КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2011                                                                                           № 12/100/8

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Рябухи  В.І.

суддів:            Гольцової  Л.А.

          Ропій  Л.М.

при секретарі:           Філоненко М.В.

за участю представників

позивача:  не з’явились (про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином),

відповідача: не з’явились (про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином),

розглянувши  у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу           Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.01.11  (підписане 28.01.11)

у справі № 12/100/8 (суддя Лавриненко Л.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі філії ПАТ «Комерційний банк «Надра» Чернігівського регіонального управління

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості 367225,63 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» в особі філії ВАТ «Комерційний банк «Надра» Чернігівського регіонального управління  (далі – позивач, Банк)  звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості 367225,63 грн.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.01.11 позовні вимоги задоволені частково: стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ВАТ «Комерційний банку «Надра» 228997,22 грн. заборгованості по тілу кредиту, 54902,06 грн. заборгованості по нарахованих відсотках за користування кредитом, 18840,20 грн. пені за порушення строку сплати кредиту, 3550,52 грн. пені за прострочення сплати відсотків, 8681,19 грн. штрафу, 25767,21 грн. інфляційних нарахувань, 3407,38 грн. державного мита та 218,98 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням,  відповідач  звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково задовольнити вимоги позивача. Стягнути з відповідача 62330,59 грн. заборгованості по сплаті тіла кредиту та 54902,06 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом. В іншій частині позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що ніякого траншу відповідач не отримував, а отримав кредит в сумі 250000,00 грн., початок погашення якого починається 20.05.10 та завершується 20.05.12, а не 20.05.10 як стверджує позивач. Додаткова угода від 24.05.07 №1 до договору кредитної лінії від 24.05.07 №01-09/МК/2007-980 визначає лише термін користування траншем з 24.05.07 по 23.05.10, процентну ставку за користування кредитними коштами – 21% та графік погашення заборгованості по поверненню коштів з 20.06.09 по 20.05.10. Додаткова угода від 24.05.10 №1 не припиняє дію основного договору кредитної лінії, адже не містить посилань на зменшення терміну дії договору, а лише змінює його тривалість. Оскільки договір кредитної лінії діє до 23.05.12, то кредитні кошти відповідач повинен повернути до цієї дати. Відповідач заперечує проти стягнення штрафних санкцій та інфляційних нарахувань, оскільки позивач невірно їх розрахував, і процентна ставка вже містить в собі інфляційні втрати. Позивачем було безпідставно піднято процентну ставку з 21% до 42%. У апелянта також є підстави вважати договір кредитної лінії недійсним з моменту його укладення, так як є сумніви в повноваженнях особи, що підписала його.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.03.11 апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 28.03.11.

28.03.11 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить  оскаржуване рішення  залишити без змін, а скаргу – без задоволення.

Відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» Відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» змінило найменування юридичної особи на Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 04.02.11.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.11 розгляд апеляційної скарги відкладено на 11.04.11.

          В судове засідання 11.04.11 представник позивача та представник відповідача не з’явились, про причини неявки суд не повідомили.

          Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без їх участі, на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

          Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) зазначено, що зобов’язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, 24.05.07 між ВАТ «Комерційний банк «Надра» (далі - банк) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 01-09/МК/2007-980 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію в сумі 250000,00 грн., терміном на 60 місяців з 24.05.07 по 23.05.12 (далі - кредит).

Кредит надається зі сплатою 21% річних (п.1.2. договору).

Пунктом 3.2.3 договору сторони визначили, що протягом останніх 12 місяців дії договору кредитної лінії відбувається зменшення рівними частинами суми кредитної лінії наступним чином: на 20.05.10 – 250000 грн.; на 20.06.10 – 239583,33 грн.; на 20.07.10 – 229166,66 грн.; на 20.08.10 – 218749,99 грн.; на 20.09.10 – 208333,32 грн.; на 20.10.10 –197916,65 грн.; на 20.11.10 – 187499,98 грн.; на 20.12.10 – 177083,31 грн.; на 20.01.11 –166666,64 грн.; на 20.02.11 – 156249,97 грн.; на 20.03.11 – 145833,30 грн.; на 20.04.11 –135416,63 грн.; на 20.05.11 – 124996,96 грн.; на 20.06.11 – 11458,29 грн.; на 20.07.11 –104166,62 грн.; на 20.08.11 – 93749,95грн.; на 20.09.11 – 83333,28 грн.; на 20.10.11 –72916,61 грн.; на 20.11.11 – 62499,94 грн.; на 20.12.11 – 52083,27 грн.; на 20.01.12 –41666,60 грн.; на 20.02.12 – 31249,93 грн.; на 20.03.12 – 20833,26 грн.; на 20.04.12 – 10416,59 грн.; на 20.05.12 – 0,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.05.07 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до договору (далі – угода).

Відповідно до угоди банк надає позичальнику транш в сумі 250000,00 грн., термін користування яким з 24.05.07 по 23.05.10, процентна ставка за користування траншем встановлюється з розрахунку 21% річних. Графік повернення заборгованості по траншу, а саме: на 20.06.09 – 229166,67 грн.; на 20.07.09 –208333,34 грн.; на 20.08.09 – 187500,01 грн.; на 20.09.09 – 166666,68 грн.; на 20.10.09 –145833,35 грн.; на 20.11.09 – 1250000,02 грн.; на 20.12.09 – 104166,69 грн.; на 20.01.10 –83333,36 грн.; на 20.02.10 – 62500,03 грн.; на 20.03.10 – 41666,70 грн.; на 20.04.10 –20833,37 грн.; на 20.05.10 – 0,00 грн. встановлений в п.5 угоди.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що позивач  виконав взяті на себе зобов’язання та відповідно до письмової заяви позичальника від 24.05.07 про видачу кредиту, надав відповідачу кредитні кошти в сумі 250000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером від 24.05.07 № 1.

В свою чергу, відповідач взяті на себе зобов’язання по договору виконав частково, сплативши частину заборгованості по кредиту в сумі 21002,78 грн. Заборгованість відповідача по кредиту становить – 228997, 22 грн.

Суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги доводи відповідача, що станом на  26.01.11 заборгованість по кредиту становить 62330,59 грн., а договір діє до 23.05.12, оскільки п.1.1 та п. 3.2.3 договору визначено термін дії кредитної лінії та зменшення заборгованості по кредитній лінії відповідно до графіка, а додатковою угодою визначено термін користування траншем, який було надано в межах кредитної лінії, то в разі своєчасного погашення траншу наданого по угоді, позичальник мав право отримати новий транш на умовах, визначених договором.

Договором, а саме п.п. 3.2.2.1 – 3.2.2.4. передбачено, що за користування кредитом позичальник повинен сплатити банку плату у вигляді відсотків від суми кредиту. Відсотки за користування кредитом нараховуються банком за ставкою у розмірі 21% річних із розрахунку 360 днів на рік. Період нарахування відсотків складає календарне число днів. Датою закінчення періоду нарахування відсотків є останнє число поточного розрахункового місяця (включно) або день, що передує сплаті останнього платежу по кредиту (якщо після внесення цього платежу повністю погашається заборгованість позичальника, що обліковується на позичковому рахунку, вказаному у п. 4.1. договору), а початком  - дата видачі кредиту або наступний день після дати закінчення попереднього періоду нарахування відсотків. Відсотки нараховуються щоденно на фактичну суму і за весь час користування кредитом з першого дня видачі кредиту (включаючи цей день) до дня (без його врахування) повернення (внесення останнього платежу по кредиту). Відсотки, нараховані в порядку, передбаченому п. 3.2. договору, повинні сплачуватися позичальником у валюті кредиту щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця, а відсотки за останній період користування кредитом сплачуються одночасно зі сплатою останнього платежу по кредиту.

Пункт 3.2.6. договору зобов’язує позичальника сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 42% річних, виходячи з фактичної кількості днів у розрахунковому місяці, рік дорівнює 360 дням, у випадку невиконання умов п. 5.1.8.

Як вбачається з матеріалів справи, за спірний період з 24.05.07 по 16.01.11 позичальнику було нараховано до сплати 187607,06 грн. відсотків з розрахунку 21% річних.

За вищевказаний період відповідачем було сплачено 132705,00 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом становить 54902,06 грн.

30.06.09 відповідач сплатив 21002,78 грн. кредиту. Дана сума була врахована позивачем при проведенні розрахунку заборгованості по кредиту, чим спростовуються доводи відповідача, що позивачем не прийнято до уваги сплачену суму.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов’язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі.

Згідно частини 6 ст. 232 ГК України нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором

Відповідно до п.п.8.1., 8.2. договору у разі порушення позичальником строків сплати відсотків за користування кредитом позичальник зобов’язаний сплатити на користь банку пеню у розмірі 0,5% від суми прострочених зобов’язань, за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня. У разі порушення позичальником строків повернення кредиту позичальник зобов’язаний сплатити на користь банку пеню у розмірі 0,5% від суми прострочених зобов’язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем було допущено прострочку щодо сплати відсотків за користування кредитом та порушено строк повернення кредиту. Наданий позивачем розрахунок пені за прострочку користування кредитом свідчить про нарахування її понад шість місяців.

Тому колегія суддів погоджується з наведеним судом першої інстанції перерахунком пені. Таким чином, за прострочку сплати платежу по кредиту відповідно до графіка, а саме: 20.07.09 в сумі 20665,65 грн. право нарахування пені виникло з 21.07.09 та припинилось 21.01.10; 20.08.09 в сумі 20664,82 грн. право нарахування пені виникло 21.08.09 та припинилось 21.02.10; 20.09.09 в сумі  20833,33 грн. право нарахування пені виникло 21.09.09 та припинилось 21.03.10; 20.10.09 в сумі  20833,33 грн. право нарахування пені виникло 21.10.09 та припинилось 21.04.10; 20.11.09 в сумі 20833,33 грн. право нарахування пені виникло 21.11.09 та припинилось 21.05.10; 20.12.09 в сумі 20833,33 грн. право нарахування пені виникло 21.12.09 та припинилось 21.06.10; 20.01.10 в сумі 20833,33 грн. право нарахування пені виникло 21.01.10 та припинилось 21.07.10; 20.02.10 в сумі 20833,33 грн. право нарахування пені виникло 21.02.10 та припинилось 21.08.10; 20.03.10 в сумі 20833,33 грн. право нарахування пені виникло 21.03.10 та припинилось 21.09.10; 20.04.10 в сумі  20833,33 грн. право нарахування пені виникло 21.04.10 та припинилось 21.10.10; 20.05.10 в сумі  20833,33 грн. право нарахування пені виникло 21.05.10 та припинилось 21.11.10.

За прострочку сплати відсотків за грудень 2009 року право нарахування пені виникло з 21.12.09 та припинилось 21.06.10; за січень 2010 року - виникло з 21.01.10 та припинилось 21.07.10; за лютий 2010 року - виникло з 21.02.10 та припинилось 21.08.10; за березень 2010 року - виникло з 21.03.10 та припинилось 21.09.10; за квітень 2010 року - виникло з 21.04.10 та припинилось 21.10.10; за травень 2010 року - виникло з 21.05.10 та припинилось 21.11.10.

Відповідно до ст. 258 ЦК України при стягненні пені застосовується спеціальна позовна даність в один рік. Частинами 3 та 4 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовними вимогами 23.11.10, а пеня за прострочку повернення кредиту позивачем нарахована з 26.06.09 по 23.11.10 та за прострочку сплати відсотків з 30.07.09 по 23.11.10.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем подано заяву  про застосування позовної давності щодо вимог про стягнення пені та штрафу.

З урахуванням зазначених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем пропущено строк позовної даності щодо стягнення пені, нарахованої за прострочку повернення кредиту з 26.06.09 по 22.11.09 та за прострочку сплати процентів за період з 30.07.09 по 22.11.09, і підстави для його поновлення відсутні.

Отже, пеня за прострочку повернення кредиту підлягає стягненню в сумі             18840,20 грн. за період з 23.11.09 по 21.11.10 та за прострочку сплати відсотків в сумі 3550,52 грн.

Місцевим господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні вимоги позивача щодо стягнення  штрафу, нарахованого на суму кредиту 103997,24 грн., який підлягав сплаті до 20.11.09, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності і підстави для його поновлення відсутні.

Судом першої інстанції правомірно залишено без уваги доводи відповідача, що застосування одночасно і пені, і штрафу суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки встановлює подвійну відповідальність за одне й те саме порушення.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з місцевим господарським судом, що позивачем обґрунтовано нараховано 22722,42 грн. інфляційних втрат за несвоєчасне погашення кредиту за період з 30.07.09 по 31.12.10 та 3044,79 грн. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату відсотків в період за 27.11.09 по 31.12.10.

Доводи відповідача про те, що інфляційні втрати нараховані неправомірно, оскільки процентна ставка вже містить їх в собі, є безпідставними, оскільки стягнення інфляційних нарахувань прямо передбачено нормами цивільного законодавства у разі прострочення боржником  виконання грошового зобов’язання. Заборгованість стягується на вимогу кредитора з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відомості про встановлений рівень  інфляції за 2009-2010 роки є загальнодоступною інформацією.

Місцевий господарський суд зробив обґрунтований висновок, що особа, якою підписано договір - Варчак Г.І., була уповноваженою від імені банку укладати кредитні договори.

Як вбачається з матеріалів справи, із запитом про надання відомостей про залишок несплаченого  кредиту та  відсотків по ньому відповідач звернувся 01.12.10, що підтверджується листом банку від 20.12.10 № 3944, тобто після  звернення позивача 23.11.10 до Господарського суду Чернігівської області. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви  відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій та пені за відсутності підстав.

Враховуючи, що відповідач в порушення умов договору та угоди взяті на себе зобов’язання не виконав, заборгованість по кредиту, відсотки за його користування не сплатив, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 228997,22 грн. заборгованості по тілу кредиту, 54902,06 грн. заборгованості по нарахованих відсотках за користування кредитом, 18840,20 грн. пені за порушення строку сплати кредиту, 3550,52 грн. пені за прострочення сплати відсотків, 8681,19 грн. штрафу та 25767,21 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до правильного висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення.

За таких умов рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.01.11 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський  суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.01.11 у справі    № 12/100/8 залишити без змін, а апеляційну скаргу  Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 – без задоволення.

2.          Матеріали справи № 12/100/8 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя                                                                      Рябуха  В.І.

Судді                                                                                          Гольцова  Л.А.

                                                                                          Ропій  Л.М.

13.04.11 (відправлено)