КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2011                                                                                           № 51/388

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шапрана В.В.

суддів:            Моторного О.А.

          Кошіля В.В.

при секретарі:           Семеник Т.В.

за участю представників:

від позивача – Гринюк О.М.

від відповідача – Веречук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 на рішення Господарського суду м. Києва від 28.02.2011 року (суддя – Пригунова А.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.»

до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1

про стягнення 123 591,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.» (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар згідно видаткових накладних № 000000116 та № 000000117 від 26.09.2008 року у розмірі 123 591,46 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.02.2011 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.» задоволені.

Присуджено до стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.» заборгованість у розмірі 123 591, 46 грн., 1 235, 91 грн. – державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просила скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 28.02.2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 року Фізичній особі – підприємцю ОСОБА_1 відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 31.05.2011 року.

Представник позивача відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ст. 96 ГПК України не є перешкодою для перегляду рішення місцевого господарського суду.

У судове засідання 31.05.2011 року з’явилися представники позивача та відповідача.

Представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін встановив наступне.

Спір по справі виник у зв’язку з тим, що позивач 26.09.2008 року відвантажив відповідачу товар відповідно до видаткових накладних № 000000116, № 000000117, за який останній розрахунку не провів.

Місцевий господарський суд задовольняючи позов виходив з того, що позивачем по справі було доведено належними засобами доказування наявність перед ним у відповідача заборгованості в сумі 123 591,46 грн., яка виникла за видатковими накладними № 000000116, № 000000117.

Апеляційний господарський суд переглядаючи рішення місцевого господарського суду на підставі ст. 101 ГПК України погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, вважає його обґрунтованими, з наступних підстав.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.09.2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.» відвантажило Фізичній особі – підприємцю ОСОБА_1 будівельну опалубку на загальну суму 123 591,46 грн. відповідно до видаткових накладних № 000000116, № 000000117 (а.с. 9 – 10), а Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 прийнято шрот алюмінієвих конструкцій та шрот оцинкованих мелатоконструкцій на загальну суму 123 591,46 грн., отримання вказаного товару підтверджується листом № 29/01-12 від 29.12.2008 року, відповідно до якого Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 просила продовжити термін оплати за отриманий товар згідно видаткових накладних № 000000116, № 000000117 від 29.09.2008 року в сумі 123 591,46 грн. до 20.05.2009 року (а.с. 13).

Твердження апелянта, стосовного того, що Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 зазначений вище лист не підписувала, а отже товар і не отримувала колегією судів до уваги не приймається оскільки, як вбачається з матеріалів справи лист № 29/01-12 від 29.12.2008 року скріплений печаткою Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1.

Крім того, доказів в розумінні ст. 32 ГПК України стосовно того, що лист              № 29/01-12 від 29.12.2008 року підписано не Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції не надано.

Частиною 1 ст. 193 ГПК України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з рахунками – фактурами № ДК – 0002522 та № ДК – 0002523 від 26.09.2008 року відповідач зобов’язаний сплатити за відвантажений товар суму в розмірі 123 591,46 грн. до 10.10.2008 року.

Проте, відповідачем в установлений в рахунках – фактурах термін, не виконано зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, 25.10.2010 року на адресу відповідача було надіслано вимогу № 706 про оплату суми заборгованості у розмірі 123 591, 46 грн. в семиденний термін з моменту отримання вимоги (а.с. 14 – 15).  

Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення, вимогу № 706 від 26.10.2010 року відповідач отримав 15.12.2010 року (а.с 16).

Відповідно до ст. ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази повної оплати вартості товару, отриманого згідно зазначених вище видаткових накладних, а відповідачем обставин наявності заборгованості у сумі 123 591,46 грн. відповідними доказами не спростовано, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань щодо оплати товару за відповідачем рахується перед позивачем заборгованість по оплаті вартості постановленого товару, яка складає 123 591,46 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 28.02.2011 року у справі № 51/388 не підлягає скасуванню.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 28.02.2011 року - без змін.

Матеріали справи № 51/388 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      Шапран В.В.

Судді                                                                                          Моторний О.А.

                                                                                          Кошіль В.В.