КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.06.2011 № 17/5026/743/2011
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рябухи В.І.
суддів: Гольцової Л.А.
Ропій Л.М.
при секретарі: Філоненко М.В.
за участю представників:
від позивача ОСОБА_1., дов. від 07.06.11 №32,
від відповідача не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райагрошляхбуд»
на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.04.11
у справі №17/5026/743/2011 (суддя Боровик С.С.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райагрошляхбуд»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Терапостаченерго»
про тлумачення договору
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Райагрошляхбуд» (далі – позивач, ТОВ «Райагрошляхбуд») звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Терапостаченерго» (далі – відповідач, ТОВ «Терапостаченерго») про тлумачення змісту п.6.2 договору від 31.03.08 №3 (далі - договір).
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.04.11 в позові відмовлено повністю.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 21.04.11 скасувати, постановити нове, яким задовольнити позов. Вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 213 Цивільного кодексу України та ст.1 Господарського процесуального кодексу України. Апелянт зазначає, що місцевий господарський суд помилково вважає, що питання, які слід розтлумачити виходять за межі змісту п.6.2 договору і фактично спрямовані на встановлення судовим рішенням факту наявності у позивача обов’язку виконання всіх частин пункту, на встановлення конкретного виду відповідальності за невиконання договору та на встановлення прав і випадків застосування відповідачем пункту за невиконання договору, а не на тлумачення умов договору. Скаржник стверджує, що положення п.6.2 договору є суперечливими за змістом та протирічать цивільному законодавству в частині визначення поняття штрафу, оскільки вважає його пенею. Таким чином, договором передбачено подвійну відповідальність за одне й те ж саме правопорушення. Оскільки сторони не завжди можуть дійти згоди щодо тлумачення дво- або багатостороннього правочину, його має розтлумачити суд.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.11 апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 08.06.11.
У судовому засіданні 08.06.11 представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення Господарського суду Черкаської області від 21.04.11 скасувати.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання (згідно повідомлення про вручення поштового відправлення від 27.05.11), а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без його участі, на думку колегії суддів, підстави відкладення розгляду справи відсутні.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 637 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони уклали договір від 31.03.08 №3, відповідно до якого постачальник (відповідач) зобов’язався передати у власність, а покупець (позивач) прийняти і вчасно оплатити вартість нафтопродуктів –мазуту, пічного палива та бітума (далі-товар).
У п.п. 3.2.,3.3 договору визначено порядок розрахунків, а саме: у випадку, якщо поставка товару позивачу буде відбуватися після попередньої оплати згідно рахунку, позивач зобов’язаний зробити 100% попередню оплату загальної вартості протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку; у випадку, якщо поставка товару позивачу буде відбуватися з відстрочкою оплати за товар, позивач зобов’язаний оплатити вартість поставленого товару протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з моменту передачі йому товару.
Сторони в пункті 6.2 договору дійшли згоди, що позивач за даним договором сплачує відповідачу:
- пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення за порушення строків оплати, передбачених пунктами 3.2. або 3.3. даного договору.
- Штрафну неустойку (штраф) у розмірі 3 відсотки від суми, яку позивач своєчасно не оплатив, протягом строку, передбаченого пунктом 3.3. даного договору.
- У разі порушення строків оплати передбачених пунктом 3.3. даного договору штраф за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,3 відсотка від суми, яку позивач своєчасно не оплатив за кожен день прострочки.
Дослідивши матеріали позовної заяви, колегія суддів встановила, що ТОВ «Райагрошляхбуд» просив суд першої інстанції розтлумачити п. 6.2. договору, а саме пояснити:
- чи зобов’язує покупця до вчинення дій формулювання (окреме речення) пункту 6.2 «у разі порушення строків оплати передбачених пунктом 3.3. даного договору штраф за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,3 відсотка від суми, яку покупець своєчасно не оплатив за кожен день прострочення»зважаючи на те, що після першого та другого речення цього пункту стоїть крапка;
- чи формулювання «у разі порушення строків оплати передбачених пунктом 3.3. даного договору штраф за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,3 відсотка від суми, яку покупець своєчасно не оплатив за кожен день прострочення» є штрафом чи це є відсотки за користування чужими грошовими коштами, враховуючи те, що цивільне законодавство розрізняє ці два поняття;
- які права має відповідач (постачальник) відповідно до пункту 6.2.;
- в яких випадках відповідач може скористатись правами, визначеними в пункті 6.2. договору.
Відповідно до чч.3,4 ст. 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення незрозумілостей та суперечностей у трактуванні його положень.
Враховуючи зазначене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд зробив обґрунтований висновок, що тлумаченню підлягає саме зміст правочину, а не його окремі терміни в окремих пунктах договору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 21.04.11 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райагрошляхбуд» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 21.04.11 у справі №17/5026/743/2011 - без змін.
2. Матеріали справи №17/5026/743/2011 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Рябуха В.І.
Судді Гольцова Л.А.
Ропій Л.М.
10.06.11 (відправлено)