КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2011                                                                                           № 4/147

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Рябухи  В.І.

суддів:            Ропій  Л.М.

          Гольцової  Л.А.

при секретарі:           Філоненко М.В.

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1., дов. від 14.12.10 №2-2д,                    

від відповідача ОСОБА_2., дов. від 08.11.10,

розглядаючи апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.11 (підписане 27.04.11)

у справі №4/147 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гейзер»

про  стягнення 241842487,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі – позивач, ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України») звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гейзер» (далі – відповідач, ТОВ «Гейзер») про стягнення 241842487,91 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.11 в позові відмовлено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.11 скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права.          Судом не враховано, що всупереч умовам договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 10.09.04 №910 відповідач реалізував природний газ ТОВ «Метан+», ТОВ «Європейська газова компанія», ТОВ «Енерго-Дом», ТОВ «УКРОПТГРУП» в загальному обсязі 23448,130 тис.куб.м. за ціною нижчою, ніж гранична ціна, встановлена Національною комісією регулювання електроенергетики, чим завдав  ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» збитки у сумі 241842487,91 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.11 апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 08.06.11.

08.06.11 у судовому засіданні на виконання ухвали суду від 24.05.11 відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.11 скасувати.

Представник відповідача заперечив апеляційну скаргу, підтримав позицію, викладену у відзиві.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

           Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

10.09.04 між позивачем та відповідачем був укладений договір № 910 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність (далі - договір), відповідно до якого сторони зобов’язалися об’єднати свої вклади для ведення спільної інвестиційної та виробничої діяльності. Метою спільної діяльності є: 1) опрацювання техніко-геологічної інформації по свердловинах; 2) капітальний ремонт, облаштування та подальша експлуатація свердловин; 3) підвищення віддачі продуктивних пластів та продуктивності свердловин; 4) видобування та реалізація видобутих вуглеводів; 5) отримання прибутку в інтересах сторін (п. 1.1 договору).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору вкладом позивача у спільну діяльність є право користування свердловинами №№ 30, 33, 35 Байрацького родовища, № 160 Абазівського родовища; вартість вкладу позивача визначається на підставі незалежної експертної оцінки та становить (з ПДВ) 2409960,00 грн.; вкладом відповідача у спільну діяльність є грошові кошти в обсязі, необхідному для повного фінансування капітальних витрат, що передбачаються програмою спільної діяльності; загальний розмір вкладу відповідача становить (з ПДВ) 4900000,00 грн.

Згідно з п.п. 4.1, 4.3, 4.4 договору майно, створене та придбане в процесі спільної діяльності, є спільною частковою власністю сторін із наступним визначенням часток: частка позивача – 50%, частка відповідача – 50%; спільне майно сторін відображається в окремому балансі спільної діяльності, який ведеться відповідачем; розпорядження спільним майном здійснює відповідач в межах, обумовлених даним договором, програмами спільної діяльності та рішенням Комітету управління.

У п. 5.3 договору вказано, що ведення спільних справ та поточне керівництво спільною діяльністю здійснює відповідач; з питань, пов’язаних із спільною діяльністю, відповідач є представником позивача та діє від його імені в межах, обумовлених даним договором, програмами спільної діяльності, бюджетом спільної діяльності та рішеннями Комітету управління; відповідач здійснює ведення спільних справ на підставі довіреності, що видається позивачем на весь термін дії договору, у строк, не пізніше 10 днів з моменту підписання цього договору.

Пунктом 5.11 договору передбачено, що до обов’язків відповідача відноситься: представництво інтересів сторін, пов’язаних із спільною діяльністю, у взаємовідносинах з органами державної влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, фізичними особами; організація та поточний контроль виконання програм спільної діяльності; укладення договорів (угод) в межах завдань та повноважень, передбачених даним договором, а також інших, необхідних для досягнення цілей згідно з цим договором, програмами спільної діяльності та довіреністю; ведення обліку та складання звітності відповідно до Положення про порядок контролю за роботою спільних підприємств та спільною діяльністю з видобування нафти і газу в НАК “Нафтогаз України”, затвердженого наказом НАК “Нафтогаз України” від 14.05.02 № 146; ведення окремого бухгалтерського та податкового обліку спільної діяльності; своєчасна та повна сплата передбачених чинним законодавством податків, обов’язкових зборів (платежів); складання та подання уповноваженим держаним органам обов’язкової звітності; виплата сторонам належних їм згідно цього договору частин прибутку, отриманого за результатами спільної діяльності; виконання інших необхідних дій щодо здійснення фінансово-господарської діяльності в межах цього договору.

Згідно з п. 5.14 договору № 910 реалізація вуглеводнів, які видобуваються під час експлуатації свердловин у межах спільної діяльності, здійснюється відповідачем на умовах та в межах цін, що встановлюються рішеннями Комітету управління.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.09 у справі № 2/312, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.09 та постановою Вищого господарського суду України від 21.04.10, зобов’язано позивача передати відповідачу як оператору спільної діяльності по договору № 910 природний газ у обсязі 45637,4 тис.куб.м. та газовий конденсат у обсязі 2630 тонн для зарахування на баланс спільної діяльності.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.09 у справі № 2/312 позивач передав відповідачу 45518,901 тис. куб.м. природного газу, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 16.12.09.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.10 у справі № 6/299, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.10 та постановою Вищого господарського суду України від 27.09.10, зобов’язано позивача передати відповідачу, як оператору спільної діяльності по договору № 910, природний газ у розмірі 113839,1 тис. куб. м. та газовий конденсат у кількості 7475,0 тонн для зарахування на баланс спільної діяльності.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.10 у справі № 6/299 та постанови Відділу держаної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві про відкриття виконавчого провадження від 31.08.10 ВП №21070828, якою позивача зобов’язано виконати рішення суду добровільно у встановлений термін, позивач передав відповідачу 112357,08 тис.куб.м. природного газу, що підтверджується актом приймання-передачі від 28.09.10.

Таким чином, всього позивачем було передано відповідачу 157 875,981 тис.куб.м. природного газу.

З огляду на викладене вище, передача відповідачу природного газу згідно зазначених актів прийому-передачі природного газу проведена відповідно до вимог законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою реалізації природного газу відповідачем укладено декілька договорів, а саме:

-          з ТОВ «Метан+» договір купівлі-продажу природного газу від 30.10.09 № 30/10/09-Г, відповідно до якого відповідачем продано природний газ в об’ємі 1000 тис.куб.м. за ціною 590,00 грн. без ПДВ за 1000 куб.м.;

-          з ТОВ «Енерго-дом» договір купівлі-продажу природного газу від 02.11.09 № 1-Г-09-ГР-ЕД, з додатками від 02.11.09 №1, від 30.11.09 №2, від 31.12.09 №3, на реалізацію природного газу в кількості 5000,000 тис. куб.м. за ціною 590,00 грн. з ПДВ за 1000 куб.м.;

-          з ТОВ «Енерго-дом» договір купівлі-продажу природного газу від 02.11.09      № 4-Г-09-ГР-ЕД, на продаж природного газу в кількості 28070,771 тис. куб.м. за ціною 590,00 грн. з ПДВ за 1000 куб.м.;

-          з ТОВ «Європейська газова компанія» договір купівлі-продажу природного газу від 27.11.09 №17-Г-09,  за яким продано природний газ в кількості 17448,130 тис.куб.м. за ціною 590,00 грн. з ПДВ за 1000 куб.м.;

-          з ТОВ «УКРОПТГРУП» договір купівлі-продажу природного газу від 22.10.10 №ПСГ-22/10/10 на реалізацію природного газу в кількості 112 357,080 тис. куб.м. за ціною 855,00 грн. з ПДВ за 1000 куб.м.

Всього відповідачем було продано природного газу в кількості 163875,981 тис.куб.м., з яких позивачем на виконання рішень суду було передано відповідачу 157875,981 тис.куб.м.

Доводи позивача про те, що, уклавши зазначені вище договори та передавши природний газ вищевказаним контрагентам, відповідач завдав позивачу значних збитків вірно не прийнято до уваги судом першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 6 Закону України «Про ціни і ціноутворення» (далі - закон) встановлено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Відповідно до ст. 7 закону вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів, а згідно зі ст. 8 цього ж Закону державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку; державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України (ст. 9 закону).

Підпунктом 16 п. 4 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента України від 14.03.95  №213/95 «Про заходи щодо забезпечення діяльності Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України», визначено, що Національна комісія регулювання електроенергетики (НКРЕ) формує в межах своєї компетенції державну політику щодо встановлення цін на електроенергію, газ, нафту та нафтопродукти, тарифів на їх транспортування, зберігання, постачання та розподіл, а також транспортування трубопроводами інших речовин.

Пунктом 8 Повноважень центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.96 № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)», встановлено, що НКРЕ регулює тарифи на електроенергію, що відпускається населенню для побутових потреб, єдині тарифи на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім тарифів на електричну енергію, що відпускається на побутові потреби населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, та встановлює граничні рівні цін на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, а також граничні рівні цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання за погодженням з Мінекономіки.

Відповідно до постанов НКРЕ від 30.10.09 №1252, від 01.12.09 №1372  у жовтні-грудні 2009 року граничний рівень цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб’єктів господарювання становив 2424,30 грн. за 1000 куб.м. з урахуванням ПДВ, а згідно з постановою НКРЕ від 30.09.10 №1298 в жовтні 2010 року граничний рівень цін на природний газ був затверджений на рівні 2624,64 грн. за 1000 куб.м. з урахуванням ПДВ.

Статтею 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається зокрема неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків наступає лише у випадку наявності складу правопорушення, до якого входять: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою та вина.

В абз. 2 розділу 2 Порядку розрахунку граничного рівня ціни на природний газ, який постачається для промислових споживачів та інших суб'єктів господарської діяльності, затвердженого постановою НКРЕ від 19.12.03 № 1391, визначено, що граничний рівень ціни на природний газ - це максимально допустимий рівень ціни за 1000 куб. м. природного газу, який постачається для промислових споживачів.

Враховуючи те, що НКРЕ  встановлює не фіксовані ціни, а граничний рівень цін, тобто максимально допустимий, то у відповідача відсутній обов’язок продавати природний газ лише за цінами, які затверджені комісією.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності збитків, завданих позивачу, адже ціна на природний газ для промислових споживачів, яка визначається НКРЕ, є граничною (максимально допустимою), а не фіксованою ціною, за якою повинен здійснюватися продаж товарного природного газу.

Таким чином, в діях відповідача щодо продажу товарного природного газу за цінами, передбаченими в договорах купівлі-продажу природного газу № 30/10/09-Г, № 1-Г-09-ГР-ЕД, № 4-Г-09-ГР-ЕД, №17-Г-09, №ПСГ-22/10/10 відсутній склад правопорушення, у зв’язку з чим немає підстав для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування збитків позивачу.

Посилання скаржника на порушення відповідачем умов п.п. 5.4, 5.14 договору від 10.09.04 №910, відповідно до яких встановлення ціни належить до компетенції комітету управління спільною діяльністю, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що для координації спільних дій сторін, загального керівництва спільною діяльністю та вирішення її найважливіших питань сторони створюють комітет управління спільною діяльністю, до складу якого входять по два представники від кожної сторони.

В п. 5.4 договору зазначено, що комітет управління, зокрема, визначає умови та межі цін реалізації вуглеводнів, а відповідно до п. 5.14 договору реалізація вуглеводнів здійснюється відповідачем на умовах та в межах цін, що встановлюються рішеннями комітету управління.

Додатком до договору затверджено персональний склад комітету управління спільною діяльністю, відповідно до якого ТОВ «Гейзер» представляють  ОСОБА_3, який згідно Статуту є учасником товариства, та менеджер ОСОБА_4.

В матеріалах справи наявний наказ від 14.07.06 №14/07-к, відповідно до якого менеджер ТОВ «Гейзер» ОСОБА_4. звільнений за власним бажанням.

В матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про затвердження іншого персонального складу комітету управління спільною діяльністю, який би прийняв рішення про визначення цін, в межах яких відповідач повинен був би здійснювати реалізацію природного газу.

Таким чином, відповідач, продавши природний газ за іншою ціною, не порушив умови договору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.  

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.11 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105  Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський  суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.11 у справі №4/147 - без змін.

2.           Матеріали справи №4/147  повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя                                                                      Рябуха  В.І.

Судді                                                                                          Ропій  Л.М.

                                                                                          Гольцова  Л.А.

10.06.11 (відправлено)