ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
ПОСТАНОВА
Іменем України
03 лютого 2011 р. Справа №2а-14811/10/17/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Папуші О.В., розглянувши в письмовому провадженні, за участю в судових засіданнях секретаря судового засідання Суконнової Г.В., особисто позивачки, паспорт ЕЕ298913, представника відповідача - ОСОБА_1, довіреність від 03.12.10р. № 7757/10-00, адміністративну справу,
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим
про визнання рішень недійсними,
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим 16.11.10р. надійшов названий адміністративний позов, у якому позивач просить визнати недійсним рішення відповідача від 08.11.10р. № 0001722330 про зобов’язання сплатити штраф у розмірі 6800 грн. та від 08.11.10р. № 0001712330 про застосування штрафних (фінансових) санкцій сумою 100,15 грн., в частині застосуванні штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 85 грн. Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржені податкові рішення прийнято відповідачем безпідставно за відсутністю порушення позивачем чинного законодавства під час здійснення господарської діяльності, пов’язаної із роздрібним продажем харчових продуктів.
Ухвалою суду від 16.11.10р. відкрито провадження в адміністративній справі. З’ясувавши питання про склад осіб, які братимуть участь у розгляді справи, визначивши факти, які необхідно встановити для вирішення спору, вивчивши документи, надані суду позивачем та судом прийнято рішення про відсутність необхідності проведення попереднього судового засідання та постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження та справу призначено до судового розгляду в судовому засіданні 09.12.10р.
В судовому засіданні 09.12.10р. позивач позов підтримав з мотивів викладених у позовній заяві.
Представник відповідача позов заперечив та просив у його задоволенні відмовити з підстав його необґрунтованості. Окрім цього в письмових запереченнях послався на те, що перевіркою проведеною 27.10.10р. посадовими особами відповідача за дотриманням позивачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій виявлено порушення Правил продажу алкогольних напоїв на розлив, що стали підставою для прийняття оскаржених рішень.
У зв’язку з необхідністю дослідження додаткових доказів, пов’язаних із предметом спору в судовому засіданні оголошено перерву до 12.01.11р.
Від відповідача 11.01.11р. надійшло клопотання про неможливість забезпечити явку його вповноваженого представника через зайнятість в судових процесах у інших судах. До канцелярії суду нарочно 12.01.11р. представником відповідача передано додаткові заперечення на позов та документи на підтвердження викладених у них доводів. Через неприбуття в судове засідання вповноваженого представника відповідача розгляд справи перенесено з оголошення перерви в судовому засіданні до 03.02.11р.
Від позивача 03.02.11р. надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник відповідача в судове засідання 03.02.11р. не прибув, згідно розписки судову повістку про продовження розгляду справи 03.02.11р. відповідачем отримано 18.01.11р. Про наявність поважних причин неприбуття свого представника в судове засідання відповідач суду не повідомив. Враховуючи положення ч.6 ст. 128 КАС України, беручи до уваги заяву позивача від 03.02.11р. суд не знайшов перешкод для продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.
Заслухавши в судових засіданнях позивача та представника відповідача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, судом з’ясовано, що позивач звернувся до окружного адміністративного суду з підстав передбачених п.1.ч.2.ст.17 КАС України, оскаржуючи правові акти індивідуальної дії суб’єкту владних повноважень.
Позивач – громадянка України, є суб’єктом підприємницької діяльності, ЄДРПОУ НОМЕР_1, виконавчим комітетом Крсноперекопської міської ради у 2010 році їй видано дозвіл на розміщення об’єкту торгівлі – магазину загальною площею 218,5 кв.м., у тому числі торгівельною площею 145,7 кв.м., який розташовано за адресою: АДРЕСА_1, зі строком дії дозволу до 22.04.11р..
Відповідач – суб’єкт владних повноважень входить до системи органів державної податкової служби у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень. Свою діяльність здійснює на підставі Положення про Красноперекопську об’єднану державну податкову інспекцію Автономної Республіки Крим, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації Автономної Республіки Крим від 14.06.10р. № 303, державна реєстрація якого проведена 21.06.10р. Свою правоздатність відповідач підтвердив довідкою № 192470 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України про включення відомостей щодо нього як юридичної особи та органу державної влади, Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії НОМЕР_2.
Судом достовірно встановлено, що 27.10.10р. спеціалістами відповідача на підставі направлення від 27.10.10р. № 599/23-30 проведено перевірку магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який належить позивачу з питань дотримання суб’єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. За результатами перевірки складено відповідний акт (а.с.8-9, 27-28).
Згідно акту перевіркою виявлено продаж позивачем 27.10.10р. 100гр. горілки за ціною 4,40 грн. та одноразового стаканчика вартістю 0,10 грн., на загальну суму покупки 4,50 грн. розрахунок проведено через реєстратор розрахункових операцій та позивачем видано розрахунковий чек № 9721. Відповідно до додаткової інформації про факти встановлені перевіркою, п.2.2.14. акту, позивачем незабезпечена відповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів у денному звіті. Сума розрахункових коштів на місці проведення розрахунків, п.2.2.13 акту, – 3234,8 грн., у денному звіті РРО (загальною сумою за розрахунковими квитанціями) – 33237,99 грн., невідповідність сум готівковий коштів складає 3,19 грн. Окрім цього, в акті зазначено, що суб’єктом господарювання здійснено продаж 100 грм горілки "Добірна" на розлив для споживання на місці, який не є закладом громадського харчування та спеціалізованим відділом, що має статус об’єкту громадського харчування, з універсальним асортиментом товарів.
Так, перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 11, 13 ст.3 Закону України від 06.07.95р. № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", ст. 15-3 Закону України від 19.12.95р. № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", що стало підставою для прийняття відповідачем оскаржених рішень від 08.11.10р.№ 0001722330 про зобов’язання позивача сплатити штраф у розмірі 6800 грн. за продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці суб’єктом господарювання, який не є закладом громадського харчування та спеціалізованим відділом, що має статус закладу громадського харчування, з універсальним асортиментом товарів та податкове рішення від 08.11.10р. № 0001712330 за невідповідність готівкових коштів на місці розрахунку, відповідно до ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" п’ятикратний розмір суми, на яку виявлено невідповідність, –15,95 грн., та за проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування товару, відповідно до п.6 ст. 17 "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", – 85 грн., п’ять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вирішуючи позовні вимоги щодо рішення відповідача від 08.11.10р. № 0001722330 суд зауважує, що положеннями ч.6 ст. 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" визначено, що продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб’єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб’єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.
Позивач на підтримання своїх доводів зазначив, що кафетерій, в належному йому на підставі Свідоцтва про право власності від 25.06.04р. № 138 магазині "Продукти" облаштовано з дотриманням вимог чинного законодавства та можливість його використання для реалізації продуктів, у тому числі вино-горілчаних виробів та на розлив підтверджено висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 15.09.10р. № 3146, затвердженого головним державним санітарним лікарем Красноперекопського району (а.с.16).
Згідно термінів, розкритих положеннями ст. 1 Закону України від 24.02.94р. № 4004-ХІІ "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи – це, документ установленої форми, що засвідчує відповідність (невідповідність) об’єкта державної санітарно-епідеміологічної експертизи медичним вимогам безпеки для здоров’я і життя людини, затверджується відповідним головним державним санітарним лікарем і є обов’язковим для виконання власником об’єкта експертизи.
Об’єкт державної санітарно-епідеміологічної експертизи – будь-яка діяльність, технологія, продукція та сировина, проекти будівництва, проекти нормативних документів, реалізація (функціонування, використання) яких може шкідливо вплинути на здоров’я людини, а також діючі об’єкти та чинні нормативні документи у випадках, коли їх шкідливий вплив встановлено в процесі функціонування (використання), а також у разі закінчення встановленого терміну дії висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.
Державна санітарно-епідеміологічна експертиза – це вид професійної діяльності органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, що полягає у комплексному вивченні об’єктів експертизи з метою виявлення можливих небезпечних факторів у цих об’єктах, встановленні відповідності об’єктів експертизи вимогам санітарного законодавства, а у разі відсутності відповідних санітарних норм – в обґрунтуванні медичних вимог щодо безпеки об’єкта для здоров’я та життя людини.
Відповідно до п.2 Правил роздрібно торгівлі алкогольними напоями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.96р. № 854, що визначають основні вимоги до роздрібної торгівлі горілкою і лікеро-горілчаними виробами, вином виноградним та плодово-ягідним, коньяком, шампанським, вином ігристим та спрямовані на забезпечення прав споживачів щодо належної якості товару і рівня торгівельного обслуговування, роздрібна торгівля алкогольними напоями – діяльність з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування, – роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється через спеціалізовані підприємства, в тому числі фірмові, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, підприємства чи спеціалізовані відділи (секції) магазинів споживчої кооперації, а також підприємства громадського харчування. Ці правила поширюються на всіх суб’єктів господарської діяльності на території України незалежно від форм власності, які зареєстровані в установленому порядку і мають ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, отриману згідно з вимогами законодавства.
Згідно положень п. 22 Правил, продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки підприємствами громадського харчування та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус підприємств громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.
Забороняється торгівля алкогольними напоями на розлив у підприємствах громадського харчування за відсутністю належних санітарно-гігієнічних умов та обладнання (забезпеченість проточною водою, посудом, мірними місткостями, одноразовим посудом тощо, наявність умов для миття посуду) та інших вимог, передбачених законодавством.
З положень п.1.13 Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затвердженими наказом Міністерства економіки та з питань економічної інтеграції України від 11.07.03р. № 185, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.03р. за № 628/7949, якими регламентовано порядок приймання, зберігання, підготовки до продажу і продаж продовольчих товарів через роздрібну торговельну мережу, та які визначають вимоги в дотриманні прав споживачів щодо якості й безпеки товару та рівня торговельного обслуговування, дія яких поширюється на всіх суб’єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, що здійснюють на території України роздрібних продаж продовольчих товарів, – у магазинах можуть організовуватися кафетерії, що можуть додатково продавати гарячі напої (чай, каву, какао, молоко), борошняні кондитерські вироби, цукерки тощо.
Положенням п.1.5 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України 24.07.02р. № 219, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.08.02р. за № 680/6968, якими регламентуються основні вимоги щодо роботи суб’єктів господарської діяльності (закладів, підприємств) усіх форм власності, що здійснюють діяльність на території України у сфері ресторанного господарства, кафетерії, за типом, віднесено до закладів (підприємств) ресторанного господарства. Так, згідно п.1.4 цих Правил суб’єктами господарської діяльності здійснюється діяльність у сфері ресторанного господарства після їх державної реєстрації в установленому законодавством порядку. Роздрібна торгівля алкогольними напоями і тютюновими виробами в закладах (підприємствах) ресторанного господарства здійснюється суб’єктами господарської діяльності за наявності відповідної ліцензії.
Відкриття закладу (підприємства) ресторанного господарства, відповідно до п.1.6. Правил, узгоджується з органами місцевого самоврядування, установами державної санітарно-епідеміологічної служби в установленому законодавством порядку. Та його діяльність має відповідати вимогам встановленим п.1.7 названих Правил.
Висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 15.09.10р. № 3146, затвердженим головним державним санітарним лікарем Кресноперекопського району, об’єкт господарської діяльності, розташований за адресою: АДРЕСА_1, СПД ОСОБА_2, - сертифіковано як кафетерій з реалізації продуктів харчування, з переліком зазначеної продукції: вино-горілчані вироби у т.ч. на розлив; бутерброди; соки; води, з терміном дії до 15.09.11р.(а.с.16). Також судом взято до уваги, лист Департаменту економіки, бюджету та фінансів Красноперекопської міської ради від 22.12.10р. № 12.1-16/3696, адресований відповідачу, яким підтверджено надання позивачу 10.12.09р. дозволу № 472 на розміщення об’єкту торгівлі – магазину (загальною площею 218,5 кв.м. і торгівельною площею 67,6 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 зі строком його дії до 10.12.10р., який у 2010 році продовжено до 22.04.11р. (а.с.50).
З викладеного суд приходить що позивачем, суб’єктом господарювання, дотримано порядок організації роботи спеціалізованого відділу, що має статус об’єкту громадського харчування (ресторанного господарства) з універсальним асортиментом товарів, та з отриманням позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи та ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями серії НОМЕР_3, виданої Регіональним Управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України в АР Крим 19.01.10р., зі строком дії з 28.01.10р. до 28.01.11р. (а.с.14) він набув право здійснювати реалізацію вино-горілчаних виробів на розлив. Доводи відповідача про ненадання дозволу позивачу органом місцевого самоврядування дозволу на організацію закладу громадського харчування у вигляді кафетерію, як торгового відділу магазину враховуючи наведені положення Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України 24.07.02р. № 219, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.08.02р. за № 680/6968, Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань економічної інтеграції України від 11.07.03р. № 185, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.03р. за № 628/7949 та встановлених обставин справи судом оцінено критично, оскільки надання дозволу органом місцевого самоврядування на організацію у діючому, з його дозволу, магазині окремого відділу кафетерію чинним законодавством не передбачено. Такий заклад громадського харчування (ресторанного господарства) розпочинає свою діяльність після отримання позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.
Враховуючи положення ч.2 ст. 19 Конституції України та виходячи з обов’язку адміністративного суду при розгляді справ щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень визначених ч.3 ст. 2 КАС України, суд зауважує, що оскаржене рішення № 0001722330 відповідачем прийнято з перевищенням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття оскарженого рішення, непропорційно, зокрема з порушенням балансу між несприятливими насідками для прав, свобод і цілей, на досягнення яких спрямоване це рішення.
З огляду на викладене та враховуючи повноваження суду при вирішенні справ встановлених ст. 162 КАС України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо оскарженого рішення № 0001722330 та поновлення порушеного права позивача шляхом його скасування.
Розглядаючи питання щодо правомірності прийняття відповідачем рішення від 08.11.10р. № 0001712330 в частині застосування штрафу у розмірі 85 грн. суд зауважує, що положенням ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено, що розрахунковий документ – це документ установленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), який підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратор розрахункових операцій (РРО) або заповнений вручну.
Положенням про форму та зміст розрахункового документу, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.00р. № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.01р. за № 105/5296, визначено форми і зміст розрахункових документів, що повинні видаватися при здійсненні розрахунків суб’єктами господарювання для підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, крім розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, норми якого не поширюється на розрахункові проїзні та перевізні документи на залізничному (крім приміського) й авіаційному транспорті. Відповідно до п.2.1. цього Положення документ не є розрахунковим у разі відсутності хоча б одного з обов’язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення. Фіскальний касовий чек на товари (послуги), з огляду на положення п.3.1.Положення, – це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Форма N ФКЧ-1 касового чека наведена в додатку 1 до Положення.
Згідно п.3.2. Положення 3.2. касовий чек повинен містити такі обов’язкові реквізити:
назву господарської одиниці;
адресу господарської одиниці;
для суб’єкту господарювання (СГ), що зареєстровані як платники податку на додану вартість (ПДВ), – індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Законом України “Про податок на додану вартість"; перед номером друкуються великі літери “ПН";
для СГ, що не є платниками ПДВ, – ідентифікаційний код за ЄДРПОУ або ідентифікаційний номер за ДРФО, перед яким друкуються великі літери “ІД";
якщо кількість придбаного товару (отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру, – то кількість, вартість придбаного товару (отриманої послуги);
вартість одиниці виміру товару (послуги);
найменування товару (послуги);
літерне позначення ставки ПДВ праворуч від надрукованої вартості товару (послуги);
позначення форми оплати (готівкою, карткою, у кредит, чеками тощо) та суму коштів за даною формою оплати;
загальну вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово “СУМА” або “УСЬОГО";
для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, окремим рядком – літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка – великі літери “ПДВ";
порядковий номер касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції;
фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери “ФН";
напис “ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК” та логотип виробника.
Відповідно до п.1 Положення про форми та зміст розрахункових документів, у якому розкрито визначення терміну найменування товару (послуги) – у фіскальному документі це, слово, поєднання слів або слова та цифрового коду, які відображають споживчі ознаки товару (послуги) та однозначно ідентифікують товар чи послугу в документообігу суб’єкту господарювання.
З огляду на викладені положення, діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства обсяг, найменування товару визначається суб’єктом господарювання та нормативними дефініціями ідентифікуючими ознаки найменування товару визначено лише як поєднання слів або слова та цифрового коду, що відображають споживчі ознаки товару, у обсязі достатньому для його ідентифікації суб’єктом господарювання. Таким чином, кодифікацію товару для зазначення його найменування в розрахунковому документі позивач встановлює самостійно виходячи із визначеного ним обсягу розуміння достатності інформації у найменуванні для ідентифікації товару. Оскільки відсутні законодавчо вставлені вимоги до обсягу зазначення найменування товару на розрахунковому документі дії відповідача із запровадження законодавчо не закріплених вимог до такого обсягу виходять за межі його повноважень встановлених Конституцією та законами України.
Дослідивши в судовому засіданні оригінали других примірників фіскальних чеків, окремі копії яких залучено до матеріалів справи (а.с.17,34), суд враховуючи положення ч.4 ст. 70 КАС України визнає, що при зазначенні найменування товару "горілка", "стаканоднораз010", "портвбел1L", "к-кжанжак43В025" та інші позивач провів програмування РРО в обсязі достатньому для ідентифікації товару, тому доводи позивача щодо дотримання ним вимог із програмування товару в РРО є обґрунтованими та такими, що спростовують висновки перевірки, які стали підставою для застосування штрафу за ознаками порушення у порядку проведення розрахунків за товари (послуги), визначені п.6 ст. 17 Закону "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Оцінивши встановлені обставини враховуючи положення ч.2 ст. 19 Конституції України та обов’язку адміністративного суду при розгляді справ щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень визначених ч.3 ст. 2 КАС України, суд зауважує, що оскаржене рішення № 0001712330 в частині застосування п’ятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у розмірі 85 грн. за проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування товару відповідачем прийнято з перевищенням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття оскарженого рішення, непропорційно, зокрема з порушенням балансу між несприятливими насідками для прав, свобод і цілей, на досягнення яких спрямоване це рішення. Тому, враховуючи повноваження суду при вирішенні справ встановлених ст. 162 КАС України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо оскарженого рішення № 0001712330 в частині застосування штрафу в розмірі 85 грн. та поновлення порушеного права позивача шляхом його скасування.
Враховуючи не доведення відповідачем, суб’єктом владних повноважень правомірності оскаржених рішень та попередні висновки суду щодо підстав для задоволення позовних вимог позов підлягає задоволенню у повному обсязі шляхом скасування рішення відповідача від 08.11.10р. № 0001722330 та скасування рішення від 08.11.10р. № 0001712330 в частині накладення штрафу у розмірі 85 грн., що на думку суду є достатнім для поновлення прав, свобод та інтересів позивача, на захист яких він звернувся до суду.
Витрати понесені позивачем у зв’язку зі сплатою судового збору на рахунок Державного бюджету України, що підтверджено платіжним дорученням від 12.11.10р. №840 на суму 3,40 грн., відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити. Рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим від 08.11.10р. № 0001722330 скасувати. Рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим від 08.11.10р. № 0001712330 скасувати в частині стягнення штрафу у розмірі 85,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, в рахунок відшкодування витрат понесених у зв'язку зі сплатою судового збору, - 3,40 грн
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частини постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів від дня отримання постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.
Суддя О.В. Папуша