докази на підтвердження заявлених вимог, за результатами чого закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 12.04.11р.
Сторони, належним чином повідомлені про місце, день та час судового розгляду явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили. Позивач до канцелярії суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить їх задовольнити з мотивів викладених у позовній заяві.
Відповідач, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, надавши суду письмові заперечення.
Заперечуючи проти позову, відповідач, посилаючись на положення статті 55 Закону України "Про виконавче провадження", згідно яких постановою про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 02.12.10р. скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 20.08.10р. та постановою від 06.12.10р. відновлено виконавче провадження по виконанню виконавчого документу: виконавчий лист № 2-1364, копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження та органу, що видав виконавчий документ – до Ялтинського міського суду АР Крим, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Дослідивши зібрані по справі матеріали в їх сукупності, суд не знайшов перешкод для розгляду справи в порядку письмового провадження та вважає за можливе розглянути справу без участі повноважних представників сторін відповідно до приписів частини шостої статті 128 КАС України за наявними в ній матеріалами.
Судом з’ясовано, що позивач звернувся до окружного адміністративного суду з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України на вирішення публічно-правового спору, що виник між ним – фізичною особою та відповідачем – суб’єктом владних повноважень, щодо оскарження його рішення та дій.
Дійсний позов розглядається судом відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС України, як публічно-правовий спір між фізичною особою та суб’єктом владних повноважень з приводу оскарження його рішення та дій, тому зважаючи на положення ст.ст. 18, 50 КАС України, оскільки однією із сторін є суб’єкт владних повноважень, що входить до складу органів державної влади, на цей спір поширюється компетенція адміністративних судів та справа підсудна окружному адміністративному суду.
Позивач у позовній заяві просить визнати незаконною постанову державного виконавця ВДВС Ялтинського МУЮ Колесника С.А. від 20.08.10р. про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення Ялтинського міськсуду АР Крим від 23.04.01р. (виконавчий лист № 2-1364) та повернення виконавчого листа в Ялтинський міський суд та зобов’язати відповідача скасувати постанову державного виконавця ВДВС Ялтинського МУЮ Колесника С.А. від 20.08.10р. про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення Ялтинської міського суду від 09.01.97р. та поновити виконавче провадження з примусового виконання рішення Ялтинського міського суду від 23.04.01р. про зобов’язання Виконком Лівадійської селищної ради здійснити відвід земельної ділянки та видати позивачу державний акт на право користування земельною ділянкою під індивідуальне житлове будівництво.
Суд зауважує, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законами України від 21.04.99р. № 606-XIV "Про виконавче провадження" та від 24.03.98р. № 2020/98-ВР "Про державну виконавчу службу".
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
З положень частин 1, 2 статті 2 Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).
Правову основу діяльності державної виконавчої служби, відповідно до положень ст. 2 Закону України "Про державну виконавчу службу" становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.
Примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється, відповідно до ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі виконавчих документів, до яких п. 1.ч. 2 цієї статті Закону віднесено й виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів.
Як встановлено судом, з наданих сторонами доказів, Ялтинським міським судом АР Крим 22.08.02 р. видано виконавчий лист по справі № 2-1364/01 від 23.04.01р., яким скаргу ОСОБА_1 задоволено. Зобов’язано державного виконавця скасувати постанову про припинення виконавчого провадження № 2-265/97 та Ялтинського суду від 9.01.97р., що зобов’язує Лівадійську селищну раду м. Ялти прийняти рішення по суті заяви ОСОБА_1 про надання йому земельної ділянки під індивідуальне житлове будівництво в порядку та підставам, передбаченим ст. 19 Земельного кодексу України (а.с.23-24).
Судові рішення, відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України ухвалюються іменем України є обов’язковими до виконання на всій території України.
З наданих відповідачем заперечень встановлено, що 03.09.02р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копії якого направлено сторонам, у якому запропоновано добровільно виконати рішення Ялтинського міського суду АР Крим по справі № 2-1364/01 від 23.04.01р. яким зобов’язано державного виконавця скасувати постанову про припинення виконавчого провадження № 2-265/97 та Ялтинського суду від 09.01.97р., що зобов’язує Лівадійську селищну раду м. Ялти прийняти рішення по суті заяви ОСОБА_1 про надання йому земельної ділянки під індивідуальне житлове будівництво в порядку та підставам, передбаченим ст. 19 Земельного кодексу України.
Приписами частин першої, другої статті 76 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції, що діяла на час відкриття виконавчого провадження, встановлено, що після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.
У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а з боржника стягується двократний розмір витрат на проведення виконавчих дій.
Через невиконання у добровільному порядку боржником рішення суду, у встановлений державним виконавцем строк, постановами державного виконавця про накладення штрафу в порядку ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження" від 26.02.03р на Лівадійську селищну раду накладено штраф у розмірі 170 грн., від 12.11.03р. – у розмірі 340 грн.від 28.08.06р. сумою 170 грн., від 21.04.10р. сумою 170 грн., які боржником не оскаржувались (а.с.107-108).
Статтею 87 Закону України "Про виконавче провадження" визначена відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, згідно положень частини першої якої, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
З положень частини другої статті 87 Закону постанова державного виконавця про накладення штрафу може бути оскаржена до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець або до суду в 10-денний строк.
Так, відповідно до частини третьої статті 87 Закону, у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.
Відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця та порушення Закону України "Про виконавче провадження" передбачена положеннями статті 88 цього Закону, відповідно до частини першої якої, за порушення вимог цього Закону, невиконання законних вимог державного виконавця громадянами чи посадовими особами, втрату або несвоєчасне відправлення виконавчого документа, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, а також неповідомлення боржником про зміну місця роботи (знаходження), якщо ці дії не мають ознак злочину, а також за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця на винних осіб за постановою начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, накладається штраф від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у порядку, передбаченому законом.
Порядок та повноваження державного виконавця щодо дій відносно невиконання вимог цього Закону України "Про виконавче провадження" вичерпно та повно визначено частиною другою статті 88 цього Закону, зокрема згідно приписів якої, у разі наявності ознак злочину у діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи іншим чином порушує вимоги законодавства про виконавче провадження, державний виконавець складає акт про порушення і надсилає до відповідних правоохоронних органів подання про притягнення винної особи до кримінальної відповідальності.
Як убачається з матеріалів справи, 20.08.10р. за вих. № 9161-5 начальником ВДВС Ялтинського МУЮ Щуром Ю.А. прокурору м. Ялта АР Крим направлено подання з додатками на 18 аркушах, обґрунтоване посиланням на положеннями ст.ст. 5, 87 Закону України "Про виконавче провадження", відносно необхідності прийняття заходів щодо порушення кримінальної справи за фактом тривалого невиконання рішення Ялтинського міського суду від 23.04.01р. посадовими особами Виконкому Лівадійської селищної ради за ознаками злочину відповідальність за яке передбачена ст. 382 КК України – за навмисне невиконання посадовою особою судового рішення (а.с.41).
Відповідно до повідомлення прокуратури м. Ялта АР Крим від 06.09.10р. за вих. № 33нов., подання ВДВС Ялтинського МУЮ щодо притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб Лівадійської селищної ради за невиконання трьох судових рішень постановлених на користь ОСОБА_1 із земельних питань повернуто у ВДВС Ялтинського МУЮ у зв’язку з тим, що вони належним чином не оформлені (а.с.42).
З огляду на викладене, приймаючи до уваги вичерпність дій та визначеність повноважень державного виконавця приписами ст.ст. 87, 88 Закону, яким врегульовано порядок вчинення виконавчих дій на виконання рішення суду, яким зобов'язано боржника виконати певні дії, суд приходить до висновку що вчинені дії державного виконавця Колесника С.А. та Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим з направлення подання про розгляд питання щодо порушення кримінальної справи відносно посадових осіб Виконкому Лівадійської селищної ради АР Крим за ознаками злочину, відповідальність за який передбачена ст. 382 КК України, вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Судом встановлено, що 20.08.10р. постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби ЯМУЮ Колесником С.А., в ході виконання виконавчого документу: виконавчий лист № 2-1364, який видано 23.04.01р. Ялтинським міським судом АР Крим, про зобов’язання боржника (Лівадійську селищну раду) здійснити відвід земельної ділянки та видати ОСОБА_1 державний акт на право користування земельною ділянкою під індивідуальне житлове будівництво, внаслідок неможливості виконання без участі боржника на підставі п. 11 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документу: виконавчий лист 2-1364 закінчено, копії постанов направлено сторонам виконавчого провадження та до органу, що видав виконавчий лист.
З положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" виконання рішень, перелік яких встановлено законом, покладається на державних виконавців.
З огляду на положення ст.ст. 4, 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Згідно вимог статті 11 Закону, якою визначено обов'язки і права державних виконавців, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені цим Законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Контроль за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання рішень державним виконавцем, відповідно до частин першої, другої статті 8 Закону, здійснюють начальник органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, та керівник вищестоящого органу. Керівник органу державної виконавчої служби при здійсненні контролю за діями державного виконавця під час виконання рішень, якщо вони суперечать вимогам Закону, вправі своєю постановою скасувати постанову, акт, інший процесуальний документ, винесений у виконавчому провадженні державним виконавцем, який йому підпорядкований, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, передбаченому цим Законом. Постанова керівника органу державної виконавчої служби може бути оскаржена сторонами виконавчого провадження до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду в 10-денний строк з моменту її винесення.
З наданих сторонами доказів, судом встановлено, що на виконання положень статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" 02.12.10р. виконуючим обов’язки ВДВС Ялтинського МУЮ Пилипенко О.Ю., прийнято постанову про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, якою постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби ЯМУЮ Колесника С.А. про закінчення виконавчого провадження від 20.08.10р. скасовано, зобов’язано державного виконавця Гащенко В.А., направити запит до Ялтинського міського суду АР Крим про повернення виконавчого листа № 2-1364 для подальшого виконання, зобов’язано державного виконавця вчинити виконавчі дії у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження" направлені на фактичне виконання рішення суду, копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження та до органу, що видав виконавчий документ (а.с.110).
Крім того, постановою державного виконавця Гащенко В.А. про відновлення виконавчого провадження від 06.12.10 року на підставі статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" відновлено виконавче провадження з виконання виконавчого документу: виконавчий лист № 2-1364.
Згідно частини першої статті 41 Закону, якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачеві визнана судом незаконною чи скасована начальником або керівником вищестоящого органу державної виконавчої служби, начальником відповідного органу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню у 3-денний строк з дня отримання ухвали суду, постанови начальника або керівника вищестоящого органу державної виконавчої служби, начальника відповідного органу державної виконавчої служби.
Відповідно до частини третьої статті 41 Закону про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копія якої не пізніше наступного дня надсилається до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.
Завданням адміністративного судочинства, з положень частин першої, другої статті 2 КАС України, є вирішення спорів щодо прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Кожна особа згідно частини першої статті 6 КАС України має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
З положень частини першої 9 статті КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач, скасовуючи спірне рішення в межах повноважень, визначених законом, вчинив дії направлені на дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Оцінивши викладені обставини в їх сукупності, враховуючи поновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до адміністративного суду, беручи до уваги приписи статей 4, 17, 105 Кодексу адміністративного судочинства України щодо можливості оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, вирішення публічно-правових спорів щодо прав та обов’язків фізичних та юридичних осіб, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, оскільки відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження", зокрема статті 8, на час розгляду справи, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 20.08.10р. скасована в межах повноважень начальника ВДВС Ялтинського МУЮ АР Крим, про що свідчить постанова від 02.12.10р.
Враховуючи, що суд при розгляді справи також вирішує питання щодо розподілу судових витрат, присуджуючи здійснені стороною документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а також те, що позивач, який є інвалідом ІІІ групи, за приписами Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" звільнений від сплати державного мита, а підпунктом 2 пункту 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір судового збору визначається відповідно до п.п. "б" п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", крім випадків, встановлених п.п. 3 цього пункту, суд не знаходить підстав для розгляду питання щодо розподілу (відшкодування) судових витрат.
Керуючись статтями 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частини постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення цього строку з якого суб’єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.
Суддя О.В. Папуша