Справа №  2-а-191/11

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

03 червня 2011 року

Свердловський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді: Бусленко В.П.,   

при секретарі: Светові В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Свердловська Луганської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області про визнання незаконними дій,

ВСТАНОВИВ

Позивач звернувся до суду з даним позовом, де в обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що він отримує пенсію за віком з 1993 року, що підтверджується пенсійним посвідченням. З 01.01.2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнооб зв'язкове державне пенсійне страхування. Цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел. Статтею 43 передбачений перерахунок пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом. При цьому, відповідно до ч. 1 зазначеної норми, перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду, а згідно ч. 2 цієї норми для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої ст. 40 Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2002 рік. Таким чином, для обчислення пенсії у Законі застосовуються поняття: «середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії» та «сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць». Порядок обчислення зазначених величин Закон не містить. Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України № 1783 від 20.11.2003 року «Про заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян», яка набула чинності з 01.01.2004 року, уряд зобов'язав Пенсійний фонд під час призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовувати для визначення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітнеї плати (доходу), визначені Державним комітетом статистики показники за період з 1958 року по 2002 рік згідно з додатками 1 і 2. У додатку 2 наведені показники середньомісячної заробітної плати працівників, зайнятих у галузях національної економіки, за 1992 - 2002 роки, що застосовуються під час призначення пенсій відповідно до ст. 40 і ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з яких вбачається, що середньоарифметичний показник заробітної плати у 2002 році становив 376,38 грн. на місяць.

   Відповідач в порушення вищезазначених норм права нарахував позивачу пенсію виходячи з показника середньої заробітної плати за 2002 рік на рівні 306,45 грн.. У відповідності до ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Починаючи з 2005 року індекси інфляції перевищували поріг індексації у січня 2005 році, березні 2005 році, листопаді 2005 року, січні 2006 року, лютому 2006 року, вересні 2006 року, жовтні 2006 року, листопаді 2006 року, червні 2007 року, липні 2007 року, вересні 2007 року, жовтні 2007 року, листопаді 2007 року, грудні 2007 року, січні 2008 року, лютому 2008 року, березні 2008 року, квітні 2008 року, травні 2008 року, жовтні 2008 року, листопаді 2008 року, грудні 2008 року, січні 2009 року, лютому 2009 року, березні 2009 року, січні 2010 року, лютому 2010 року, що підтверджується довідкою статистики. Відповідач, на думку позивача, в порушення ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не проводив індексацію його пенсії незважаючи на такий обов'язок, що підтверджується листом відповідача. Крім того, при кожному підвищенні прожиткового мінімуму у відповідності до ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідач повинен перераховувати його пенсію. Починаючи з 01.01.2007 року розмір прожиткового мінімуму змінювався у наступному порядку: з 01.01.2007р. - 380грн., 01.04.2007р. - 406грн., 01.10.2007р. - 411 грн., 01.01.2008р.- 470грн., 01.04.2008р. - 481 грн., 01.07.2008р. – 482 грн.,01.10.2008р. – 498 грн., 01.11.2009 р. – 573 грн., з 1.01.2010 р. - 695 гривень, з 1 квітня 2010 р. - 706 гривень, з 1 липня 2010 р. - 709 гривень. В порушення ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідач не перераховував пенсію позивача при кожному збільшені прожиткового мінімуму. З листа відповідача вбачається, що відповідач добровільно не бажає виконувати вимоги закону. Такі дії відповідача погіршують становище позивача порівняно до чинного законодавства України та порушують його право на отримання пенсії у розмірі встановленому чинним законодавством України. Наведені у позові обставини підтверджуються доданими до позову доказами. Відповідно до п.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до п.4 ст. 71 КАС України суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребує названі документи та матеріали. Під час звернення до відповідача за призначенням пенсії на вимогу відповідача позивач надавав усі документи які можуть підтвердити його позовні вимоги. Наведені документи знаходяться у його особовій справі, яка зберігається у відповідача та останній у відповідності до ст. 71 КАС України зобов'язаний надати ці докази суду. Відповідно до п.2 ст.106 КАС на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. Наведені у позові обставини окрім доданих до позову доказів можуть бути підтверджені матеріалами особової справи позивача, яка зберігається у відповідача.

На підставі вищенаведеного позивач просить суд визнати незаконними дії Управління пенсійного фонду України у м. Свердловськ Луганської області щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії  із застосуванням показника заробітної плати (доходу)виходячи з показника середньої заробітної плати за 2002 рік на рівні 376,38 грн. на місяць. 0Визнати незаконними дії Управління пенсійного фонду України у місті Свердловськ Луганської області щодо не проведення перерахунку пенсії у зв'язку з змінами прожиткового мінімуму 01.01.2007 р. - 380 грн., 01.04.2007 р. - 406грн., 01.10.2007 р. - 411грн., 1.01.2008 р. – 470 грн, 01.04.2008 р. -481 грн., 01.07.2008 р. – 482 грн., 01.10.2008 р. – 498 грн., 01.11.2009 р. – 573 грн., з 1.01.2010 р. - 695 гривень, з 1 квітня 2010 р. - 706 гривень, з 1 липня 2010 р. - 709 гривень. Визнати незаконними дії Управління пенсійного фонду України у м. Свердловськ Луганської області щодо не проведення індексації пенсії позивача з 1.01.2005 року по час постановлення рішення. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м Свердловськ Луганської області здійснити перерахунок пенсії позивача з 1.01.2004 року з застосуванням середньомісячної заробітної плати працівників, зайнятих у галузях національної економіки за 2002 рік, що визначено Постановою кабінету Міністрів України № 1783 від 12.11.2003 року в розмірі - 376,38 грн. та здійснити виплату виниклої заборгованості. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловськ Луганської області здійснити перерахунок пенсії позивача з урахуванням збільшення розміру прожиткового мінімуму з 01.01.2007 р. – 380 грн., 01.04.2007 р. – 406 грн., 01.10.2007 р. – 411 грн., 1.01.2008 р. – 470 грн, 01.04.2008 р. – 481 грн., 01.07.2008 р. – 482 грн., 01.10.2008 р. – 498 грн., 01.11.2009 р .- 573 грн, з 1.01.2010 р. - 695 гривень, з 1 квітня 2010 р. - 706 гривень, з 1 липня 2010 р. - 709 гривень та виплатити виниклу заборгованість. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловськ Луганської області провести індексацію його пенсії з 01.01.2005 року по день постановлення рішення та здійснити виплату виниклої заборгованості з 1 січня 2005 р. Під час попереднього судового засідання витребувати у відповідача особову справу щодо позивача. Покласти судові витрати по розгляду справи на Управління пенсійного фонду України в м. Свердловськ Луганської області .

,

          Позивач в судове засідання не з,явився, надав заяву про розгляд справи в його відсутність, в якій вказав, що позовні вимоги  підтримує у повному обсязі .

Представник відповідача Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області  у судовому засіданні позов не визнала, просить відмовити в задоволенні позовних вимог с причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Суд вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи  вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:

         Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.   

Відповідно до Преамбули Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-4, цей Закон визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, і зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.   

Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, а частиною 2 статті 5 даного Закону  передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком визнається виключно цим Законом.   

Згідно ч.1 ст.28 вказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.   

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України “Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Закон України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5 жовтня 2000 року № 2017-111, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.  

В судовому засіданні встановлено, що дата звернення позивача до суду згідно штемпелю 15.10.2011  року, тому суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду.

        Суд вважає, що  строк звернення до суду позивачем був пропущений без поважних причин, так як позивач не надав клопотання про поновлення строку для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, не навів поважних причин його пропуску. Суд, вважає, цю незнання діючого законодавства не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки позивач не надав суду доказів  відносно того, що він упродовж хворів і звертався за медичною допомогою або у нього були інші поважні причини з яких він не мав змоги звернутись до суду у строки передбачені законодавством. Тому на підставі викладеного суд вважає відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.  

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог з підстав пропуску шестимісячного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.

На підставі викладеного суд вважає відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську про визнання незаконними дій з підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду.     

Керуючись ст.ст.6-18,86,87,94,99,122,158-163, 186, 254-255 КАС України,  на підставі ст.19, 46 ,92 Конституції України,  ст.ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд, -

ПОСТАНОВИВ

У адміністративному позові ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську про визнання незаконними дій - відмовити у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.

На постанова суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня її проголошення до Донецького апеляційного адміністративного суду через Свердловський міський суд Луганської області, а в разі застосування судом  ч. 3 статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя :