ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
19 січня 2011 р. (13:11) Справа №2а-14620/10/17/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Папуші О.В., за участю секретаря судового засідання Суконнової Г.В., позивача, його представника ОСОБА_1, договір від 07.12.10р., перекладача позивача ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3, довіреність від 13.07.10р., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_4
до Євпаторійського міського відділу Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в АРК
про визнання протиправним та скасування рішення, спонукання до виконання певних дій,
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим 10.11.10р. надійшов названий адміністративний позов, у якому позивач просить, визнати протиправним та скасувати рішення Євпаторійського міського відділу ГУ МВС України АР Крим від 29.10.10р. № 51/2010 про анулювання реєстрації та видворення його за межі території України із забороною йому в’їзду з проставленням штампів про заборону в’їзду на Україну строком на 1 рік та обмеження строку знаходження на території України до 19.11.10р., зобов’язати відповідача анулювати проставлені ним штампи. Позовні вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем, суб’єктом владних повноважень, при винесенні оскарженого рішення положень Закону України від 04.02.94р. № 3929-ХІІ "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" та постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.95р. № 1074 "Про Правила в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію".
Ухвалою суду від 10.11.10р. відкрито провадження в адміністративній справі. З’ясувавши питання про склад осіб, які братимуть участь у розгляді справи, визначивши факти, які необхідно встановити для вирішення спору, вивчивши документи, надані суду позивачем, вирішено про відсутність необхідності проводити попереднє судове засідання у справі та постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження та справу призначено до судового розгляду в судовому засіданні 07.12.10р.
В судовому засіданні, яке проводилось з участю приведеного до присяги перекладача, залученого до участі в справі за клопотанням позивача, він та його представник позов підтримали та просили його задовольнити. З пояснень позивача, на його думку, він не порушував законів України, тому у відповідача не було підстав для прийняття щодо нього оскарженого рішення про видворення та заборони йому в'їжджати на територію України строком на 1 рік, з проставлянням про це відповідного штампу в його паспорті.
Представник відповідача позов не визнав, пославшись на правомірність дій суб’єкту владних повноважень на підтвердження чого надав документи, на підставі яких приймалося оскаржене рішення та послався на те, що оскаржене рішення прийнято на забезпечення дії Закону України "Про основи національного захисту", просив у його задоволенні відмовити.
Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, судом з’ясовано, що позивач звернувся до окружного адміністративного суду з підстав передбачених п.1 ч. 2 ст. 17 КАС України, оскаржуючи акт індивідуальної дії відповідача, яким обмежено право перебування позивача на території України та його в’їзду до країни строком на 1 рік.
Позивач – громадянин Туреччини, уродженець м. Трабзон, будівельник, прибув в Україну 19.10.09р. на підставі візи типу П-1 через Контрольно-пропускний пункт "Севастопольський МП", тимчасово зареєстрований проживаючим у м. Донецьку.
Відповідач – суб’єкт владних повноважень, є територіальним підрозділом Міністерства внутрішніх справ України, правовою основою діяльності якого, є: Конституція України, Закон України "Про міліцію", інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішні справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми ратифіковані у встановленому порядку.
Судом достовірно встановлено, що позивач з жовтня 2009 року перебуває на Україні за візою П-1, яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.99р. № 227 "Про запровадження нового порядку оформлення візових документів для в’їзду в Україну" оформляється особам, які в’їжджають в Україну в приватних справах, а також з метою лікування. Термін його перебування на Україні неодноразово продовжувався до 07.06.10р., до 06.09.10р. та до 05.12.10р.
В ході проведення профілактичного відпрацювання 16.10.10р. на будівельному майданчику розташованому в КП "Чорноморець", виявлено здійснення трудової діяльності, пов’язаної із будівництвом споруди шістьма громадянами Туреччини, у тому числі ОСОБА_4, які не мали дозволу Республіканського центру зайнятості на працевлаштування в Україні. Відносно порушників складено адміністративні протоколи щодо вчинення ними адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203 КУпАП за порушення порядку працевлаштування та території України.
Пояснення, відібрані у позивача інспекторами Євпаторійського МВ ГУ МВС України в АР Крим, законність його трудової діяльності спростовують. Дозвіл на працевлаштування позивач не оформляв. В судовому засіданні позивач пояснив, що на будівельному майданчику він не здійснював трудову діяльність, а лише допомагав своєму другу.
Інспекторами Євпаторійського МВ ГУ МВС України в АР Крим 16.10.10р. відібрано пояснення також у громадянин ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, урож. м. Євпаторії, працюючого старшим зміною з охорони у ТОВ "ОП "Тавр", проживаючого в АДРЕСА_1, з яких судом з’ясовано, що на займаній посаді він працює протягом 7 місяців. Об’єктом охорони та його робочим місцем, на час надання пояснень, є будівельний майданчик КП "Чорноморець", на території якого зводиться будинок. Будівництво знаходиться на стадії проведення фундаментний робіт, які виконують сім громадян. На роботу, протягом двох днів, ці громадяни приходять щодня. На час проведення профілактичного відпрацювання вони заливали фундамент. На території будівельного майданчика вони не мешкають. Виконання будівельних робіт також підтверджено пояснення ОСОБА_7, громадянина України, який також працює на будівництві в КП "Чорноморець".
З пояснень ОСОБА_8, громадянина Туреччини, він є бригадиром будівельників, до його будівельної бригади входить також і позивач. Будівельні роботи, які вони виконують пов’язані з їх професійною діяльністю. Документи працівників знаходяться в офісі фірми, яка найняла їх на цю роботу.
Беручи до уваги наведені пояснення, суд вважає їх належними доказами виконання професійної будівельної роботи позивачем на будівельному майданчику КП "Чорноморець" та спростовує доводи позивача щодо випадкового його перебування на будівельному майданчику. Відсутність будь-яких договірних документів на здійснення будівельних робіт з підрядником та трудових договорів, контрактів з робітниками підтверджує недотримання позивачем трудового законодавства України.
Право на працю, закріплене ст. 43 Конституції України, є конституційною гарантією громадян України. Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, в силу дії ст. 26 Конституції України, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, - за винятком, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Положеннями ч.2 ст. 8 Закону України від 01.03.91р. № 803-ХІІ "Про зайнятість населення" визначено, що роботодавці мають право на використання праці іноземців та осіб без громадянства на умовах трудового договору лише за наявності виданого роботодавцю державно службою зайнятості дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Порядок видачі, продовження терміну дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства визначається постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.09р. № 322 "Про затвердження Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства".
Відповідно до ст.203 КУпАП порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто, проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України є адміністративним правопорушенням, що посягає на встановлений порядок управління.
З розкритого ст. 9 КУпАП тлумачення юридичного терміну адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В силу дії ст.ст.10, 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим з настанням обставин або вчинення дій, за які передбачена адміністративна відповідальність.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, обсяг їх основних прав, свобод та обов’язків, та порядок вирішення питань, пов’язаних з їх в’їздом в Україну або виїздом з України визначено Законом України від 04.02.94р. № 3929-ХІІ "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
Іноземці та особи без громадянства зобов’язані поважати та дотримувати Конституції і законів України, шанувати традиції та звичаї народу України. Ці особи мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов’язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законам України, а також міжнародними договорами України.
З положень частини другої ст. 8 названого Закону іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для працевлаштування на визначений термін, можуть займатися трудовою діяльністю відповідно до одержаного у встановленому порядку дозволу на працевлаштування.
Відповідно до положень ст. 30 Закону порушенням іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку перебування в України вважаються, проживання без документів на право проживання в Україні; проживання без документів на право проживання в Україні; проживання за недійсними документами; недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання; працевлаштування; неотримання Правил транзитного проїзду через територію України. Окрім відповідальності за порушення іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку перебування, в силу дії ст. 29 Закону, ці особи несуть відповідальність на загальних підставах за вчинення злочину, адміністративних або інших правопорушень.
Судом достовірно встановлено, що позивач прибув на Україну в приватних справах, без наміру працевлаштування на час приїзду. Працевлаштування позивача, встановлено судом з його пояснень в судовому засіданні щодо обсягу виконуваних ним будівельних робіт на території будівельного майданчика КП "Чорноморець", які мають професійних характер та відповідний дозвіл щодо яких ним та його підрядником не оформлювався. До виконання цієї роботи позивача ніхто не спонукав, не поневолював та з письмових пояснень ОСОБА_8 така трудова діяльність позивача має організовану форму. За викладеним, суд приходить до висновку про правомірність висновку відповідача про порушення позивачем порядку перебування на території України, що стало підставою для прийняття ним оскарженого рішення. Обґрунтованість такого висновку дійсними обставинами підтверджена відповідачем в суді належними доказами, письмовими поясненнями осіб, що перебували на будівельному майданчику на час виконання трудової діяльності позивачем та іншими громадянами Туреччини.
До аналогічного висновку прийшов і Євпаторійський міський суд АР Крим від 22.10.10р., розглядаючи матеріали щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 203 КУпАП. Накладений судом штраф у розмірі 680 грн. сплачено в повному розмірі, що підтверджено квитанцією від 22.10.11р. № 123785 на суму 680 грн.
Положеннями ст.ст. 31, 32 Закону органи внутрішніх справ та Державної прикордонної служби уповноважені реагувати за фактами порушення іноземцями та особами без громадянства у спосіб скорочення терміну тимчасового перебування цих осіб на території України, видворення за межі України. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземців та особи без громадянства за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в’їзду в Україну строком до п’яти років.
Підставою для скорочення терміну тимчасового перебування в Україні іноземцям та особам без громадянства є порушення ними законодавства України, якщо ці порушення не передбачають адміністративної або кримінальної відповідальності.
Видворення застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які вчинили злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного стягнення. Видворення може супроводжуватися забороною подальшого в’їзду в Україну строком до п’яти років.
Іноземець та особа без громадянства може бути видворений за межі України за рішенням органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону (стосовно осіб, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну) або Служби безпеки України, якщо дії іноземця та особи без громадянства грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства, або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку, або коли це необхідно для охорони здоров’я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що оскаржене рішення щодо прав позивача на перебування на території України та обмеження йому в’їзду на територію України протягом 1 року прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку, а тому суд не знаходить підстав для його скасування та приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову в повному обсязі. Враховуючи викладене суд не знаходить підстав для задоволення позову, тому у його задоволенні відмовляє в повному обсязі.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено у межах строків, визначених ч. 3 ст. 160 КАС України.
Керуючись ст. ст. 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.
Суддя О.В. Папуша