У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 червня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі
головуючого судді: Хилевича С.В.
суддів: Гордійчук С.О., Шеремет А.М.
при секретарі судового засідання Сеньків Т.Б.
за участю ОСОБА_1 та представників: ОСОБА_1 –ОСОБА_2, Березнівської міської ради та Виконавчого комітету Березнівської міської ради –Драганчук Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на рішення Березнівського районного суду від 14 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, Березнівської міської ради та Виконавчого комітету Березнівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,: Березнівська районна державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство „Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації”, Управління Державного комітету по земельних ресурсах у Березнівському районі; про визнання права власності на спадщину, визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, визнання свідоцтва на право власності на нерухоме майно та державного акту на земельну ділянку частково недійсними,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Березнівського районного суду від 14 березня 2011 року вимоги ОСОБА_5 і ОСОБА_4 задоволено частково: визнано частково недійсними свідоцтво про право на спадщину за законом, що видане ОСОБА_6 виконуючим обов’язки державного нотаріуса Березнівської державної нотаріальної контори 28.03.2000 року, зареєстрованого в спадковому реєстрі під №135, в частині його права на 1\8 незавершеного будівництвом житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходився в АДРЕСА_1; договір купівлі-продажу будинку (незакінченого будівництвом) від 4 квітня 2000 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_1, що знаходився по АДРЕСА_1, в частині розпоряджання продавцем 1\8 частиною цього спадкового майна.
Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1\8 частину незавершеного будівництва, що знаходилося по АДРЕСА_1, в селищі Березне Рівненської області інвентаризаційною вартістю 1 244, 25 гривень.
В задоволенні решти вимог позивачам відмовлено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 41, 04 гривні судового збору в дохід держави, а з ОСОБА_6 і ОСОБА_1 солідарно 8, 50 гривень судового збору і 300 гривень витрат на правову допомогу на користь
Справа №22-1049-11 Головуючий в суді 1 інстанції: Мельник В.Я.
Суддя-доповідач у апеляційному суді: Хилевич С.В.
позивачів.
Ухвалою Березнівського районного суду від 14 березня 2011 року закрито провадження у справі щодо вимог про визнання недійсним державного акту, виданого ОСОБА_1, про скасування рішень Березнівської міської ради від 17.05.2001 року №153 в частині передачі в приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки та від 28.12.2001 року №205 про зміну цільового призначення земельної ділянки.
Не погодившись з законністю та обґрунтованістю рішення, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу, де фактично покликались на невідповідність досягнутих висновків обставинам справи, неповноту з’ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права.
На її обґрунтування зазначали, що строк для подання заяви про прийняття спадщини пропустили з поважних причин, адже таку заяву направляли поштою. Причини її неодержання нотаріальною конторою їм не відомі, а про цей факт дізналися лише в серпні 2009 року. Висловилися про можливу змову відповідачів –Березнівської міської ради виконавчого комітету міської ради та ОСОБА_1 щодо невручення нотаріальній конторі заяви про прийняття спадщини.
З наведених підстав просили частково скасувати рішення Березнівського районного суду та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити їхні вимоги, визнавши за ними право власності на спадщину, визначивши додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини та визнавши свідоцтво про право власності на нерухоме майно і державний акт на земельну ділянку недійсними. В решті рішення суду та ухвала суду не оскаржувалися.
Позивачі та їхній представник, бувши повідомленими належним чином про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з’явились; доказів про поважність причини своєї відсутності не надали.
ОСОБА_1, її представник та представник Березнівської міської ради і Виконавчого комітету Березнівської міської ради, заперечуючи проти скарги, вважали рішення в оскаржуваній частині законним і обґрунтованим.
ОСОБА_6 подав заяву, де, повідомивши про свою неявку до суду з поважних причин, вказав про визнання апеляційної скарги.
Представники Березнівської державної нотаріальної контори, Комунального підприємства „Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації” та Управління Державного комітету по земельних ресурсах у Березнівському районі, бувши повідомленими належним чином про час і місце розгляду, в судове засідання не з’явилися.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, і з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи і доводи апелянта, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.
Частково задовольняючи вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та безсумнівності фактів порушення суб’єктивного права ОСОБА_5 щодо часткової недійсності свідоцтва про право на спадщину за законом, договору купівлі-продажу незакінченого будівництвом будинку, а також визнання за нею права власності на 1\8 частину незавершеного будівництва.
Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд ґрунтувався на пропущенні позивачами позовної давності за вимогами про визнання права на спадщину, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та визнання свідоцтва на право власності на нерухоме майно недійсним, а також виходив з безпідставності вимоги про відшкодування моральної шкоди.
Погоджуючись з правильністю досягнутих судом попередньої інстанції висновків, колегія суддів виходила з такого.
Матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів –ОСОБА_9. З урахуванням відмови інших спадкоємців, крім малолітньої ОСОБА_5, спадщину після його смерті прийняв ОСОБА_6 –брат ОСОБА_5 і ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачів –ОСОБА_10. ОСОБА_5 і ОСОБА_4 було достовірно відомо про смерть матері, що стверджено поясненнями їхнього представника в суді та матеріалами справи, однак у передбачений ст. 549 ЦК Української РСР шестимісячний строк заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори вони не подали.
Позивачі на час виникнення спірних правовідносин проживали і нині мешкають в Республіці Казахстан.
Статтею 71 ЦК УРСР, який діяв на час виникнення спору, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовну давність), встановлено у три роки.
Вбачається, що до суду позивачі звернулися 17 вересня 2009 року.
В силу п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності ЦК України.
Очевидним є те, що спадщина після смерті ОСОБА_10 відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто право вимоги у позивачів виникло на підставі ЦК УРСР, проте трирічний строк звернення до суду закінчився вже під час дії ЦК України 8 квітня 2004 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 цього Кодексу – сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
В судовому засіданні ОСОБА_1 заявляла клопотання про відмову в задоволенні позову саме з підстав пропущення позовної давності, що судом попередньої інстанції правильно враховано при вирішенні цивільно-правового спору і ухваленні свого рішення.
При цьому ним вірно взято до уваги, що правила про позовну давність повинні застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб’єктивного права. Тому в разі відсутності такого права або коли воно ніким не порушене, позов не підлягає задоволенню не з причин пропуску позовної давності, а по суті заявленої вимоги.
За таких обставин районним судом обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову з підстав пропущення позовної давності за вимогами про визнання права на спадщину, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та визнання свідоцтва на право власності на нерухоме майно недійсним.
Щодо доводів апеляційної скарги про визнання частково недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, то колегія суддів, знаходячи, що ця вимога вже вирішена ухвалою Березнівського районного суду від 14 березня 2011 року, яка не оскаржена, тому перевірці апеляційним судом не підлягає.
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України –під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення суду в оскаржуваній частині ухвалено без порушень норм матеріального і процесуального права, судом з’ясовано обставини, що мають значення для справи, в повній мірі. Апеляційна скарга не містить посилань на закон, з порушенням якого ухвалено рішення, та не спростовує правильності висновків суду, а тому колегія суддів не знаходить підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відхилити, а рішення Березнівського районного суду від 28 березня 2011 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.
Головуючий: Судді