Справа № 2-1800/2007 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня  2007 року                                          Рівненський міський суд

в особі головуючої судді                                  Гладюк Г.Л.

при секретарі                                                    Радюк Ю.Ю.

з участю прокурора                                          Алєшко І.В.

позивача                                                            ОСОБА_1.

третіх осіб на стороні позивача                       ОСОБА_3.,  ОСОБА_4.

представників третіх осіб                                 ОСОБА_5.,  ОСОБА_6

представника ЖКП „Центральне"                  Гуріної А.О.,

представника відповідачки ОСОБА_2.          ОСОБА_7.

представників Рівненської міської ради         Борисової І.В., Гарника О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Рівне цивільну справу за позовом заступника прокурора м.  Рівне в інтересах ОСОБА_1до ЖКП „Центральне",  ОСОБА_2про визнання права власності,  усунення перешкод в користуванні майном та визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення,

встановив:

В грудні 2006 року заступник прокурора м.  Рівне в інтересах ОСОБА_1пред'явив в суді вищезазначений позов до ЖКП „ Центральне" та ОСОБА_2,  згідно якого просив встановити право власності мешканців будинку АДРЕСА_1на напівпідвальне приміщення цього будинку,  визнати недійсним договір оренди вказаного нежитлового приміщення від 25.07.2006 року,  укладений між ЖКП „Центральне" та ОСОБА_2.  і зобов"язати відповідачів усунути перешкоди мешканцям будинку АДРЕСА_1у користуванні напівпідвальним приміщенням,  що є їх спільною власністю,  шляхом його звільнення.

Відповідачі письмових заперечень проти позову не подали.

В процесі судового розгляду в справу вступили в якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_3.,  ОСОБА_4. ,  ОСОБА_6.,  на стороні відповідача - Рівненська міська рада.

В судовому засіданні прокурор та ОСОБА_1. позовні вимоги підтримали. Пояснили,  що будинок АДРЕСА_1складається з чотирьох квартир,  в яких проживають сім"ї ОСОБА_1.,  ОСОБА_3.,  ОСОБА_4.,  ОСОБА_6Всі чотири квартири приватизовані. У вказаному будинку наявне напівпідвальне приміщення загальною площею 120, 1 кв.м,  яке як допоміжне приміщення,  призначене для забезпечення потреб мешканців цього будинку,  окремо приватизації не підлягає і відповідно до ч.2  ст.  10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" одночасно з приватизацією квартир безоплатно перейшло у спільну власність співвласників квартир,  розташованих в цьому ж будинку. Однак незважаючи на це,  адміністрація ЖКП „ Центральне" 25.07.2006 року без погодження з власниками квартир передала це нежитлове приміщення ОСОБА_2.  для здійснення підприємницької діяльності по наданню транспортних послуг,  уклавши договір оренди.

Покликаючись на те,  що спірне нежитлове приміщення є допоміжним ,  належить на праві спільної сумісної власності всім власникам квартир,  розташованих в цьому ж будинку,

призначене для забезпечення їхніх потреб,  просять визнати цей договір оренди недійсним,  як такий,  що суперечить закону,  оскільки укладений без погодження з співвласниками цього приміщення,  і порушує їх права,  позбавляє співвласників можливості користуватися цим приміщенням для забезпечення своїх потреб.

Треті особи без самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_3.,  ОСОБА_4. та представники третіх осіб - ОСОБА_4.,  ОСОБА_6.,  вважають вимоги прокурора обґрунтованими,  покликаючись на те,  що спірне приміщення належить на праві спільної сумісної власності співвласникам квартир,  які знаходяться в цьому жилому будинку,  і перебуває в їх загальному користуванні,  тому могло бути передане в оренду лише за їх згодою.

Представник ЖКП „ Центральне" Гуріна А.О. ,  представник відповідачки ОСОБА_2.  - ОСОБА_7. та представники Рівненської міської ради - третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів,  проти позову заперечують. Вказують,  що будинок АДРЕСА_1рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради № 447 від 14.12.1983 року був віднесений до числа будинків,  які належали виконкому Рівненської міської ради,  спірне приміщення знаходилось на балансі Фонду державно-комунального майна і постійно передавалось в оренду. Рішенням виконкому Рівненської міської ради № 245 від 12.12.1996 року спірне нежитлове приміщення площею 120, 1 кв.м. ,  розташоване в цьому будинку,  включено до затвердженого переліку нежитлових приміщень,  що є комунальною власністю територіальної громади м.  Рівне в особі Рівненської міської ради. Його балансоутримувачем є ЖКП „Центральне". Відповідно до Статуту ЖКП „Центральне" ,  затвердженого Рівненською міською радою,  власник майна уповноважив ЖКП передавати належне йому майно в оренду. Покликаючись на викладені обставини вважають,  що ЖКП „Центральне",  як балансоутримувач,  правомірно уклало договір оренди з підприємцем ОСОБА_2,  будь-яких порушень чинного законодавства при укладенні договору оренди не допущено,  згода власників квартир на укладення такого договору не вимагалась. З наведених підстав просять в позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін,  дослідивши матеріали справи,  суд приходить до висновку,  що позов обґрунтований і підлягає до задоволення частково.

Відповідно до  ст.  1 Закону України від 19.06.1992 року «Про приватизацію державного житлового фонду» зазначена приватизація полягає у відчуженні квартир (будинків),  кімнат у квартирах та одноквартирних будинках,  де мешкають два і більше наймачів,  та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів,  сараїв тощо) державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно ч. 2  ст.  10 Закону України від 19.06.1992 року «Про приватизацію державного житлового фонду»,  п. 41 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян,  затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992 року № 56 (із послідуючими змінами),  власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку,  технічного обладнання та елементів зовнішнього благоустрою; допоміжні приміщення жилих будинків,  які призначені для забезпечення експлуатації та обслуговування будинку (приміщення тепло пунктів,  котельних,  сміттєзбірників,  колясочних,  приміщення,  через які прокладено мережі комунікації,  а також приміщення,  які використовуються для розміщення обслуговуючого будинок персоналу,  складські приміщення,  тощо) окремо приватизації не підлягають.

Як встановлено судом,  в житловому будинку № АДРЕСА_1наявні чотири квартири,  які приватизовані та спірне напівпідвальне приміщення площею 120, 1 кв.м.

Після припинення дії договору оренди за № 98/166 ,  укладеного між Фондом державно-комунального майна м.  Рівне та ПП „Інок",  з 1995 року вказане напівпідвальне приміщення використовувалось співвласниками квартир в цьому будинку для забезпечення

власних потреб,  через це приміщення прокладені мережі комунікацій,  в ньому знаходиться інженерне обладнання необхідне для обслуговування будинку.

Таким чином,  приміщення призначене для забезпечення експлуатації та обслуговування будинку і відповідно до положень  ст. 1 Закону України „ Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку",  п. 41 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян,  затвердженого наказом Державного комітету України по житлово - комунальному господарству від 15.09.1992 року №56,  є допоміжним і належить на праві спільної сумісної власності всім співвласникам квартир,  які знаходяться в жилому будинку та перебуває в їх загальному користуванні.

Доводи відповідачів,  що спірне приміщення залишалось у комунальній власності не ґрунтується на вимогах закону,  тому є безпідставними.

Відповідно до  ст.  ст.  319,  321 ЦК України,  право власності є непорушним,  ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник володіє,  користується,  розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії,  які не суперечать закону.

Як передбачає ч.2  ст. 203 ЦК України особа,  яка вчиняє правочин,  повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Згідно положення ч.1  ст. 761 ЦК України,  право передавання майна у найм належить його власнику .

Всупереч зазначеним вимогам чинного законодавства,  без згоди співвласників,  рішенням виконкому Рівненської міської ради № 245 від 12.12.2006 року,  спірне нежитлове приміщення площею 120, 1 кв. м в житловому будинку № АДРЕСА_1безпідставно внесено до переліку об'єктів комунальної власності і в подальшому на підставі договору від 25.07.2006 року ЖКП „Центральне",  яке не є власником і не мало відповідного обсягу повноважень для розпорядження цим приміщенням,  передане в оренду ОСОБА_2.  для здійснення підприємницької діяльності по наданню транспортних послуг.

У відповідності зі  ст.  391 ЦК України,  власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користуванні та розпорядження своїм майном.

За таких обставин,  підстави для задоволення позову про визнання недійсним договору оренди від 25.07.2006 року та усунення співвласникам квартир в будинку АДРЕСА_1перешкод в користуванні напівпідвальним приміщенням в цьому будинку площею 120, 1 кв.м.  наявні. Тому позов в цій частині підлягає до задоволення.

В решті вимоги позивачів суд визнає безпідставними.

На підставі викладеного,   ст.   ст.  4,  48,  55 Закону України «Про власність»,   ст.   ст. 3,  203, 215,  319,  321,  355,  386,  387,  391,  761 ЦК України,  керуючись  ст.   ст. 10,  68,  208,  209,  212-215, 218, 223, 292, 294 ЦПК України,  суд -

вирішив:

Позов заступника прокурора м.  Рівне в інтересах ОСОБА_1до ЖКП „ Центральне",  ОСОБА_2про визнання права власності,  усунення перешкод в користуванні майном та визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 120, 1кв.м,  розташованого в житловому будинку АДРЕСА_1укладений 25.07.2006 року між ЖКП „Центральне" і ОСОБА_2.

Зобов'язати ЖКП „Центральне" і ОСОБА_2звільнити нежитлове напівпідвальне приміщення загальною площею 120, 1 кв. м,  розташоване в будинку АДРЕСА_1і не чинити ОСОБА_1та іншим співвласникам перешкод у користуванні цим приміщенням.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд поданням в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням в двадцятиденний після подачі заяви строк апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана і без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк встановлений для подання цієї заяви.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження,  але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк,  рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.