Справа № 2-а-990/11

ПОСТАНОВА

іменем України

03 червня 2011 року                                                                                                                  

                                                                                                Верхньодніпровський районний суд

                                                                                               Дніпропетровської області

Суддя Верхньодніпровського районного суду  Дніпропетровської області Дігтярь Н.В.,

розглянувши в м.Верхньодніпровськ в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, третя особа Управління праці та соціального захисту населення верхньодніпровської районної державної адміністрації, про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,

                                                                                   ВСТАНОВИВ :

            До суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації про стягнення заборгованості по щорічній разовій допомозі до 5 травня як інваліду війни 2 групи за 2008-2010р в розмірі 7345грн. на підставі ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22.10.1993р., посилаючись на те, що має право  на щорічну разову грошову допомогу в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком як інвалід війни 2 групи за період 2008-2010рр, які виплатити відповідач відмовляється, тому прохає визнати протиправною бездіяльність відповідача у вигляді невиплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»за 2008-2010рр та зобов’язати відповідача  провести перерахунок та стягнути на її користь недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 7345грн.

         Відповідач та третя особа заперечень суду не надали.

          Дослідивши докази по справі, вважаю, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково за слідуючих підстав:

          Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства ї захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб саме і лише у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

          Відносини, що склалися між позивачем та відповідачами є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 КАС України.

          Як встановлено матеріалами справи ОСОБА_1  є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 20 листопада 1997р, виданого Управлінням праці та соціального захисту населення м.Верхньодніпровськ Дніпропетровської області, та має право на пільги, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року N3551-XII.

         Статтею 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту»передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбаченими статтями 12-16 цього закону, здійснюють органи праці та  соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам- за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами –за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

         Виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня позивачеві як інваліду війни 2 групи за 2008-2010років здійснена в квітні відповідно кожного року: в квітні 2008р- в сумі 400грн., 2009р-в сумі 430грн., 2010р- в сумі 480грн.

         Відповідно до ст.13 Закону України  «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»щорічно до 5 травня ветеранам війни 2 групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

         На протязі 1995-2008 років в Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»неодноразово вносилися зміни, неодноразово призупинявся. У зв'язку із зупиненням дії цих статей Законами України «Про державний бюджет України»встановлювалися певні розміри щорічної разової допомоги на відповідні роки.

         Проте, відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), в тому числі, положення пункту 20 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

        Тобто зміну до ст.13 Закону України  «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 28.12.2007 року в частині визначення щорічної разової допомоги до 5 травня Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених Законом «Про державний бюджет України.»визнано неконституційною.

        Згідно ч.2 ст.152 Конституції України, закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

       Відповідно до ч.2 ст.22 Конституції України заборонено при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, звужувати зміст та обсяги існуючих прав та свобод.

        Відповідно, позивачеві потрібно було нарахувати та виплатити в 2009 та 2010роках щорічну разову допомогу до 5 травня як інваліду війни 2 групи в розмірі 8-ти мінімальних пенсій за віком, яка встановлена в 2008р в розмірі 481грн., в 2009р в розмірі544грн., в 2010році в розмірі 706грн., з яких була сплачена лише частка.

Але оскільки рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008р від 22 травня 2008р було прийняте вже після  виплати позивачеві щорічної разової грошової допомоги в квітні 2008року, суд  прийшов до висновку про те, що виплата позивачеві щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2008 року  проведена у відповідності до діючого на той час закону і тому розмір виплати не підлягає перерахуванню  у відповідності до вимог ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх  соціального захисту»від 22.10.1993 року.

         А вимоги позивача за період 2009-2010років підлягають задоволенню в повному обсязі

        З метою захисту прав позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність захисту цих прав шляхом визнання неправомірною бездіяльності Головного Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо невиплати в обсязі, передбаченому діючим законодавством разової грошової допомоги до 5 травня позивачу як учаснику війни та  зобов'язання відповідача-Головного Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації сплатити позивачеві  недоплачену суму разової грошової допомоги до 5 травня за 2009-2010рр, оскільки саме Головне Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації є розпорядником бюджетних коштів, яке надає Центру  по нарахуванню і виплаті допомог та здійсненню контролю за правильністю призначення та виплати пенсій і цільових грошових допомог розпорядження про виплату вказаного виду допомог та є суб'єктом владних повноважень, на яке покладена функція по нарахуванню та виплаті вказаного виду допомоги.

         Тому вимоги позивача за період 2009-2010років підлягають задоволенню в повному обсязі.

         Вимоги позивача про стягнення грошової суми не підлягають задоволенню, оскільки функції нарахування та виплати є виключно компетенцією відповідача, а не суду.

         Суд вважає, що позивачеві необхідно поновити строк звернення до суду, оскільки позивач звернулася до суду з позовними вимогами в липні 2010року, коли справи про соціальні виплати розглядалися в порядку цивільного провадження, строк позовної давності за яким становив три роки.

        Керуючись ст.ст.6,11,71,159-163, 183-2 КАС України,-

                                                                    ПОСТАНОВИВ:

         Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

         ОСОБА_1 поновити строк звернення до суду з позовними вимогами за період 2008-2010років.

         Визнати протиправною бездіяльність Головного Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо не виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня  ОСОБА_1  як інваліду війни 2 групи у відповідних розмірах згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»за 2009 та 2010роки.

          Зобов'язати Головне Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації провести нарахування та виплату ОСОБА_1 разову щорічну допомогу до 5 травня як інваліду війни 2 групи за 2009 та 2010роки у розмірах, передбачених ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з врахуванням виплачених сум..

          В решті позовних вимог –відмовити.

          Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду  протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

 Головуючий