18.01.2011                                                                                           Суддя: Румілова  Н.  М.

Справа №  2-423/11

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м   У к р а ї н и

          18 січня 2011 року Центрально-Міський районний суд міста Горлівки Донецької області у складі:

          головуючого судді –Румілової Н.М.,

          при секретарі          -  Цибуліної С.М.,

           за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Горлівці справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_3  про стягнення аліментів на утримання дитини,

                                                                  ВСТАНОВИВ:

Позивач 6 листопада 2009 року  звернулась до суду із позовом, в якому зазначила, що вона перебувала у шлюбних відносинах з відповідачем з 19 червня 1996 року по 26 травня 2009 року . Від сумісного життя мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4, який перебуває на її утриманні. Після розірвання шлюбу  відповідач припинив надавати їй матеріальну допомогу на його утримання.  Інших дітей у відповідача немає. Просить стягнути з нього аліменти на утримання сина у розміру ј частки з усіх видів його заробітку .

Позивач у судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала, у судовому засіданні  додала, що з листопада 2009 року вона стала проживати у будинку АДРЕСА_1 , будинок розташований поруч зі школою, в якій навчається син. Також поруч зі школою розташований будинок, в якому мешкає відповідач. Відповідач не надає їй матеріальної допомоги на утримання дитини, яка проживає разом з нею з дня припинення подружніх стосунків, однак вона не заперечує проти того, щоб син спілкувався з батьком. Просила задовольнити позов.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позов визнав частково, вважає, що суд не повинен,  стягувати з нього аліменти на утримання сина з часу звернення до суду, а лише з часу оголошення рішення, оскільки дитина приблизно з   серпня 2009 року постійно мешкає з ним. Він купував йому одяг, речі до школи. У жовтні 2010 року позивачка схилила сина на свій бік і тому з цього часу спілкування з сином припинилось.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила, пояснила, що син відповідача одразу після розірвання шлюбу став мешкати разом з відповідачем . Просила стягнути аліменти не з часу звернення до суду, а з 1 грудня 2010 року.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що заявлений позов слід задовольнити.

Так, в судовому засіданні встановлено, що сторони дійсно знаходились у шлюбі з з 19 червня 1996 року, від сумісного життя мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4, батьком якого відповідно до запису у свідоцтві про народження записаний відповідач.

 За рішенням Центрально-Міського районного суду м.Горлівки від 22 грудня 2008 року шлюб розірвано.  

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд вважає, що відповідач не надав доказів виконання ним своїх батьківських обов’язків щодо утримання дитини з часу звернення позивачки до суду, тобто з 6.11.2009 року. При вирішення спору суд бере до уваги, що будинок, в якому проживає відповідач розташований поруч зі школою , в якій навчається неповнолітній ОСОБА_5, та поруч з будинком, в якому мешкає позивачка.  

Посилання відповідача на те, що дитина приходить до нього після школи, обідає в нього,та  він спілкується час от часу з дитиною,    суд  не може взяти до уваги як доказ виконання батьківського обов’язку по утриманню дитини, оскільки домовленості  після розірвання шлюбу між ним та позивачкою щодо добровільної  сплати аліментів у сумі, достатньої для задоволення розумних потреб дитини, зазначеним відповідачем шляхом,  досягнуто не було. Будь яке вживання їжі дитиною під час спілкування з батьком,  чи то  обід після школи , чи то вечеря у батька,  судом не може бути розцінена як повне задоволення  потреб дитини.

Обставини , на які посилається відповідач, свідчать про його участь у вихованні дитини, а ні на участь на його утримання. Участь у вихованні дитини є обов’язком відповідача , а   розірвання шлюбу не звільняє його від виконання цього обовьязку. Витрати, які поніс відповідач  15.08.2010 року на купівлю зошитів та одягу не можуть бути прийнятими судом як доказ того, що дитина знаходиться на утриманні відповідача, оскільки зазначені речі відповідачем були придбані вже під час розгляду справи та не  можуть свідчити про те, що з серпня 2009 року відповідач утримує дитину.

Суд вважає, що відповідач в змозі надавати матеріальну допомогу своїй дитині та відповідно до ст.191 ч.1 СК України стягує аліменти на користь позивачки у розмірі ј частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно від дня звернення позивача до суду, тобто з 6 листопада 2009 року  .

Керуючись ст.ст. 10,11, 209, 212, 214, 215ЦПК України та на підставі ст.ст. 180-183 СК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3  про стягнення аліментів на утримання дитини  задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 , 1975 року народження, уроженця міста Горлівки Донецької області, аліменти на користь ОСОБА_1  на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі ј частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно,  але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з  6 листопада 2009 року  до досягнення дитиною  повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір  у розмірі 51 (п’ятдесят одна) гривні та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн..

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд м.Горлівки протягом десяти днів , з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення- протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя                                                                                                    Н.  М.  Румілова