КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.05.2011 № 22/522
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рябухи В.І.
суддів: Гольцової Л.А.
Ропій Л.М.
при секретарі: Філоненко М.В.
за участю представників:
від позивача ОСОБА_1., дов. від 29.11.10 №09-10124/10,
від відповідача ОСОБА_2., дов. від 01.03.11 №09-1564,
розглянувши апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.11 (підписане 22.02.11)
у справі № 22/522 (суддя Самсін Р.І.)
за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
до Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»
про зобов’язання визнати вимоги кредитора
ВСТАНОВИВ:
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі – позивач, Фонд) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного комерційного банку «Трансбанк» (далі – відповідач, АКБ «Трансбанк») про зобов’язання визнати вимогу по регулярному збору за 1 та 2 квартал 2010 року в сумі 1209435,44 грн. і віднести її до третьої черги задоволення.
21.02.11 позивач подав заяву, в якій просить зменшити позовні вимога на 403145,14 грн., зобов’язати відповідача визнати вимогу Фонду на суму 806290,30 грн., що складається із заборгованості по регулярному збору за 1 та 2 квартал 2010 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.11 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із згаданим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.11 та постановити нове, яким зобов’язати відповідача визнати вимогу Фонду по регулярному збору за 1 та 2 квартал 2010 року на суму 806290,30 грн. і віднести її до третьої черги задоволення. Скаржник вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального права, а висновки не відповідають обставинам справи. Апелянт зазначив, якщо станом на 31.12.09 сума нарахувань складає 1209435,44 грн., то на 02.03.10 сума регулярного збору має залишитись такою ж і підстав для її зменшення до 403145,14 грн. у суду першої інстанції не було. Позивач вважає висновок суду про фактичне нараховування регулярного збору щоденно з початку 2010 року і припинення нарахування 02.03.10, внаслідок чого виникла нарахована сума 403145,44 грн. ґрунтується на неправильному застосуванні ч.1 ст. 23 Закону України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон).
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.11 прийнято до розгляду апеляційну скаргу Фонду, порушено провадження у справі №22/522, розгляд апеляційної скарги призначено на 11.04.11, зобов'язано відповідача надати відзив на апеляційну скаргу. Дану ухвалу надіслано сторонам з дотриманням вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.02 № 75.
Відповідно до листа Вищого господарського суду України від 13.08.08 № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» дотримання працівниками суду вимог Інструкції дає підстави колегії суддів вважати, що про час і місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином.
11.04.11 АКБ «Трансбанк» через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подав відзив на апеляційну скаргу Фонду, а 11.05.11 – додаткові пояснення до відзиву.
11.05.11 у судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.11 скасувати, постановити нове, яким зобов’язати відповідача визнати вимогу позивача по регулярному збору за 1 та 2 квартал 2010 року в сумі 806290,30 грн. і віднести її до третьої черги задоволення.
Представник відповідача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст.2 Закону учасниками Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є банки і філії іноземних банків, які включені до Державного реєстру банків, який веде Національний банк України, та мають банківську ліцензію на право здійснення банківської діяльності. Участь у Фонді банків і філій іноземних банків є обов'язковою. Санаційний банк не є учасником Фонду. У разі відкликання банківської ліцензії Національного банку України на здійснення банківської діяльності адміністративна рада Фонду за поданням Національного банку України приймає рішення про виключення банку, філії іноземного банку з числа учасників (тимчасових учасників) Фонду.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.03.10 в газеті «Урядовий кур’єр» розміщено оголошення, що з 02.03.10 відкликано банківську ліцензію та розпочату процедуру ліквідації АКБ «Трансбанк». Ліквідатором АКБ «Трансбанк» призначено фізичну особу-незалежного експерта ОСОБА_3.
Таким чином, з моменту опублікування зазначеного вище оголошення АКБ «Трансбанк» як боржник знаходиться в особливому правовому режимі, на якого розповсюджуються норми Законів України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та «Про банки і банківську діяльність» (розділ 5), а вимоги всіх кредиторів погашаються в межах ліквідаційної процедури в порядку, встановленому останнім законом.
29.03.10 позивачем направлено відповідачу заяву № 09-2409/10, відповідно до якої загальна сума кредиторських вимог Фонду до АКБ «Трансбанк» складає 439536661,42 грн., в тому числі заборгованість відповідача по регулярному збору до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за 1 та 2 квартал 2010 року в сумі 1209435,44 грн..
21.07.10 ліквідатор АКБ «Трансбанк» направив лист №28-18/675, в якому повідомляє позивача, що кредиторські вимоги Фонду акцептовані на суму 438432015,54 грн. складаються з сум, які підлягають відшкодуванню вкладникам банку в сумі 438028870,40 грн. та заборгованості по регулярному збору до Фонду станом на 02.03.10 (день ліквідації банку) в сумі 403145,14 грн. та віднесені до третьої черги кредиторів, відповідно до вимог ст.96 Закону України «Про банку та банківську діяльність».
Кредитори мають право надіслати ліквідатору свої заперечення щодо визнаних ним вимог протягом одного місяця з дня отримання повідомлення (ч.2 ст.93 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Скориставшись зазначеним правом, 02.08.10 Фонд направив ліквідатору лист №09/7253/10, в якому повторно просив визнати його вимоги до боржника на суму 1209435,44 грн. та віднести їх до третьої черги задоволення.
Заперечення позивача банком відхилені з посиланням на те, що на момент перерахування нарахованого регулярного збору, АКБ «Трансбанк» зупинив свою участь у Фонді (відповідь від 17.08.10 вих. № 09-01/1794).
Відповідно до статті 23 Закону нарахування регулярного збору до Фонду здійснюється його учасниками (тимчасовими учасниками) двічі на рік по 0,25 відсотка загальної суми вкладів, включаючи нараховані за вкладами відсотки, за станом на 31 грудня року, що передує поточному, та 30 червня поточного року. Перерахування нарахованого регулярного збору здійснюється учасниками (тимчасовими учасниками) Фонду щоквартально рівними частками до 15 числа місяця, наступного за звітним періодом.
Суд першої інстанції зробив правильний висновок, що зазначена вище стаття Закону визначає порядок нарахування регулярного збору, який є відсотковим відношенням загальної суми вкладів, включаючи нараховані за вкладами відсотки, за станом на 31 грудня року, що передує поточному, та на 30 червня поточного року, і в свою чергу строк настання зобов’язання банку перерахувати відповідну суму передбачений частиною другою вказаної статті закону.
В матеріалах справи наявний розрахунок відповідача нарахованої суми регулярного збору, що підлягає сплаті до Фонду протягом І півріччя 2010 року, згідно якого сума вкладів фізичних осіб станом на 31.12.09 складає 483774177,72 грн., розмір регулярного збору -1209435,44 грн..
Обов’язок сплатити нараховану суму виникає для учасника Фонду щоквартально, рівними частинами, тобто першу частину із 1209435,44 грн. відповідач мав сплатити до 15.04.10.
Наслідки призначення ліквідатора визначені у ст. 91 Закону України «Про банки і банківську діяльність», згідно з якими діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси (п. 2); строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав (п. 3).
Враховуючи зазначене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що строк виконання зобов'язань банку, як учасника Фонду по сплаті (перерахуванню) регулярного збору є таким, що настав на дату відкликання банківської ліцензії банку (02.03.10), оскільки факт нарахування суми збору пов’язаний з обов’язком його сплати і коли банк не учасник фонду, такий обов’язок не може виникати - припиняється.
Судом першої інстанції визнано рішення банку щодо визнання вимог Фонду в частині нарахованого збору на дату 02.03.10 в сумі 403145,14 грн. правомірним та відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду міста Києва від 21.02.11 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.11 у справі №22/522 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб – без задоволення.
2. Матеріали справи №22/522 повернути до Господарського суду міста Києва.
Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Рябуха В.І.
Судді Гольцова Л.А.
Ропій Л.М.
13.05.11 (відправлено)