Справа № 2-3/2007 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня   2007 року                                                 Рівненський міський суд

в особі судді                               Гладюк Г.Л.

при секретарі                             Радюк Ю.Ю.,

з участю позивачів                    ОСОБА_1.,  ОСОБА_3.,  ОСОБА_4.,

представника позивачів           ОСОБА_7. ,

представника відповідача        Буднього М. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1,  ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5до закритого акціонерного товариства „СП РЗВА" про захист прав власників патенту на корисну модель,

ВСТАНОВИВ:

В березні 1999 року ОСОБА_2.,  ОСОБА_1.,  ОСОБА_6. і ОСОБА_5.  звернулись в суд з позовом до АББ РЗВА - СП у формі ЗАТ про захист прав власників патенту України № 131 на корисну модель „Загальнопідстанційний пункт управління"( далі ЗПУ). Згідно позовної заяви просили зобов'язати відповідача укласти з ними як власниками патенту ліцензійний договір.

В подальшому,  у зв'язку з відмовою відповідача від укладення ліцензійного договору,  позивачі свої позовні вимоги змінили,  пред'явили позов про припинення використання відповідачем патенту України № 131 на корисну модель „Загальнопідстанційний пункт управління" та про стягнення на користь власників патенту компенсації за порушення патентних прав і відшкодування моральної шкоди.

Належним відповідачем за вимогами ОСОБА_2.,  ОСОБА_1.,  ОСОБА_6. і ОСОБА_5.  судом визнано ЗАТ „СП РЗВА" як правонаступника АББ РЗВА - СП у формі ЗАТ.

У зв'язку зі смертю ОСОБА_2. та ОСОБА_6 їх правонаступниками до участі у справі допущено ОСОБА_3 і ОСОБА_4.

В процесі судового розгляду спору позивачі ОСОБА_1.,  ОСОБА_3.,  ОСОБА_4. і ОСОБА_5.  подали заяву про уточнення позовних вимог,  згідно якої просять стягнути з ЗАТ „СП РЗВА" збитки,  заподіяні порушенням прав власників патенту України № 131 на корисну модель „Загальнопідстанційний пункт управління" у виді неотриманого ліцензійного платежу в розмірі 29 119 грн. 61 коп.,  3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 7 279 грн. 90 коп.,  збитки заподіяні внаслідок інфляції у розмірі 39 777 грн. 38 коп. та відшкодувати моральну шкоду,  стягнувши на користь кожного з них по 25 000 грн.00 коп.

Відповідач подав письмове заперечення проти позову,  покликаючись на його безпідставність. Вказує,  що винахідники не мали права вимагати укладення ліцензійного договору на використання корисної моделі по патенту №131,  оскільки AT РЗВА здійснило значну і серйозну підготовку до використання корисної моделі і відповідно набуло статусу суб'єкта права попереднього користування,  передбаченого  ст.  25 Закону України „Про охорону прав на винаходи та корисні моделі" ( в редакції 1993 року ),  яке перейшло до ЗАТ „СП  РЗВА"  як  правонаступника  AT  РЗВА  щодо  ділової  практики  по  виробництву

високовольтної апаратури. Значна та серйозна підготовка до використання корисної моделі полягала в тому,  що AT P3BA було ініційовано та профінансовано розробку даної корисної моделі на суму 860 000 000 млн. крб.,  що підтверджено договором № 7-94 на створення (передавання) науково-технічної продукції від 14.11.1994 року. Суб'єкт права попереднього користування не зобов'язаний укладати з власником патенту ліцензійний договір ,  а відповідно й відшкодовувати збитки завдані його неукладенням та всі інші платежі,  що випливають з цього. На думку відповідача,  позивачі в порушення вимог  ст.  623 ЦК України не довели розмір завданих їм збитків. Правильність визначення розміру роялті по їх винаходу 7% викликає сумнів. При розрахунку роялті по договорах №613-8-97 від 14.10.1997 року та № 613/2 -140-99 від 21.08.1999 року,  позивачі необгрунтовано включили до вартості ЗПУ вартість іншого обладнання,  а саме : ОРШ (окрема релейна шафа) та ШНВА ( шафа з низьковольтною апаратурою),  яке не є невід'ємною частиною ЗПУ,  є обладнанням,  що має самостійне призначення,  може встановлюватись в багатьох пристроях і не являється результатом інтелектуальної праці позивачів,  тому не повинно включатись до формули цієї корисної моделі. Окрім того вказує,  що між сторонами відсутні грошові зобов'язання,  тому позивачі не вправі вимагати й стягнення 3 % річних та втрат від інфляції. Свої вимоги в конкретному розмірі позивачі сформулювали лише в уточненій позовній заяві від 23.05.2007 року,  отже вимога про компенсування втрат від інфляції та 3 % річних внаслідок прострочення за період з 1998 по 2007 роки є безпідставною і не відповідає змісту  ст.  214 ЦК України (1963 року). Необгрунтованими і такими,  що не підлягають до задоволення відповідач вважає й вимогу позивачів в частині відшкодування моральної шкоди,  покликаючись на те,  що реалізовуючи передбачене законом право попереднього користування,  ним не здійснено жодних неправомірних дій,  які б призвели до порушення прав позивачів та заподіяння їм моральної шкоди.

В судовому засіданні ОСОБА_1.,  ОСОБА_3.,  ОСОБА_4. та представник позивачів ОСОБА_7 позовні вимоги підтримали. Просять стягнути з відповідача на їх користь збитки у виді неотриманого ліцензійного платежу в розмірі 29 119 грн. 61 коп.,  3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 7 279 грн. 90 коп.,  збитки заподіяні внаслідок інфляції у розмірі 39 777 грн. 38 коп. та на відшкодування моральної шкоди кожному із них по 25 000 грн.00 коп. Пояснили,  що ОСОБА_2.,  ОСОБА_1.,  ОСОБА_6. і ОСОБА_5.  є власниками патенту України № 131 на корисну модель „ Загальнопідстанційний пункт управління". Згідно чинного законодавства патент - це охоронний документ,  що засвідчує пріоритет,  авторство і право власності. Однак,  АББ РЗВА - СП у формі ЗАТ,  правонаступником якого є ЗАТ „СП РЗВА",  в порушення чинного законодавства,  без укладення ліцензійного договору та договору переуступки права на патент,  почало використовувати у виробництві вказану корисну модель.

Будучи завчасно повідомленим листом від 23.07.1996 року за вхідним № 12-3571 про наявність в конструкції комплектних трансформаторних підстанцій КТПБР-110 вказаної корисної моделі,  АББ РЗВА цю обставину проігнорувало. На підставі матеріалів,  наданих відповідачем суду,  протягом 1998 - 1999 років було виготовлено і реалізовано два ЗПУ на загальну суму 415 994 грн. 45 коп. . Згідно з договором № 613-8-97 від 14.10.1997 року АББ РЗВА виготовило один ЗПУ для ТОВ НВП „Променергомаш" м.  Харків за ціною 195 668 грн. Другий ЗПУ відповідач виготовив відповідно до договору № 63/2 -140-99 від 21.08.1999 року,  укладеного між АББ РЗВА та СП „Тенгізшевройл" (Республіка Казахстан),  за ціною 43 239,  00 доларів США,  що в гривневому еквіваленті становить 220 326 грн. 45 коп.3гідно з оцінкою інтелектуальної власності по рекомендації Академії правових наук України,  Державного патентного відомства України та Державного агентства України по авторських і суміжних правах,  ліцензійний платіж (роялті) для одиничного виробництва електротехнічного обладнання становить 7 % від ціни виготовленої продукції. Отже,  доходи у вигляді неотриманого ліцензійного платежу складають 29 119 грн. 61 коп. Крім того,  порушивши зобов'язання щодо укладення ліцензійного договору,  відповідач згідно  ст.  214

ЦК УРСР (1963 року) повинен сплатити матеріальні збитки як борг з урахуванням інфляції та 3 % річних за весь час прострочення грошового зобов'язання. Загалом збитки,  заподіяні внаслідок інфляції,  з урахуванням офіційно встановлених Державним комітетом статистики індексів,  станом на травень 2007 року складають 39 777 грн. 38 коп.,  З % річних - 7 279 грн. 90 коп. Таким чином,  з відповідача на користь кожного із власників патенту належить стягнути % частку від цих сум.

Крім того,  своїми протиправними діями,  які виразились у незаконному,  всупереч волі власників використанні патенту № 131,  а також у безпідставних звинуваченнях перед правоохоронними органами,  в затягуванні судового розгляду спору,  відповідач завдав їм значної моральної шкоди,  що виразилось в заподіянні їм тяжких душевних страждань. В результаті їх життя кардинально змінилось,  порушився нормальний життєвий ритм,  виникли проблеми у спілкуванні з родичами і друзями,  було боляче усвідомлювати,  що належні їм на праві власності патенти використовують без їх згоди. Усі сили були спрямовані на те,  щоб довести ,  що кожен має право володіти,  користуватися,  розпоряджати своєю власністю,  результатами своєї інтелектуальної діяльності. Така поведінка відповідача потребувала додаткового психічного навантаження,  виникла нервозність,  неспокій,  що негативно відобразилось на їх здоров'ї. Це позбавило власників патенту можливості реалізувати цілий ряд власних технічних ідей. Покликаючись на викладені обставини,  крім збитків,  просять відшкодувати завдану їм моральну шкоду,  стягнувши на користь кожного з них по 25 000 грн. 00 коп.

Доводи відповідача про наявність у нього права попереднього користування,  вважають безпідставними,  оскільки відповідач не надав доказів,  що на дату подання заявки він здійснив значну й серйозну підготовку для використання заявленого винаходу. Крім того вважають,  що в діях відповідача відсутній факт добросовісності. Ні AT РЗВА,  ні АББ РЗВА -СП у формі ЗАТ,  самостійну паралельну творчу роботу по створенню рішення тотожного заявленому винаходу не проводило,  патент на винахід використало без дозволу власників. Фактичного використання винаходу на дату подання заявки у відповідача не було. За таких обставин,  відповідач не може претендувати на право попереднього користування. Вважають,  що в даному конкретному випадку норма про право попереднього користування не може бути застосована в принципі,  оскільки таке право виникає у випадках паралельного створення різними особами незалежно одна від одної внаслідок власної добросовісної творчої праці два тотожних рішення.

Представник відповідача позов не визнав,  покликаючись на його безпідставність. Пояснив,  що до публікації відомостей про видачу патенту №131,  його власники не вправі були вимагати укладення ліцензійного договору,  а відповідно й не вправі вимагати стягнення завданих цим збитків. Саме експертиза по суті заявки на винахід визначає патентоспроможність заявленого технічного рішення і є підставою для визнання технічного рішення винаходом.  Майнові права у власників патенту №131 на корисну модель „ Загальнопідстанційний пункт управління" виникли лише з моменту публікації відомостей про його видачу - 27.02.1998 року. Однак і після цього власники патенту не мали права вимагати укладення ліцензійного договору,  оскільки AT РЗВА,  правонаступником якого щодо ділової практики по виробництву високовольтної апаратури є ЗАТ СП „РЗВА",  на той час був суб'єктом права попереднього користування,  яке перейшло до ЗАТ СП „РЗВА". Відповідач реалізував передбачене законом право попереднього користування,  тому не здійснив жодних неправомірних дій і права позивачів не порушив. Суб'єкт права попереднього користування не зобов'язаний укладати з власником патенту ліцензійний договір,  як і відшкодовувати збитки,  завдані його неукладенням.  В порушення вимог  ст. 623 ЦК України,  позивачі не довели розмір заподіяних їм збитків. Зокрема,  розмір неотриманих доходів ними визначений на підставі приблизної ставки роялті по їх винаходу. При розрахунку роялті по договорах №613-8-97 від 14.10.1997 року та № 613/2 -140-99 від 21.08.1999 року,  вони необгрунтовано включили до вартості ЗПУ вартість іншого обладнання,  а саме : ОРШ (окрема релейна шафа) та ШНВА ( шафа з низьковольтною

апаратурою),  яке не є невід'ємною частиною ЗПУ і відповідно не є результатом інтелектуальної праці позивачів Окрім того зазначає,  що між сторонами відсутні грошові зобов'язання,  тому позивачі не вправі вимагати й стягнення 3 % річних та втрат від інфляції. Вимога про компенсування втрат від інфляції та 3 % річних внаслідок прострочення за період з 1998 по 2007 роки не підлягає до задоволення й з тих підстав,  що фактично свої вимоги в конкретному розмірі позивачі сформулювали лише в уточненій позовній заяві від 23.05.2007 року,  тобто після спливу строку позовної давності. Необгрунтованими і такими,  що не підлягають до задоволення представник відповідача визнає й вимогу позивачів в частині стягнення моральної шкоди,  покликаючись на те,  що відповідач не здійснив жодних неправомірних дій,  які б призвели до порушення їх прав. З наведених мотивів,  просить в позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін,  дослідивши докази у справі,  суд приходить до висновку,  що позов підлягає до задоволення частково.

Як встановлено судом,  що підтверджено матеріалами справи,  ОСОБА_2.,  ОСОБА_1.,  ОСОБА_6. і ОСОБА_5.  17.03.1995 року направили до Державного патентного відомства України заяву на видачу патенту на корисну модель „Загальнопідстанційний пункт управління". Заява отримана патентним відомством 21.03.1995 року і з цієї дати встановлено право пріоритету. Відомості про видачу ОСОБА_2.,  ОСОБА_1.,  ОСОБА_6. і ОСОБА_5 патенту № 131 на корисну модель „Загальнопідстанційний пункт управління" опубліковано 27.02.1998 року в офіційному бюлетені „Промислова власність" № 1. Дія патенту була встановлена до 21.03.1999 року. За клопотанням авторів патенту Держпатент України своїм рішенням від 14.04.2000 року продовжив строк дії патенту до 21.03.2003 року,  що було опубліковано в бюлетені № 2 від 29.03.2000 року.

Згідно чинного законодавства патент - це охоронний документ,  що засвідчує пріоритет,  авторство і право власності.

Відповідно до  ст.  29 Закону України „ Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (в редакції 1993 року) встановлено ,  що „будь-яке посягання на права власника патенту,  передбачене  ст.  23 цього Закону вважається порушенням прав власників патенту,  що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України".

У відповідності до  ст.  23 вказаного Закону,  посяганням на права власника патенту є використання винаходу без дозволу власника патенту,  тобто без укладення з ним ліцензійного договору,  який підлягає реєстрації в Держпатенті України.

Таким чином,  підприємство,  яке бажає використати у своєму виробництві чужий винахід,  що захищений патентом України,  чи заявлений в Держпатенті України,  зобов'язаний до початку використання укласти з власником патенту ліцензійний договір на право використання винаходу,  або ж укласти договір про переуступку права на патент.

Однак,  як встановлено судом,  що підтверджено матеріалами справи,  АББ РЗВА - СП у формі ЗАТ,  правонаступником якого є ЗАТ „СП РЗВА",  в порушення норм чинного законодавства,  без укладення ліцензійного договору та договору переуступки права власності на патент використало корисну модель ЗПУ,  захищену патентом України № 131.

В судовому засіданні доведено ,  що листом від 23.07.1996 року за вхідним № 12-3571,  АББ РЗВА - СП у формі ЗАТ було завчасно повідомлене про наявність даної корисної моделі в конструкції ЗПУ,  що виготовлялось підприємством для КТПБР-110,  проте цю обставину проігнорувало.

Як видно із матеріалів справи,  протягом 1996-1999 років керівництву АББ РЗВА - СП у формі ЗАТ,  власниками патенту було направлено ряд листів з пропозиціями щодо узаконення використання винаходу. Однак пропозиція винахідників прийнята не була,  ні ліцензійного договору,  ні договору переуступки патенту не було укладено.

Відповідно до  ст.  203 ЦК України (1963 року),  чинного на час виникнення спірних правовідносин,  у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником він

зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки,  в тому числі не одержані кредитором доходи,  які він одержав би,  якби зобов'язання було виконано боржником.

На підставі матеріалів,  наданих суду відповідачем ,  в 1998 році АББ РЗВА - СП у формі ЗAT згідно з договором № 613-8-97 від 14.10.1997 року було виготовлено один ЗПУ для ТОВ НВП „Променергомаш" м.  Харків за ціною 195 668 грн. Дата здачі ЗПУ на відповідальне збереження - 11.12.1998 року. Відповідно до договору № 63/2 -140-99 від 21.08.1999 року,  укладеного між АББ РЗВА та СП „Тенгізшевройл" (Республіка Казахстан),  в 1999 році виготовлено другий ЗПУ за ціною 43 239,  00 доларів США,  що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом,  встановленим Національним банком України,  становить 220 326 грн. 45 коп. (43 239, 00 доларів США * 5, 05 грн.). Всього виготовлено два ЗПУ на загальну суму 415 994 грн. 45 коп. .

Наведених обставин представник відповідача не заперечує.

Згідно з „Оцінкою інтелектуальної власності" виданою Академією правових наук України,  Державним патентним відомством України і Державним агентством України по авторських і суміжних правах(т.4  ст.  238),  на продукцію електротехнічного обладнання одиничного виробництва,  до якої відноситься ЗПУ,  ліцензійний платіж (роялті) становить 7 % від ціни виготовленої продукції. Використання ставки роялті 7% суд визнає обґрунтованим,  отже доходи у виді неотриманого ліцензійного платежу складають 29 119 грн. 61 коп.( 7% від 415 994, 45 грн.). Частка кожного з власників патенту складає 1/4 ,  а в грошовому виразі - 7 279 грн. 90 коп.

Доводи відповідача ,  що при визначенні заподіяних позивачам збитків до вартості ЗПУ не повинна зараховуватись вартість іншого обладнання,  а саме : ОРШ (окрема релейна шафа) та ШНВА ( шафа з низьковольтною апаратурою),  суд відхиляє,  як безпідставні,  оскільки вони спростовані матеріалами справи. Відповідно до п. 1.2 технічних умов ТТУ 05391028.007-95,  ЗПУ являє собою металеве приміщення з набором електротехнічного обладнання,  яке визначається його функціональним призначенням.  Згідно з формулою корисної моделі по патенту України №131 об'єктом правового захисту є ЗПУ в цілому,  тобто з набором передбаченого для нього устаткування. Таке ЗПУ відповідає й кресленню №ИВКА.657.422.001 СБ. Із опитувальних листів до договорів № 613-8-97 від 14.10.1997 року та № 613/2 -140-99 від 21.08.1999 року вбачається,  що замовлялись ЗПУ також з набором електротехнічного обладнання.

Не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні й доводи відповідача,  що AT РЗВА було суб'єктом права попереднього користування.

Виходячи із змісту п. 2  ст.  23 Закону України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (в редакції 1993 року),  використанням винаходу визнається виготовлення продукту,  що охороняється патентом.  Підготовка для виготовлення починається з моменту передачі замовнику технічної документації та відповідного наказу про підготовку виробництва і закінчується актом приймання установчої партії.

Із матеріалів справи вбачається,  що між AT РЗВА та СКБ ВА був укладений договір № 7-94 від 14.11.1994 року на створення (передавання) науково-технічної продукції,  по якому СКБ ВА взяло на себе зобов'язання розробки конструкторської документації на ЗПУ,  a AT РЗВА зобов'язалось здійснити оплату виконаної науково-технічної продукції . Проте підготовку до виготовлення першого зразка ЗПУ для першого замовника - підстанції „Вишневець" було припинено в грудні 1995 року у зв'язку з відсутністю в AT РЗВА матеріалів на виготовлення металоконструкції для ЗПУ,  що підтверджено додатковою угодою № 1 від 14.11.1995 року. Таким чином до дати подання заявки - 21.03.1995 року AT РЗВА корисну модель не використало і не здійснило значної і серйозної підготовки для її використання.

Згідно наданої суду AT РЗВА довідки від 17.08.1999 року за №47-юр/20 виготовлення ЗПУ до 21.03.1995 року на AT РЗВА не проводилось.

Як встановлено судом,  розробником документації та її власником на ЗПУ ,  в яких використано патент,  є спеціальне конструкторське бюро високовольтної апаратури (СКБ

ВА),  власниками патенту - їх автори ОСОБА_2.,  ОСОБА_1.,  ОСОБА_6. та ОСОБА_5.  AT P3BA власної розробки не мало і передало технічну документацію АББ РЗВА - СП у формі ЗАТ без погодження і дозволу власників патенту,  що є порушенням їх прав.

Готовність підприємства до виробництва нової продукції визначається спеціальною міжвідомчою комісією( МВК),  яка призначається в обов'язковому порядку згідно з ГОСТ 15.001-88 та РД 1615.301-87.

Як вбачається із матеріалів справи,  перша установча партія ЗПУ була виготовлена на АББ РЗВА - СП у формі ЗАТ ( яке створене 21.04.1996 року) після подачі авторами винаходу заявки до Державного патентного відомства України ( 21.03.1995 року). Наказом по АББ РЗВА від 18.12.1997 року № 762 була призначена спеціальна міжвідомча комісія (МВК) по прийманню установчої партії,  яка працювала з 24 по 26 грудня 1997 року і рекомендувала ЗПУ для промислового виробництва.

Згідно роз'яснення Рівненської обласної організації винахідників і раціоналізаторів України за №19 від 25.05.1999 року та роз'яснення галузевого комітету Верховної Ради України за № 05-5/ 15-360 від 21.10.1999 року право попереднього користування виникає при одночасній наявності таких умов : незалежно від автора розробки повинно бути створене тотожне рішення як наслідок самостійної паралельної роботи; вказана розробка повинна бути реально застосована особою,  що претендує на це право,  або особа повинна здійснити необхідні приготування до застосування розробки; використання повинно бути добросовісним .

Враховуючи вищевикладене,  керуючись ч. 1  ст.  25 Закону України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" ( в редакції 1993 року),  суд приходить до висновку , що підприємство AT РЗВА ,  а відповідно і його правонаступники,  права попереднього користування не мали.

Отже,  АББ РЗВА - СП у формі ЗАТ,  розпочавши виробництво ЗПУ,  використало чужу власність,  чим порушило положення  ст.  29 Закону „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" та  ст.  ст. 41, 54 Конституції України. Такі дії не можуть бути визнані добросовісним використанням винаходу,  що є однією із умов визнання права попереднього використання.

Оцінивши викладені обставини в сукупності,  суд визнає позов ОСОБА_1.,  ОСОБА_3.,  ОСОБА_4. і ОСОБА_5.  в частині стягнення з відповідача збитків у виді неотриманого ліцензійного платежу таким,  що підлягає до задоволення частково на суму 29 119 грн. 61 коп.,  відповідно на користь кожного з них підлягає до стягнення по 7 279 грн. 90 коп.

В решті позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити з наступних підстав.

 Ст.  214 ЦК України (1963 року),  за якою у разі прострочення виконання грошового зобов'язання боржник повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а також 3% річних з простроченої суми,  якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів,  діє з 03.11.1999 року і не має зворотної сили. Оскільки спірні правовідносини між сторонами виникли до введення в дію зазначеної норми права,  вона не підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Крім   того   згідно   цієї   норми   під   грошовими   зобов'язаннями   розуміються зобов'язання,  за якими боржник повинен сплатити кредитору гроші.

В даному ж випадку мало місце зобов'язання укласти ліцензійний договір або договір переуступки права власності на патент.

Таким чином,  підстав для стягнення суми збитків з врахуванням індексу інфляції та 3 % річних немає.

Не підлягає до задоволення й вимога позивачів про відшкодування моральної шкоди.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови від 31.03.1995 року №4 „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди"( з послідуючими змінами),  спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі

моральної ( немайнової) шкоди розглядаються судами,  зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках,  передбачених статтями 7, 440-1 ЦК Української РСР та іншим законодавством,  яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань,  що підпадають під дію Закону „ Про захист прав споживачів" чи інших законів,  що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди.

Правовідносини,  що виникли між сторонами регулюються Законом України „ Про охорону прав на винаходи та корисні моделі",  яким відшкодування моральної шкоди у випадку порушення прав на винахід чи корисну модель не передбачено.

Крім того,  суд вважає ,  що позивачі належними доказами не довели й сам факт заподіяння їм діями відповідача моральних чи фізичних страждань,  втрат немайнового характеру і не обґрунтували розмір моральної шкоди,  яку просять стягнути.

На підставі викладеного,   ст.  48 Закону України „Про власність",   ст.  ст.  23, 25, 29, 30 Закону України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (в редакції від 23.12.1993 року),   ст.   ст.  4,  151,  151, 203, 208 ЦК України ( 1963 року),  керуючись  ст.  ст.  10,  60,  208,  209,  212-215,  218,  223,  292,  294 ЦПК України,  суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1,  ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5до закритого акціонерного товариства СП „РЗВА" про захист прав власників патенту на корисну модель задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства „СП РЗВА" на користь ОСОБА_1,  ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5 збитки у виді неотриманого ліцензійного платежу в сумі по 7 279 грн. 90 коп. ( сім тисяч двісті сімдесят дев'ять грн. 00 коп.) кожному.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з закритого акціонерного товариства „СП РЗВА" в дохід державного бюджету витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. 00 коп. ( тридцять грн.. 00 коп.) та в прибуток місцевого бюджету судовий збір в сумі 291 грн. 20 коп. ( двісті дев'яносто одна грн. 20 коп.).

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд поданням в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням в двадцятиденний після подачі заяви строк апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана і без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк встановлений для подання цієї заяви.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження,  але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк,  рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.