Справа № 2-а-956/11

ПОСТАНОВА

іменем України

27 травня 2011 року                                                                                                                  

                                                                                                Верхньодніпровський районний суд

                                                                                               Дніпропетровської області

Суддя Верхньодніпровського районного суду  Дніпропетровської області Дігтярь Н.В., розглянувши в м.Верхньодніпровськ в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації визнання бездіяльності відповідача протиправною та стягнення заборгованості по щорічній разовій допомозі до 5 травня як учаснику бойових дій,

                                                                                  ВСТАНОВИВ :

         До суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності відповідача протиправною та стягнення заборгованості по щорічній разовій допомозі до 5 травня як учаснику бойових дій за 2011р в розмірі 3360грн. на підставі ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22.10.1993р, посилаючись на те, що він має право на щорічну разову грошову допомогу в розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком як учасник бойових дій за 2011р, тоді як йому було виплачено вказану допомогу за 2011рік в розмірі 460грн. Суму заборгованості виплатити відповідач на його звернення відмовляється, тому прохає визнати протиправною бездіяльність відповідача у вигляді невиплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»за 2011рік.

                   Відповідач надав заперечення, в яких посилається на правомірність своїх дій відповідно до постанови кабінету Міністрів України від 4 квітня 2011р №341 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань», за яким позивач отримав належні йому 460грн.

          Дослідивши докази по справі, вважаю, що позовні вимоги  підлягають задоволенню частково за слідуючими підставами:          

          Як встановлено за матеріалами справи, позивач ОСОБА_1 є ветераном війни -учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданого Верхньодніпровським ОМВК 25 травня 2000року, та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій, а саме Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року N3551-XII як учасник бойових дій.

           Виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня позивачеві як учаснику бойових дій за 2011р здійснена в квітні 2011р в розмірі 460грн.

         Відповідно до ст.12 Закону України  «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»щорічно до 5 травня ветеранам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком.

         На протязі 1995-2008 років в Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»неодноразово вносилися зміни, неодноразово призупинявся. У зв'язку із зупиненням дії цих статей Законами України «Про державний бюджет України»встановлювалися певні розміри щорічної разової допомоги на відповідні роки.

         Проте, відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), в тому числі, положення пункту 20 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

        Тобто зміну до ст.12 Закону України  «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 28.12.2007 року в частині визначення щорічної разової допомоги до 5 травня Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених Законом «Про державний бюджет України.»визнано неконституційною.

        Отримання позивачем щорічної разової грошової допомоги  за 2011 рік у розмірі 460грн. не заперечується.

        Згідно ч.2 ст.152 Конституції України, закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

       Відповідно до ч.2 ст.22 Конституції України заборонено при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, звужувати зміст та обсяги існуючих прав та свобод.

        Відповідно, позивачеві потрібно було нарахувати та виплатити в 2011 році щорічну разову допомогу до 5 травня як ветерану війни, учаснику бойових дій в розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком, яка встановлена в розмірі 764грн. відповідно сума щорічної разової допомоги  до 5-го травня позивачеві, як ветерану  війни, учаснику бойових дій складатиме 764грн х 5 = 3820грн, з яких сплачено 460грн.

        З метою захисту прав позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність захисту цих прав шляхом визнання неправомірною бездіяльності Головного Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо невиплати в обсязі, передбаченому діючим законодавством разової грошової допомоги до 5 травня позивачу як учаснику війни та  зобов'язання відповідача-Головного Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації сплатити позивачеві  недоплачену суму разової грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік., оскільки саме Головне Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації є розпорядником бюджетних коштів, яке надає Центру  по нарахуванню і виплаті допомог та здійсненню контролю за правильністю призначення та виплати пенсій і цільових грошових допомог розпорядження про виплату вказаного виду допомог та є суб'єктом владних повноважень, на яке покладена функція по нарахуванню та виплаті вказаного виду допомоги.

         Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення грошової суми не підлягають задоволенню, оскільки функції нарахування та виплати є виключно компетенцією відповідача, а не суду.

         Керуючись  ст.ст.6, 11, 17, 70, 71, 86, 159-163, 183-2  КАС України, -   

                                                          ПОСТАНОВИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Головного Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо не призначення щорічної разової грошової допомоги до 5 травня ОСОБА_1 як учаснику бойових дій у розмірах передбачених ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2011рік - протиправною.

          Зобов'язати Головне Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації нарахувати та  виплатити ОСОБА_1 як учаснику бойових дій разову щорічну допомогу до 5 травня в розмірі, встановленому ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»за 2011рік, з врахуванням виплаченої суми.

В задоволенні решти позовних вимог- відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду  протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий-