ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
ПОСТАНОВА
Іменем України
01 березня 2011 р. (15:39) Справа №2а-13560/10/17/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Папуші О.В., за участю секретаря судового засідання Суконнової Г.В., представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, довіреність від 04.12.10р.;
відповідачів - ОСОБА_2, довіреність від 14.01.11р. № 40-01 та від 14.01.11р. № 46-10, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Тінистівського комунального підприємства
до Начальника Кримського басейнового управління водних ресурсів Лісовського Андрія Анатолійовича, Головного спеціаліста відділу державного обліку використання вод Кримського басейнового управління водних ресурсів Огороднікової Наталії Юріївни
про визнання неправомірними дій,
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим 21.10.10р. надійшов названий адміністративний позов, яким позивач просить, визнати дії начальника Кримського басейнового управління водних ресурсів Лісовського А.А. про прийняття рішення щодо проведення позапланової перевірки 11.05.10р. Тінистівського комунального підприємства неправомірними, а також визнати дії головного спеціаліста відділу державного обліку використання вод Кримського басейнового управління водних ресурсів Огороднікової Н.Ю. із проведення перевірки дотримання вимог водного законодавства 07.05.10р. та 11.05.10р. та встановлення порушення вимог водного законодавства викладене в акті перевірки дотримання вимог водного законодавства від 11.05.10р. неправомірними. Позовні вимоги мотивовано тим, що дії відповідачів проведено з ігноруванням Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.09р. № 502 "Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року", Порядку організації та проведення перевірок суб’єктів господарювання, що використовують водні ресурси або здійснюють господарську діяльність у межах земель водного фонду, затвердженого наказом Державного комітету України по водному господарству від 07.12.09р. № 223.
Ухвалою суду від 11.11.10р. відкрито провадження в адміністративній справі, після усунення позивачем недоліків позовної заяви. З’ясувавши питання про склад осіб, які братимуть участь у розгляді справи, визначивши факти, які необхідно встановити для вирішення спору, вивчивши документи, надані суду позивачем, вирішено про відсутність необхідності проводити попереднє судове засідання та постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження та справу призначено до судового розгляду в судовому засіданні 07.12.10р.
Сторони явку вповноважених представників в судове засідання, призначене 07.12.10р., не забезпечили, через що розгляд справи перенесено на 18.01.11р..
В судовому засіданні 18.01.11р. представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.
Представник відповідачів позов не визнав пославшись на його необґрунтованість та правомірність дій його довірителів.
В судовому засіданні через необхідність сторонам надати додаткові докази на підтвердження своїх доводів та заперечень оголошено перерву до 01.03.11р.
Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, судом з’ясовано, що позивач звернувся до окружного адміністративного суду з підстав передбачених п.1 ч. 2 ст. 17 КАС України, оскаржуючи дії посадових осіб наділених владними управлінськими повноваженнями.
Позивач – суб’єкт господарювання, юридична особа, відомості щодо нього внесено до Єдиного державного реєстру, що підтверджено довідкою Відділу статистики Бахчисарайського району Головного управління статистики в АР Крим від 16.10.08р., та здійснює свою діяльність на підставі Статуту, затвердженого рішенням Тінистівської сільської ради від 27.10.06р. № 42, зареєстрованого державним реєстратором 01.11.06р., основним видом його діяльності є забір води, її очистка, розподіл води та інш.
Відповідачі – посадові особи Кримського басейнового управління водних ресурсів, до повноважень якого віднесено контроль за раціональним використанням, охороною і відтворення водних ресурсів та басейнове управління водними ресурсами в межах Кримського водного басейну, яке здійснює свою діяльність відповідно до Положення "Про Кримське басейнове управління водних ресурсів", затвердженого наказом Державного комітету України по водному господарству від 10.11.05р. № 305, є уповноваженою бюджетною організацією спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань водного господарства.
Судом достовірно встановлено, що 07.05.10р. головним спеціалістом відділу державного обліку використання вод Кримського басейнового управління водних ресурсів Огородніковою Н.Ю., відповідно до наказу начальника Кримського басейнового управління водних ресурсів від 06.05.10р. № 95-П щодо проведення протягом 07-11 травня 2010 року перевірки, виданого на виконання вимоги прокуратури АР Крим від 06.05.10р. № 7604-05, проведено перевірку з дотримання позивачем вимог водного законодавства Тінистівського комунального підприємства за результатами якої складено акт стану дотримання вимог водного господарства. Згідно акту в ході перевірки головним спеціалістом встановлено, що рішенням Тінистівської сільської ради позивачу передано в оперативне управління систему водопостачання. Договором від 30.12.08р. визначені умови прийняття-передачі системи водопостачання в оперативне користування. У зв’язку з аварійною ситуацією водопровідних мереж вулиці Маслова її мешканцями утворено громадську організацію "Масловка" с. Тінисте, зареєстрованої виконкомом Тінистівської сільської ради 29.08.07р. № 44. Ця громадська організація за свій власний рахунок провела реконструкцію існуючого водогону. З питань укладання договору з водопостачання ОСОБА_5, у зв’язку із розглядом звернення якої прокуратура АР Крим вимагала проведення цієї перевірки, до позивача у справі не зверталася та договір на водопостачання з нею не укладався.
За результатами акту від 07.05.10р. начальником Кримського басейнового управління водних ресурсів Лісовським А.А. видано Посвідчення (направлення) № 100 на проведення позапланової перевірки дотримання вимог водного законодавства Тінистівським комунальним підприємством, про що також повідомлено позивача.
Позаплановою перевіркою, за результатами якої головним спеціалістом по використанню водних ресурсів Огородніковою Н.Ю. складено акт 11.05.10р., виявлено, що позивач здійснює забір води на підставі дозволу на спеціальне водокористування, виданого Рескомприроди Криму 14.04.09р. зі строком дії до 01.04.12р. (скважини № 136 та № 137). Облік води ведеться за обліком затраченої електричної енергії. Данні щодо обсягу води заносяться до журналу первинного обліку ф. ПОД-12, який ведеться з 01.07.08р. З нього встановлено що обсяг забору води за період із 01.07.08р. по 31.12.08р. склав 12307 м.куб. Після встановлення водомірів їх показники заносяться в журнал ф. ПОД -11 та за його даними протягом періоду з 01.01.09р. по 13.04.09р. забір води без дозволу на спецводокористування зі скважин № 136 та № 137 склав 6214 м. куб. Забір води із колодязя в с. Красна Зоря за період з 01.01.09р., на час позапланової перевірки, здійснювався позивачем без відповідного дозволу на спецводокористування та склав 10081 м.куб. За цим фактом виявленого порушення на виконання вимог ст. 22 Водного кодексу України, ст. 48 КУпАП складено протокол про адміністративне правопорушення щодо директора підприємства.
Позивач вбачає порушення його прав у діях відповідачів, які вийшли за межі розгляду звернення ОСОБА_5, щодо якого прокуратура АР Крим вимагала провести перевірку забезпечення водопостачання до будинку заявниці. Тому, проведенні відповідачами дії щодо перевірки дотримання позивачем водного законодавства, що стосується забору води без відповідних дозволів на спецводокристування він вважає протиправними.
Заперечуючи проти позову представник відповідачів зазначив, що вимога прокуратури АР Крим в порядку ст.ст. 8, 20 Закону України "Про прокуратуру" є обов’язковою для виконання. Вимогою від 06.05.10р. № 7/1-7604-05, скерованою Голові Республіканського комітету АР Крим з водогосподарського будівництва та зрошувальному землеробству та направленою листом від 06.05.10р. № 986/31-01 за підлеглістю начальнику Кримського басейного управління водних ресурсів, прокуратура АР Крим просила у межах повноважень провести перевірку законності відключення споживачів від старого водогону по вул. Маслова, законності прокладення нової труби по цій вулиці законності підключення нової труби до наявної системи водопостачання, законності користування водою мешканцями вул. Маслова, надати оцінку діям посадових осіб КП Тінисте щодо доведення водогону по названій вулиці до непридатного стану та бездіяльності щодо його ремонту та інші питання. При наявності підстав зазначив про необхідність вжиття вичерпних заходів реагування.
Вирішуючи питання по суті спору суд виходить з того, що, відповідно до ч.2. ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Водокористування, за положення ст. 1 Водного кодексу України, – це, використання вод (водних об’єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об’єктів). Забір води – вилучення води з водного об’єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них.
Положення ст. 6 ВК України визначають, що води (водні об’єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування.
Народ України здійснює право власності на води (водні об’єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві Ради.
До відання сільських, селищних, міських та районних у містах Рад у галузі регулювання водних відносин на їх території ст. 10 ВК України віднесено:
1) здійснення заходів щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;
2) контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів;
3) встановлення правил загального користування водними об’єктами в порядку, визначеному цим Кодексом;
4) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) діяльності підприємств та інших об’єктів в разі порушення ними вимог водного законодавства в межах своєї компетенції;
5) організація роботи, пов’язаної з ліквідацією наслідків аварій та стихійного лиха, погіршенням якості вод або їх шкідливою дією, залучення у встановленому порядку до цієї роботи підприємств, установ і організацій;
6) організація інформування населення про стан водних об’єктів, а також про надзвичайні екологічні ситуації, які можуть негативно вплинути на здоров’я людей, та про заходи, що вживаються для поліпшення стану вод;
7) вирішення інших питань у галузі регулювання водних відносин у межах своєї компетенції.
Державне управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів здійснюється за басейновим принципом на основі державних, цільових, міждержавних та регіональних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.
Державне управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, відповідно до положень ст. 13 ВК України, здійснюють Кабінет Міністрів України, Уряд Автономної Республіки Крим, місцеві Ради та їх виконавчі комітети, спеціально уповноважені органи державної виконавчої влади та інші державні органи відповідно до законодавства України. Спеціально уповноваженими органами державної виконавчої влади у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань водного господарства, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань геології та використання надр, їх органи на місцях та інші державні органи відповідно до законодавства.
Контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів згідно ст. 18 ВК України полягає в забезпеченні додержання усіма юридичними та фізичними особами вимог водного законодавства.
Державний контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів здійснюється Кабінетом Міністрів України, державними органами охорони навколишнього природного середовища, іншими спеціально уповноваженими державними органами відповідно до законодавства України.
Порядок здійснення державного контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів визначається цим Кодексом та іншими актами законодавства.
До організаційно-економічних заходів щодо забезпечення раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, окрім інших, ст. 29 ВК України віднесено, видачу дозволів на спеціальне водокористування та встановлення нормативів збору і розмірів зборів за спеціальне водокористування та скидання забруднюючих речовин.
З положень ст.ст. 49, 50 ВК України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.
Дозвіл на спеціальне водокористування видається:
державними органами охорони навколишнього природного середовища – у разі використання води водних об’єктів загальнодержавного значення;
Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища – у разі використання води водних об’єктів місцевого значення.
Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, – в разі використання поверхневих вод, державними органами геології в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров’я – в разі використання водних об’єктів, віднесених до категорії лікувальних.
Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України.
У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування.
Спеціальне водокористування є платним.
Строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування.
Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п’яти років).
У разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування.
Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що користування водними ресурсами без дозволу на спеціальне водокористування є протизаконним діянням.
Порушенням водного законодавства згідно ст. 110 ВК України тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. З огляду на положення цієї статті порушенням водного законодавства є: самовільне захоплення водних об’єктів; забруднення та засміченні вод; порушення режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та на землях водного фонду; руйнування русел річок, струмків та водотоків або порушенні природних умов поверхневого стоку під час будівництва і експлуатації автошляхів, залізниць та інших інженерних комунікацій; введення в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об’єктів без очисних споруд чи пристроїв належної потужності; недотримання умов дозволу або порушення правил спеціального водокористування; самовільне проведення гідротехнічних робіт (будівництво ставків, дамб, каналів, свердловин); порушення правил ведення державного обліку вод або перекрученні чи внесенні недостовірних відомостей в документи державної статистичної звітності; пошкодження водогосподарських та гідрометричних споруд і пристроїв, порушення правил експлуатації та встановлених режимів їх роботи; незаконне створення системи скидання зворотних вод у водні об’єкти, міську каналізаційну мережу або зливну каналізацію та несанкціонованому скиданні зворотних вод; використання земель водного фонду не за призначенням; неповідомлення (приховуванні) відомостей про аварійні ситуації на водних об’єктах; відмови від надання (приховуванні) проектної документації та висновків щодо якості проектів підприємств, споруд та інших об’єктів, що можуть впливати на стан вод, а також актів і висновків комісій, які приймали об’єкт в експлуатацію; порушення правил охорони внутрішніх морських вод та територіального моря від забруднення та засмічення.
Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші правопорушення щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.
Так, самовільне захоплення водних об’єктів або самовільне водокористування, переуступка права водокористування, а також укладення інших угод, які в прямій чи прихованій формі порушують право державної власності на води, відпвоідно до ст. 48 КУпАП, є складом адміністративного правопорушення.
Окрім цього, суд зауважує, що вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, в силу дії ст. 8 Закону України "Про прокуратуру", є обов’язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки.
Невиконання без поважних причин законних вимог прокурора тягне за собою передбачену законом відповідальність.
За викладеним вимога прокуратури АР Крим від 06.05.10р. № 7604-05 підлягала обов’язковому виконанню відповідачами в межах їх повноважень та в порядку визначеному законом.
Закон України "Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері діяльність" на недотриманні якого ґрунтуються позовні вимоги, а саме ст. 2 цього Закону визначає, що дія його положень не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю, контролю за дотриманням бюджетного і податкового законодавства, контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків, за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, використанням державного та комунального майна, банківського і страхового нагляду, інших видів спеціального державного контролю за діяльністю суб’єктів господарювання на ринку фінансових послуг, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, телекомунікації, поштовий зв’язок, радіочастотний ресурс України, під час проведення процедур, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За викладеним доводи позивача про порушення відповідачами положень Закону України "Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері діяльність" судом оцінено критично. На спірні правовідносини також не поширюється дія постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.09р. № 502 "Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року", оскільки позивач має критерії суб’єкту господарювання з високим ступенем ризику встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.08р. № 1139 "Про затвердження критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і визначається періодичністю проведення", оскільки позивач проводить діяльність, пов’язану із спеціальним водокористуваням.
Проведення перевірок органами Держводгоспу України, як одна з форм контролю, встановлена Положення про здійснення органами Держводгоспу України контролю за раціональним використанням, охороною та відтворенням водних ресурсів, затвердженого наказом Державного комітету України по водному господарству від 29.01.01р. № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.02.01р. за № 124/5315.
За викладеним суд приходить до висновку, що дії відповідачів із проведення позапланової перевірки та вжиті ними заходи в ході цієї перевірки вчинені в межах їх повноважень та функцій покладених на Управління із контролю за водокористуванням та з метою, якою ці повноваження надані. Окрім цього, суд зауважує, що висновки головного спеціаліста викладені у акті не носили обов’язкового характеру для реагування щодо них начальником Управління, тому, суд не знаходить підстав для задоволення позову з мотивів визначених позивачем.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови виготовлено в межах строків встановлених ч. 3 ст. 160 КАС України.
Керуючись ст. ст. 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частини постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів від дня отримання постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.
Суддя підпис О.В. Папуша