Справа №2-6237\07 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2007 року

Рівненський міський суд під головуванням судді Мельника О.В.,

при секретарі Рейнерович Я.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1. - ОСОБА_4,

представника відповідача Граба СМ. ,

розглянувши під час попереднього розгляду у відкритому судовому засіданні в м.  Рівному цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненського міськвиконкому про визначення часток у праві спільної сумісної власності на квартиру,

встановив:

У судовому засіданні представник позивача уточнила позовні вимоги та пояснила,  що згідно свідоцтва про право власності на житло,  квартира АДРЕСА_1 у місті Рівному належала на праві спільної сумісної власності бабі та діду позивача - ОСОБА_2,  який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3.,  яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_3. свою частку у спільній власності заповіла позивачеві,  проте він не може отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом,  оскільки частка у спільній власності квартири залишається не визначеною. Просить суд визначити Уг частку у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 у місті Рівному,  що належала на день смерті ОСОБА_3.

Представник відповідача позов визнав повністю,  щодо його задоволення не заперечував. Вислухавши   пояснення   представника   позивача,    яка   підтримала   позов,    пояснення представника   відповідача,    який   позов   визнав   повністю,    враховуючи   те,    що   визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав,  свобод чи інтересів інших осіб,  суд вважає,  що позов підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено,  що квартира АДРЕСА_1 у місті Рівному,  відповідно до свідоцтва про право власності на житло,  свідоцтв про смерть на праві спільної сумісної власності належала ОСОБА_2,  який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3,  яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

Із дослідженої судом копії заповіту ОСОБА_4.  слідує,  що все належне майно остання заповіла для ОСОБА_5.

Як слідує із змісту ч. 1  ст.  1226 ЦК України у спільній сумісній власності на загальних підставах спадщина може бути прийнята лише після визначення частки у спільній сумісній власності.

Пунктом 224 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено,  що нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні.

Отже,  для реалізації права прийняття спадщини,  у спадковому майні,  яке знаходиться у правовому режимі спільної сумісної власності спадкоємцю необхідно визначати частку.

Діючим цивільним законодавством України не передбачено поняття визначення частки у праві спільної сумісної власності на квартиру,  а тому на думку суду до даних правовідносин на підставі ч. 1  ст.  8 ЦК України слід застосовувати аналогію закону,  а саме норму,  що міститься в  ст.  370 ЦК України .

Відповідно до  ст.  370 ЦК України,  у разі виділу частки із майна,  що є у спільній сумісній власності,  вважається,  що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними,  якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст. 10, 11, 60, 81, 88, 212, 214, 215,  ч. 4  ст. 130,  ст. 174 ЦПК України,  суд,

ВИРІШИВ:

Визначити 1/2 частку у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 у місті Рівному,  що належала на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження,  але апеляційна скарга не була подана у строк,  встановлений статтею 294 ЦПК України,  рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Рішення також може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  але у строк,  встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.