КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2011                                                                                           № 17/59

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Рябухи  В.І.

суддів:            Ропій  Л.М.

          Гольцової  Л.А.

при секретарі:           Філоненко М.В.

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1., дов. від 13.12.10 №2527,                              

від відповідача не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз»

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.11 (дата підписання – 01.04.11)

у справі №17/59 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз»

до Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»

про  стягнення 1271890,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» (далі – позивач, ДК «Укртрансгаз») звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до  Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» (далі – відповідач, ДП МОУ «Укрвійськбуд»), в якому просить стягнути з відповідача збитки в сумі 1269400,00 грн., 1982,35 грн. 3 % річних, 507,76 грн. інфляційних втрат.

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.03.11 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.11 скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Апелянт не погоджується з висновком суду про недоведеність існування між сторонами спірних правовідносин в зв’язку з ненаданням ними оригіналів договорів та актів, копії яких додані до позовної заяви.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.11 відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 15.06.11.

15.06.11 у судовому засіданні представник позивача для огляду надав суду оригінали договору про дольову участь в будівництві житла від 07.06.02 №1, додаткової угоди від 16.12.03 №4, додаткової угоди від 17.03.03 №6, договору поруки від 30.04.03 №11/13-ДП, акта звірки розрахунків за період з 01.11.07 по 31.10.08, акта про виконання послуг поруки від 06.11.02 №1, акта про виконання послуг поруки від 23.11.02 №1А, акта від 26.08.02 №210, акта від 26.07.02 №194, акта про залік зустрічних вимог від 29.04.03 №17, акта від 17.03.03 №287, акта від 17.06.03 про виконання робіт по договору дольової участі від 07.06.02 №1 у відповідності з додатковою угодою від 17.03.03 №6, повідомлення від 02.07.03 №502/м реквізитів нового кредитора ДП ДК «Кредо», вимоги до відповідача від 17.11.10 №3432/18.

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.11 скасувати. На запитання суду повідомив, що у позивача немає доказів (платіжних доручень, виписок з банка, тощо) на підтвердження перерахування грошових коштів у сумі 3900950,00 грн.

Представник відповідача у судове засіданні не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 19.05.11 надсилалась сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Таким чином, ДП МОУ «Укрвійськбуд» було належним чином повідомлено про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Дослідивши матеріали справи апеляційний суд встановив.

07.06.02 між сторонами укладено договір дольової участі в будівництві житла №1 (далі - договір), предметом якого є дольова участь позивача в будівництві житлового будинку в м. Харків по вул. Гвардійців Широненців 50/29. Дольова участь позивача полягає в переданні відповідачу матеріальних ресурсів (цінних паперів) або перерахування грошових коштів. Співрозмірно дольовій участі позивача в будівництві будинку, відповідач передає йому житло в зазначеному вище будинку (пп. 1.1-1.3 договору).

Відповідно до п.2.1 договору відповідач погашає інвестиції шляхом передачі протягом 10 днів після вводу в експлуатацію будинку у власність позивача 15 квартир загальною вартістю 1975325,00 грн.

У додатковій угоді від 16.12.03 №4 зазначено, що загальна сума договору  1979525,00 грн.

Згідно з додатковою угодою від 17.03.03 №6 збільшена загальна сума договору до 3905150,00 грн.

Як стверджує позивач, на виконання своїх зобов’язань за договором він передав відповідачу цемент на загальну суму 490452,16 грн. (згідно актів від 26.07.02 №194 та від 26.08.02 №210).

До матеріалів справи долучено копію договору про уступку права вимоги від 11.09.02 №19/11-02, згідно якого позивач передав відповідачу право вимоги на суму 223728,54 грн. та копію договору поруки від 28.10.02 №18-ДП , згідно якого ТОВ «Енерго-Тек» як поручитель зобов’язується перерахувати відповідачу  1261144,30 грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Як вбачається  з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.11 зобов'язано позивача надати оригінали усіх документів для огляду в судовому засіданні, письмові пояснення щодо кількості додаткових угод до спірного договору, надавши суду останні, дані з доказами, що житловий будинок введено в експлуатацію, всі докази виконання позивачем умов договору та додаткових угод до нього в частині здійснення оплати вартості квартир, письмові пояснення з наданням підтверджуючих доказів щодо виникнення у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем.

В матеріалах справи наявні пояснення позивача, де зазначено, що оригінали додаткової угоди від 22.08.02 №1, додаткової угоди від 16.10.02 №48/2002 (2), додаткової угоди від 16.12.03 №3, додаткової угоди від 17.03.03 №5 втрачені, оригінали договору уступки права вимоги від 11.09.03 №19/11-02, договору поруки від 28.10.02 №18-ДП, актів прийому-передачі квартир від 15.10.02 та від 16.12.02 знищені.

У своїх поясненнях позивач стверджує, що доказами перерахування грошових коштів у сумі 3900950,00 грн. відповідачу є відповідні акти до договорів та додаткових угод, а підтвердженням суми, на яку не передано квартири (1269400,00 грн.) є акт звірки розрахунків, який підписаний лише головними бухгалтерами підприємств.

Колегія суддів не може погодитись з такими доводами позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»   первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Такий документ має містити обов'язкові реквізити [найменування особи (юридична або фізична), яка склала документ, найменування документа, дату і місце складання, зміст та обсяг операції, одиницю її виміру, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу - ініціатора здійснення операції; найменування одержувача коштів, номер(и) рахунку(ів)] та є підставою для відображення фінансової операції в системі автоматизації банку.

Акт звіряння заборгованостей (в нашому випадку акт звірки розрахунків за період з 01.11.07 по 31.10.08) не є первинним документом і не доводить факту невиконання зобов'язання щодо передачі квартир саме на суму 1269400,00 грн.

В матеріалах справи відсутні будь-які платіжні доручення, які б підтверджували факт перерахування коштів відповідачу.

За таких обставин, колегія суду вважає, що позовні вимоги не доведені матеріалами справи, позивачем не було надано суду належних і допустимих доказів, які б у своїй сукупності і взаємозв’язку були б достатніми для достовірного підтвердження позовних вимог, а тому позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст. 43 ГПК України).

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду вважає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження позовних вимог та  підтвердження апеляційної скарги, тому не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.11 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105  Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський  суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.11 у справі №17/59 - без змін.

2. Матеріали справи №17/59  повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя                                                                      Рябуха  В.І.

Судді                                                                                          Ропій  Л.М.

                                                                                          Гольцова  Л.А.

17.06.11 (відправлено)