Справа №  2-538/11  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

31 травня 2011 року                                                                               м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі :

Головуючого –судді: Цалин Б.М.

          Секретаря : Губчук Д.Ю.

          З участю адвокатів: ОСОБА_1, ОСОБА_2

          позивачки:  ОСОБА_3

          відповідача: ОСОБА_4

          Представника третьої особи - Косівської м-ради: Волощук Л.П..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третьої особи на стороні відповідача без самостійних позовних вимог - Косівської міської ради про усунення перешкод в користуванні пішохідною стежкою, -

                                                            В С Т А Н О В И В  :

Позивачка, звернулася в суд із вказаними позовними вимогами .

Позивачка,ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримала суду пояснила, що їй на праві власності належить земельна ділянка 0,0439 га , яка розташована в АДРЕСА_1. Відповідачу в справі ОСОБА_4 на праві приватної власності належить земельна ділянка 0,0653 га , яка розташована в АДРЕСА_1. Поряд із цією земельною ділянкою розташовані ще дві земельні ділянки  площею 0,0406 га та 0,0457 га , які також належать відповідачу. Її земельна ділянка, 0,0439 га розташована між між земельними ділянками відповідача. Саме через земельну ділянку, що належить ОСОБА_4 площею 0,0653 га. проходить пішохідна стежка до належної їй на праві власності земельної ділянки. Вказана пішохідна стежка вказана в Державному акті на право власності на земельну ділянку, що виданий на ім"я відповідача 17.10.2003 року і є загального користування. Окрім неї вказаною стежкою також користувалась і її мати ОСОБА_5. При чому за позовом останньої рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 06.07.2010 року вирішено зобов"язати ОСОБА_4 не чинити перешкод в користуванні громадською стежкою по АДРЕСА_1 і демонтувати встановлену на цій стежці хвіртку. Так як іншої стежки до належної їй земельної ділянки немає, просить позов задоволити в повному обсязі також і в частині стягнення із відповідача моральної шкоди в сумі 3000 грн , що виражається в тривалих моральних стражданнях.

Відповідач, ОСОБА_4 позовні вимоги заперечив , суду пояснив , що на даний час Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, що був виданий на ім"я позивачки скасований рішенням Косівського районного суду від 15.09.2010 року. Позовні вимоги щодо усунення першкод в користуванні стежкою являються безпідставними, оскільки вона не являється власником земельної ділянки, а тому і не має права вимагати усунення будь-яких перешкод у її користуванні.   

          Представник третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог - Косівської міської ради, ОСОБА_6 позовні вимоги ОСОБА_3 заперечила, суду пояснила, що Косівською міською радою на ім»я позивачки видано Державний акт на право приватної власності на землю серії ІФ № 034717 від 19 грудня 2005 року, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на землю за № 010530601914 про передачу ОСОБА_3 у власність земельної ділянки розміром 0,0439 га цільовим призначенням –для ведення особистого селянського господарства в м. Косів Івано-Франківської області. В наслідок допущених неточностей при проведенні відповідними спеціалістами кадастрової зйомки земельної ділянки у вказаний Державний акт було внесено дані про конфігурацію земельної ділянки, які не відповідають фактичним її промірам, та без врахування Державних актів відповідача ОСОБА_4. За позвом відповідача в даний справі було судом прийнято рішення про скасування Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, що виданий ОСОБА_3  На даний час Державний акт знаходиться в стадії оформлення. Позивачка в справі має можливість користуватись проходом до своєї земельної ділянки з іншої сторони . Вказана стежка. на прохід по якій претендує позивачка не є загального користування та не зазначена в викопіровці із генерального плану м. Косів.  Раніше при оформленні відповідачем Державного акту було добровільно вирішено виділити стежку для проходу виключно для ОСОБА_7 а не загального користування. Позовні вимоги вважає безпідставними .

         Суд, вислухавши сторони та вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають до задоволення за наступних підстав:

           Як встановлено в судовому засіданні Державний акт про право  приватної власності на землю серії ІФ № 034717, що виданий 19 грудня 2005 року Косівською міською радою та зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на землю за № 010530601914 на ім”я ОСОБА_3 в частині передачі у власність земельної ділянки розміром 0,0439 га цільовим призначенням –для ведення особистого селянського господарства в м. Косів Івано-Франківської області скасований рішенням Косівського районного суду від 15.09.2010 року. Вказаний факт не заперечується і самою позивачкою. На даний час остання не пред"явила суду документу, що посвідчував би її право власності на вказану земельну ділянку - а саме Державного акту, який знаходиться в стадії оформлення . А тому, відповідно до вимог чинного законодавства вона не має права вимагати усення перешкод в користуванні землею. Оскільки, згідно ст.152 ЗК України тільки власник або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.   

          Позивачкою в підтвердження своїх позовних вимог надано суду копію рішення Апеляційного суду від 06.07.2010 року , яким зобов"язано ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_5 в користуванні громадською стежкою по АДРЕСА_1 і демонтувати встановлену на цій стежці хвіртку. Обставини , що встановлені вказаним рішенням суду стосуються правовідносин, що виникли між ОСОБА_5(матір"ю позивачки в даній справі) та відповідача ОСОБА_4 і не можуть бути доказом в даному спорі.

           Відповідно до ст.152 3К України  власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов»язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Ст. ст. 125, 126 цього ж Закону передбачають, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.   

          Позивачкою не надано суду доказів, що посвідчували б її право власності на належну їй земельну ділянку.  

               Окрім того як вбачається із долучених до матеріалів справи плану-схеми земельної ділянки ОСОБА_4 , Довідки районного архітектора № 26 від 26.08.2010 року та викопіровки із генерального плану м.Косів стежки загального користування на яку претендує позивачка не передбачено.

          За вищенаведених підстав суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_5 в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження а тому в позові слід відмовити.

          На підставі наведеного,  ст. ст. 125, 126, 152, 155 ЗК України, керуючись ст. ст. 213-215, 218  ЦПК України , суд , -

                                                                В И Р І Ш И В :

          В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третьої особи на стороні відповідача без самостійних позовних вимог - Косівської міської ради про усунення перешкод в користуванні пішохідною стежкою відмовити .

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

      Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського Апеляційного суду через Косівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

 СУДДЯ:                                                                                                      Цалин Б.М.