Справа №  2-2129/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

30 березня 2011  р.   Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді:                   Шум Л.М.

при секретарі:                             Прокопенко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ВГІРФО Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві про усунення перешкод у користуванні приватною власністю шляхом скасування реєстрації та виселення , суд, -

В С Т А Н О В И В:

           Позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що з 12.10.2001 р. вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який був розірваний 15.07.2010 р. Від даного шлюбу позивачка народила двох дітей 2002 та 2003 року народження, які проживають з нею. Далі позивачка вказує, що на підставі договору-купівлі продажу від 31.08.2006 р. вона є власником квартири АДРЕСА_1, в якій разом з дітьми та відповідачем зареєстровані. Позивачка зазначає, що з квітня 2010 р. відповідач виїхав з спірної квартири, забравши, при цьому, всі свої особисті речі і з того часу, спірним жилим приміщенням не користується, не цікавиться, комунальні послуги не сплачує. Також в обґрунтування викладених обставин позивачка посилається на позовну заяву про розірвання шлюбу, в якій відповідач вказує, що добровільно залишив спірне житлове приміщення та проживає в іншій сім’ї. Оскільки формальна реєстрація відповідача несе за собою нарахування по комунальним послугам та квартирній платі, позивачка просить усунути перешкоди у користуванні нею спірною квартирою, шляхом зняття відповідача з реєстраційного обліку за вказаною вище адресою та виселити з вказаної квартири.   

         Представник позивачки в  судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі, додатково вказав, що спірна квартира була придбана позивачкою за рахунок продажу квартири, яка їй була подарована та отримання кредиту, який остання погашає самостійно без матеріальної допомоги відповідача.

          Відповідач та його представник в судовому засіданні позов не визнали та заперечували проти його задоволення, при цьому пояснили, що позивачка перешкоджає у користуванні спірною квартирою відповідачу, хоча останній задовго до розірвання шлюбу сторін виїхав добровільно з спірної квартири та почав проживати за іншою адресою. Просять у задоволенні позову відмовити.

          Представник третьої особи ВГІРФО Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві в судове засідання не з’явився, проте направив на адресу суду листа в якому просив розглянути справу за його відсутності, (а.с. 39) тому суд вважає можливим розглянути справу у відсутність останнього за наявними даними матеріалів справи.

        Суд, заслухавши пояснення представника позивачки, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи,  прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

             Судом встановлено, що сторони: ОСОБА_1 –позивачка та ОСОБА_2 –відповідач з 12 жовтня 2001 р. перебували в зареєстрованому шлюбі, який згідно рішення Святошинського районного суду м. Києва 01.06.2010 р. було розірвано (а.с. 6).

          Встановлено, що від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей ОСОБА_3 –ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н. та ОСОБА_4 –ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н., які, як підтвердили в судовому засіданні представник позивача та відповідач, проживають з позивачкою (а.с. 8, 9).

          В судовому засіданні встановлено, що відповідно до Договору купівлі-продажу квартири від 31.08.2006 р. позивачка придбала у свою власність спірну квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 10).

          Також встановлено, що для можливості придбання позивачкою зазначеної вище квартири, остання отримала кредит у Київській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк»в розмірі 328 250 грн. відповідно до Договору кредиту 401\39\2006\-Ж від 31.08.2006 р. (62) та використала особистий вклад внаслідок продажу подарованої їй квартири в розмірі 33 000 доларів США, який перебував на рахунку ЗАТ «ПроКредитБану»відповідно до Договору банківського вкладу 45275 від 25.07.2006 р. (а.с. 66-68).

          Таким чином, судом встановлено, що спірна квартира придбана за особисті кошти позивачки та є її власністю, що відповідачем ОСОБА_2 в судовому засіданні жодним доказом не спростовано.

          Крім того, суд звертає увагу, що на уточнюючі запитання як представника позивача так і суду щодо визнання права відповідача на частку спірного майна,  жодного доказу, в тому числі, зустрічних позовних вимог, ні відповідачем, ні його представником не було подано, незважаючи на те, що судом було надано з цього приводу достатньо часу.   

Встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано дві особи: ОСОБА_1 –позивачка по справі з 09.04.2007 р. та ОСОБА_2 –відповідач по справі з 13.07.1978 р. (а.с. 14).    

        В судовому засіданні встановлено та підтверджено відповідачем, що останній з квітня 2010 р. проживає за адресою: АДРЕСА_2, добровільно виїхавши з спірної квартири, що також підтверджується позовною заявою ОСОБА_2 про розірвання шлюбу сторін (а.с. 15).

          Також встановлено, що відповідач ОСОБА_2 до житлових органів з заявами щодо збереження за ним права користування житловим приміщенням у зв’язку з тимчасовою відсутністю, не звертався.

          Встановлено, що позивачка витрати по утриманню спірної квартири несе самостійно, що підтверджується відповідними розрахунковими квитанціями на оплату комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 59-61). Даний факт в судовому засіданні підтвердив відповідач.

          Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного суду України від 12.04.1985 р. «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», наймач або член його сім’ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття. На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім’ї в іншому місці, переведення майна в інше жиле приміщення, виїзд в іншій населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк, тощо)».  

          Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.    

          З урахуванням вищенаведеного та зібраними по справі доказами в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку, що відповідач та його представник, всупереч вимог ст. 60 ЦПК України в судовому засіданні не надали жодного належного доказу в спростування позовних вимог, в зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.

                Керуючись п. 11 постанови Пленуму Верховного суду України від 12.04.1985 р. «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», ст. 391, ст.ст. 10, 11, 57, 59, 60, 64, 88, 179, 209, 212- 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ВГІРФО Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві про усунення перешкод у користуванні приватною власністю шляхом скасування реєстрації та виселення - задовольнити.

Усунути перешкоди у здійсненні права власності ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1, шляхом зняття з реєстраційного обліку по зазначеній вище адресі -  ОСОБА_2.

Виселити  ОСОБА_2 з житлового приміщення, а саме: квартири АДРЕСА_1.

          Рішення  може бути оскаржено до Апеляційного  суду м. Києва  шляхом подачі до районного суду апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення або отримання копії рішення.

Суддя :