ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 122
РІШЕННЯ
Іменем України
15.06.2011Справа №5002-34/1704-2011
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»
(01600, м. Київ, бул. Т.Шевченка, 18)
в особі
Кримської філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»
(95003, м. Сімферополь, вул. О.Невського, 2)
до відповідача фізичної особи – підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
про стягнення 7 399, 42 грн.
Суддя А.Р. Ейвазова
п р е д с т а в н и к и :
від позивача – Мандзюк М.В. за довіреністю б/н від 13.12.2010р.
від відповідача – не з’явився.
Суть спору: Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Кримської філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом та просить стягнути з відповідача – фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 7 399, 42грн., у т.ч. 6 548, 80грн. основної заборгованості, 625,27грн. пені за період з 21.08.2009р. по 20.12.2010р., 225.35грн. процентів, нарахованих станом на 17.03.2011р. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 14.06.2011р.).
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов’язань за договором № 111вих.-34 від 24.04.2009р. щодо сплати орендної плати, розмір якої визначено у п.3.1 договору, у встановлений договором строк (а.с.3-5,90).
Відповідач у справі – фізична особа - підприємець ОСОБА_1 письмового відзиву на позов суду не направила.
В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити; повноважний представник відповідача в жодне з судових засідань не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.
З матеріалів справи вбачається, що копія ухвали про порушення провадження у даній справі, направлена відповідачу за адресою, яка відповідає адресі, зазначеній у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №10241972 від 15.06.2011р., повернута відділенням зв’язку №12 м. Феодосії з відміткою про причини не вручення "за закінченням терміну зберігання" (а.с.91-93). Крім того, направлення відповідачу копій ухвал про відкладення розгляду справи підтверджується доданими до матеріалів справи списками згрупованих поштових відправлень – рекомендованих листів (а.с.83, 93).
Враховуючи вказані обставини, суд, відповідно до ст. 75 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача за наявними у ній матеріалами, враховуючи, що відповідач втретє не з’явився, доказів неможливості явки в судове засідання не надав, а матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті.
В судовому засіданні з 14.06.2011р. по 15.06.2011р. оголошувалась перерва.
Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
24.04.2009р. між сторонами у справі – Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком», в особі начальника відділу управління майновим комплексом Кримської філії ВАТ «Укртелеком» Семізом А.М., який діяв на підставі положення і довіреності № 20532 від 29.12.2008р., та відповідачем у справі – фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір № 111вих.-34 оренди рухомого майна (а.с. 13-17, далі-договір).
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
Враховуючи, що вищевказаний договір від імені позивача у справі – Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» укладений начальником відділу управління майновим комплексом Кримської філії ВАТ «Укртелеком» Семізом А.М., на підставі довіреності, яка видана позивачем (а.с.66), такий договір є підставою для набуття прав та обов’язків безпосередньо позивачем у справі.
Так, в силу ст. 239 ЦК України, правочин (договір, за змістом ч.2 ст.202 ЦК України, є видом правочину), вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
За умовами договору, позивач (орендодавець) взяв на себе зобов’язання передати у строкове платне користування рухоме майно – металевий кіоск, розташований у АДРЕСА_2, площею 4,4 кв.м. (район санаторію МО) – для розміщення літнього переговорного пункту, а відповідач (орендар) – сплачувати орендну плату у розмірі та у строки, встановлені договором.
Факт передачі позивачем (орендодавцем) та прийняттям відповідачем (орендарем) зазначених приміщень підтверджується відповідним актом приймання-передачі майна від 01.05.2009р., який підписано представниками сторін за договором (а. с. 18).
Строк дії договору встановлений п. 12.1, згідно якого договір набирає чинності і діє з 01.05.2009 р. по 24.02.2011 р.
Однак, до закінчення строку дії договору, його дія припинена за взаємною згодою сторін і відповідачем 01.06.2010р. повернуто об’єкт оренди, про що сторонами складено акт прийому-передачі (а.с.21).
Предметом спору у даній справі є виникнення у відповідача обов’язку щодо своєчасного та повного внесення орендної плати та застосування до нього відповідальності, встановленої ст.625 ЦК України та умовами договору, за порушення відповідних зобов’язань.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п. 3.1. договору орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і перераховується Орендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Розмір орендної плати за перший (базовий) місяць оренди встановлюється у розмірі 467,82 грн., окрім того ПДВ (20%) – 93,56 грн. Всього розмір орендної плати за перший місяць становить 561,38 грн. з ПДВ (п.3.2. договору).
У відповідності до п 3.2.1 сторонами визначено, що розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць за винятком випадків дефляції.
Як зазначає позивач, звертаючись з даним позовом до суду, за період з липня 2009 року по травень 2010р. відповідачем орендна плата не сплачувалась, хоча строк виконання відповідних зобов’язань, встановлених п. 3.1 договору, настав. У зв’язку з несплатою орендної плати у відповідача виникла заборгованість за відповідний період у сумі 6 548,80 грн.
До прийняття рішення у даній справі відповідачем не надано доказів оплати відповідної заборгованості.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Отже, враховуючи, що відповідач допустив порушення зобов’язання, заявлені позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у сумі 6548,80 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи встановлення факту порушення грошового зобов’язання відповідачем, вимоги позивача про стягнення з відповідача 225,35 грн. процентів, нарахованих у зв’язку з не виконанням відповідачем у встановлений договором строк взятих на себе зобов’язань по оплаті орендної плати, є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
В силу ч. ст.216, ч.1 ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).
Відповідно до ч.4 ст.231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
Згідно п. 8.2. договору, за несвоєчасне перерахування орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Враховуючи факт порушення відповідачем зобов’язань щодо сплати орендної плати у встановлений договором строк, застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором, у вигляді пені є обгрунтованим.
При цьому, пеня обрхована позивачем на зборгованість по кожному місяцю оплати з урахуванням обмеження нарахування пені шестимічним строком, після спливу якого, відповідно до ч.6 ст.232 ГПК України, нарахування пені припиняється.
Поряд з цим, слід зазначити, що частина вимог про стягненян пені заявлена позивачем з пропущенням строку позовної давності, встановленого ч.2 ст.258 ЦК України, а саме за період з 21.08.2009р. по 20.04.2010р. (позовна заява здана Сімферопольському поштампту для відправлення до суду 20.04.2011р.) Однак, чч. 3,4 ст.267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, і лише за наявності такої заяви сплив позовної дааявності є підставою для відмови у позові.
За таких обставин, враховуючи, що відповідна заява не подана, підстав для застосування позовної давності не має.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 625,27 грн. пені підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв’язку з оплатою позову державним митом та сплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення; повний текст рішення складено та підписано 16.06.2011 р.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Кримської філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» 6548,80 грн. основної заборгованості, 625,27 грн. пені, 225,35 грн. процентів, 102,00 грн. в рахунок відшкодування витрат на оплату державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Ейвазова А.Р.