Справа №1-21/11   

В И Р О К

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

смт.Турійськ                                                                                         05.04.2011    

Турійський районний суд Волинської області під головуванням судді  Хвіц Г.Й.                                                   

за участю секретаря  Мисюка П.З.

прокурора Веніславського С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення:    ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 освіта базова загальна середня, не одруженого, не працюючого, не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 освіта професійно-технічна, не одруженого, не працюючого, не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

      В період з 02 по 03 лютого 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шляхом вільного доступу за попередньою змовою групою осіб з приміщення відгодівельника великої рогатої худоби, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю «АПК Волинь» (далі – ТзОВ «АПК Волинь»), що в АДРЕСА_1 з-над віконних отворів таємно викрали належні даному товариству залізобетонні перемички в кількості         21 шт., на загальну суму 1973.20 грн., чим завдали ТзОВ «АПК Волинь» майнову шкоду на вказану суму.

Допитані в судовому засіданні підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повністю й беззастережно визнали себе винуватими у вчиненні інкримінованого їм злочину.

Так, підсудний ОСОБА_1 суду показав, що дійсно з 02 по 03 лютого 2011 року він разом із ОСОБА_2 з приміщення відгодівельника великої рогатої худоби, належного ТзОВ «АПК Волинь», що в АДРЕСА_1 з-над віконних отворів, шляхом видовбування металевим ломом, таємно викрали належні товариству залізобетонні перемички в кількості 21 шт. Вказані перемички вони відвезли однокінною гужовою підводою, яку взяли у ОСОБА_3, до ОСОБА_4, за що той заплатив їм гроші. Вчинити крадіжку ОСОБА_2 запропонував він.

У вчиненому ОСОБА_1 щиросердно розкаявся, просив суворо його не карати.       

Наведені підсудним ОСОБА_1 вищевказані обставини вчиненого злочину підтвердив у своїх показаннях  також і підсудний ОСОБА_2, вказавши при цьому, що крадіжку було скоєно саме з ініціативи ОСОБА_1

У вчиненому ОСОБА_2 також щиросердно розкаявся, просив суворо його не карати.       

Таким чином, показання підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повністю  узгоджуються між собою і в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи, які, в свою чергу, ніким з учасників судового розгляду не оспорюються.

Не маючи підстав сумніватися в істинності та добровільності позиції, а також показань підсудних, суд, відповідно до ч.3 ст.299 КПК України, за згодою всіх учасників судового розгляду визнає недоцільним дослідження інших, окрім наведених вище, доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Тому, проаналізувавши досліджені докази, суд вважає доведеною винність                ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, і кваліфікує такі їх дії як таємне викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

При обранні міри покарання підсудним суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, що є злочином середньої тяжкості, особу кожного з підсудних, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

До пом'якшуючих покарання обставин суд відносить кожному з підсудних щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину.

.

Обтяжуючих покарання обставин суд в даному випадку не вбачає.

Також суд враховує і те, що як ОСОБА_1, так і  ОСОБА_2 злочин вчинили вперше, є особами молодого віку, за місцем проживання характеризуються посередньо.

З врахуванням наведеного суд вважає, що виправлення підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в даному випадку можливе без ізоляції їх від суспільства і щодо них слід обрати міру покарання, передбачену санкцією закону, за яким вони повинні нести кримінальну відповідальність, із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України.

Долю речових доказів по справі суд вирішує  відповідно до ст.81 КПК України.

Керуючись ч.3 ст.299, ст.ст.323, 324 КПК України, суд, -  

З А С У Д И В :

 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнати винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, призначивши кожному  покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання з випробуванням, якщо кожен з них протягом одного року не вчинить нового злочину і виконає покладений на нього обов’язок:

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, про місце роботи.

Речові докази по справі, а саме:

-          залізобетонні перемички в кількості 21 шт., які знаходяться на зберіганні у ТзОВ  «АПК Волинь»,  - залишити в користуванні даного товариства,

-          кінну підводу, упряж до неї на одного коня та дорослу кобилу гнідої масті, які знаходяться на зберіганні у законного володільця ОСОБА_3, – залишити в користуванні останнього,

-          лом, який знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів Турійського РВ УМВС України у Волинській області, - знищити.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2  залишити попередній - підписку про невиїзд.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Головуючий: