КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2011                                                                                           № 10/64

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Рябухи  В.І.

суддів:            Ропій  Л.М.

          Гольцової  Л.А.

при секретарі:           Філоненко М.В.

за участю представників:

від позивача:ОСОБА_1., дов. від 11.03.11,

від відповідача:ОСОБА_2., дов. від 30.12.10 №12-259, ОСОБА_3., дов. від 05.01.11 №12-49,

розглянувши апеляційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.03.11

у справі №10/64 (суддя Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомплект»

до Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техкомплект» (далі – позивач, ТОВ «Техкомплект») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта» (далі – відповідач, УДППЗ «Укрпошта») про стягнення заборгованості за договором поставки від 15.06.10 №32-128 в сумі 4889039,84 грн., з яких: 4823539,91 грн. сума основного боргу,               38636,32 грн. інфляційних втрат, 20863,61 грн. 3% річних.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.11 провадження у справі №10/64 припинено. Стягнуто з Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта» на користь позивача 25188,90 грн. витрат по сплаті державного мита.

Не погодившись з ухвалою, УДППЗ «Укрпошта» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати в частині стягнення з нього витрат в сумі 25188,90 грн. по сплаті державного мита та постановити нове рішення, яким покласти зазначені витрати на позивача. УДППЗ «Укрпошта» вважає, що спір виник не з його вини, оскільки рахунок-фактура №47У був виставлений 08.11.10, тобто до моменту поставки та отримання продукції – 01.12.10. Рахунок дійсний протягом 5 банківських днів. Оскільки позивач порушив порядок виставлення рахунку-фактури, то відповідач не міг належним чином та в строки виконати обов’язок по оплаті.  З огляду на зазначене вище, суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, коли зробив висновок, що спір виник з вини відповідача та поклав на нього державне мито на підставі ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України).

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.11 апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено на 27.04.11.

          На виконання ухвали суду від 08.04.11, позивач,  через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу залишити без змін.

У судовому засіданні 27.04.11 представники відповідача доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, ухвалу Господарського суду від 14.03.11 скасувати в частині стягнення з нього витрат в сумі 25188,90 грн. по сплаті державного мита. На запитання суду представники відповідача повідомили, що у УДППЗ «Укрпошта» рахунок-фактура під №47У є лише від 08.11.10.

Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив не брати до уваги твердження відповідача та залишити оскаржувану ухвалу без змін. На запитання суду, повідомив, що рахунок-фактура №47У виставлений 08.12.10.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

15.06.10 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки від №32-128 (далі - договір).

Постачальник зобов’язується передати у власність покупця, а покупець – прийняти і оплатити продукцію автомобілебудування, а саме автомобілі для пересувних відділень поштового зв’язку, що знаходяться на складі постачальника (п.1 договору).

Відповідно до п.3.2 договору оплата за поставлену продукцію здійснюється впродовж 15 календарних днів з моменту отримання продавцем кожної окремої партії продукції на підставі належно оформлених документів (відповідної видаткової та податкової накладної).

Датою передачі кожної окремої партії продукції вважається дата підписання сторонами видаткової накладної та акту приймання-передачі продукції (п. 3.5 договору).

В пункті 3.13 договору зазначено, що моментом здійснення оплати за кожну окрему партію продукції вважається факт зарахування на поточний рахунок постачальника грошових коштів в сумі, визначеній в накладній на отримання продукції, згідно специфікації (додаток №1).

Постачальник зобов’язується виписати покупцю рахунок-фактуру на оплату за кожну окрему партію продукції протягом 5 календарних днів з моменту отримання покупцем продукції (п.п. 4.1.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем виставлено рахунки-фактури від 04.11.10 №041У на суму 3149699,94 грн.,  від 23.11.10 №037 на суму 4409579,92 грн. та від 08.12.10 №047У на суму 4829539,91 грн..

Згідно виписок  банку від 11.11.10 та 07.12.10 відповідач здійснив перерахування коштів лише по рахунках-фактури №041У на суму 3149699,94 грн. та №037 на суму 4409579,92 грн..

01.12.10 УДППЗ «Укрпошта» отримало 23 одиниці продукції, що підтверджується накладною №71 та актом прийому-передачі.

Матеріали справи свідчать, що рахунок-фактура №047У від 08.12.10 відповідачем своєчасно оплачений не був.

21.12.10 позивач на адресу відповідача направив претензію №02/10, в якій вимагає перерахувати грошові кошти в сумі 4829539,91 грн..

          В зв’язку з невиконанням відповідачем обов’язку по оплаті поставленої продукції, 09.02.11 позивач звернувся до суду з позовом про примусове стягнення заборгованості.

          14.02.11 позивач повторно виставив рахунок-фактуру №001У на суму боргу.

          14.03.11 ТОВ «Техкомплект» подало заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідача 38636,32 грн. інфляційних втрат, 20863,61 грн. 3% річних, 240000,00 грн. витрат за надання правової допомоги (послуг адвоката) та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В зв’язку з оплатою відповідачем боргу в сумі 4829539,91 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 04.03.11 №1123, судом першої інстанції припинено провадження у справі відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України та згідно з ч.2 ст.49 ГПК України покладено державне мито на відповідача. З таким висновком Київський апеляційний господарський суд погоджується з наступних підстав.

          Господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема якщо відсутній предмет спору (п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України). В частині 3 цієї ж статті зазначено, що про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат.

Відповідно до ч.2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Матеріали справи свідчать, що спір виник внаслідок порушення відповідачем умов договору щодо оплати поставленої продукції.

Якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати, пов’язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України (абз.2 п.5 Інформаційного листа Вищого арбітражного суду України від 26.06.95 №01-8/453 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішення спорів»).  

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява надійшла до суду першої інстанції 09.02.11, провадження у справі порушено 14.02.11, а погашення боргу відбулось 04.03.11, тобто після подання позовної заяви.

Оскільки позивач частково відмовився від позовних вимог, суд першої інстанції пропорційно розрахував суму витрат по сплаті державного мита та стягнув з відповідача 25188,90 грн..

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 14.03.11 у справі №10/64, оскільки вона відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 49, 80, 99, 101-103, 105  Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський  суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта» залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.03.11 у справі №10/64 – без змін.

2.          Матеріали справи №10/64 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя                                                                      Рябуха  В.І.

Судді                                                                                          Ропій  Л.М.

                                                                                          Гольцова  Л.А.

29.04.11 (відправлено)