Справа № 2-581/11

 РІШЕННЯ  

іменем України

13 травня 2011 року                                                                   Верхньодніпровський районний суд

                                                                                                     Дніпропетровської області

в складі:

головуючого –судді Дігтярь Н.В.

при секретарі –Демяненко С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Верхньодніпровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Верхньодніпровського РВ ГУМВС України у Дніпропетровській області, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

                                                                            ВСТАНОВИВ:

До суду звернулися ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_4 про  визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, посилаючись на те, що вони є власником будинку АДРЕСА_1. З 1999року в будинку зареєстрований відповідач, який являвся чоловіком ОСОБА_1, але з вересня 2010року він в будинку не проживає, бо пішов жити до іншої жінки. Зараз у них є намір продати будинок, але реєстрація відповідача в ньому перешкоджає їм у цьому, тому просять визнати його таким, що втратив право користування їх будинком.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, яка також діє від імені позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, підтримала позовні вимоги та пояснила, що зараз вона має намір поміняти будинок на квартиру, але цьому перешкоджає реєстрація відповідача у будинку. Відповідач не проживає у будинку з вересня 2010року. Коли йшов, то обіцяв знятися з реєстрації, але до теперішнього часу цього не зробив. Всі свої речі з будинку забрав.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що з позивачкою проживали однією сім’єю з 1994року та в зареєстрованому шлюбі з 1998року, з 1996року проживали у спірному будинку. З вересня 2010року він у будинку позивачки не проживає, оскільки вона вигнала його з дому. 22 лютого 2011року шлюб між ними розірваний. Він пішов жити до своєї матері на АДРЕСА_2, а не до іншої жінки, як це вказує позивачка в позовній заяві. Домовленості про те, що він зніметься з реєстраційного обліку з цього будинку між ними не було. Крім того, між ними не вирішене питання про розподіл майна.

Третя особа –сектор у справах громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб Верхньодніпровського РВ ГУМВС України у Верхньодніпровському районі –направив заяву про розгляд справи за відсутності представника.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню за слідуючими підставами:

Позивачі є власниками будинку АДРЕСА_1 на підставі договору міни від 21.01.1997року, посвідченого державним нотаріусом Верхньодніпровської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 2-93.

04 вересня 1998року було зареєстровано шлюб між позивачкою ОСОБА_1 з відповідачем ОСОБА_4 та 02.03.199року він був зареєстрований у вказаному будинку, що підтверджується даними домової книги, довідкою Дніпровської селищної ради та довідкою Сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Верхньодніпровського РВ ГУМВС України у Дніпропетровській області.

З вересня 2010року відповідач у будинку не проживає, що підтверджується актом депутата Дніпровської селищної ради Лобаш А.Ю. від 30.03.2011року.

Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України –член сімї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Враховуючи, що право позивачів на визнання відповідача таким, що втратив право на користування жилим приміщенням наступає після сплину одного року з дня, коли відповідач залишив жиле приміщення, доказами по справі підтверджено, що відповідач не проживає у будинку з вересня 2010року, а позивачі звернулися до суду в квітня 2011року, тобто менше, ніж через встановлений законом річний строк,  суд вважає вимоги позивачів передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд-

                                                                            ВИРІШИВ:

          ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 та зняття  реєстраційного обліку в будинку –відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий